Ухвала

від 29.08.2013 по справі 2а-6252/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6252/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Своринь Ю. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2012 № 0000762300 і від 22.06.2012 № 0000772300 на загальну суму донарахувань у розмірі 1235256,00 грн. та 144614,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позивач також подав скаргу, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В засідання з'явився представник позивача, просив задовольнити свою апеляційну скаргу, щодо апеляції відповідача заперечив. Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс».

За результатом перевірки складено Акт від 01.06.2012 №143/22-2/35324895 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011».

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» вимог:

- підпункту 4.1.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.1 «Єдиної інструкції про порядок проведення державних закупівель (здачі та прийому) скота, птиці та кроликів», затвердженої Наказом Держагропрому СРСР № 385 від 13.06.1988, пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 1381, пункту 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.12 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток підприємств на суму 902702,00 грн. за період з 2 кварталу 2010 року по 4 квартал 2011 року;

- пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість на суму 553377,79 грн. за період з квітня 2010 року по грудень 2011 року;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 № 889 - IV «Про податок з доходів фізичних осіб» - заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 823,00 грн.

Тобто, під час перевірки податковий орган встановив ряд порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства, що пов'язано саме з формуванням валових витрат, зокрема, щодо віднесення до валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами, завищення витрат підприємства в зв'язку з наданням послуг з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг та передпродажної підготовки товарів по відносинах з ТОВ «Край».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000762300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1007355,00 грн., з них 902702,00 грн. за основним платежем і 104653,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000772300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 632651,00 грн., з них 553378,00 грн. за основним платежем і 79273.00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З 01.01.2011 відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» за період з 01.04.2010 по 31.05.2011 було придбання і реалізація м'яса і м'ясопродуктів. Основними постачальниками готової продукції були ТОВ «Велді» і ТОВ «Поліс»

Перевіркою встановлено, що фактично позивачем отримано кредитні кошти в сумі 6 613 290 грн. (4350000 - згідно кредитного договору № 01-020410-КЛ від 28.04.2010 року, 2 263 290 грн. - згідно Додаткової угоди №3 від 09 червня 2011 року до кредитного договору №01-020410-КЛ від 28 квітня 2010 року).

Проте, виявлено, що сума 8 386 710,00 на розрахунковий рахунок підприємства не надходила ні від ПАТ «Юнекс Банк», ні від ТОВ «Велді». При цьому, позивачем сплачувались відсотки за користування кредитними коштами і відносились до складу витрат, нараховані на суму кредитних коштів 15000000,00 грн.

У зв'язку з тим, що позивач не надав під час перевірки, будь-яких доказів того, що підприємство дійсно отримувало ці кошти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством сплачувались відсотки за кредитні кошти, які фактично позивач не отримував (8386710,00 грн.) починаючи з 09 червня 2011 року до кінця періоду, що перевірявся, загалом за 206 днів, під 12% річних, що становить 567998,56 грн., чим порушено вимоги підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141 ПК України - завищено витрати на загальну суму 567 998,56 грн.

Також, між ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» і ТОВ «Край» укладено договір поставки товару від 05.10.2007 № 452.

Між позивачем та ТОВ «Край» було укладено додаткову угоду № 3 до договору від 05.10.2007 згідно з якою сторони додатково визначили, що предметом договору є також рекламні та маркетингові послуги. Тобто, предметом договору є одночасно як поставка товару, так і маркетингові послуги.

Вартість послуг по передпродажній підготовці товарів, інформаційно-консультаційним послугам і маркетингу, отриманих від ТОВ «Край» відобразило у складі валових витрат і складі податкового кредиту з ПДВ.

Однак, рекламні та маркетингові послуги ТОВ «Край» надає по товарах, які отримує від ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» відповідно договору від 05.10.2007 № 452, тобто товари щодо яких надаються маркетингові послуги, є власністю ТОВ «Край», яке є покупцем згідно умов договору, а не ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс», яке є продавцем. Це також вбачається і зі змісту додаткової угоди № 3 від 05.10.2007, відповідно до якої ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» визначено як продавець, а ТОВ «Край» - покупцем.

Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для формування валових витрат, щодо послуг, що надаються відносно товарів, які одночасно поставляються іншому підприємству і є його власністю.

Вказані послуги надавались відносно вже реалізованих товарів, а не тих, що знаходяться у виробництві або ще не реалізовані, тому не встановлено зв'язку даних витрат із господарською діяльністю підприємства, з огляду на це, правомірно встановлено порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищено витрати підприємства на загальну суму 62334,27 грн.

Перевіркою також виявлено, що ТОВ «МП «Мітекс» відносило до складу валових витрат витрати по оренді приміщень за адресою м. Біла Церква, вул. Крижанівського, 3 та м. Біла Церква, б-р. 50-річчя Перемоги, 84 в сумі 2000,00 грн. щомісячно, у загальній сумі - 38000,00 грн., в т.ч. по 2 квартал 2010 року - 6 000 грн. - 3 квартал 2010 року - 6000,00 грн., при цьому, діяльність в орендованих приміщеннях підприємство не здійснювало, в суборенду - не передавало.

Позивач не надав суду документів, які б підтверджували, що орендовані приміщення дійсно використовувались позивачем в ході проведення саме господарської діяльності, у зв'язку з чим висновки податкового органу, щодо завищення валових витрат на суму 38000,00 грн. є обґрунтованими.

В ході перевірки встановлено, що на бухгалтерському рахунку 28 підприємством обліковується придбана і реалізована продукція - м'ясо і м'ясопродукти, кількість товару за період з 01.01.2010 по 31.05.2011 накопичувалась - на кінець періоду кількість становить 100,8 тон м'яса і м'ясопродуктів.

В ході проведення перевірки не встановлено наявності у позивача спеціалізованих виробничих потужностей (холодильні камери, морозильні установки тощо) для зберігання вказаного товару, з огляду на це фактично ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» не мало можливості забезпечити відповідне збереження даної кількості продукції.

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що підприємством реалізовано, безоплатно передано або відчужено 100,8 тон м'яса і м'ясопродуктів, які не відображені у податковому обліку, у зв'язку з чим, позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України на загальну суму 1977236,00 грн.

Позивачем вказано, що товар частково зберігався в орендованих у ТОВ «Велді» приміщеннях., що підтверджується договором оренди укладений між позивачем та ТОВ «Велді» від 01.06.2010 року та Акти виконаних робіт до договору оренди від 30.06.2010, 30.09.2010, 01.06.2010, 31.03.2011.

Однак, доказів використання даних холодильників з метою зберігання продукції, а також її транспортування саме в орендовані холодильники, враховуючи віддаленість їх розташування від підприємства суду позивачем надано не було.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами обставин зберігання 108 тон м'яса.

Відповідно до укладеного між позивачем і СП ТОВ «Нива Переяславщини» договору від 01.06.2011 № 1411, ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» закуповувало худобу (свині) у живій вазі.

В Акті перевірки, податковий орган зазначив, що з умов договору зрозуміло, що прийом товару відбувається в пунктах передачі продавця, оплата за товар здійснюється відповідно до зважування на вагах продавця, при цьому ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» в порушення пункту 4.10 Інструкції № 385 від 13.06.1988, не відраховує знижку з фактичної живої ваги на вміст шлунково-кишкового тракту у розмірі 3%, відтак, підприємством порушено вимоги пункту 4.10 Інструкції № 385 від 13.06.1988, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139 ПК України - завищено витрати підприємства на загальну суму 446782,93 грн.

Однак, враховуючи, що ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Мітекс» є приватним підприємством, яке здійснює господарську діяльність на власний ризик і не займається державними закупівлями, тобто, до позивача вказана Інструкція не може бути застосована.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000762300 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 102760,07 грн. і податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000772300 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 87389,48 грн. і штрафних санкцій у сумі 20128,87 грн.

Таким чином, апелянтами не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційних скарг, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційних скарг не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 03.09.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.