Рішення

від 01.04.2013 по справі 905/828/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/828/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіамонтаж», м.Сімферополь (ідентифікаційний код 38040893)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32496403)

про стягнення боргу в сумі 122870,00грн., пені в сумі 2973,19грн., 3% річних у розмірі 594,64грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Нікітін Д.О. за довіреністю б/н від 05.03.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіамонтаж», м.Сімферополь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит», м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 122870,00грн., пені в сумі 2973,19грн., 3% річних у розмірі 594,64грн.

Ухвалою від 04.02.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/828/13-г, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 06.03.2013р. господарський суд Донецької області за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 16.04.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг будівельної техніки №У-006/10/12 від 01.10.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 122870,00грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 594,64грн. та пені у розмірі 2973,19грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на надання послуг будівельної техніки від 01.10.2012р., листа №12/11.2012-06 від 12.011.2012р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 10.10.2012р., №ОУ-0000119 від 02.11.2012р., №ОУ-0000122 від 09.11.2012р., №ОУ-0000136 від 01.12.2012р., змінних рапортів, претензій б/н та дати, рахунків-фактури №СФ-0000127 від 17.10.2012р., №СФ-0000156 від 09.11.2012р., №СФ-0000105 від 04.10.2012р., податкових накладних №12 від 10.10.2012р., №2 від 04.10.2012р., пояснення Калініна Д.С., пояснення Бекреньова О.М., листів №01 від 04.03.2013р., б/н та дати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2, 12, 54, 57, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 20, 173, 174 Господарського кодексу України.

06.03.2013р. відповідачем надано заперечення на позовну заяву, за якими останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на виконання статутних завдань між товариством «Сетбол Улусларараси Ятирим, Тарим, Пейзаж, Іншаат, Туризм Санами Ве Тиджарет Аноним Шркети» і відповідачем було укладено договір субпідряду №25/09/12 від 25.09.2012р., відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання власними силами і власними матеріалами виконати роботи по устрою бурової установки BG-40 на об'єкті будівництва «Санаторно-курортний комплекс «Мрія», що розташований: АРК, м.Ялта, с.Оползневоє, та для виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідач уклав ряд господарський договорів, а саме: договір про надання послуг №95У від 06.09.2012р. з ПАТ «Буд механізація» про надання послуг будівельної техніки, договір про надання послуг робіт машин і механізмів №24/10/12 від 01.10.2012р. з ТОВ «Віадукт», договір про надання послуг будівельною технікою №41218 від 24.06.2012р. з ТОВ «Техбудмеханізація», договір про надання послуг будівельної техніки №У-006/10/12 від 01.10.2012р., укладений з позивачем. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем проект виробництва робіт не узгоджувався, письмові заявки про надання техніки або виконання робіт від відповідача не надавалися і роботи взагалі позивачем не виконувалися. Крім того, відповідач зазначив, що в штаті працівників відповідача гр.Калінін Д.С. не значиться, цивільної угоди про виконання робіт між відповідачем та гр.Калініним Д.С. ніколи не укладалось, жодних довіреностей щодо представлення інтересів, виконання доручень або робіт відповідач не надавав Калініну Д.С. на підтвердження своїх заперечень відповідач надав копії договору про надання послуг №95У від 06.09.2012р., договору субпідряду №25/09/12 від 25.09.2012р. та додатку до нього, договору надання послуг роботи машин та механізмів №24/10/12 від 01.10.2012р., форми заявки від 08.10.2012р. Також відповідач зазначив, що останнім претензії позивача щодо сплати заборгованості не отримувались.

27.03.2013р. позивачем надано письмові пояснення на заперечення відповідача, за якими зазначено, що ніякі роботи не проводились, а надавались послуги технікою, тому узгодження проекту виробництва робіт не є істотною умовою договору. стосовно представника відповідача Калініна Д.С. позивач зазначає, що на будівельному майданчику можуть бути присутні тільки співробітники роботодавця, тому ТОВ «Авіамонтаж» не мало змоги знати, що гр-н Калінін Д.С. не знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Калінін Д.С. знаходився на будівельному майданчику та підписував змінні рапорти не тільки ТОВ «Авіамонтаж», але й іншим субпідрядним організаціям, які на той час перебували на майданчику, у зв'язку із чим, вважає твердження представника відповідача про те, що роботи взагалі позивачем не виконувались, не відповідають дійсності.

27.03.2013р. відповідачем надано додаткові письмові пояснення по справі, за якими зазначено, що вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню. Оскільки позивачем не було подано заяву, як це передбачено ст. 66 ГПК України, а також відсутні обставини, на які посилається позивач, що в свою чергу виключає підстави для вжиття таких заходів. Також зазначає, що надані Калініним Д.С. пояснення не можуть бути прийняті судом до уваги та розглядатись як доказ у справі, оскільки відповідно до розділу V ГПК України, чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено та є недопустимим такі докази як показання свідків або пояснення фізичних осіб. Крім того, зазначено, що оскільки пропускний режим встановлено на об'єкті самим замовником будівництва і журнал пропускного режиму техніки ведеться самим замовником та охоронною фірмою, що надає замовнику охоронні послуги, а отже у ТОВ «Композит» відсутній доступ до журналу пропускного режиму техніки на об'єкті - СКК «Мрія», АР Крим за жовтень - грудень 2012р.

27.03.2013р. відповідачем надано для долучення до матеріалів справи копії витягу з книги вхідної кореспонденції за вересень - грудень 2012р., книги реєстрації наказів по кадрам, наказів №96-к, №П02/07/12-1, довідку ТОВ «Композит» №05/03-2 від 05.03.2013р., письмові пояснення офіс-менеджера ТОВ «Композит» Комлік Світлани Сергіївни по факту прийняття претензій від позивача.

27.03.2013р. позивачем надано клопотання про витребування господарським судом доказів в порядку ст. 38 ГПК України, за яким останній просить суд витребувати докази того, що гр-н Калінін Д.С. виконуючи службові обов'язки, як представник ТОВ «Композит» на будівельному майданчику СКК «Мрія» підписував: ТОВ «Трансбуд» - відомості про видачу палива, ТОВ «Будмеханізація» - путьові листи, ТОВ «Техбудмеханіка» - відомості про видачу палива, ТОВ «Віадукт» - акти прихованих робіт, ТОВ «Укрфундаменту» - акти прихованих робіт, ТОВ «Лукойл-України» - акти прийому-передачі талонів на паливо та довіреність на ім'я Калініна Д.С. на отримання талонів на паливо.

Дослідивши вищевказане клопотання, суд дійшов висновку, що вищевказані докази не є належними, оскільки не можуть підтвердити наявності у гр-на Калініна Д.С. наявності повноважень щодо здійсненні відповідних дій за Договором від імені відповідача.

Таким чином, вищезазначене клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

01.04.2013р. від позивача до суду надійшло клопотання, за яким останній просив суд долучити до матеріалів справи копії авіанакладних, як доказ того, що ТОВ «Композит» було вручено претензію про сплату боргу та їх вручення було безпосередньо гр-ці Комлик С.С., яка у своєму поясненні заперечує цей факт, на підтвердження чого надав копію авіанакладних №1698291, №1790124.

01.04.2013р. позивачем надано клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою представника Пострігань Г.І.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, позивач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права, а тому не позбавлена можливості направити у судове засідання іншого представника.

Також свої доводи та заперечення позивачем викладені у наявних в позовній заяві та в наявних в матеріалах справи документах.

З врахуванням вищенаведеного суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, клопотання позивача про відкладення розгулу спору не підлягає задоволенню.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіамонтаж» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Композит» (замовник) укладено договір про надання послуг будівельної техніки №У-006/10/12 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи будівельною технікою на об'єкті замовника в «Санаторно-курортному комплексі «Мрія», розташованому в АРК, м.Ялта, смт. Оползневоє, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену договором плату (п.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг та порядок їх оплати за договором.

За п.2.1.1. Договору виконавець надає послуги будівельною технікою в технічно справному стані, який відповідає вимогам Держгіртехнагляду.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За п.3.1. Договору вартість всіх робіт, що виконуються за цим договором визначається з розрахунку вартості 1 (одного) машино-годину роботи будівельної техніки.

Відповідно до п.3.2. Договору фактичний час надання послуг визначається на підставі підписаних представником замовника змінних рапортів та довідок, оформлених та підписаних сторонами, або уповноваженими представниками сторін.

За п.3.5. Договору кінцева вартість послуг за цим договором розраховується на підставі всіх змінних рапортів або довідок, оформлених та підписаних сторонами, або уповноваженими представниками сторін.

Дослідивши надані позивачем копії змінних рапортів, суд зазначає, що останні містять підпис представника позивача, скріплений відбитком печатки, та з боку замовника мітиться підпис начальника участка Калініна Д.С.

За частиною 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання замовником Калініну Д.С. відповідних повноважень, як то передбачено чинним законодавством та умовами Договору.

Отже, у суду відсутні підстави вважати надані позивачем копії змінних рапортів належними доказами підтвердження надання послуг за Договором, як то обумовлено в п.3.2. Договору.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору виконавець зобов'язаний згідно письмової заявки замовника своєчасно надати замовнику будівельну техніку.

Ухвалою від 04.02.2013р. господарський суд Донецької області зобов'язав позивача надати заявки про надання техніки відповідно до п.2.1.3. Договору.

Проте, як зазначив позивач заявки надавались в усній формі керівником проекту безпосередньо директору ТОВ «Авіамонтаж» Андрошову О.Л.

Однак, відповідних письмових заявок, виданих замовником, позивачем суду не представлено.

Твердження позивача щодо надання таких заявок директору ТОВ «Авімонтаж» судом не приймається з огляду на їх недоведеність, оскільки п.2.1.3. Договору передбачено надання саме письмових заявок.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист №12/11.2012-06 від 12.11.2012р. ТОВ «Композит» адресований ТОВ «Авіамонтаж», факт отримання якого позивач не заперечив, за змістом вказаного листа відповідач зазначає, що останнім письмові заявки про надання будівельної техніки підприємству позивача не подавались, відповідно послуги для ТОВ «Композит» не надавались, у зв'язку із чим повернув без узгодження та підписання, направлені на їх адресу акти виконаних робіт, та вимагав повернення попередньої оплати.

За п.3.6. Договору кінцевий розрахунок здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд встановив, що вказані акти містять лише підпис виконавця, скріплений відбитком печатки, тоді як підпис замовника відсутній.

У зв'язку із чим у суду відсутні підстави вважати вказані акти належним доказом надання послуг виконавцем, прийняття таких послуг замовником та підставою для здійснення розрахунків за п.3.6. Договору.

Інших доказів на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за Договором позивачем суду не представлено.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, обов'язок доведення наявності підстав та надання доказів на підтвердження виконання зобов'язань за Договором в частині надання послуг покладається на позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факт надання послуг за Договором.

Враховуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виконання з боку останнього робіт за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 10.10.2012р., №ОУ-0000119 від 02.11.2012р., №ОУ-0000122 від 09.11.2012р., №ОУ-0000136 від 01.12.2012р., не обґрунтовано свої позовні вимоги належними та допустимим доказами, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 122870,00грн. не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2973,19грн., 3% річних у розмірі 594,64грн.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для стягнення відповідних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2973,19грн., 3% річних у розмірі 594,64грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно, яке належить відповідачу, зареєстрованого за адресою: 83114, м.Донецьк, вул.Університетська, 76/28, код ЄДРПОУ 32496403, а також на грошові кошти на п/ рахунку 26001119749 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 380805 на суму 126437,83грн.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.06р. №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

Посилання позивача на той факт, що ТОВ «Композит» вже має податковий борг та відповідно до п.88.2. ст. 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, що не може бути підставою застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіамонтаж», м.Сімферополь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит», м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 122870,00грн., пені в сумі 2973,19грн., 3% річних у розмірі 594,64грн.

У судовому засіданні 01.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2013р.

Суддя Сич Ю.В.