Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-11840/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К-39356/10

К-39356/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010

у справі № 2а-11840/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»

до 1. Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

2. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

за участю прокуратури Печерського району м. Києва

про стягнення бюджетної заборгованості та нарахування відсотків,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2010 позов задоволено частково: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.11.2008 №0009432303/0; зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені підпунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) дії для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ «ТФГ-Дельта» у серпні, жовтні 2007 року. В задоволенні решти позову -відмовлено. Висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову вмотивований тим, що податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування контролюючий орган прийняв без дослідження первинних документів ТОВ «ТФГ-Дельта», що виключає об'єктивність висновку про заниження товариством сум бюджетного відшкодування, задекларованих за серпень, жовтень 2007 року. Відмовляючи в позові про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 115786,00 грн. за вказані звітні податкові періоди, суд виходив з того, що перевірка правильності задекларованих платником податку на додану вартість сум бюджетного відшкодування в силу пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) є прерогативою податкового органу, у зв'язку з чим при відсутності висновку ДПІ щодо підтвердження задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування, зробленого на підставі документальної перевірки, вимоги про стягнення з бюджету цієї суми не підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з підстав правомірності дій податкового органу щодо проведення позапланової перевірки в межах документів податкової звітності, які були в розпорядженні податкового органу, з огляду на факт відсутності позивача за місцезнаходженням.

У касаційній скарзі ТОВ «ТФГ-Дельта» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, з мотивів неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, залишити в силі постанову суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2008 №0009432303/0, а в іншій частині постанову суду першої інстанції скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Печерському районі міста Києва та Г УДК України в м. Києві просять залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за серпень, жовтень 2007 року задекларованих сум бюджетного відшкодування з ПДВ на 85481,00 грн. та 29395,00 грн. відповідно, згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2008 № 0009432303/0, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.11.2008 № 613/23-3/21671738, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1 та 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР внаслідок не підтвердження цих сум документами бухгалтерського та податкового обліку.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом вказаних норм у випадку прийняття платником податку рішення про повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування у податкового органу виникає повноваження (право і обов'язок) на проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) такого платника для визначення достовірності задекларованої до відшкодування суми податку на додану вартість як надмірно сплаченої.

Цьому повноваженню податкового органу відповідає обов`язок платника податку, передбачений пунктом 4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», щодо допуску посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як свідчать приєднані до справи докази, а саме: акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню від 20.10.2008, складений за участю понятих осіб, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, - ДПІ був встановлений факт незнаходження ТОВ «ТФГ-Дельта» за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, 26 (адреса місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 30.07.2007) (а.с. 164,182, т.1).

Відповідно до частини 2 ст.5 Закону України «Про систему оподаткування» взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників податків, зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби здійснюються на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.

При цьому, абзацом 7 частини 2 ст. 17 Закону України встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи як, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

У зв`язку відсутністю позивача за зареєстрованим місцезнаходженням контролюючий орган не мав можливості здійснити виїзну перевірку достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування за серпень, жовтень 2007 року та вручити позивачу примірник акту, складеного за наслідками перевірки. Разом з тим, ці обставини не звільняли контролюючий орган від обов'язку зробити висновок щодо підтвердження задекларованих позивачем до відшкодування з бюджету сум податку з огляду на публічний характер відносин у сфері оподаткування.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки на підставі наданих позивачем документів податкової звітності, а отже і винесеного за його наслідками податкового повідомлення-рішення.

Пунктом «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак