Постанова

від 02.04.2013 по справі 826/1070/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року 16:30 № 826/1070/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія Грант» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, за участю:

представника позивача: Зубрицького О.В.

представника відповідача: Литвиненка С.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія Грант» (далі - позивач або ТОВ «ПТК Грант») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2012 №0003052250 та №0003062250.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що перевірка ТОВ «ПТК ГРАНТ» здійснена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також позивач вказав на те, що висновки, викладені в акті перевірки № 268/22-50/36476527 від 07.09.2012 не відповідають фактичним обставинам справи, адже усі операції позивача з ТОВ «НВП «Арт-Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» були фактично здійснені та мали реальний характер.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мають ознаки нікчемності, а отже документи, що надані позивачем до перевірки не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. При цьому відповідач посилається на виявлені розбіжності між сумою податкового кредиту позивача та податкового зобов'язання його контрагентів, а також матеріали досудового слідства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Посадовими особами відповідача на підставі направлення № 1588/22-50П від 14.08.2012, наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби № 1109 від 14.08.2012 року, постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ Державної податкової адміністрації у місті Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09.07.2012 по кримінальній справі №54-3414 та відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт № 268/22-50/36476527 від 07.09.2012 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПТК ГРАНТ» (ЄДРПОУ 36476527) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Арт-Пром» (ЄДРПОУ 37934209), ТОВ «НВО «Мета» (ЄДРПОУ 37401232), ТОВ «Ізумруд» (ЄДРПОУ 32377965), ТОВ «НВЦ «Електропромторг» (ЄДРПОУ 37515907) за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0003052250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 449,25 грн. (в т.ч. 53 542,00 грн. - основний платіж та 6 907,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція) та податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0003062250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 66 761,25 грн. (в т.ч. основний платіж - 64 156,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 2 605,25 грн.).

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченого статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві та рішенням Державної податкової служби України № 7843/0/61-12/10-2115 від 26.12.2012, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.09.2012 № 0003062250 та № 0003052250 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «НВП «Арт-Пром» (Виконавець) укладено Договори про надання послуг з пошуку клієнтів №290902 від 29.09.2011та №281001 від 28.10.2011, відповідно до умов яких, Виконавець, за дорученням Замовника та за винагороду надає послуги з пошуку клієнтів, а саме: формування бази даних контактів потенційних клієнтів, телефонні дзвінки потенційним клієнтам, презентація компанії і пропонованих товарів Замовника, оформлення замовлень в телефонному режимі, проведення телефонного опитування.

На підтвердження виконання Договорів №290902 від 29.09.2011 та №281001 від 28.10.2011, позивач надав копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт, звітів про виконані роботи, податкових накладних, платіжних доручень.

З ТОВ «НВП «Арт-Пром» (Виконавець) ТОВ «ПТК ГРАНТ» (Замовник) уклало також Договір про надання консультаційних послуг № 300901 від 30.09.2011. Відповідно до умов даного договору, Виконавець, за дорученням Замовника та за винагороду надає консультаційні послуги, а саме: консультації з питань оподаткування; щодо змін в чинному законодавстві України; по веденню та організації бухгалтерського обліку; по веденню, організації та вдосконаленню внутрішньогосподарського обліку.

На підтвердження виконання Договору № 300901 від 30.09.2011, позивач надав копії листа-замовлення, письмової консультації, рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, платіжного доручення.

Всього, за зазначеними договорами ТОВ «НВП «Арт-Пром» виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 115 750,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 291,67 грн.

Крім того, у період з 01.01.2009 по 30.06.2012 позивач мав взаємовідносини з ТОВ «НВО «Мета». Із зазначеним товариством позивач уклав Договір про надання послуг з пошуку клієнтів № 310502 від 31.05.2011. Згідно умов даного договору ТОВ «НВО «Мета» (Виконавець), за дорученням ТОВ «ПТК ГРАНТ» (Замовник) та за винагороду надає послуги з пошуку клієнтів, а саме: формування бази даних контактів потенційних клієнтів, телефонні дзвінки потенційним клієнтам, презентація компанії і пропонованих товарів Замовника, оформлення замовлень в телефонному режимі, проведення телефонного опитування.

На підтвердження виконання Договору № 310502 від 31.05.2011, позивач надав копії рахунку-фактури, акту виконаних робіт, звіту про виконані роботи, податкової накладної, платіжного доручення.

ТОВ «НВО «Мета» виписало на адресу позивача податкову накладну № 28 від 24.06.2011 на загальну суму 50 500 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн.

