Ухвала

від 19.12.2013 по справі 826/1070/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Київ К/800/31377/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі№ 826/1070/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія Грант» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія Грант» (далі - Позивач або ТОВ «Промислово-торгівельна компанія Грант») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2012 року № 0003052250 та № 0003062250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року у справі № 826/1070/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 вересня 2012 року № 0003062250 та № 0003052250.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року.

Позивач в своїх запереченнях просить залишити без задоволення касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податок на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27 серпня 2012 року № 268/22-50/36476527 (т. 1 а.с. 18-58), про порушення ТОВ «Промислово-торгівельна компанія Грант» вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2 та пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 64156,00 грн., у тому числі: за ІV квартал 2010 року в сумі 10417,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 21875,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 9679,00 грн., за ІV квартал 2011 в сумі 22185,00 грн., та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 53542,00 грн., в тому числі: за листопад 2010 року у сумі 8333,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 4167,00 грн., за березень 2011 року у сумі 13333,00 грн., за червень 2011 року у сумі 8417,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 13250,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 6042,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Промислово-торгівельна компанія Грант», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2012 року № 0003062250 та № 0003052250.

Так, мотивуючи рішення, яким зроблено висновок щодо безпідставності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив із того, що надана до суду первинна документація щодо господарських правовідносин позивача з його контрагентами (ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд») складена відповідно до вимого чинного законодавства і підтверджує реальність господарських операцій. Окрім того, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Однак, суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін дійшов дещо іншого висновку та виходив із того, що податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду лише щодо того платника податку, стосовно посадової особи якого було порушено кримінальну справу за статтею 212 Кримінального кодексу України . За таких обставин, суд апеляційної інстанції досліджував реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами та дійшов висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «НВП Арт-Пром», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «Ізумруд» та правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат на підставі документів, складених вказаними контрагентами.

Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промислово-торгівельна група Грант» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НВП Арт-Пром», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «Ізумруд» за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2012 року на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 9 липня 2012 року в рамках кримінальної справи № 54-3414, порушеної за фактом скоєння фіктивного підприємництва. Так, за результатами вказаного контрольного позивачу донараховано податкові зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 7 вересня 2012 року № 0003062250 та № 0003052250.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки відповідачем) визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки відповідачем) визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України , пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення податкових повідомлень-рішень) встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства чинного на момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України , на момент виникнення правовідносин, не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент прийняття податкових повідомлень-рішень врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України , тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Постанова, на підставі якої було призначено перевірку, була прийнята слідчим в рамках слідства по кримінальній справі № 54-3414.

Виходячи з цього, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 7 вересня 2012 року № 0003062250 та № 0003052250 були прийняті на підставі акта перевірки, призначеної відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. та відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, наявна у матеріалах справи постанова Печерського районного суду від 21 вересня 2012 року, яка досліджувалась судами попередніх інстанцій і якою ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частинами 1, 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України, а порушену відносно нього справу (№ 54-3414) закрито, свідчить про те, що прийняття оспорюваних у вказаній адміністративній справі податкових-повідомлень рішень від 7 вересня 2012 року № 0003062250 та № 0003052250., відбулось відповідачем передчасно та без дотримання положень пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент визначення податкового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначав, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Відтак, з огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами № 54-3414.

Втім, суди попередніх інстанцій окрім дослідження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень на відповідність статті 86 Податкового кодексу України досліджували їх правомірність, проте це не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко