Постанова

від 11.03.2013 по справі 2а-6252/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року 2а-6252/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гуля В.С., Горковець О.М., Сурменко Р.Ф.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2012 № 0000762300 і від 22.06.2012 № 0000772300.

В ході слухання справи позивач подав до суду заяву від 11.02.2013 вих. № 29 про уточнення позовних вимог в якій зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню, зокрема, на загальну суму донарахувань у розмірі 1235256,00 грн. та 144614,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з віднесенням до валових витрат процентів по фінансових кредитах, неправомірне оподаткування операцій з реалізації товарів (м'яса та м'ясопродуктів), безпідставне формування валових витрат, по господарським операціям, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а також завищення витрат підприємства у зв'язку з придбанням послуг з маркетингу та інформаційно-консультаційних послуг.

Крім того, за твердженням податкового органу підприємством придбавалась худоба і свині у живій вазі без врахування знижок на вміст шлунково-кишкового тракту і відстані доставки товарно-матеріальних цінностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені відповідачем в Акті перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки витрати підприємства, які були віднесені до валових і податкового кредиту у перевіряємий період повністю пов'язані з господарською діяльністю підприємства і підтверджують документально.

Так, як стверджує позивач з метою ведення господарської діяльності підприємством укладено кредитний договір на суму 15000000,00 грн. Вказана сума коштів була витрачена для забезпечення ведення позивачем господарської діяльності, а тому з огляду на вимоги підпункту 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти, які сплатило ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на користь банку за кредит правомірно віднесено до складу валових витрат.

Відносно тверджень податкового органу про відсутність у підприємства спеціального обладнання для зберігання м'ясних продуктів у значних розмірах, позивач пояснив, що під час перевірки бухгалтер підприємства помилково зазначила, що м'ясопродукти зберігаються лише у власному приміщенні позивача. У дійсності зберігання продукції здійснюється на підставі договору оренди, укладеного між позивачем і ТОВ «Велді» у будівлях холодильників, що знаходяться у смт. Єрки, Катеринопільського району, Черкаської області.

З приводу формування витрат, які податковий орган кваліфікував як такі, що не пов'язані із господарською діяльністю, по господарським взаємовідносин з ДП «Поліс», позивач пояснив, що на підставі договорів оренди, з даним контрагентом, підприємством були орендовані приміщення для здійснення продажу продукції (м'яса і м'ясопродуктів), оскільки дані приміщення потребували косметичного ремонту і не могли бути використані для здійснення продажу м'яса і м'ясопродуктів, позивачем здійснювався їх косметичний ремонт. На думку позивача, витрати на оренду приміщень безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Також, позивач зазначив, що під час перевірки відповідачем встановлено порушення пункту 4.1 «Єдиної інструкції про порядок проведення державних закупівель (здачі та прийому) скота, птиці та кроликів», затвердженої Наказом Держагропрому СРСР № 385 від 13.06.1988, при в взаємовідносинах з СП ТОВ «Нива Переяславщини» в частині не врахування знижки у розмірі 3% на вміст кишково-шлункового тракту і знижки у розмірі 1,5 % при прийманні худоби та кроликів, доставлених автомобільним транспортом на відстань від 50 до 100 км включно.

Проте, як стверджує позивач вимоги даної Інструкції є обов'язковими для виконання всіма господарствами, підприємствами і організаціями, які здійснюють державні закупівлі, а з огляду на те, що ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» не є державним підприємством, твердження відповідача про необхідність застосування до позивача вимог даного нормативно-правового акта є безпідставними.

Відносно тверджень податкового органу в Акті перевірки про завищення витрат підприємства на суму 62334,27 грн. у зв'язку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг і передпродажної підготовки товарів по відносинах з ТОВ «Край», позивач зазначив, що дані витрати пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, направлені на отримання доходу і відображені належним чином у бухгалтерському обліку і документально підтверджені.

Таким чином, позивач вважає, що по вказаним обставинам податковий орган в Акті перевірки дійшов необґрунтованих висновків, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення в частині донарахування основної суми податкового зобов'язання в розмірі 1235256,00 грн. та 144614,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимог і просили суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду суд допитав в якості свідка особу, яка проводила перевірку головного державного ревізора-інспектора - ОСОБА_6, яка пояснила, що у разі виникнення необхідності надання позивачем додаткових документів, податковий орган звертався до позивача з відповідними запитами про надання пояснень та документальних підтверджень доводів, які викладені у поясненнях. Проте, оскільки надані пояснення та документи не спростовували обставин порушення позивачем податкового законодавства, податковим органом були прийняті за результатом перевірки податкові повідомлення-рішення.

Крім того, враховуючи, що позивач часткового визнав порушення, які були встановлені в ході проведення перевірки, судом від податкового органу були витребувані відповідні письмові пояснення у табличному вигляді із зазначенням які суми податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій були донараховані позивачу по кожному порушенню. На виконання вимог суду відповідачем надані відповідні письмові пояснення від 19.02.2013 б/н, які містили витребувані судом відомості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» за результатом якої відповідачем складено Акт від 01.06.2012 №143/22-2/35324895 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» (код за ЄДРПОУ 35324895) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011» (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (на сторінці 10) основним видом діяльності ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» за період з 01.04.2010 по 31.05.2011 було придбання і реалізація м'яса і м'ясопродуктів.

Основними постачальниками готової продукції були ТОВ «Велді» і ТОВ «Поліс». Відповідно до наданого під час перевірки бухгалтером підприємства пояснення зберігання товару відбувалось «в холодильних камерах за адресою: АДРЕСА_1».

До перевірки надано копію Свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів серії ВМІ № 591257 від 26.10.2009, відповідно до якого нежиле приміщення, магазин літера «А», загальною площею 200,8 м2, і нежитлова будівля, літера «Б», загальною площею 33,8 м2, розташовані в АДРЕСА_1, - придбано ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс».

Крім того, перевіркою виявлено, що між ТОВ «МП «Мітекс» і ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди приміщення від 01.07.2010 № 1/07, відповідно до якого позивач (орендодавець) передає ФОП ОСОБА_5 (орендар) в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, площею 30 м 2.

При цьому, відповідно до Акта перевірки в ході проведення перевірки встановлено, що на бухгалтерському рахунку 28 підприємством обліковується придбана і реалізована продукція - м'ясо і м'ясопродукти.

Кількість товару на підприємстві за період з 01.01.2010 по 31.05.2011 накопичувалась - на кінець періоду кількість становить 100,8 тон м'яса і м'ясопродуктів.

Особи, які проводили перевірку зазначили в Акті перевірки, що враховуючи те, що м'ясо і м'ясопродукти швидко псуються, - для їх тривалого зберігання необхідні спеціальні методи обробки (заморожування) і відповідно спеціальне обладнання (холодильні камери, морозильні установки тощо) значних об'ємів.

В ході проведення перевірки не встановлено наявності у позивача спеціалізованих виробничих потужностей (холодильні камери, морозильні установки тощо) для зберігання вказаного товару, а саме 100,8 тон м'яса і м'ясопродуктів, з огляду на це фактично ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» не мало можливості забезпечити відповідне збереження даної кількості продукції.

Тому, на сторінках 11-12 Акта перевірки податковий орган дійшов висновку, що підприємством реалізовано, безоплатно передано або відчужено 100,8 тон м'яса і м'ясопродуктів, які не відображені у податковому обліку, у зв'язку з чим, позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України на загальну суму 1977236,00 грн.

Також, як вбачається з Акта перевірки (сторінки 15 - 16) під час перевірки встановлено, що у період з 01.06.2011 по 31.12.2011 позивач придбавав живу худобу (ВРХ і свині) у сільгоспвиробників, здійснював її забій, і подальшу реалізацію м'яса і м'ясопродуктів.

Особи, які здійснювали перевірку зазначили в Акті перевірки, що при прийманні-передачі м'яса і м'ясопродуктів підприємство керується Інструкцією «Про затвердження Єдиної інструкції про порядок проведення державних закупівель» № 385 від 13.06.1988.

