ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2013 року Справа № 20/96б/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу на ухвалу у справі господарського суду Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року №20/96б/2011 Луганської області за заявою до про Малого підприємства "Рекламне агентство "Рекламний мир" Товариства з обмеженою відповідальністю "СВД Глобал" визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2012 року у справі №20/96б/2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "СВД Глобал" м. Луганськ; ліквідовано ТОВ "СВД Глобал" м. Луганськ, провадження у справі припинено.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у справі №20/96б/2011 (головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Манжур В.В., Москальова І.В.) апеляційне провадження за скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на ухвалу господарського суду Луганської області від 24.12.2012р. у справі № 20/96б/2011- припинено.
Не погоджуючись з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у справі №20/96б/2011, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений судовий акт, справу направити до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду по суті. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 12, 16, 22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 78 Податкового кодексу України, ст. ст. 4, 43, 91, 106 ГПК України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111 13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Луганської області від 24.12.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "СВД Глобал", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувач, на момент звернення до господарського суду апеляційної інстанції, не є стороною у справі про банкрутство, оскільки не набув статусу кредитора.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції з таким висновком господарського суду апеляційної інстанції не погоджується та вважає його передчасним з огляду на наступне.
Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені, отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.
Обмежившись посиланням на наведені вище норми та встановленням обставин щодо незвернення оскаржувача з кредиторськими вимогами, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги податкового органу на ухвалу господарського суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу .
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає даний висновок суду апеляційної інстанції передчасним, з огляду на наступне.
У ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент звернення оскаржувача із апеляційною скаргою) передбачено, зокрема, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).
Тривалість перевірок визначена ст. 82 Податкового кодексу України (Строки проведення перевірок), відповідно до п. 82.2 якої тривалість перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у ст. 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів. Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів (п. 82.4 ст. 82 Податкового кодексу України).
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора), якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Припиняючи апеляційне провадження суд другої інстанції посилався на недоведеність заявником скарги того, що оскаржуваною ухвалою було вирішено питання про права та обов'язки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, проте, в порушення приписів ст. 43 ГПК України та ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України, не надав оцінки жодному доводу, викладеному у апеляційній скарзі щодо порушення прав та обов'язків податкового органу, який здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків та зборів та не перевірив, чи були дотримані права Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська щодо здійснення, в межах її компетенції, відповідної перевірки платника податків, який ліквідується у судовому порядку.
Наведене, відповідно до вимог п. 3) ч. 1 ст. 111 9 ГПК України, є підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду, передачі справи на розгляд апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги. При цьому, апеляційному господарському суду слід врахувати наведене вище, застосувати до спірних правовідносин відповідні норми, які регулюють спірні правовідносини, та прийняти рішення згідно із законодавством.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник у касаційній скарзі також посилається на обставини, що не мають відношення до оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду, оскільки стосуються обставин, викладених в ухвалі місцевого господарського суду про перегляд якої подано апеляційну скаргу.
Згідно приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.
Відтак, враховуючи предмет касаційного оскарження та повноваження суду касаційної інстанції, ці доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті до уваги під час перегляду в касаційному порядку ухвали апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби задовольнити.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року №20/96б/2011 скасувати.
Справу №20/96б/2011 направити на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді П.К. Міщенко
В.Ю. Поліщук
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2013 |
Оприлюднено | 11.04.2013 |
Номер документу | 30568023 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Міщенко П.K.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні