Постанова

від 02.04.2013 по справі 813/1108/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року № 813/1108/13-а

о 18 год., 02 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «ІНФО-ПОСТ», представники - Баран О.І. до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник - Карпин Я.С. про скасування наказу про проведення перевірки, встановлення відсутності компетенції, зобов'язання вчинити дії, зобов'язання утриматись від вчинення дій

Позивач Приватне підприємство «ІНФО-ПОСТ» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, Львівської області Державної податкової служби у якому позивач із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000322302/3173 та № 0000332302/3170 від 13.02.2013 року, стягнути судовий збір.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства є протиправними, оскільки між позивачем та ТОВ «Фінанс Пан Трейд» укладено договір № 37 від 01.05.2012 року про надання послуг. Розрахунки із вказаним контрагентом за зазначеним договором проведені повністю. Реальне виконання вказаного договору підтверджується належними первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності на підставі податкового та бухгалтерського обліку позивача відповідачем не проводився. Висновки відповідача зроблені лише на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.09.2012 року за № 3735/22-3/37700469, що по суті не спростовує реальність господарських операцій позивача, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що актом перевірки № 177/22-10/35664630 від 30.01.2013 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Фінанс Пан Трейд» із позивачем за травень - липень 2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовну відмовити повністю, зазначив про правомірність спірних рішень з підстав, що згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (додаток №5 до декларацій з ПДВ) встановлено розбіжності по взаєморозрахунках позивача із ТОВ «Фінанс Пан Трейд» на загальну суму 88567,62 грн.

Підчас перевірки позивача, відповідачем використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.09.2012 року за № 3735/22-3/37700469 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (ЄДРПОУ 37700469) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 31.05.2012 року по 31.07.2012 року» вказаним актом встановлено, що ТОВ «Фінанс Пан Трейд» фактично не здійснювало господарської діяльності: не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень в яких б проводилась господарська діяльність, не володіло та не користувалось транспортними засобами, не проводило нарахування та виплати до фондів. Вказаний суб'єкт господарювання безпідставно виписував видаткові та податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу покупців, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці видаткові та податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Відповідно метою укладення договору між позивачем та ТОВ «Фінанс Пан Трейд» є завищення податкового кредиту, валових витрат та мінімізації сплати податку на додану вартість, податку на прибуток, встановлені факти відображення позивачем операцій з придбання послуг у ТОВ «Фінанс Пан Трейд» не мали реального характеру і фактично не відбувались. .

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

30.01.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Фінанс Пан Трейд» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 177/22-10/35664630.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України заниження податку на прибуток всього на суму 92996,02 грн.

- п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України в результат чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 88567,62 грн.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування Декларації з податку на прибуток за 2, 3 квартали 2012 року вартість придбаних послуг у ТОВ «Фінанс Пан Трейд» за період 01.05.2012 року по 31.07.2012 року.

Підчас проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.09.2012 року за № 3735/22-3/37700469 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (ЄДРПОУ 37700469) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 31.05.2012 року по 31.07.2012 року», яким встановлено, що згідно ІБД «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту і розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації яка використана під час перевірки стану платника ТОВ «Фінанс Пан Трейд» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження.

Фактичне місцезнаходження ТОВ «Фінанс Пан Трейд» встановити немає можливості.

Фінансова діяльність ТОВ «Фінанс Пан Трейд» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності цього ж підприємства, фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Фінанс Пан Трейд» та позивачем є правочином, що вчинений без створення правових наслідків, які обумовлювались цим же правочином.

У зв'язку із відсутністю ТОВ «Фінанс Пан Трейд» за податковою адресою так як наслідок відсутністю підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин із позивачем не встановлено факту передачі товару, надання послуг.

13.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000332302/3170, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 177/22-10/35664630 від 30.01.2013 року, встановлено порушення п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 116245,02 грн., в тому числі за основним платежем - 92996,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23249,00 грн.

13.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000322302/3173, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 177/22-10/35664630 від 30.01.2013 року, встановлено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 110709,51 грн., в тому числі за основним платежем - 88567,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22141,89 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 цього ж Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Представником позивача в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 776011 щодо ТОВ «Фінанс Пан Трейд»; свідоцтва № 200023946 від 01.02.2012 року про державну реєстрацію ТОВ «Фінанс Пан Трейд» платником ПДВ, а також довідки Головного управління статистики у м. Києві серії АА № 420939 щодо перебування ТОВ «Фінанс Пан Трейд» у Єдиному державному реєстрі»;

