Постанова

від 12.11.2013 по справі 2а-12959/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12959/12/0170/11

12.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-12959/12/0170/11 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 02.04.13

за позовом Експлуатаційно-технічного вузлу зв'язку (вул. Зовнішня, 14-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 адміністративний позов Експлуатаційно-технічного вузлу зв'язку до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - задоволено повністю: визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0009152204 від 06.11.2012 про збільшення Експлуатаційно-технічному вузлу зв'язку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228 225,00 грн., в тому числі за основним платежем 189 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 772 грн.; стягнуто з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, б.1/9) на користь Експлуатаційно-технічного вузла зв'язку (95493, м. Сімферополь, вул. Зовнішня, б.14-А, код ЄДРПОУ 01034449) судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, при її винесенні судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані всі обставини справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 12.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 06.11.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002915204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 228 225грн., в тому числі за основним платежем 189 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 772 грн.(а.с.24).

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 05.10.2012 №7035/22-8/01034449 документальної позапланової невиїзної перевірки Експлуатаційно-технічного вузлу зв'язку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс», за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», п.185.1, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 192793 грн., в тому числі за вересень 2009 року на 4564 грн., за грудень 2009 року на 442 грн., за лютий 2010 року на 7890 грн., за березень 2010 року на 1299 грн., за квітень 2010 року на 3976 грн., за травень 2010 року на 3995 грн., за червень 2010 року на 791 грн., за липень 2010 року на 12636 грн., за серпень 2010 року на 5794 грн., за вересень 2010 року на 1516 грн., за жовтень 2010 року на 7720 грн., за листопад 2010 року на 17500 грн., за грудень 2010 року на 15533 грн., за березень 2011 року на 10521 грн., за квітень 2011 року на 6294 грн., за травень 2011 року на 4816 грн., за червень 2011 року на 12201 грн., за липень 2011 року на 8169 грн., за серпень 2011 року на 8236 грн., за вересень 2011 року на 23354 грн., за жовтень 2011 року на 15520 грн., за листопад 2011 року на 10894 грн., за січень 2012 року на 8582 грн.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені у підпункті 7.2.1.пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, а саме: податкова накладна № 3394 від 21.09.2009, податкова накладна №4737 від 15.12.2009, податкова накладна №47 від 12.20.2010, податкова накладна №95 від 18.03.2010, податкова накладна №180 від 22.04.2010, податкова накладна №230 від 27.05.2010, податкова накладна №325 від 25.06.2010, податкова накладна №441 від 19.07.2010, податкова накладна №668 від 25.08.2010, податкова накладна №1228 від 24.09.2010, податкова накладна №1626 від 25.10.2010, податкова накладна №2056 від 18.11.2010, податкова накладна №2340 від 13.12.2010, податкова накладна №380 від 28.02.2011, податкова накладна №173 від 25.03.2011, податкова накладна №89 від 14.04.2011, податкова накладна №198 від 25.05.2011, податкова накладна №206 від 15.06.2011, податкова накладна №369 від 26.07.2011, податкова накладна №363 від 30.08.2011, податкова накладна №204 від 22.09.2011, податкова накладна №29 від 11.10.2011, податкова накладна №6 від 01.11.2011, податкова накладна №130 від 19.01.2012.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

В акті перевірки відповідачем зазначено про зменшення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2010 року за податковими накладними №2105 від 26.11.2010 р. та №175 від 25.11.2010 р. тоді як з додатку №1 до Висновку №2/2013 судової економічної експертизи від 14.03.2013 вбачається, що такі податкові накладні отримані від постачальників та включені до складу податкового кредиту у грудні 2010 року. Також відповідачем зменшено податковий кредит з ПДВ у грудні 2010 року за податковими накладними №2366 від 24.12.2010 р., №377 від 24.12.2010 р., №2355 від 20.12.2010 р., тоді як з додатку №1 до Висновку №2/2013 судової економічної експертизи від 14.03.2013 року вбачається, що такі податкові накладні отримані від постачальників та включені до складу податкового кредиту у січні 2011 року.

Таким чином, відповідач безпідставно зменшив податковий кредит позивача, що сформований на підставі зазначених податкових накладних, у листопаді та грудні 2010 року, оскільки до такого кредиту не були включені суми ПДВ за зазначеними податковими накладними.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та: ТОВ «ВТК Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», «Визит-Торг», КП «Альянс» через наступне.

21.09.2009 та 15.12.2009 між позивачем та КП «Альянс» було укладено договори поставки № 1524 та № 1838 (а.с.108-114).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від КП «Альянс матеріали та запасні частини для ремонту насосів на загальну суму 30033,43грн., що підтверджується прибутковими накладними: №3394 від 21.09.2009 р., №4737 від 15.12.2009 р.(а.с.116, 111).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» було укладено наступні договори поставки, за умовами яких Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту електродвигунів, трансформаторів: № 05 від 12.02.2010 року ЕТВЗ (а.с.174-176), №4 від 18.03.2010 р. (а.с.181-183), №14 від 22.04.2010 р. (а.с.238-240), №28 від 27.05.2010 р. (т.2 а.с.4-6), №55 від 25.06.2010 р. (а.с.148-150), №75 від 16.07.2010 р. (а.с.119-121), №77 від 27.07.2010 р. (а.с.164-166), №74 від 19.07.2010 р. (а.с.154-156), №95 від 25.08.2010 р. (а.с.169-171), №131 від 24.09.2010 р. (а.с.131-133), №27 від 25.10.2010 р. (а.с.187-189), №139 від 08.10.2010 р. (а.с.137-139), №172 від 18.11.2010 р. (а.с.193-195), №184 від 26.11.2010 р. (а.с.199-201), №188 від 13.12.2010 р. (а.с.205-207), №193 від 20.12.2010 р. (а.с.211-213), №197 від 24.12.2010 р. (а.с.217-219), №55 від 23.02.2011 р. (а.с223-225), №78 від 25.03.2011 р. (а.с.228-230), №103 від 14.04.2011 р. (а.с.233-235), №112 від 26.04.2011 р. (а.с.244-246), №122 від 25.05.2011 р. (а.с.249-250), №135 від 13.06.2011 р. (т.с.2 а.с. 10), №207 від 23.06.2011 р. (т.с.2 а.с.15-17), №237 від 26.07.2011 р. (а.с.159-161), №255 від 25.08.2011 р. (т.с.2 а.с.20-21), №288 від 22.09.2011 р. (т.с.2 а.с.25-27), №290 від 27.09.2011 р. (т.с.2 а.с.30), №303 від 20.10.2011 р. (а.с.143).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від ПП «Укрторгпартнер» матеріали та запасні частини для ремонту електродвигунів, трансформаторів на загальну суму 885769,39 грн., що підтверджується прибутковими накладними: №47 від 12.02.2010 р., №95 від 18.03.2010 р., №180 від 22.04.2010 р., №230 від 27.05.2010 р., №325 від 25.06.2010 р., №441 від 19.07.2010 р., №471 від 27.07.2010 р., №470 від 27.07.2010 р., №442 від 19.07.2010 р., №668 від 25.08.2010 р., №836 від 25.08.2010 р., №1228 від 24.09.2010 р., №1626 від 25.10.2010 р., №1546 від 08.10.2010 р., №2056 від 18.11.2010 р., №2105 від 26.11.2010 р., №2340 від 13.12.2010 р., №2366 від 24.12.2010 р., №2355 від 20.12.2010 р., №380 від 28.02.2011 р., №173 від 25.03.2011 р., №89 від 14.04.2011 р., №166 від 26.04.2011 р., №198 від 25.05.2011 р., №206 від 15.06.2011 р., №330 від 23.06.2011 р., №369 від 26.07.2011 р., №363 від 30.08.2011 р., №204 від 22.09.2011 р., №246 від 27.09.2011 р., №48 від 20.10.2011 р.

Також між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» було укладено наступні договори поставки, за умовами яких Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту насосів: №32 від 25.11.2010 року (а.с.68-69), №54 від 24.12.2010 року (а.с.62-63), №62 від 25.05.2011 року (а.с.73-74), №140 від 11.10.2010 року (а.с.79-80).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від ТОВ «ВТК «Окнополь» матеріали та запасні частини для ремонту насосів на загальну суму 57768,63грн., що підтверджується прибутковими накладними: №175 від 25.11.2010 р., №377 від 24.12.2010 р., №365 від 25.05.2011 р., №980 від 11.10.2011 р.

Між позивачем та ПП «Визит-Торг» було укладено наступні договори поставки, за умовами яких Постачальник поставляє Замовнику матеріали та запасні частини для ремонту насосів: №158 від 25.10.2011 року (а.с.103-105), №187 від 01.11.2011 року (а.с.98-100), №234 від 25.11.2011 року (а.с.784-86), №286 від 19.12.2011 року (а.с.89-91), №295 від 22.12.2011 року (а.с.94-95).

Відповідно до вищезазначених договорів позивач отримав від ПП «Визит-Торг» матеріали та запасні частини для ремонту насосів на загальну суму 183184,87грн., що підтверджується прибутковими накладними: №993 від 25.10.2011 р., №1084 від 01.11.2011 р., №1490 від 25.11.2011 р., №1674 від 19.12.2011 р., №1701 від 22.12.2011 р.

Отриманий товар був позивачем оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача, що залучені до матеріалів справи, та висновком судової економічної експертизи №2/2013 від 14.03.2013 року (додаток №2 до Висновку №2/2013 судової економічної експертизи від 14.03.2013 року).

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності судом першої інстанції безперечно встановлено, що отримані від ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Визит-Торг», КП «Альянс» матеріали використані позивачем для ремонту насосів та електрообладнання у дільницях позивача №4, №5 та в електроцеху для здійснення поточного та капітального ремонту насосно-силового обладнання і електрообладнання, що підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують замовлення та прийом замовниками в період серпень 2009 року - грудень 2011 року робіт та послуг з поточного та капітального ремонту електрообладнання (т.с.2 а.с.46-258) та Висновком судової економічної експертизи №2/2013 від 14.03.2013 року (висновок по четвертому питанню).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Слід зазначити, що згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані в актах недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а 10, від 09.09.2008 у справі № 08/158, від 01.06.2010 у справі № 21-573воЮ, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.10.2011 у справі № К-39661/09, від 13.10.2011 у справі № К-32409/09, від 15.12.2011 у справі № К/9991/59716/11, від 08.12.2011 у справі № К/9991/50633/11, у постанові Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 у справі № К-19900/07.

До того ж, як зазначено в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України "Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби" (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку) від 06.07.2009 № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг/товарів, що повністю узгоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано. Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між позивачем та його конртагентами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Рцеспубліки Крим від 02.04.13 у справі № 2а-12959/12/0170/11 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 у справі № 2а-12959/12/0170/11 змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Експлуатаційно-технічного вузла зв'язку (95493, м. Сімферополь, вул. Зовнішня, б.14-А, код ЄДРПОУ 01034449, вул. Зовнішня, 14-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493) судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 у справі № 2а-12959/12/0170/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко