Ухвала

від 22.01.2014 по справі 813/1108/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 876/6815/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Інфо-Пост» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У лютому 2013 року позивач ПП «Інфо-Пост» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова (на даний час ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому, з урахуванням уточнених і зменшених позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова : від 13.02.2013 р. № 0000332302/3170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116245,02 грн., в тому числі 92996,02 грн. за основним платежем і 23249 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та від 13.02.2013 р. № 0000322302/3173, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110709,51 грн., в тому числі 88567,62 грн. за основним платежем і 22141,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000322302/3173 від 13.02.2013 року та № 0000332302/3170 від 13.02.2013 року.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята без всебічного, повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Інфо-Пост» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р.. За наслідками перевірки складено акт від 30.01.2013 р. №177/22-10/35664630, на підставі якого винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. № 0000322302/3173 та № 0000332302/3170. Вказує апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 92996,02 грн. за 2 і 3 квартали 2012 року, а також порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 88567,62 грн. за травень-липень 2012 року. Вказує апелянт, що позивачам протягом розглядуваного періоду неправомірно включено до складу валових витрат вартість придбаних послуг та до податкового кредиту суми ПДВ, за договором із ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» про надання послуг з проведення рекламних компаній, розповсюдження інформаційних матеріалів про товарну продукцію ТзОВ «ТМ «Барвінок», «Вопак», «Опера Маркет», «Єврогазбанк». На думку апелянта такі договірні відносини мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків, не підтверджуються первинними документами. Товариство «Фінанс Пан Трейд» господарської діяльності фактично не здійснювало і вказані договірні відносини із позивачем фактично не відбувались.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 02.04.2013 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ПП «Інфо-Пост» подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду від 02.04.2013 р. залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період із 17.01.2013 року по 23.01.2013 року відповідачем ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку позивача ПП «Інфо-Пост» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р. при здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд». За наслідками перевірки складено Акт № 177/22-10/35664630 від 30.01.2013 року. У висновках акту перевірки зазначено, що підприємством порушено вимоги п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 92996,02 грн., в тому числі за 2 кв. 2012 р. в сумі 70090,96 грн. і за 3 кв. 2012 р. в сумі 22905,06 грн.; та вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 88567,62 грн., в тому числі за травень 2012 р. на суму 21972,38 грн., за червень 2012 р. на суму 44780,89 грн., за липень 2012 р. на суму 21814,35 грн. (а.с. 33-78 Т.1).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 30.01.2013 року відповідачем ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено 13.02.2013 р. відносно позивача податкові повідомлення-рішення : № 0000332302/3170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 116245,02 грн., в тому числі 92996,02 грн. за основним платежем і 23249 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000322302/3173 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 110709,51 грн., в тому числі 88567,62 грн. за основним платежем і 22141,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 125, 126 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про нереальний, безтоварний і нікчемний характер правочинів укладених між ПП «Інфо-Пост» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 13.02.2013 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 30.01.2013 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ПП «Інфо-Пост» податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що підприємством протягом перевіреного періоду з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р. безпідставно завищено валові витрати за господарським договором із ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» про придбання послуг, та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за цим договором. На думку податкового органу встановлені факти відображення позивачем операцій з придбання послуг у ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» не мали реального характеру і фактично не відбувались. Відповідач також вказував на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», оскільки товариство фактично не здійснювало господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 13.02.2013 року.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним господарським договором і об'єктивність інформації в первинних документах за цим договором підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, обоє контрагентів, тобто позивач ПП «Інфо-Пост» і ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» на час укладення господарського договору і його виконання були діючим суб'єктами господарювання (а.с. 22, 78, 136-138 Т.1).

Здійснення позивачем господарських операцій із ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» підтверджується : - договорами про надання послуг від 01.04.2012 року та № 37 від 01.05.2012 року, укладеного між позивачем (як замовником) та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (як виконавцем), згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: 1) проведення рекламних кампаній або організація їх проведення; 2) розповсюджувати рекламно-інформаційні матеріали, або організувати їх розповсюдження; - додатками до цих договорів, із визначенням радіусів розповсюдження РІМ (а.с. 139-175 Т.1); - замовленнями на розповсюдження РІМ (а.с. 175-179 Т.1); - податковими накладними, виданими позивачу його контрагентом ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за травень - липень 2012 року про розповсюдження листівок з рекламними товарами «Барвінок», «Вопак», «Опера Маркет», «Єврогазбанк»; - актами здачі-приймання робіт (надання послуг) між позивачем та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» із зазначенням найменування робіт (послуг); - актами прийому-передачі рекламної продукції; - товарно-транспортними накладними із зазначенням замовника і вантажовідправника ПП «Інфо-Пост», вантажоодержувача ТзОВ «Фінанс Пан Трейд»; - листівками з рекламованими товарами «Барвінок»; - актами звірки взаєморозрахунків від 31.05.2012 року, 29.06.2012 року, 31.07.2012 року, 28.08.2012 року; - виписками по банківському рахунку за період з 01.05.2012 р. по 31.08.2012 р.; - фіскальними чеками про придбання продукції; - рахунками-фактурами; - звітами про розповсюдження листівок з рекламними товарами; - звітом про доставку і відомостями доставки листівок «Опера Маркет» і «Опера Ресторан»; - актами спільної перевірки виконання робіт по доставці листівок (газети); - фототаблицями, що підтверджує проведення рекламних кампаній (а.с. 91-104 Т.1, 178-250 Т.1, 1-154 Т.2).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач виконав усі передбачені законом обов'язки та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, а також включення до складу витрат витрати вартості послуг з розповсюдження фізичними особами рекламної продукції відповідачем спростовані не були.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції враховує, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Щодо покликань відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З наведених вище норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядувані договори між позивачем та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» на момент їх укладення відповідали усім вимогам необхідним для їхньої чинності, не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договорів володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

Суд апеляційної інстанції вважає також безпідставними покликання апелянта на такі додатково подані матеріали як відповіді із ТзОВ «Опера-Маркет», АТ «Єврогазбанк», ТзОВ «Пакко-Холдинг» про надання послуг ПП «Інфо-Пост» як на обґрунтованість апеляційних вимог, оскільки у досліджуваних правовідносинах доказами реальності існування господарських відносин між ПП «Інфо-Пост» і ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» являються належні первинні документи.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 02.04.2013 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Інфо-Пост» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.01.2014 року.