Постанова

від 02.04.2013 по справі 2а-12959/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 р. (13:20) Справа №2а-12959/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Пономарьова С.С., довіреність від 21.03.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Експлуатаційно-технічного вузлу зв'язку

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Експлуатаційно-технічний вузол зв'язку (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009152204 від 06.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228 225,00 грн., в тому числі за основним платежем 189 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 772 грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Визит-Торг», КП «Альянс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з такими постачальниками є нікчемними.

Ухвалами від 16.11.2012р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.12.2012 року призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2013 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлен належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 16.11.2012 року відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 6 ст.128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що відсутні перешкоди для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез'явившегося представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Експлуатаційно-технічний вузол зв'язку є юридичною особою (ідентифікаційний код 01034449), з 25.09.1990 року перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість з 04.08.2003 року, про що видане свідоцтво №00878539(а.с.25-31).

Посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Експлуатаційно-технічного вузлу зв'язку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс», за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено акт №7035/22-8/01034449 від 05.10.2012 р. (а.с.44-61), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ЕТВЗ вимог:

- п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», п.185.1, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 192793 грн., в тому числі за вересень 2009 року на 4564 грн., за грудень 2009 року на 442 грн., за лютий 2010 року на 7890 грн., за березень 2010 року на 1299 грн., за квітень 2010 року на 3976 грн., за травень 2010 року на 3995 грн., за червень 2010 року на 791 грн., за липень 2010 року на 12636 грн., за серпень 2010 року на 5794 грн., за вересень 2010 року на 1516 грн., за жовтень 2010 року на 7720 грн., за листопад 2010 року на 17500 грн., за грудень 2010 року на 15533 грн., за березень 2011 року на 10521 грн., за квітень 2011 року на 6294 грн., за травень 2011 року на 4816 грн., за червень 2011 року на 12201 грн., за липень 2011 року на 8169 грн., за серпень 2011 року на 8236 грн., за вересень 2011 року на 23354 грн., за жовтень 2011 року на 15520 грн., за листопад 2011 року на 10894 грн., за січень 2012 року на 8582 грн.

В акті перевірки зазначено, що як свідчать зібрані матеріали у взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками Експлуатаційно-технічного вузла зв'язку, а саме ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс» свідчать про те, що останні зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, які не мали наміру провадити господарсько-фінансову діяльність. Враховуючи отримані матеріали зустрічних перевірок та проведену перевірку позивача не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс», у зв'язку з відсутністю в них об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22, ст.188 Податкового кодексу України. Таким чином, встановлено, що усі операції купівлі - продажу за участю ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатами перевірки, на підставі акту №7035/22-8/01034449 від 05.10.2012 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002915204 від 06.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 228 225грн., в тому числі за основним платежем 189 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 772 грн.(а.с.24).

Не погодившись із зазначеними податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той час регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 192793 грн., сплаченого ТОВ «ВТК Окнополь» , ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс», в складі ціни за отримані товари (роботи, послуги), та складається з наступних сум:

- у вересні 2009 року на суму 4564грн. за податковою накладною № 3394 від 21.09.2009 р. на суму ПДВ 4563,51 грн., отриманою від КП «Альянс»;

- у грудні 2009 року на суму 442 грн., за податковою накладною №4737 від 15.12.2009 р. на суму ПДВ 442,06 грн., отриманою від КП «Альянс»;

- у лютому 2010 року на суму 7890 грн., за податковою накладною №47 від 12.20.2010 р. на суму ПДВ 7889,96 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у березні 2010 року на суму 1299 грн., за податковою накладною №95 від 18.03.2010 р. на суму ПДВ 1299,04 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у квітні 2010 року на суму 3976 грн., за податковою накладною №180 від 22.04.2010 р. на суму ПДВ 3976,13 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у травні 2010 року на суму 3995 грн., за податковою накладною №230 від 27.05.2010 р. на суму ПДВ 3994,52 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у червні 2010 року на суму 791 грн., за податковою накладною №325 від 25.06.2010 р. на суму ПДВ 790,98 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у липні2010 року на суму 12636 грн., за податковими накладними №441 від 19.07.2010 р. на суму ПДВ 428,00 грн., №471 від 27.07.2010 р. на суму ПДВ 6744,85 грн., №470 від 27.07.2010 р. на суму ПДВ 1672,85 грн., №442 від 19.07.2010 р. на суму ПДВ 3790,78 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер»;

- у серпні 2010 року на суму 5794 грн., за податковими накладними №668 від 25.08.2010 р. на суму ПДВ 531,15 грн., №836 від 25.08.2010 р. на суму ПДВ 5262,70 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер»;

- у вересні 2010 року на суму 1516 грн., за податковою накладною №1228 від 24.09.2010 р. на суму ПДВ 1516,39 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у жовтні 2010 року на суму 7720 грн., за податковими накладними №1626 від 25.10.2010 р. на суму ПДВ 1352,98 грн., №1546 від 08.10.2010 р. на суму ПДВ 6367,24 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер»;

- у листопаді 2010 року на суму 17500 грн., за податковими накладними №2056 від 18.11.2010 р. на суму ПДВ 9592,67 грн., №2105 від 26.11.2010 р. на суму ПДВ 6636,45 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер» №175 від 25.11.2010 р. на суму ПДВ 1271,02 грн., отриманою від ТОВ «ВТК «Окнополь»;

- у грудні 2010 року на суму 15533 грн., за податковими накладними №2340 від 13.12.2010 р. на суму ПДВ 10221,04 грн., №2366 від 24.12.2010 р. на суму ПДВ 203,51 грн., №2355 від 20.12.2010 р. на суму ПДВ 3108,83 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер», №377 від 24.12.2010 р. на суму ПДВ 2000,00 грн., отриманою від ТОВ «ВТК «Окнополь»;

- у лютому 2011 року на суму ПДВ 550 грн., за податковою накладною №380 від 28.02.2011 року на суму ПДВ 549,76 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер» (немає цього періоду в висновках акту перевірки, але до загальної суми ПДВ така сума включена);

- у березні 2011 року на суму 10521 грн., за податковою накладною №173 від 25.03.2011 р. на суму ПДВ 10520,70 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у квітні 2011 року на суму 6294 грн., за податковими накладними №89 від 14.04.2011 р. на суму ПДВ 5249,36 грн., №166 від 26.04.2011 р. на суму ПДВ 1045,03 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер»;

- у травні 2011 року на суму 4816 грн., за податковими накладними №198 від 25.05.2011 р. на суму ПДВ 2135,25 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер», №74 від 25.05.2011 р. на суму ПДВ 2662,82 грн., отриманою від ТОВ «ВТК «Окнополь»;

- у червні 2011 року на суму 12201 грн., за податковими накладними №206 від 15.06.2011 р. на суму ПДВ 6342,92 грн., №330 від 23.06.2011 р. на суму ПДВ 5857,58 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер»;

- у липні 2011 року на суму 8169 грн., за податковою накладною №369 від 26.07.2011 р. на суму ПДВ 8169,22 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у серпні 2011 року на суму 8236 грн., за податковою накладною №363 від 30.08.2011 р. на суму ПДВ 8235,99 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер»;

- у вересні 2011 року на суму 23354 грн., за податковими накладними №204 від 22.09.2011 р. на суму ПДВ 15515,89 грн., №246 від 27.09.2011 р. на суму ПДВ 7838,40 грн., отриманими від ПП «Укрторгпартнер»;

- у жовтні 2011 року на суму 15520 грн., за податковими накладними №29 від 11.10.2011 р. на суму ПДВ 3694,26 грн., отриманою від ТОВ «ВТК «Окнополь», №48 від 20.10.2011 р. на суму ПДВ 770,06 грн., отриманою від ПП «Укрторгпартнер», №141 від 25.10.2011 р. на суму ПДВ 11055,44 грн., отриманою від ПП «Визит-Торг»;

- у листопаді 2011 року на суму 10894 грн., за податковими накладними №6 від 01.11.2011 р. на суму ПДВ 3045,65 грн., №298 від 25.11.2011 р. на суму ПДВ 7848,03 грн., отриманими від ПП «Визит-Торг»;

- у січні 2012 року на суму 8582 грн., за податковими накладними №130 від 19.01.2012 р. на суму ПДВ 8533,69 грн., №158 від 22.01.2012 р. на суму ПДВ 48,00 грн., отриманими від ПП «Визит-Торг».

