Постанова

від 09.04.2013 по справі 35/410

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 35/410

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача Червінський І.М. - за дов.

від відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012

у справі № 35/410 (Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Публічного акціонерного товариства «Комфорт- Сервіс»

про стягнення 2 005 111.89 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» про стягнення 2 005 111,89 дол. США, з яких 1 803 520,00 дол. США сума основного боргу, 157 716,66 дол. США сума заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом, 19 538,13 дол. США проценти за користування кредитом, 6 453,78 дол. США пеня за порушення строків сплати відсотків, 13 567,13 дол. США пеня за порушення строків сплати кредиту, 1 602,72 дол. США 3% річних за порушення строків сплати відсотків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 35/410 позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» про стягнення 2 005 111, 89 дол. США задоволено повністю.

Рішення господарського суду міста Києва мотивовано тим, що відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах, а також не наведено підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Комфорт-Сервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд, приймаючи рішення у справі, не з'ясував питання щодо наявності порушень зобов'язань з боку відповідача, а також не витребував обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, підтвердженого належними доказами. На думку апелянта, неодноразове підвищення процентної ставки (плати за кредит) позивачем спричинило переплату за кредитним договором № 49/01/07, а отже і суттєву розбіжність наведеної позивачем суми заборгованості з фактично обґрунтованою (у бік зменшення).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2012 (головуючий суддя Вербицька О.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) було прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» до провадження.

Згідно розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 № 02-15/404, відповідно до підпунктів 3.1.11., 3.1.13 пункту 3.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 35/410, у зв'язку з припиненням повноважень судді Вербицької О.В. (судді-доповідача) у зв'язку з обранням на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

При повторному автоматичному розподілі справи № 35/410 було визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 35/410: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.07.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 розгляд справи відкладено на 13.09.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 розгляд справи відкладено на 18.09.2012.

17.09.2012 представник Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 35/410, у зв'язку з тим, що в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 5011-34/12323-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 21.04.2010 до кредитного договору № 49/01/07, положень кредитного договору № 49/01/07 від 07.12.2007 та справа № 5011-35/12318-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним правочину, положень кредитного договору № 49/01/07 від 07.12.2007. Відповідач зазначив, що справи № 5011-34/12323-2012 та № 5011-35/12318-2012, які знаходиться у провадженні господарського суду міста Києва та справа № 35/410, яка знаходиться у провадженні Київського апеляційного господарського суду є пов'язаними між собою за предметом позову, оскільки правочини, які оскаржуються у справах № 5011-34/12323-2012 та № 5011-35/12318-2012 є підставою позову у справі № 35/410.

На підтвердження своїх вимог відповідач надав копію ухвали господарського суду міста Києва від 03.09.2012 по справі № 5011-35/12318-2012 та копію ухвали господарського суду міста Києва від 10.09.2012 по справі № 5011-34/12323-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 апеляційне провадження у справі № 35/410 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» було зупинено до розгляду господарським судом міста Києва справи № 5011-34/12323-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 21.04.2010 до кредитного договору № 49/01/07, положень кредитного договору № 49/01/07 від 07.12.2007 та справи № 5011-35/12318-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним правочину, положень кредитного договору № 49/01/07 від 07.12.2007.

02.10.2012 Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 про зупинення провадження у справі № 35/410.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 у справі № 35/410 касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 6 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Супровідним листом № 35/410/1096/2012 від 24.12.2012 справу № 35/410 було повернуто на адресу Київського апеляційного господарського суду.

12.12.2012 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву, у якій на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі № 35/410 повідомив суд про те, що справа № 5011-34/12323-2012 по суті не вирішена, Київським апеляційним господарським судом порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.12.2012.

04.03.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 35/410, яким позивач повідомив суд про те, що 15.01.2013 Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову у справі № 5011-34/12323-2012 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 21.04.2010 залишено без змін. Окрім цього, 04.02.2013 Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову у справі № 5011-35/12318-2012 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012 про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 03.10.2008 до кредитного договору № 49/01/07 від 07.12.2007 в частині внесення змін до п. п. 1.1, а також положення кредитного договору № 49/01/07, визначені пунктами 3.1.1 та 4.3.11.1 кредитного договору № 49/01/07 в редакції додаткової угоди № 4 від 21.04.2010 залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 провадження у справі № 35/410 було поновлено, розгляд справи призначено на 09.04.2013 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 09.04.2013, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

18.03.2013 копії ухвали господарського суду Київської області від 14.03.2013 у справі № 35/410 направлено на всі адреси сторін судового процесу, зазначені у апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Окрім цього, у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача, яким підтверджується факт отримання відповідачем копії ухвали суду про поновлення провадження у справі.

Отже, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

07.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (Банк) та Відкритим акціонерним товариством «Комфорт-Сервіс» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 49/01/07 (далі, Кредитний договір).

Згідно пункту 1.1. вказаного Кредитного договору, його предметом є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) на наступних умовах: сума кредиту - 2 000 000,00 дол. США; строк кредитування - до 05.12.2014; відсотки за користування кредитом - 12 відсотків річних.

Додатком № 1 до Кредитного договору встановлено графік повернення кредиту та сплати процентів за зазначеним договором.

03.10.2008 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якої змінено відсоткову ставку з 12% річних на 14% річних.

Укладеною між Банком та Позичальником Додатковою угодою № 2 від 29.01.2009 до Кредитного договору було внесено зміни, зокрема, щодо графіку погашення кредитної заборгованості, виклавши його у новій редакції, окрім того, договір було доповнено пунктом 4.7. (том 1, а.с. 28), відповідно до якого Позичальник зобов'язується підтримувати кредитові обороти по поточному рахунку в сумі не менше ніж 80 % щомісячних чистих поступлень. При невиконанні цієї умови ставка по кредиту піднімається на 1 % до моменту її виконання.

22.04.2009 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якої змінено пункт 1.1 Кредитного договору, а саме визначено, що відповідно до пункту 1.1 предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту - 2 000 000,00 дол. США; строк кредитування - до 05.12.2014; відсотки за користування кредитом - 14% річних. При цьому в період до 01.09.2009 лінія є відновлювальною, з 01.09.2009 лінія є невідновлювальною. В межах кредитного договору допускається видача траншу в розмірі 30 768,00 дол. США. Крім того, сторонами також були визначені рахунки для обліку кредитної заборгованості та визначена мета отримання кредиту, а саме для придбання земельної ділянки та фінансування поточної діяльності. Визначений порядок перерахування плати за користування кредитом на відповідні рахунки.

Пункти 8.2, 4.8, 4.9. Кредитного договору викладені в новій редакції, визначено новий графік погашення заборгованості.

30.09.2009 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 3 про внесення змін до Кредитного договору від 07.12.2007, відповідно до якої пункт 1.1 Кредитного договору викладено в новій редакції, згідно якої сторони дійшли згоди, що предметом кредитного договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту - 2 000 000,00 дол. США, строк кредитування - по 05.12.2014, плата за користування кредитом - 14% річних. Даною угодою також визначені рахунки для обліку кредитної заборгованості, визначений порядок та графік погашення кредитної заборгованості.

21.04.2010 між сторонами укладена Додаткова угода № 4 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони виклали кредитний договір № 49/01/07 від 07.12.2007 у новій редакції.

Згідно з пунктом 1.1. Кредитного договору, у редакції від 21.04.2010, банк на умовах цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 2 000 000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 05.12.2014, а також сплатити плату за кредит та виконані інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним Договором.

Кредит надається в межах ліміту кредитування (максимально дозволеної суми заборгованості Позичальника за кредитом), визначеної відповідно до зазначеного у даному Договорі графіку (пункт 1.1.1. Кредитного договору).

Відповідно до умов пунктів 1.3.1., 1.3.2, 1.3.3. зазначеного договору сторони дійшли згоди, що виконання позичальником зобов'язань за зазначеним кредитним договором забезпечується, зокрема, іпотекою земельної ділянки площею 2,1476 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Ірпінський р-н, смт. Гостомель, вул. Чапаєва, 1-в, заставою вартістю 10 884 099,00 грн.; іпотекою комплексу нежитлових приміщень АТП майданчик № 2, загальною площею 40,7 кв.м. (прохідна), 1 507,8 кв.м. і 19 823 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл., Ірпінський р-н, смт. Гостомель, вул. Чапаєва, 1-в, заставою вартістю 1 890 099,00 грн.; заставою товарів в обороті (вентиляційне та кліматичне обладнання), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, заставною вартістю 5 078 208,17 грн. Майно передане позивачу в заставу належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до пункту 2.7. Кредитного договору платежі по сплаті боргових зобов'язань мають бути сплачені у повному розмірі та вважаються здійсненими у встановлений строк, якщо сума платежу в повному розмірі надійшла на рахунки Банку в строк, встановлений цим Договором. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником за весь період фактичного користування кредитом.

Пунктом 2.9. Договору визначена черговість погашення Позичальником боргових зобов'язань.

Розділом 3 Договору визначена плата за кредит, порядок її нарахування та сплати, зокрема, визначено, що плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього Договору та має статус «диференційованої ставки».

Розділом 4 Кредитного договору визначені права та обов'язки Банку та Позичальника за даним договором.

У розділі 7 Договору сторони домовилися про відповідальність позичальника за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором та забезпечення виконання зобов'язань позичальника.

На виконання умов Кредитного договору від 07.12.2007 № 49/01/07 позивачем згідно з меморіальним ордерами від 10.12.2007 та 22.05.2009, копії яких наявні в матеріалах справи, перераховано відповідачу 2 000 000 дол. США.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вимог Кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у Позичальника утворилася заборгованість перед Банком, розрахунок якої наданий позивачем суду першої інстанції (том 1, а.с 11-14, 125-126).

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на неправомірність дій Банку стосовно підняття відсоткової ставки річних, оскільки відповідно до частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Дані доводи апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне:

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Частиною 2 цієї статті визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.1.1. Кредитного договору розмір процентів за користування кредитними коштами встановлюється умовами цього договору та має статус «диференційованої ставки», під якою розуміється наступне: кредитним договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання Позичальником всіх умов цього Договору та договорів про забезпечення, та визначають умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базової процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим Договором.

Застосування диференційованої процентної ставки не змінює правовідносин за цим Договором та/або його істотних умов.

Згідно з зазначеним пунктом 3.1.1. Кредитного договору, умова про збільшення розміру процентів за користування Кредитом застосовується за взаємним волевиявленням та згодою сторін, що виражено шляхом укладання цього договору та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору або нового договору.

Відтак, базовий розмір процентів за Кредитним договором (у редакції від 21.04.2010), встановлюється у розмірі 14 % річних. Окрім цього, сторони, укладаючи Договір, домовились, що розмір процентів за користування кредитом збільшується на 1 процентний пункт у випадку невиконання Позичальником умови, визначеної пунктом 4.3.11.1. цього Договору.

Відповідно до пункту 4.3.11.1. Кредитного договору, з метою мінімізації ризиків Банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектру фінансових показників Позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав Банку у випадку порушення Позичальником певних умов цього договору, забезпечити проведення в Банку щомісячних кредитових оборотів по поточному рахунку, відкритому в ВАТ ВТБ Банк, у розмірі не менше 80 процентів від загальних кредитових оборотів по всім поточним рахункам Позичальника в Банку та інших банках, та забезпечувати суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом дії цього Договору.

Укладаючи Додаткову угоду № 4 від 21.04.2010, в якій кредитний договір викладено в новій редакції, сторони були вільними в укладенні зазначеної угоди та визначенні (погодженні) її умов, а відтак дії учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідали внутрішній волі сторін.

Волевиявлення Позичальника підтверджується наявністю на спірній додатковій угоді № 4 підпису останнього, скріпленого його печаткою.

Виходячи з вищезазначеного, Позичальник, підписуючи Кредитний договір у новій редакції, добровільно погодився з його умовами, якими встановлено диференційовану (змінну) процентну ставку за користування кредитними коштами, а тому підвищення Банком розміру процентів у випадках, передбачених Кредитним договором, не може вважатися здійсненим ним в односторонньому порядку.

Окрім цього, слід також зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі № 5011-34/12323-2012, предметом спору у якій було визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 21.04.2010, також встановлено, що жодних змін в односторонньому порядку до укладеного між відповідачами Кредитного договору не вносилось, а право на внесення таких змін не передбачалося жодною із додаткових угод до нього.

Що ж стосується посилань відповідача у апеляційній скарзі на безпідставне, неодноразове підвищення позивачем процентної ставки, незважаючи на виконання ним вимог щодо підтримання обсягів кредитового обороту, визначених у Договорі, дані доводи апелянта не приймається судом до уваги з огляду на те, що відповідачем, на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду жодних доказів на підтвердження факту належного виконання ним пункту 4.3.11.1. Кредитного договору.

Посилання апелянта на порушення позивачем пункту 7 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв'язку з передбаченим пунктом 4.3.2. Договору обов'язком Позичальника застрахувати та/або забезпечити страхування предмету застави, визначеного пунктами 1.3.3. - 1.3.6., з погодженою з Банком страховою компанією не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на наступне:

Так, частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Зокрема, до таких дій відноситься укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод (пункт 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України застава є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань за договором.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 574 Цивільного кодексу України застава може виникати на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Пунктами 1.3.3. - 1.3.6. Додаткової угоди до Кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником своїх зобов'язань забезпечується, зокрема, заставою товарів в обороті.

Відповідно до частини 1 статті 581 Цивільного кодексу України, якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму.

Пунктом 4.3.2. Додаткової угоди сторони визначили, що Позичальник зобов'язаний застрахувати та/або забезпечити страхування предмету застави, визначеного в пункту 1.3. даного договору, передбачивши, що договори страхування мають укладатися з погодженою Банком страховою компанією.

Відтак, сторони, укладаючи Додаткову угоду № 4 скористалися наданим їм чинним законодавством України правом щодо обов'язку страхування предмету застави на умовах, визначених у зазначеній угоді. Будь-яких заперечень щодо даного положення договору при його укладенні відповідач не мав.

Отже, застава у даному випадку є забезпеченням виконання позичальником його зобов'язання за Кредитним договором, а тому безпосередньо стосується предмету договору і вимога щодо страхування предмету застави у погодженої з банком страхової компанії не може вважатися антиконкурентними узгодженими діями позивача у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки сторони добровільно погодили цю умову у пункті 4.3.2. договору.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається також на те, що позивачем була змінена черговість погашення вимог Банку, проте, у розрахунках заборгованості, наданих суду вказана зміна відображена не була.

Так, Банк своїм листом (том 3, а.с. 27) запропонував Позичальнику змінити черговість погашення його вимог, зазначивши у листі, що у випадку неотримання ним заперечень щодо зміни черговості протягом десяти днів, Банк вважатиме, що Позичальник надав свою згоду на дану зміну.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що будь яких заперечень на вказаний лист відповідачем не надавалося.

У даному випадку, слід зазначити, що зміна черговості погашення вимог Банку жодним чином не впливає на розрахунок позивачем загальної суми заборгованості по Договору.

Окрім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо погашення вимог Банку у порядку встановленої Договором черговості.

Судом встановлено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснювалось позичальником з порушенням графіку, встановленого Кредитним договором № 49/01/07 та додатковими угодами до нього, у зв'язку з чим у Позичальника утворилася заборгованість перед Банком.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника за кредитом становить 1 803 520,00 дол. США, заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.03.2011 по 26.10.2011 становить 157 716,66 дол. США, заборгованість по поточним відсоткам, нарахованим за період з 01.10.2011 по 26.10.2011 становить 19 538,13 дол. США

З огляду на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору банком, відповідно до пункту 9.1. Договору, нараховано позичальнику пеню за період з 26.04.2011 по 26.10.2011 у розмірі 13 567,13 дол. США, що за офіційним курсом дол. США до гривні, встановленої НБУ станом на 26.10.2011 - 7,9757 грн. за 1 дол. США складає 108 207,36 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 по 26.10.2011 в розмірі 6 453,78 дол. США що за офіційним курсом дол. США до гривні, встановленої НБУ станом на 26.10.2011 - 7,9757 грн. за 1 дол. США складає 51 473,41 грн.

Окрім того, позивачем, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 2 713,46 дол. США 3% річних за період з 01.02.2011 по 26.10.2011 за порушення строку повернення кредиту, що офіційним курсом дол. США до гривні, встановленої НБУ станом на 26.10.2011 - 7,9757 грн. за 1 дол. США складає 21 641,74 грн. та 1 601,72 дол. США 3% річних за період з 01.03.2011 по 26.10.2011 за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, що офіційним курсом дол. США до гривні, встановленої НБУ станом на 26.10.2011 - 7,9757 грн. за 1 дол. США складає 12 782,81 грн.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та правильності здійснених позивачем розрахунків заборгованості по Договору та штрафних санкцій, що у свою чергу стало підставою для задоволення господарським судом міста Києва вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи це, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 35/410 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 35/410 залишити без змін.

Матеріали справи № 35/410 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.