Рішення

від 29.03.2013 по справі 5015/2675/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.13 Справа№ 5015/2675/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-А" (юридична адреса: 80337, Львівська область, Жовківський район, с.Добросин, вул.Залізнична 14 а, код ЄДРПОУ 36761888; адреса для листування :м.Львів, вул..Б.Котика,4; телефон : 096-727-3333)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "НордікСтайл"(Естонія, м.Таллін10152, вул..Нарва 38, код 12007763; AS SEB Bank ,Tornіmae 2 Tallіn 15010 Estonіa SWІFT /BІC EEUHEE2Х EE78101022191515229 )

Про: стягнення заборгованості.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Перцева К.В. - представник (довіреність від 05 березня 2013 року)

від відповідача: не з"явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю АТМ-А (Україна, Львівська область, Жовківський район, с.Добросин), до товариства з обмеженою відповідальністю NordikStyle"(Республіка Естонія, м.Таллін) про стягнення заборгованості за поставлений на умовах Контракту №20/12 від 20 грудня 2011 року, однак не оплачений товар.

Ухвалою від 27.06.2012р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.08.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення зобов язань по Контракту №20/12 від 20 грудня 2011 року на поставку товару не здійснив оплати за поставлений позивачем товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4654,90 евро. В гривневому еквіваленті (із врахуванням заяви позивача вих.№36АТМ від 15.08.12р) сума заборгованості визначена позивачем в сумі 46362,80 гривень.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, документів в спростування заявлених позивачем вимог, як і доказів погашення заборгованості суду не подав.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

20 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АТМ-А , с.Добросин , вул.Залізнична 15а (надалі - продавець) з однієї сторони та OU NordikStyle (№12007763), Таллін, Естонія ( надалі - покупець) з другої сторони укладено Контракт №20/12, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує пиломатеріали із порід дерева: ольха, осина, береза, сосна, ялина, дуб, ясень , в подальшому товар , перерахований у специфікаціях із зазначенням найменування, ціни, кількості, умов поставки і найменування відправника, що додаються до даного Контракту і являються його невід ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3 Контракту, повна вартість зазначеного Контракту 100 000,00 евро ( сто тисяч евро).

У відповідності до зазначеного Контракту покупець проводить оплату згідно Специфікації після поставки (п.3.1) Відповідно до р.9 контракту, останній має силу від 20 грудня 2011 р і закінчується 31 березня 2012 р. в 12.00 по Гринвичевському часі. Законність даного Контракту може бути змінена по взаємній згоді сторін. Факсова копія даного Контракту з підписами обох сторін має юридичну силу( п.1.4).

Як вбачається з рахунку-фактури №1 від 12.01.2012 р до Контракту №20/12 від 20.12.2011р та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №244273, яка містить посилання на зазначений рахунок-фактуру, товариство з обмеженою відповідальністю АТМ-А здійснило поставку відповідачу, OU NordikStyle (№12007763), Таллін, Естонія, поставку товару ( а саме : дошки обрізної вільха , 22х106х650-3050, в об ємі 1,810 м.куб., першого сорту по ціні 250,00 евро , на загальну суму 452,50 евро та дошки обрізної вільха, 22х106х650-3050, третього сорту, в об ємі 28,016 м.куб. по ціні 150,00 евро, на суму 4202,40 евро. Таким чином, загальна вартість поставленого товару - 4654,90 евро.

Відповідачем отримано вантаж, про що свідчить штам відповідача у графі одержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній.

Доказів погашення заборгованості в сумі 4654,90 евро відповідачем не представлено.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Згідно з пунктом 8.2 Контракту сторонами погоджено, що якщо сторони не досягнуть згоди, спір повинен бути поданий на розгляд в Арбітражний суд України, і дотримані правила врегулювання спорів Арбітражним судом. Рішення Арбітражного суду має бути остаточним і обов язковим для обох сторін.

Крім того, про необхідність застосування до цих правовідносин законодавства країни продавця свідчать і колізійні норми.

У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Із частини другої та третьої статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина перша статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у листі від 01.01.2009 р. "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів". Так судом відзначено, що при вирішенні спорів пов'язаних з неналежним виконанням договірних зобов'язань, слід приймати до уваги відповідні норми Закону України "Про міжнародне приватне право" і Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Таким чином, застосуванню до цих правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця (позивач у справі). Оскільки місцезнаходженням позивача є Львівська область, Жовківський район, с.Добросин (Україна), то застосуванню підлягає українське законодавство.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу та поставки товару на підставі Контракту №20/12 від 20 грудня 2011 року в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Такого ж тлумачення дотримується і Вищий господарський суд України, що відображено в інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов язку не встановлений або визначений моментом пред явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов язок у семиденний строк від дня пред явлення вимоги, якщо обов язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не заперечив отримання від позивача товару , вартістю 4654,90 евро. Як вбачається із матеріалів справи, товар отриманий відповідачем, докази повернення товару відповідачем позивачу матеріали справи не містять. Разом із товаророзпорядчими документами відповідач отримав і рахунок-фактуру позивача №1 від 12.01.2012 року на оплату вартості товару. Оскільки відповідач не перерахував позивачу кошти за отриманий товар, позивач, з метою врегулювання спору у добровільному порядку, 01.06.2012 року надіслав відповідачу вимогу про погашення боргу (сплату вартості отриманого товару), однак покупець ( відповідач) не провів розрахунку за отриманий товар з продавцем (позивачем).

Доказів оплати суми боргу ні до порушення провадження у справі, ні в ході судового розгляду суду не надано, хоча з факту подання позовної заяви вбачається вимога позивача, адресована відповідачеві, провести оплату.

Позивач підтверджує наявність боргу станом на час розгляду спору по суті.

Відповідач відзиву на позовну заяву, доказів проведення розрахунку з позивачем за отриманий товар не надав, заявлені позивачем вимоги не заперечив ( претензій щодо якості, кількості, ціни товару не висловив); доводи позивача не спростував належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що згідно з статтею 39 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не повідомляє продавця про характер невідповідності, в розумний строк після того, як вона була чи повинна була бути виявленою покупцем. Відповідно до статті 40 цієї Конвенції продавець не має права посилатися на положення статей 38 і 39, якщо невідповідність товару пов'язана з фактами, про які він знав чи не міг не знати та про які він не повідомив покупця.

Таким чином, оскільки строк оплати товару настав, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, проте відповідач в порушення умов Контракту не виконав обов'язок з оплати вартості поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4654,90 евро є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Такого ж тлумачення притримується і Вищий господарський суд України, що відображено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції . Так, у п.3.4 зазначеної Постанови вказується, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривні).

Станом на день подання позову до господарського суду Львівської області (27.06.2012р) позивачем, ТзОВ АТМ-А , визначено ціну позову в іноземній валюті ,4654,90 евро ( що еквівалентно 46362,80 гривень). Однак, як встановлено, станом на день подання позову до суду офіційний курс гривні до евро, встановлений Національним банком України, становив 9,971. Відтак, ціна позову про стягнення 4654,90 евро мала становити в гривневому еквіваленті 46460,56 гривень.

Оскільки лише позивач, згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, має право змінювати предмет чи підстави заявлено позову, збільшувати або зменшувати розмір заявлених вимог, а такі заяви останнім стосовно заявленої до стягнення суми не було подано, то суд розглядає спір в межах заявлених позивачем вимог.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Limited liability company "NordikStyle"

(Estonia, Tallinn 10152, Narva St. 38 Code 12007763AS SEB Bank, Tornimae 2 Tallinn 15010 Estonia SWIFT/ BIC EEUHEE2X, EE78101022191515229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-А (юридична адреса : 80337, Львівська область, Жовківський район, с.Добросин, вул.Залізнична 14 а, ідентифікаційний код 36761888 )

4654 евро 90 центів ( що в гривневому еквіваленті становить 46362,80 гривень), 1 609,50 гривень відшкодування витрат на оплату судового збору.

3 . Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Кітаєва С.Б.