Ухвала

від 10.04.2013 по справі 5017/1984/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5017/1984/2012 10.04.13

за позовом: Малого приватного підприємства «Базальт», с.Фонтанка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп», м.Київ

за участю: відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві, м.Київ

про визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови №34787780 від 18.01.2013р. та скасування постанови №34787780 від 18.01.2013р.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Свірська О.О. - дир.

від ВДВС: не з'явився

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. по справі №5017/1984/2012 позовні вимоги Малого приватного підприємства «Базальт», с.Фонтанка задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп», м.Київ на користь Малого приватного підприємства «Базальт», с.Фонтанка грошові кошти в сумі 1 034 948,53 грн., а також судовий збір в сумі 2 682,50 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп», м.Київ в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 18 016,47 грн.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. судом було видано накази суду від 05.10.2012р.

11.03.2013р. до господарського суду міста Києва надійшла скарга б/н від 06.03.2013р. відповідача про визнання незаконними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві Шпака О.І. щодо винесення постанови №34787780 від 18.01.2013р. про розшук майна боржника та скасування постанови №34787780 від 18.01.2013р.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що державним виконавцем було оголошено розшук майна боржника, а саме транспортних засобів IVECO TRAKKER AD410T44, вантажний самоскид-С, 2006 р.в., реєстраційний номер АА6496МН, та IVECO TRAKKER AD410T44, вантажний самоскид-С, 2006 р.в., реєстраційний номер АА1615МЕ. Проте, як вказує відповідач, дані транспортні засоби не належать боржнику на праві власності, що свідчить про незаконність оголошення розшуку щодо них.

09.04.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп» надійшли додаткові пояснення до скарги, відповідно до яких відповідачем повідомлено суд про те, що постанова від 19.10.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження оскаржена не була, оскільки вказаний документ винесено відповідно до вимог чинного законодавства. Одночасно, за твердженням відповідача, постанова про розшук майна від 18.01.2013р. винесена з порушенням встановленого законом порядку проведення виконавчих дій.

Позивач у письмових поясненнях б/н від 03.04.2013р. та в судовому засіданні 03.04.2013р. проти задоволення вимог, викладених у скарзі б/н від 06.03.2013р. відповідача, заперечив, посилаючись на їх недоведеність. В судове засідання 10.04.2013р. представник позивача не з'явився.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник позивача був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 03.04.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду даної скарги.

Від державного виконавця 02.04.2013р. надійшли письмові заперечення вих.№ДВ-1035/1 від 29.03.2013р., відповідно до яких доводи скарги є необґрунтованими, оскільки виконавче провадження здійснювалось в порядку і у межах повноважень, передбачених законом.

В судові засідання 03.04.2013р. та 10.04.2013р. державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві розглядається по суті в судовому засіданні 10.04.2013р.

Розглянувши матеріали скарги відповідача, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.

Ухвалою суду від 11.03.2013р. було поновлено строк на подання скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп» з огляду на поважність причин його пропуску.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 06.03.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що 19.10.2012р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві було відкрито виконавче провадження №34787780 з примусового виконання рішення господарського суду м.Києва по справі №5017/1984/2012 на підставі наказу суду від 05.10.2012р., про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Даною постановою було встановлено строк для самостійного виконання боржником рішення до 26.10.2012р. та вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

19.10.2012р. державним виконавцем з метою повного та своєчасного виконання рішення суду та відповідно до заяви стягувача винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику, та оголошення заборони на його відчуження.

18.01.2013р. постановою державного виконавця оголошено розшук майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп», а саме транспортних засобів IVECO TRAKKER AD410T44, вантажний самоскид-С, 2006 р.в., реєстраційний номер АА6496МН, та IVECO TRAKKER AD410T44, вантажний самоскид-С, 2006 р.в., реєстраційний номер АА1615МЕ.

Як вбачається з тексту постанови про розшук майна боржника від 18.01.2013р., яку оскаржує відповідач, її було винесено державним виконавцем згідно з відомостями, наданими УДАІ м. Києва.