- договорів про надання послуг від 01.04.2012 року та № 37 від 01.05.2012 року, укладеного між позивачем (як замовником) та ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (як виконавцем), згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: 1) проведення рекламних кампаній або організація їх проведення; 2) розповсюджувати рекламно-інформаційні матеріали, або організувати їх розповсюдження; Витягу з КВЕД-2005: Підклас 74.40.0; Додаткових умов до договору № 37 від 01.05.2012 року; радіусу розповсюдження РІМ для підрозділів №№ 1-50; замовлення №№ 1, 2, 3 на розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів на підставі договору від 01.04.2012 року;

- податкових накладних, виданих у травні - липні 2012 року позивачу його контрагентом ТОВ «Фінанс Пан Трейд», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- актів здачі приймання робіт (надання послуг) складених у травні - липні 2012 року між позивачем та ТОВ «Фінанс Пан Трейд» із зазначенням найменування робіт (послуг), а саме, розповсюдження фізичними особами листівок з рекламою торгової марки Барвінок, Вопак, Опера Маркет, Опера Ресторан, Єврогазбанк; Актів прийому - передачі листівок з рекламною продукцією за травень - липень 2012 року; товарно - транспортних накладних виданих у травні - липні 2012 року із зазначенням замовника, вантажовідправника (ПП «Інфо-Пост», вантажоодержувача (ТОВ «Фінанс Пан Трейд»), товару (листівки); Звітів про розповсюдження листівок з рекламними товарами Барвінок, Вопак, Опера Маркет, Опера Ресторан, Єврогазбанк за травень - липень 2012 року; актів спільної перевірки виконання робіт о доставці листівок (газети);

- Звіту про доставку листівок Опера Маркет та Опера Ресторан (з темою Суші та Lapiazza), Відомості доставки Опера Маркет «Дивись Ціну» №№ 1-13; Звіту про розповсюдження газети «Пайрекс»; Звіту про розповсюдження листівок з рекламою Єврогазбанку від 23.07.2012 року;

- чеків від 09.06.2012 року, 10.06.2012 року, 11.06.2012 року, що підтверджують придбання продукції ТМ Рошен (батончиків Снікерс);

- листівок з рекламованими товарами Барвінок №№ 12, 12 (2), 16, 21, 27, 28, товарами флаєр: чіпси та соки; PYREX; актів звірки взаєморозрахунків від 31.05.2012 року, 29.06.2012 року, 31.07.2012 року, 28.08.2012 року;

- виписки по рахунку № 26006152574 за період 01.05.2012 року - 31.08.2012 року;

- оригінал Фототаблиці, що підтверджує проведення рекламних кампаній під ТМ «Снікерс», ТМ «Рошен», акції «Грай», ТМ «Старе Місто», «Рошен», «Пепсі», акції Дитяче Свято, ТМ PYREX.

Судом враховуються обґрунтування позивача та його представника позовних вимог про протиправність податкових повідомлень - рішень № 0000322302/3173 та № 0000332302/3170 від 13.29.2013 року, оскільки підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження ПДВ за травень - липень 2012 року за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, товарно - транспортних накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, звітів про розповсюдження продукції, рахунків тощо.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Припущення зазначені в акті перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

По суті позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних робіт (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, а також включення до складу витрат витрати вартості послуг з розповсюдження фізичними особами листівок з рекламою товарної продукції марки Барвінок, Опера Маркет, «Єврогазбанк», відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Крім цього, представником позивача подано суду копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) у яких зазначено суми ПДВ, обсяг вчинених господарських операцій (обсяг постачання) між ТОВ «Фінанс Пан Трейд» та позивачем, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочину та мінімізацію сплати податку за травень-липень 2012 року по вищезазначеному контрагенту. Відповідач також вказує про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Фінанс Пан Трейд», посилаючись на те, що згадане підприємство фактично не здійснювало господарської діяльності: не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень в яких проводилась господарська діяльність, не володіло та не користувалось транспортними засобами, не проводило нарахування та виплати до фондів, не знаходиться за податковою адресою.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, а відсутність контрагента позивача за податковою адресою не підтверджена жодними належними ми та допустимими доказами.

Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності вказаного правочину, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім цього, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Відповідно, на думку суду, вказані відповідачем в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Відтак, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 30.01.2013 року у справі № К-32084/10.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000332302/3170 від 13.02.2013 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 116245,02 грн., в тому числі за основним платежем - 92996,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23249,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України;

податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000322302/3173 від 13.02.2013 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 110709,51 грн., в тому числі за основним платежем - 88567,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22141,89 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000322302/3173 від 13.02.2013 року та № 0000332302/3170 від 13.02.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ІНФО-ПОСТ» (ЄДРПОУ 35664630, вул. Кругова, 9-В, м. Львів) 2328,41грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 08.04.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.