Постанова

від 25.04.2008 по справі 2-а-820/08

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2- а - 820/2008

                                       справа №

2- а - 820/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   

УКРАЇНИ

25 квітня 2008

року                                                                            

                                м. Городня

            Городнянський

районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді -

Березовського О.Д.,

при секретарі -

Швачко О.В.,

за участю

представника відповідача Криволапа В.В.,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1  до Головного управління

праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної

адміністрації щодо стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги

члену сім'ї загиблого військовослужбовця, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 17.03.2008

року звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління праці

та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації

щодо стягнення з відповідача на її користь недоплаченої їй разової щорічної

грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця в розмірі 5505,

30 грн., відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року.

З позовної заяви

виходить, що ОСОБА_1являється членом сім'ї загиблого військовослужбовця, що

підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачу

щорічно до 5 травня повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі п'яти

мінімальних пенсій за віком як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.

Всупереч вимогам ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” та ст. 22 Конституції України грошова допомога призначена

позивачу за 2005, 2006, 2007 роки виплачувалась не в повному обсязі.

Так, одноразову

грошову допомогу позивачу було виплачено в 2005 році в розмірі 130 грн., в 2006

році в розмірі 130 грн., в 2007 році в розмірі 150 грн..

Мінімальна пенсія за

віком у 2005 році складала 332 грн., пенсія за віком у 2006 році становила 359

грн., пенсія за віком у 2007 році становила 410, 06 грн.. Таким чином,

відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” суми виплат позивачу мали б скласти в 2005 році - 1660

грн., в 2006 році - 1795 грн., в 2007 році - 2050, 30 грн.. Сума недоплат за 3

роки склала 5095, 30 грн..

            На

підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь

суму недоплаченої їй разової щорічної грошової допомоги як члену сім'ї загиблого

військовослужбовця в розмірі 5505, 30 грн..

Ухвалою судді від 18

березня 2008 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Позивач ОСОБА_1в

судове засідання не з'явилась, про час та місце судового розгляду справи була

повідомлена належним чином. Надала суду письмову заяву від 17.03.2008 року з

проханням розглянути справу без її участі, свої позовні вимоги підтримує в

повному обсязі ( а.с. 6 ).

Представник

відповідача в судовому засіданні заявлений позивачем позов не визнав, підтримав

надані суду відповідачем письмові заперечення на позовну заяву. В своїх

запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до постанови

Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної

виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерство фінансів і

Державне казначейство забезпечують щороку виділення коштів Міністерству праці

та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, у

розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, для

подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту

населення. Зокрема, розмір грошової допомоги для дружин померлих учасників

бойових дій у 2005 році становив 130 грн., у 2006 році - 130 грн., у 2007 році

- 150 грн.. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України. Таким чином, головне управління праці та соціального захисту населення

облдержадміністрації не мало законних підстав визначати або змінювати розміри

зазначеної допомоги, оскільки вони визначалися законами України про Державний

бюджет на відповідний рік. Крім того, у 2005, 2006 роках Конституційним Судом

України не приймались рішення щодо визнання неконституційними положень Законів

України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет

України на 2006 рік» в частині визначення розміру щорічної разової грошової

допомоги до 5 травня ветеранам війни. Також відповідно до ст. 99 КАС України

позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав по виплатам

за 2005-2006 роки, оскільки виплати позивач отримала у травні місяці

відповідного року, а до суду звернулась лише в березні 2008 року. Відповідач в

своїх запереченнях також вказав, що позивач отримала разову грошову допомогу до

5 травня у відповідних розмірах в травні 2007 року, тобто до ухвалення

Конституційним Судом України рішення про неконституційність положень деяких

статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Водночас,

зазначене рішення може бути реалізоване шляхом внесення змін до законодавчого

акту, який був предметом спору. Враховуючи зазначене, головне управління праці

та соціального захисту населення діяло відповідно до чинного законодавства, в

зв'язку з чим відсутні протиправні дії. При розгляді спірних правовідносин

відповідач просить врахувати положення ч. 3 ст. 152 Конституції України, згідно

якої у випадку прийняття законів, які визнаються неконституційними, шкода

завдана юридичним, фізичним особам відшкодовується державою, а не її органами

виконавчої влади на місцях. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити

позивачу в задоволенні позову щодо стягнення з головного управління праці та

соціального захисту населення облдержадміністрації частини недовиплаченої

разової грошової допомоги.

Заслухавши пояснення

представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані

сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені

такі факти та відповідні їм правовідносини.

Вирішуючи питання,

щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за

захистом свого порушеного права у 2005-2006 роках, на чому наполягає сторона

відповідача, суд прийшов до висновку, що позивач зазначений у ст. 99 КАС

України строк звернення до суду в дійсності порушив, оскільки він отримував

виплати до 5 травня як в 2005 році, так і в 2006 році і знав про порушене своє

право, жодних доказів, які б спростовували даний факт та підтверджували

поважність причин пропущення строку звернення до суду позивач суду не надала, а

тому річний строк звернення до суду повинен обчислюватись з травня 2005 року та

травня 2006 року.

Відповідно до

положень ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного

суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,

якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Частиною 2 ст. 4

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №

3551-ХІІ від 22.10.1993 року визначено, що до ветеранів війни належать :

учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Стаття 10 Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає

перелік осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, та в пункті 1

відповідної статті визначено, що його чинність поширюється на сім'ї

військовослужбовців, які загинули ( пропали безвісти ) або померли внаслідок поранення,

контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших

обов'язків військової служби ( службових обов'язків ). До членів сімей загиблих

( тих, які пропали безвісти ) військовослужбовців належать утриманці загиблого

або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того,

виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають ( і не мали ) своїх сімей;

діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Частина 5 ст. 15

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №

3551-ХІІ від 22.10.1993 року передбачає, що щорічно до 5 травня членам сімей,

зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам ( чоловікам )

померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується грошова

допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам ( чоловікам )

померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами

від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не

одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох

мінімальних пенсій за віком.

Судом

встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Солонівка Городнянського

району Чернігівської області та з 12.04.1993 року вона зареєстрована

проживаючою в с. Солонівка Городнянського району ( а.с. 2 ).

З дослідженої в

судовому засіданні копії довідки № 1012 від 17.03.2008 року, виданої відділом

соціального захисту населення Городнянської райдержадміністрації, встановлено,

що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця в роки війни і має право

на користування пільгами згідно ст. ст. 10, 15 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( а.с. 5 ).

Згідно довідки

управління праці та соціального захисту населення Городнянської

райдержадміністрації № 1012 від 17.03.2008 року встановлено, що ОСОБА_1

виплачена разова грошова допомога до Дня Перемоги : у 2005 році згідно Закону

України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» як члену сім'ї загиблого

військовослужбовця у розмірі 130 грн.; у 2006 році згідно Закону України «Про

Державний бюджет України на 2006 рік» як 

члену сім'ї загиблого військовослужбовця у розмірі 130 грн.; у 2007 році

згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» як члену сім'ї

загиблого військовослужбовця у розмірі 150 грн. ( а.с. 5 ).

Положення ч. 3 ст. 2

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №

3551-ХІІ від 22.10.1993 року передбачають, що нормативні акти органів державної

влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги

ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

            Незважаючи

на відповідні положення ч. 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту» дія ч. 5 ст. 15 відповідного закону на 2006

рік та 2007 рік зупинялась в частині визначення розміру виплат щорічної разової

грошової допомоги згідно із Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про

Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України № 3235-IV від

20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

            Згідно

ст. 34 Закону України № 2285-IV від 23.12.2004 року «Про Державний бюджет

України на 2005 рік» розмір виплати щорічної разової грошової допомоги

відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» членам сімей загиблих та дружинам ( чоловікам ) померлих

учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами складає

130 гривень.

