Постанова

від 04.04.2013 по справі 36/430

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа№ 36/430

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гаврилюка О.М.

За участю представників:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2 - особисто, ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2012р.

по справі №36/430 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «МГ Лайн»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 4 400,00 грн. та зобов'язання повернути майно.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011 року Приватне підприємство «МГ Лайн» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) 4 400,00 грн. боргу та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно, а саме: телевізійну приставку D- Link - 89 шт., цифрову телевізійну приставку 35 шт., тюнер 8 шт., кабель NхT HDMI - 100 шт.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов договору оренди обладнання №001/05/11-О від 01.05.2011р. не сплатив орендні платежі за період з травня по серпень 2011р. у зв'язку з чим виник борг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2012р. у справі №36/430 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «МГ Лайн» 4 400,00 грн. основного боргу та 2 864 грн. судового збору.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути Приватному підприємству «МГ Лайн» майно, а саме: телевізійну приставку D- Link - 89 шт., цифрову телевізійну приставку 35 шт., тюнер 8 шт., кабель NхT HDMI - 100 шт.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 25.01.2012р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи, та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт стверджує, що договір оренди обладнання №001/05/11-О від 01.05.2011р., на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, він не укладав та не підписував.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. у справі №36/430 було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи, відповідно до ст.79 ГПК України, апеляційне провадження у даній справі було зупинено.

Оскільки судово-почеркознавча експертиза не була виконана, і матеріали справи разом із повідомленням №8980/12-32/8981/8982/12-33 від 28.01.2013р. про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у справі №36/430 повернуті до суду, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. провадження у даній справі було поновлено.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні матеріали справи). Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника позивача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога ПП «МГ Лайн» про стягнення з ФОП ОСОБА_2 4400,00 грн. заборгованості за договором оренди обладнання №001/05/11-О від 11.05.2011р. та зобов'язання останнього повернути ПП «МГ Лайн» майно, яке зазначене в договорі №011/05/11-О, а саме: телевізійну приставку D- Link - 89 шт., цифрову телевізійну приставку 35 шт., тюнер 8 шт., кабель NхT HDMI - 100 шт. Як на підставу позову позивач посилається на несплату відповідачем орендних платежів за період з травня по серпень 2011р.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що договір оренди обладнання №001/05/11-О від 01.05.2011р. він не укладав та не підписував. З метою встановлення належності підпису, зокрема, на зазначеному Договорі, слідчими органами матеріали кримінальної справи №02-22203 направлено до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в м.Києві для проведення судової почеркознавчої експертизи, за результатами якої було складено висновок №556 від 19.12.2011р. (копію висновку долучено до матеріалів справи).

Так, даною експертизою було установлено, що підписи, а саме підпис розташований в нижньому правому куті першої сторінки, підпис розташований в нижньому правому куті другої сторінки, підпис в графі: ««ОСОБА_2.» договору №001/05/11-О оренди обладнання від 01 травня 2011 року виконані не гр. ОСОБА_2, а іншою особою.

Зазначений висновок експертної установи, судовою колегією відповідно до ст.101 ГПК України приймається, як додатковий доказ, оскільки апелянт обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Посилання позивача про фактичне виконання відповідачем умов договору спростовується відсутністю у матеріалах справи доказів (виписки по рахункам) такого виконання.

Крім того, судова колегія звертає увагу на п.5.3 Договору №001/05/11-О, відповідно до якого об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання. При цьому, в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання якій би свідчив про передачу позивачем відповідачу спірного майна.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, судова колегія вважає, що Договір №001/05/11-О від 01.05.2011р. та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), як підстава вимог, не є належним доказом в підтвердження заявлених позовних вимог. Тому позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволення, а оскаржуване рішення суду - скасуванню; в позові слід відмовити.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року у справі №36/430 скасувати.

3. В позові Приватному підприємству «МГ Лайн» відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства «МГ Лайн» (02094, м. Київ, бул. Верховної ради, 22, код ЄДРПОУ 34806413) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (03126, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь 1 450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. судового збору.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №36/430 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 10.04.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гаврилюк О.М.