Відповідно до пункту 4.10 вказаної Інструкції підприємства переробної промисловості і приймальні пункти заготівельних організацій при прийманні худоби і кроликів, доставлених до них, роблять знижку з фактичної живої ваги на вміст шлунково-кишкового тракту у розмірі 3%, якщо худоба і кролики приймаються приймальником не пізніше як за дві години з моменту їх доставки автомобільним транспортом на м'ясокомбінат або приймальний пункт на відстань до 50 км при прийманні худоби і кроликів, доставлених автомобільним транспортом на відстань від 50 до 100 км включно, застосовується знижка 1,5%, на відстань понад 100 км - знижка не робиться

Відповідно до укладеного між позивачем і СП ТОВ «Нива Переяславщини» (код за ЄДРПОУ 25564175) договору від 01.06.2011 № 1411, ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» закуповувало худобу (свині) у живій вазі.

На сторінки 16 Акта перевірки, податковий орган зазначив, що з умов договору зрозуміло, що прийом товару відбувається в пунктах передачі продавця, оплата за товар здійснюється відповідно до зважування на вагах продавця, при цьому ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» в порушення пункту 4.10 Інструкції № 385 від 13.06.1988, не відраховує знижку з фактичної живої ваги на вміст шлунково-кишкового тракту у розмірі 3%.

При цьому, ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» відображає прийом товару від СП ТОВ «Нива Переяславщини» по приймальним квитанціям по живій вазі без знижок.

У зв'язку з цим, на сторінці 18 Акта перевірки податковим органом зазначено, що підприємством порушено вимоги пункту 4.10 Інструкції № 385 від 13.06.1988, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено витрати підприємства на загальну суму 446782,93 грн.

Крім того, відповідно до Акта перевірки в ході її проведення виявлено факти використання ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» у господарській діяльності фінансових кредитів.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до кредитного договору, укладеного між позивачем і АКБ «Юнекс» від 28.04.2010 № 01-020410-КЛ АКБ «Юнекс» (код за ЄДРПОУ 20023569), банк прийняв зобов'язання відкрити ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 4000000,00 грн. Цільове призначення: на закупівлю сировини. Додатковою угодою № 1 між сторонами збільшено суму кредитної лінії до 4350000,00 грн.

Також, до перевірки надано кредитний договір № 01-021009-КР від 28 жовтня 2009 року, згідно з яким АКБ «Юнекс» (код за ЄДРПОУ 20023569) прийняло зобов'язання надати ТОВ «Велді» (код за ЄДРПОУ 23166281) довгостроковий кредит у розмірі 10000000,00 грн.

Так само надано договір поруки № 04-010611-П від 08 червня 2011 року, згідно з яким ПАТ «Юнекс Банк» (код за ЄДРПОУ 20023569) - кредитор, ТОВ «Велді» (код за ЄДРПОУ 23166281) - позичальник, а ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» - поручитель. Предметом даного договору є обов'язок поручителя перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором № 01-021009-КР від 28 жовтня 2009 року.

Зміст зобов'язання забезпеченого порукою - повернення кредиту в сумі 7777777,84 грн., і сплата процентів за користування кредитом в сумі 608931,23 грн. (разом - 8 386 710 грн.)

У подальшому, до перевірки надана Угода від 09 червня 2011 року про розірвання кредитного договору № 01-021009-КР від 28 квітня 2009 року між ПАТ «Юнекс Банк» (код за ЄДРПОУ 20023569) і ТОВ «Велді» (код за ЄДРПОУ 23166281).

Додатковою угодою № 3 від 09 червня 2011 року до кредитного договору №01-020410-КЛ від 28 квітня 2010 року між ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» встановлено порядок видачі траншів: 1 транш - 8 386 710 грн.; 2 транш - 2 263 290 грн. і визначено заборгованість перед банком в сумі - 15 000 000,00 грн., під 12% річних

Таким чином, фактично позивачем отримано кредитні кошти в сумі 6 613 290 грн. (4350000 - згідно кредитного договору № 01-020410-КЛ від 28.04.2010 року, 2 263 290 грн. - згідно Додаткової угоди №3 від 09 червня 2011 року до кредитного договору №01-020410-КЛ від 28 квітня 2010 року).

Проте, перевіркою виявлено, що сума 8 386 710,00 на розрахунковий рахунок підприємства не надходила ні від ПАТ «Юнекс Банк» (код за ЄДРПОУ 20023569), ні від ТОВ «Велді».

При цьому, позивачем сплачувались відсотки за користування кредитними коштами і відносились до складу витрат, нараховані на суму кредитних коштів 15000000,00 грн.

У зв'язку з цим, особи, які проводили перевірку дійшли висновку про те, що підприємством сплачувались відсотки за кредитні кошти, які фактично позивач не отримував (8386710,00 грн.) починаючи з 09 червня 2011 року до кінця періоду, що перевірявся, загалом за 206 днів, під 12% річних, що становить 567998,56 грн., чим порушено вимоги підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України - завищено витрати на загальну суму 567 998,56 грн.

Під час перевірки також виявлено, що між ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» і ТОВ «Край» укладено договір поставки товару від 05.10.2007 № 452.

За умовами договору постачальник -ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором і у відповідності з замовленням Покупця - ТОВ «Край», поставити Товар, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами визначеними в накладній.

Відповідно до пункту 2.7 договору поставки товару від 05.10.2007 № 452 право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

У подальшому між позивачем та ТОВ «Край» було укладено додаткову угоду № 3 до договору від 05.10.2007 згідно з якою пункт 1.2 даного Договору викладено в наступній редакції: «З метою збільшення обсягів продажу товарів постачальника як на ринку в цілому, тік і в мережі покупця, постачальник замовляє та оплачує, а покупець надає постачальнику щоквартальні маркетингові послуги та рекламні послуги, що полягає: в оперативному інформуванні постачальника та поповненні обсягів товарів на торгівельних стелажах (полицях) з метою підтримання/збільшення обсягів продажу товарів постачальника в мережі покупця; моніторинг споживчого попиту на товари постачальника; дослідженні та аналізу ринку збуту товарів, аналогічних товарам постачальника; моніторингу та узагальненню основних претензій споживачів до товарів постачальника, а також до аналогічних товарів; наданні пропозицій щодо покращення асортименту та упаковки товарів постачальника з метою збільшення обсягів їх продажу на ринку».

Вартість послуг по передпродажній підготовці товарів, інформаційно-консультаційним послугам і маркетингу, отриманих від ТОВ «Край» відобразило у складі валових витрат і складі податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до Акта перевірки, згідно з отриманим у ході проведення перевірки пояснення, ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» одержано маркетингові послуги від ТОВ «Край», які були віднесені до валових витрат в податковому обліку і складались з вивчення споживчого попиту на товар, моніторингу асортименту, споживчої якості товарів, які підтверджуються актами виконаних робіт.

Таким чином, податковий орган, дійшов висновку про те, що послуги по передпродажній підготовці товарів і інформаційно-консультаційним, маркетинговим послугам, ТОВ «Край» надає по товарах, які отримує від ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» відповідно договору від 05.10.2007 № 452, тобто товари щодо яких надаються маркетингові послуги, є власністю ТОВ «Край», а не ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс».

На сторінці 23 Акта перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою взаємовідносин позивача з ТОВ «Край» встановлено порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищено витрати підприємства на загальну суму 62334,27 грн.

Перевіряючи позивача в частині формування валових витрат відповідачем також встановлено, що між ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» і ДП «Поліс» укладено договір оренди № 1 від 01 березня 2010 року, згідно з яким орендодавець ДП «Поліс» (код ЄРПОУ 22973766) передає, а ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» (орендар) приймає в тимчасове володіння приміщення, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Крижанівського, 3.

Загальна площа приміщення що орендується 37 кв.м. Мета оренди - для розміщення магазину, розмір орендної плати складає - 1200 грн. (в т.ч. ПДВ 200 грн.).

Крім того, між позивачем і ДП «Поліс» укладено договір оренди № 2 від 01 березня 2010 року, згідно з яким орендодавець ДП «Поліс» (код ЄДРПОУ 22973766) передає, а ТОВ «МП «Мітекс» (орендар) приймає в тимчасове володіння приміщення, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, б-р. 50-річчя Перемоги, 84. Загальна площа, що орендується 81,6 кв.м., мета оренди - для розміщення магазину, розмір плати складає - 1200 грн. (в т.ч. ПДВ 200 грн.).

Перевіркою виявлено, що ТОВ «МП «Мітекс» відносило до складу валових витрат витрати по оренді даних приміщень в сумі 2000,00 грн. щомісячно, у загальній сумі - 38000,00 грн., в т.ч. по 2 квартал 2010 року - 6 000 грн. - 3 квартал 2010 року - 6000,00 грн., при цьому, діяльність в орендованих приміщеннях підприємство не здійснювало, в суборенду - не передавало.

На підприємство надано запит, щодо пов'язаності витрат по оренді вказаних приміщень з господарською діяльністю підприємства. Відповідно до отриманої відповіді орендовані приміщення потребували косметичного ремонту, у зв'язку з чим діяльність не здійснювалась.

У зв'язку з цим, особи, які здійснювали перевірку зазначили, що позивачем порушено вимоги пункту 138.12 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено витрати підприємства на загальну суму 38000,00 грн. за період з 2 кварталу 2010 року по 4 квартал 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» вимог:

- підпункту 4.1.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.1 «Єдиної інструкції про порядок проведення державних закупівель (здачі та прийому) скота, птиці та кроликів», затвердженої Наказом Держагропрому СРСР № 385 від 13.06.1988, пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 1381, пункту 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.12 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток підприємств на суму 902702,00 грн. за період з 2 кварталу 2010 року по 4 квартал 2011 року;

- пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість на суму 553377,79 грн. за період з квітня 2010 року по грудень 2011 року;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 № 889 - IV «Про податок з доходів фізичних осіб» - заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 823,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000762300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1007355,00 грн., з них 902702,00 грн. за основним платежем і 104653,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000772300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 632651,00 грн., з них 553378,00 грн. за основним платежем і 79273.00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові основи, принци, механізм та порядок формування валового доходу і валових витрат до 01.04.2011 визначались Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Поняття валових витрат було визначено у статті 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Також слід зазначити, що з 01.01.2011 відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відносно правової оцінки формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Починаючи з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що визначальною ознакою валових витрат і податкового кредиту є зв'язок здійснених підприємством витрат з господарською діяльністю. При цьому, господарська діяльність платника податку це сукупність господарських операцій, які відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Як було зазначено судом і вбачається з матеріалів справи, під час перевірки податковий орган встановив ряд порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства, що пов'язано саме з формуванням валових витрат, зокрема, щодо віднесення до валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами, завищення витрат підприємства в зв'язку з наданням послуг з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг та передпродажної підготовки товарів по відносинах з ТОВ «Край».

Суд погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Під час перевірки правомірності включення позивачем до складу валових витрат процентів по фінансових кредитах відповідачем встановлено, що між позивачем і АКБ «Юнекс» укладено кредитний договір від 28.04.2010 № 01-020410-КЛ, предметом якого було відкриття кредитної лінії на суму 4000000,00 грн., яка збільшена Додатковою угодою № 1 до 4350000,00 грн.

При цьому, згідно договору поруки № 04-010611-П від 08 червня 2011 року, згідно з яким ПАТ «Юнекс Банк» (код за ЄДРПОУ 20023569) - кредитор, ТОВ «Велді» (код за ЄДРПОУ 23166281) - позичальник, а ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» - поручитель.

Під час судового розгляду встановлено, що також не заперечувалось позивачем, що після розірвання угоди між ПАТ «Юнекс Банк» і ТОВ «Велді» фінансові зобов'язання по сплаті процентів за кредитним договором взяло на себе ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс».

Водночас, під час перевірки позивача виявлено, що сума 8 386 710,00 грн., яка була взята ТОВ «Велді» як кредитні кошти від ПАТ «Юнекс Банк» на розрахунковий рахунок ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» не надходила ні від ПАТ «Юнекс Банк», ні від ТОВ «Велді».

Однак, позивач сплачував відсотки на суму кредитних коштів 15000000,00 грн. за користування кредитними коштами і відносив їх до складу витрат. Тобто, підприємство сплачувало відсотки за кредитні кошти, які фактично не отримувало.

При цьому, позивач не надав під час перевірки, будь-яких доказів того, що підприємство дійсно отримувало ці кошти. Це також підтверджується даними листа-відповіді ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» на запит податкового органу від 24.05.2012 № 5 щодо даних обставин, в якому позивач не зазначає про надання будь-яких документів на підтвердження того, що кошти були отримані, а лише вказує, що договір поруки між ТОВ «Велді» та позивачем був укладений з метою ведення господарської діяльності.