            Згідно

ст. 30 Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет

України на 2006 рік» розмір виплати щорічної разової грошової допомоги

відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» членам сімей загиблих та дружинам ( чоловікам ) померлих

учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами складає

130 гривень.

            Згідно

ст. 29 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України

на 2007 рік» розмір виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

членам сімей загиблих та дружинам ( чоловікам ) померлих інвалідів війни та

дружинам ( чоловікам ) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв

нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами складає 150 гривень.

            Відповідно

до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,

передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та

соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи

банків ( шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача ) пенсіонерам - за

місцем отримання пенсії.

            Стаття

55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в

суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 22 Конституції України

наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів

не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Рішенням

Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №

1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є

неконтитуційними ), окремі положення Закону України „Про Державний бюджет

України на 2007 рік”, в тому числі ст. 29 і пункт 13 статті 71 зазначеного вище

Закону, яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 статті 15 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано такими, що не

відповідають Конституції України, і положення даних норм втрачають чинність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення

для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів,

що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України

є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути

оскаржене.

            Враховуючи

вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1., як члену сім'ї загиблого

військовослужбовця, неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату

грошової допомоги за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно

до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить

410, 06 грн., і з врахуванням вимог ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» сума виплат позивачу ОСОБА_1. в 2007

році повинна була складати 2050, 30 грн. ( 410, 06 грн. х 5 мінімальних пенсій

за віком ).

            Враховуючи

те, що відповідачем ОСОБА_1. у 2007 році було проведено виплату разової

грошової допомоги в розмірі 150 грн., сума недоплаченої позивачу разової

щорічної допомоги становить 1900, 30 гривень.

Посилання відповідача

на те, що суд не може застосовувати рішення Конституційного Суду України №

6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо правовідносин, які виникли до набрання цим

рішенням чинності, судом не приймаються до уваги, оскільки рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні

неконституційними. 

            Вирішуючи

позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої їй

частини разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, суд прийшов до висновку,

що в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судом

встановлено, що положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України

на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006

рік» звужують обсяг існуючих прав позивача, які передбачені Законом України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру

виплат як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, однак відповідні рішення

Конституційного Суду України про визнання неконституційними положень зазначених

законів, не приймались.

Згідно роз'яснень в

п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не може,

застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи

правові акти, перелічені в ст. 150 Конституції, оскільки це віднесено до

виключної компетенції Конституційного Суду України.

            Стаття

150 Конституції України визначає, що вирішення питань про відповідність

Конституції України ( конституційність ) законів та інших правових актів

Верховної Ради України належить до повноважень Конституційного Суду України.

            Крім

того, враховуючи вимоги ст. 100 КАС України, позивачу слід відмовити в

задоволенні позовних вимог щодо порушення її права у 2005-2006 роках, так як

позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, і на цьому

наполягає сторона відповідача.

Судом не приймаються

до уваги посилання сторони відповідача на те, що Головне управління праці та

соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації не

мало законних підстав визначити розміри зазначеної допомоги, оскільки вони є

необґрунтованими, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої щорічну виплату

разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16

цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

            На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 22, 55, 150 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 10, 15, 17-1 Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №

3551-ХІІ від 22.10.1993 року, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007

від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, ст. 62 Закону України „Про

Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.29006 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від

01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні

правосуддя», ст.ст. 6, 8-11, 70, 71, 86, 99 - 100, 158-163 КАС України,

суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до

Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської

обласної державної адміністрації щодо стягнення недоплаченої разової щорічної

грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - задовольнити

частково.

Стягнути з Головного

управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної

державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену частину разової грошової

допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця за 2007 рік в розмірі

1900, 30 грн..

У задоволенні позовних

вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з Головного управління праці та

соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації

недоплаченої частини разової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого

військовослужбовця за 2005-2006 роки - відмовити.

Постанова може бути

оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного

суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення постанови заяви про оскарження і поданням після цього протягом 20

днів скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст.

186 КАС України.

Суддя :                                                                                                             О.Д.Березовський