Так, в матеріалах справи міститься повідомлення вих.№10/25343АР від 03.12.2012р. Управління державної автомобільної інспекції в місті Києві, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп» є власником транспортних засобів IVECO TRAKKER AD410T44, вантажний самоскид-С, 2006 р.в., реєстраційний номер АА6496МН (свідоцтво ААС972463 від 01.08.2012р.) та IVECO TRAKKER AD410T44, вантажний самоскид-С, 2006 р.в., реєстраційний номер АА1615МЕ (свідоцтво ААС971452 від 21.06.2012р.).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що одним з заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до абз.1 п.5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена Наказом №74/5 від 15.12.1999р. Міністерства юстиції України, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Тобто, державний виконавець, при винесенні постанови про розшук майна боржника від 18.01.2013р. діяв на підставі норми закону в межах наданих йому повноважень. Навпроти, приймаючи відповідну постанову він виконував свої обов'язки, встановлені законом, щодо вжиття передбачених заходів примусового виконання рішень, які є необхідними для виконання виконавчого документу.

Постанову про розшук майна було винесено державним виконавцем з огляду на відомості, надані Управлінням державної автомобільної інспекції в місті Києві на його запит при виконанні виконавчого документу. При цьому, покладаючи на державного виконавця обов'язок здійснювати активні дії щодо виявлення майна боржника (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), закон не вимагає від нього перевіряти інформацію, надану йому уповноваженими особами, у тому числі державними органами, які здійснюють свої владні повноваження та володіють певною компетенцією.

Так, згідно з п.п.19, 20, 37 п.4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, яке затверджене Постановою №341 від 14.04.1997р. Кабінету Міністрів України, Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить державну реєстрацію (перереєстрацію) та облік призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортних засобів усіх типів; видає реєстраційні і дозвільні документи на транспортні засоби, посвідчення водія, довідки щодо стану безпеки дорожнього руху та обставин дорожньо-транспортних пригод фізичним і юридичним особам, готує інформаційно-аналітичні матеріали та інші документи з питань, що належать до її компетенції; веде автоматизований облік, накопичення, оброблення та використання даних про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації органами Державтоінспекції, в тому числі відповідних даних про митне оформлення та нотаріальне посвідчення угод щодо них, інформації правоохоронних органів про перебування транспортних засобів у розшуку, під арештом тощо, а також даних, що надходять до органів МВС в рамках міжнародного співробітництва у сфері боротьби із злочинністю.

Крім того, в обґрунтування незаконності дій державного виконавця відповідач посилається на договори оренди транспортних засобів №UK 23/03.2012р. від 23.03.2012р. та №UK 30/03.2012р. від 30.03.2012р. Проте в судовому засіданні було встановлено, що копії даних договорів було направлено відповідачем до відділу державної виконавчої служби лише 20.02.2013 року, про що відповідачем були надані відповідні письмові пояснення б/н від 03.04.2013р. Викладене підтверджує необізнаність державного виконавця про існування вказаних договорів оренди.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що постанову про арешт майна боржника було винесено державним виконавцем 19.10.2012р., а 03.12.2012р. відповідні записи щодо транспортних засобів IVECO TRAKKER AD410T44, реєстраційний номер АА6496МН та IVECO TRAKKER AD410T44, реєстраційний номер АА1615МЕ було внесено до автоматизованого обліку Управління державної автомобільної інспекції. Проте, відповідачем жодних документів на підтвердження відсутності у нього права власності на арештовані транспортні засоби та наявності права оренди на них завчасно державному виконавцю надано не було.

При цьому, стосовно посилання відповідача на незаконні дії представника відділу державної виконавчої служби при вилученні розшуканих транспортних засобів та включення майна до акту опису і арешту, господарський суд зазначає, що в рамках даної скарги відповідачем заявлено вимоги про визнання дій державного виконавця незаконними саме при винесенні постанови про розшук майна боржника та її скасування. Суд розглядає скаргу в межах заявлених вимог та оцінює на відповідність закону дії та постанову державного виконавця саме щодо розшуку майна боржника. У разі незгоди з діями державного виконавця при проведенні опису майна, його арешту та вилучення, уповноважена особа має право звернутися до суду з відповідними вимогами про виключення спірного майна з акту опису та арешту.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві Шпак О.І. при винесенні постанови №34787780 від 18.01.2013р. про розшук майна боржника діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, у зв'язку з чим скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп», м.Київ про визнання незаконними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві Шпака О.І. щодо винесення постанови №34787780 від 18.01.2013р. про розшук майна боржника та скасування постанови №34787780 від 18.01.2013р. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, керуючись ст.ст.53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Ленд.Груп», м.Київ про визнання незаконними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві Шпака О.І. щодо винесення постанови №34787780 від 18.01.2013р. про розшук майна боржника та скасування постанови №34787780 від 18.01.2013р. - залишити без задоволення.

Суддя М.О.Любченко