Вимоги до підтвердження даних, визначних у податковій звітності наведені у статті 44 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, оскільки позивач на час проведення перевірки та до прийняття податкових повідомлень-рішень таких документів не надав, висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 567998,56 грн. по відсоткам за користування кредитом є обґрунтованими.

Відносно посилання відповідача в Акті перевірки на завищення витрат підприємства у сумі 62334,27 грн. у зв'язку з наданням послуг з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг і передпродажної підготовки товарів по відносинах з ТОВ «Край», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, маркетингові та інформаційно - консультаційні послуги надавались позивачу ТОВ «Край» в межах договору поставки № 452 від 05.10.2007, копія якого надана суду представниками позивача та приєднана до матеріалів справи.

Зі змісту угоди від 05.10.2007 вбачається, що предметом її укладення була поставка товарів позивачем на користь ТОВ «Край» (п. 1.1).

У подальшому між позивачем та ТОВ «Край» було укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки від 05.10.2007 № 452 відповідно до якої сторони додатково визначили, що предметом договору є також рекламні та маркетингові послуги. Тобто, предметом договору є одночасно як поставка товару, так і маркетингові послуги.

Отже, фактично зі змісту даних угод вбачається, що рекламні та маркетингові послуги ТОВ «Край» надає по товарах, які отримує від ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» відповідно договору від 05.10.2007 № 452, тобто товари щодо яких надаються маркетингові послуги, є власністю ТОВ «Край», яке є покупцем згідно умов договору, а не ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», яке є продавцем. Це також вбачається і зі змісту додаткової угоди № 3 від 05.10.2007, відповідно до якої ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» визначено як продавець, а ТОВ «Край» - покупцем.

Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для формування валових витрат, щодо послуг, що надаються відносно товарів, які одночасно поставляються іншому підприємству і є його власністю.

У позовній заяві позивач зазначає, що вказані послуги є невід'ємною умовою реалізації продукції, а тому надання такої послуги хронологічно передує замовленню товару.

Проте, суд не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки, по-перше, підприємством в ході судового розгляду не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин, по-друге, такі пояснення позивача спростовуються змістом угоди від 05.10.2007 № 452 та додаткової угоди № 3 від 05.10.2007, оскільки ці угоди не передбачають хронологію вчинення дій сторонами.

Крім того, судом не встановлено зв'язку даних витрат із господарською діяльністю підприємства, з огляду на те, що вказані послуги надавались відносно вже реалізованих товарів, а не тих, що знаходяться у виробництві або ще не реалізовані.

Суду також не було надано доказів, яку саме інформацію щодо проведених маркетингових послуг отримав позивач, які публікації, в яких виданнях і щодо яких товарів провів ТОВ «Край», які заходи були проведені щодо стимулювання збуту продукції, не доведено отримання позивачем прибутку за результатом проведення маркетингових та рекламних послуг, тобто економічного змісту даної господарської операції.

Перевіряючи позивача в частині формування валових витрат відповідачем також встановлено, що між ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» і ДП «Поліс» були укладені договори оренди № 1 від 01 березня 2010 року та договір оренди № 2 від 01 березня 2010 року, згідно з яким орендодавець ДП «Поліс» (код ЄДРПОУ 22973766) передає, а ТОВ «МП «Мітекс» (орендар) приймає в тимчасове володіння приміщення.

При цьому, ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» відносило до складу валових витрат витрати по оренді даних приміщень в сумі 2000,00 грн. щомісячно, у загальній сумі - 38000,00 грн., в т.ч. по 2 квартал 2010 року - 6 000 грн. - 3 квартал 2010 року - 6000,00 грн., але діяльність в орендованих приміщеннях підприємство не здійснювало, в суборенду - не передавало.

Посадова особа, яка проводила перевірку повідомила суду, що під час проведення перевірки звернулась до позивача із запитом про надання документів, які б підтверджували зв'язок вказаних витрат позивача із його господарською діяльністю. Проте, позивач листом повідомив, що орендовані приміщення ДП «Поліс» потребували косметичного ремонту, у зв'язку з чим діяльність не здійснювалась.

Під час судового розгляду позивач не надав суду документів, які б підтверджували ту обставину, що орендовані приміщення дійсно використовувались позивачем в ході проведення саме господарської діяльності, адже наявність документів, які підтверджують факт понесення витрат не свідчить про те, що ці витрати безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з чим висновки податкового органу, щодо завищення валових витрат на суму 38000,00 грн. є обґрунтованими.

Як було вказано судом, перевіркою виявлено, що на підприємстві за період з 01.01.2010 по 31.05.2011 накопичувалась різниця кількості придбаної і реалізованої продукції, яка становить 100,8 тон м'яса і м'ясопродуктів. Проте, під час перевірки не було надано доказів наявності у власності або орендованих спеціальних приміщень на яких було б можливим зберігання даного виду продукції.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що оскільки підприємство жодним чином не було обліковано вказану кількість м'яса і м'ясопродуктів, то позивачем реалізовано його платно або іншим чином, що є доходом у розумінні підпункту 4.1.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і підпункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України

В ході судового розгляду представник позивача, а саме, бухгалтер підприємства повідомила, що на час перевірки надала неповну інформацію, проте товар частково зберігався в орендованих у ТОВ «Велді» приміщеннях.

На підтвердження зберігання продукції у ТОВ «Велді» позивач надав суду договір оренди укладений між позивачем та ТОВ «Велді» від 01.06.2010 та Акти виконаних робіт до договору оренди від 30.06.2010, 30.09.2010, 01.06.2010, 31.03.2011.

Вивчивши дані документи судом встановлено, що предметом договору оренди (пункт 1.1. договору) є будівлі холодильників, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Молодіжна, 10.

У свою чергу, підприємство позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, будь-яких доказів використання даних холодильників з метою зберігання продукції, а також її транспортування саме в орендовані холодильники, враховуючи віддаленість їх розташування від підприємства суду позивачем надано не було.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за використання орендованих приміщень.

У свою чергу, договір оренди та Акти виконаних робіт до договору оренди не підтверджують факт зберігання продукції саме в цих приміщеннях.

Надані в ході судового розгляду фотокартки на яких, як зазначив представник позивача, зображені орендовані приміщення холодильників не були прийняті судом для приєднання до матеріалів справи з огляду на те, що дані докази не є належними у розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Оглянувши ці фотокартки судом не встановлено їх зв'язку із предметом доказування, оскільки позивачем не доведено суду, що саме ці приміщення використовувались для зберігання продукції.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами обставин зберігання 108 тон м'яса.

Щодо посилання податкового органу на порушення позивачем пункту 4.1 «Єдиної інструкції про порядок проведення державних закупівель (здачі та прийому) скота, птиці та кроликів», затвердженої Наказом Держагропрому СРСР № 385 від 13.06.1988 в частині не застосування знижок у розмірі 3 % і 1,5 % при прийманні-передачі худоби (свиней) згідно поставки від СП ТОВ «Нива Переяславщини», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 даного наказу, Інструкція є обов'язковою для виконання всіма господарствами, підприємствами і організаціями, які здійснюють державні закупівлі, передачу та приймання скота, птиці та кроликів.

Тобто, вимоги даної Інструкції поширюються на підприємства, які здійснюють державні закупівлі.

Проте, як встановлено під час судового розгляду, ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» є приватним підприємством, яке здійснює господарську діяльність на власний ризик і не займається державними закупівлями, тобто, до позивача вказана Інструкція не може бути застосована.

Податковим органом не було доведено суду протилежного, враховуючи викладене, посилання податкового органу в Акті перевірки на завищення валових витрат і податкового кредиту позивача у зв'язку з неврахуванням знижки з фактичної живої ваги на зміст шлунково-кишкового тракту у розмірі 3 % при прийманні-передачі худоби є безпідставними.

Як вбачається з наданого податковим органом розрахунку, за вказане порушення відповідачем було донараховано позивачу з податку на прибуток підприємств 102760,07 грн. за основним платежем та з податку на додану вартість 87389,48 грн. за основним платежем і 20128,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, з огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000762300 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 102760,07 грн. і податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000772300 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 87389,48 грн. і штрафних санкцій у сумі 20128,87 грн.

У зв'язку з наведеним позов підлягає частковому задоволенню, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 11.02.2013 № вих. 29 вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 22.06.2012 № 0000762300 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 102760,07 грн. і від 22.06.2012 № 0000772300 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 87389,48 грн. і штрафних санкцій у сумі 20128,87 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.