Суд встановив, що у періоді, що перевірявся, позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Ізумруд». З даним товариством позивач уклав наступні договори:

- Договір про надання консультаційних послуг № 29/10/10-01 від 29.10.2010, згідно умов якого ТОВ «Ізумруд» зобов'язується надати позивачу консультаційні послуги, пов'язані з виробничою діяльністю ТОВ «ПТК ГРАНТ». Консультаційні послуги оформляються письмово у вигляді додатку до акту виконаних робіт.

На підтвердження виконання Договору № 29/10/10-01 від 29.10.2010, позивач надав копії рахунку-фактури, акту виконаних робіт, додатку до акту виконаних робіт, податкової накладної, платіжних доручень.

- Договори про надання маркетингових послуг № 280101 від 28.01.2011 та № 250202 від 25.02.2011. Відповідно до умов зазначених договорів, ТОВ «Ізумруд», за дорученням ТОВ «ПТК ГРАНТ» та за винагороду надає маркетингові послуги, а саме: формування бази даних контактів потенційних клієнтів, телефонні дзвінки потенційним клієнтам, презентація компанії і пропонованих товарів ТОВ «ПТК ГРАНТ», оформлення замовлень в телефонному режимі, проведення телефонного маркетингового опитування.

На підтвердження виконання Договорів №290902 від 29.09.2011 та №281001 від 28.10.2011, позивач надав копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт, звітів про виконані роботи, податкових накладних, платіжних доручень.

- Договір поставки № 280201 від 28.02.2011, відповідно до умов якого ТОВ «Ізумруд» (Продавець) зобов'язується відпустити, а позивач (Покупець) прийняти і сплатити товар в асортименті, кількості і якості, згідно специфікації.

На підтвердження виконання Договору № 280201 від 28.02.2011, позивач надав копії специфікації, видаткової накладної, рахунку-фактури, податкової накладної, платіжних доручень, протоколів випробування якості, сертифікатів, виписок з сертифікатів заводів-постачальників, сертифікатів якості.

Всього, за наведеними договорами ТОВ «Ізумруд» виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 155 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 833,34 грн.

Відповідач дійшов висновку про нікчемність угод позивача з ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд», посилаючись на матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 54-3414 та інформацію з баз даних наявних в податкових органах, зокрема: АІС «Податки», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АРМ «Аудит» та інші.

Під час перевірки, щодо контрагентів позивача, згідно наведених баз даних, відповідач встановив, що ТОВ «НВП «Арт Пром» перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, щодо ТОВ «Ізумруд» до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, щодо ТОВ «НВО «Мета» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відповідач встановив розбіжності між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» у розмірі 45 125,01 грн.

За вищенаведених обставин, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, здійснені від імені даних товариств є нікчемними та відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Отже, на думку відповідача, позивач в порушення пп. п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України безпідставно завищив валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 267 708 грн., а також, в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України завищив податковий кредит на суму 53 542 грн.

Суд з зазначеними доводами відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Фактичне отримання позивачем товарів та послуг від контрагентів ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» та виконання сторонами умов договорів підтверджується, складеною у відповідності до вимого чинного законодавства первинною документацією, копії якої наявні в матеріалах справи, а саме: договори, рахунки-фактури, специфікації, акти виконаних робіт, додаток до акту виконаних робіт, звіти про виконану роботу, податкові накладні, платіжні доручення, протоколи випробування якості, виписки з сертифікатів заводів-постачальників, сертифікати якості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати, що виникли в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» на загальну суму 267 708 грн.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг надають право платнику податків віднести суми податку на додану вартість, сплачену в ціні таких товарів/послуг до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні видані позивачу ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» складені у відповідності до вимог чинного законодавства та видані у порядку, встановленому положеннями ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 53 542 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд».

Щодо посилання відповідача на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що такі дані не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту непідтвердженим, оскільки, доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Крім того, відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів, укладених від імені позивача, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Акт перевірки позивача, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення складено за результатами перевірки, яка була призначена постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ Державної податкової адміністрації у місті Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09.07.2012 по кримінальній справі №54-3414.

Однак, доказів набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи №54-3414, відповідач суду не надав.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.09.2012 № 0003062250 та № 0003052250.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ПТК Грант» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69, 70, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія Грант» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.09.2012 № 0003062250 та № 0003052250.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) гривні 11 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія Грант» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено 05.04.2013.