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що, як вбачається з акту перевірки відповідачем зменшено податковий кредит з ПДВ у листопаді 2010 року за податковими накладними №2105 від 26.11.2010 р. та №175 від 25.11.2010 р. тоді як з додатку №1 до Висновку №2/2013 судової економічної експертизи від 14.03.2013 року вбачається, що такі податкові накладні отримані від постачальників та включені до складу податкового кредиту у грудні 2010 року. Також відповідачем зменшено податковий кредит з ПДВ у грудні 2010 року за податковими накладними №2366 від 24.12.2010 р., №377 від 24.12.2010 р., №2355 від 20.12.2010 р., тоді як з додатку №1 до Висновку №2/2013 судової економічної експертизи від 14.03.2013 року вбачається, що такі податкові накладні отримані від постачальників та включені до складу податкового кредиту у січні 2011 року.

Таким чином, відповідач безпідставно зменшив податковий кредит позивача, що сформований на підставі зазначених податкових накладних, у листопаді та грудні 2010 року, оскільки до такого кредиту не були включені суми ПДВ за зазначеними податковими накладними.

Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс» та відсутність реального товарного характеру цих угод, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

21.09.2009 року між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір поставки № 1524. За умовами договору Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту насосів, відповідно до специфікації(а.с.114).

15.12.2009 року між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір поставки № 1838. За умовами договору Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту насосів, відповідно до специфікації(а.с.108).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від КП «Альянс матеріали та запасні частини для ремонту насосів на загальну суму 30033,43грн., що підтверджується прибутковими накладними: №3394 від 21.09.2009 р., №4737 від 15.12.2009 р.(а.с.116, 111).

Між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» було укладено наступні договори поставки, за умовами яких Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту електродвигунів, трансформаторів: № 05 від 12.02.2010 року ЕТВЗ (а.с.174-176), №4 від 18.03.2010 р. (а.с.181-183), №14 від 22.04.2010 р. (а.с.238-240), №28 від 27.05.2010 р. (т.2 а.с.4-6), №55 від 25.06.2010 р. (а.с.148-150), №75 від 16.07.2010 р. (а.с.119-121), №77 від 27.07.2010 р. (а.с.164-166), №74 від 19.07.2010 р. (а.с.154-156), №95 від 25.08.2010 р. (а.с.169-171), №131 від 24.09.2010 р. (а.с.131-133), №27 від 25.10.2010 р. (а.с.187-189), №139 від 08.10.2010 р. (а.с.137-139), №172 від 18.11.2010 р. (а.с.193-195), №184 від 26.11.2010 р. (а.с.199-201), №188 від 13.12.2010 р. (а.с.205-207), №193 від 20.12.2010 р. (а.с.211-213), №197 від 24.12.2010 р. (а.с.217-219), №55 від 23.02.2011 р. (а.с223-225), №78 від 25.03.2011 р. (а.с.228-230), №103 від 14.04.2011 р. (а.с.233-235), №112 від 26.04.2011 р. (а.с.244-246), №122 від 25.05.2011 р. (а.с.249-250), №135 від 13.06.2011 р. (т.с.2 а.с. 10), №207 від 23.06.2011 р. (т.с.2 а.с.15-17), №237 від 26.07.2011 р. (а.с.159-161), №255 від 25.08.2011 р. (т.с.2 а.с.20-21), №288 від 22.09.2011 р. (т.с.2 а.с.25-27), №290 від 27.09.2011 р. (т.с.2 а.с.30), №303 від 20.10.2011 р. (а.с.143).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від ПП «Укрторгпартнер» матеріали та запасні частини для ремонту електродвигунів, трансформаторів на загальну суму 885769,39 грн., що підтверджується прибутковими накладними: №47 від 12.02.2010 р., №95 від 18.03.2010 р., №180 від 22.04.2010 р., №230 від 27.05.2010 р., №325 від 25.06.2010 р., №441 від 19.07.2010 р., №471 від 27.07.2010 р., №470 від 27.07.2010 р., №442 від 19.07.2010 р., №668 від 25.08.2010 р., №836 від 25.08.2010 р., №1228 від 24.09.2010 р., №1626 від 25.10.2010 р., №1546 від 08.10.2010 р., №2056 від 18.11.2010 р., №2105 від 26.11.2010 р., №2340 від 13.12.2010 р., №2366 від 24.12.2010 р., №2355 від 20.12.2010 р., №380 від 28.02.2011 р., №173 від 25.03.2011 р., №89 від 14.04.2011 р., №166 від 26.04.2011 р., №198 від 25.05.2011 р., №206 від 15.06.2011 р., №330 від 23.06.2011 р., №369 від 26.07.2011 р., №363 від 30.08.2011 р., №204 від 22.09.2011 р., №246 від 27.09.2011 р., №48 від 20.10.2011 р.

Також між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» було укладено наступні договори поставки, за умовами яких Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту насосів: №32 від 25.11.2010 року (а.с.68-69), №54 від 24.12.2010 року (а.с.62-63), №62 від 25.05.2011 року (а.с.73-74), №140 від 11.10.2010 року (а.с.79-80).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від ТОВ «ВТК «Окнополь» матеріали та запасні частини для ремонту насосів на загальну суму 57768,63грн., що підтверджується прибутковими накладними: №175 від 25.11.2010 р., №377 від 24.12.2010 р., №365 від 25.05.2011 р., №980 від 11.10.2011 р.

Між позивачем та ПП «Визит-Торг» було укладено наступні договори поставки, за умовами яких Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту насосів: №158 від 25.10.2011 року (а.с.103-105), №187 від 01.11.2011 року (а.с.98-100), №234 від 25.11.2011 року (а.с.784-86), №286 від 19.12.2011 року (а.с.89-91), №295 від 22.12.2011 року (а.с.94-95).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від ПП «Визит-Торг» матеріали та запасні частини для ремонту насосів на загальну суму 183184,87грн., що підтверджується прибутковими накладними: №993 від 25.10.2011 р., №1084 від 01.11.2011 р., №1490 від 25.11.2011 р., №1674 від 19.12.2011 р., №1701 від 22.12.2011 р.

Отриманий товар був позивачем оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача, що залучені до матеріалів справи, та висновком судової економічної експертизи №2/2013 від 14.03.2013 року (додаток №2 до Висновку №2/2013 судової економічної експертизи від 14.03.2013 року).

Зі змісту пп.7.4. ст.7 Закону №168 та ст.198 ПК України слідує, що платник податку має право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту з ПДВ лише у разі, якщо товари, роботи, послуги придбаваються з метою використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Поняття господарської діяльності визначено п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відповідно до якої господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До 01.01.2011р. поняття господарської діяльності було визначено пунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994р., відповідно до якої, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо використання отриманого позивачем товару (робіт, послуг) у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

Отримані від ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Визит-Торг», КП «Альянс» матеріали використані позивачем для ремонту насосів та електрообладнання у дільницях позивача №4, №5 та в електроцеху для здійснення поточного та капітального ремонту насосно-силового обладнання і електрообладнання, що підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують замовлення та прийом замовниками в період серпень 2009 року - грудень 2011 року робіт та послуг з поточного та капітального ремонту електрообладнання (т.с.2 а.с.46-258) та Висновком судової економічної експертизи №2/2013 від 14.03.2013 року (висновок по четвертому питанню).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів товарів.

Нікчемність угод податковий орган мотивує тим, що усі операції купівлі - продажу за участю ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у запереченнях на пояснення посадових осіб контрагентів позивача щодо фактичної відсутності господарських операцій, оскільки за змістом ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наявність або відсутність господарської операції може бути підтверджена лише первинним документом.

Частиною 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, пояснення фізичних осіб про здійснення або нездійснення господарської операції у розумінні ч.4 ст.70 КАС України не є допустимими доказами.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту позивача, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 192 793 грн., при цьому відповідно до податкового повідомлення-рішення №0009152204 від 06.11.2012 року відповідачем збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями лише у розмірі 189 453 грн.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0009152204 від 06.11.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 грн., які сплачені до бюджету згідно квитанції №8861236 від 09.11.2012р. та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 12750,00 грн., які сплачені згідно платіжного доручення №130 від 07.02.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом безспірного сипання з розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 08.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0009152204 від 06.11.2012 року про збільшення Експлуатаційно-технічному вузлу зв'язку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228 225,00 грн., в тому числі за основним платежем 189 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 772 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, б.1/9) на користь Експлуатаційно-технічного вузла зв'язку (95493, м. Сімферополь, вул. Зовнішня, б.14-А, код ЄДРПОУ 01034449) судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.