Постанова

від 10.04.2013 по справі 816/832/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/832/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Лубенська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2012 року №0000031701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 39 775 грн. (в т.ч., 31 820 грн. - основний платіж, 7 955 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0000041701, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 744 грн. 07 коп.

В обґрунтування даних вимог позивач зазначив, що Лубенською ОДПІ порушено права та інтереси ФОП ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань зі сплати ПДВ та податку з доходів фізичних осіб. Стверджував, що доводи відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які в повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", ІП "Агріком Україна". Звертав увагу суду на порушення контролюючим органом порядку проведення виїзної позапланової документальної перевірки.

Представники позивача в ході розгляду справи судом позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 20 березня 2013 року проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою останнього з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року.

У судове засідання 05 квітня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Лубенської ОДПІ.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05 квітня 2013 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 /а.с. 80/ ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Пирятинською районною державною адміністрацією Полтавської області 14 лютого 2003 року (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Позивач перебуває на обліку платників податків в Пирятинському відділенні Лубенської ОДПІ з 19 лютого 2003 року та є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 28 липня 2004 року №76589523 - /а.с. 81/).

Фахівцями Лубенської ОДПІ, у період з 19 січня 2012 року по 25 січня 2012 року, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 18 січня 2012 року №162 та №163, наказу від 18 січня 2012 року №42 /а.с. 94-96/, проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, результати якої оформлено актом від 01 лютого 2012 року №272/17-НОМЕР_1 /а.с. 9-35/.

Висновками акта перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ТЕК "Київ - Логістикс" при придбанні товарів (робіт/послуг) та зазначено, що товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий, в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) по проведеним фінансово - господарським операціям між ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ТЕК "Київ - Логістикс" та ІП "Агріком Україна", що підпадають під визначення статей 1, 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутків підприємств", безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, чим порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про:

- завищення позивачем податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року в розмірі 21 666 грн., завищення податкового кредиту за травень 2009 року на суму 27 992 грн., лютий 2010 року - 17 482 грн., березень 2010 року - 8 012 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31 820 грн. (травень 2009 року - 6 326грн., лютий 2010 року - 17 482 грн., березень 2010 року - 8 012 грн.);

- завищення ФОП ОСОБА_1 валового доходу на суму 108 333 грн. 33 коп. та валових витрат на суму 139 960 грн. 45 коп., що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в розмірі 4 744 грн. 07 коп.

На підставі даних висновків Лубенською ОДПІ 17 лютого 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000031701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 39 775 грн. (в т.ч., 31 820 грн. - основний платіж, 7 955 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 38-39/;

- №0000041701, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 744 грн. 07 коп. основного платежу без застосування штрафних (фінансових) санкцій /а.с. 36-37/.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняті дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване такі рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок перевірки про завищення позивачем сум податкового кредиту та валового доходу у перевіряємому періоді, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та податку на доходи фізичних осіб.

Так, позаплановою документальною виїзною перевіркою позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за травень 2009 року, лютий - березень 2010 року віднесено суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (код ЄДРПОУ 35573967) загалом в розмірі 53 485 грн. 37 коп. (в т.ч., за травень 2009 року - 27 992 грн. 09 коп., за лютий 2010 року - 17 481 грн. 62 коп., за березень 2010 року - 8 011 грн. 66 коп.) /а.с. 53-59, 107-108, 165-166/.

Крім того, за твердженням представника відповідача, ФОП ОСОБА_1 у травні 2009 року завищено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 21 666 грн. 40 коп. у зв'язку із зарахуванням до його складу господарських операцій з ІП "Агріком Україна".

З огляду на викладене, податкова інспекція дійшла висновку про заниження позивачем зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 31 820 грн. (в т.ч., за травень 2009 року - 6 326 грн., лютий 2010 року - 17 482 грн., березень 2010 року - 8 012 грн.).

Окрім того, за наслідками перевірки податкові ревізори-інспектори дійшли висновку про завищення позивачем валових доходів на суму 108 333 грн. 33 коп. по господарським операціям з ІП "Агріком Україна".

Дані доводи відповідач мотивує відомостями, викладеними в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06 липня 2011 року №833/2310/35573967 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" (код ЄДРПОУ 35573967) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2008 року по 30 вересня 2010 року" /а.с. 97-104/. Зокрема, цитуючи даний акт перевірки, контролюючий орган зазначає, що перевіркою встановлено факт формування ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" податкового кредиту протягом березня 2008 року - вересня 2010 року за рахунок підприємств-транзитерів, оскільки на перевірку не надано документів, які підтверджували б правомірність формування платником податків даних податкової звітності.

З огляду на викладене та зважаючи на дані податкової звітності ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", що свідчать про відсутність у останнього основних фондів, виробничих приміщень, транспортних засобів та працівників, Лубенська ОДПІ стверджує про нікчемність договірних правовідносин ФОП ОСОБА_1 з даним контрагентом, оскільки, на думку контролюючого органу, такі правочини укладено без мети настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Як наслідок, відповідач також робить висновок про безтоварний характер господарських операцій позивача щодо надання посередницьких транспортних послуг у травні 2009 року ІП "Агріком Україна", адже, за твердженням платника податків, дані послуги ним придбано у ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", господарські операції з яким податковою інспекцією визнано нікчемними.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що позивачем на перевірку не надано належних доказів, що свідчили б про реальний характер господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", ІП "Агріком Україна". Реальність проведення даних господарських операцій, за твердженням контролюючого органу, також не підтверджується з огляду на врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що є економічно необхідними чинниками для виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, перевіркою не підтверджено факт надання транспортних послуг ТОВ "ТЕК "Київ - Логістикс" та отримання таких послуг ФОП ОСОБА_1 і ІП "Агріком Україна".

Суд погоджується із вищезазначеними доводами контролюючого органу в їх сукупності, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент виникнення та реалізації спірних правовідносин Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР було визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим Законом.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, як передбачено статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР)" (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності, що визначає зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Отже, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце: фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої, таким платником, сформовано дані податкового обліку.

Позивачем до матеріалів справи надано копії аналогічних за змістом договорів перевезення вантажу від 01 лютого 2009 року №102/09 /а.с. 62/, від 24 березня 2009 року №120/09 /а.с. 64/, від 11 січня 2010 року №01/10 /а.с. 73/, за умовами яких ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (Перевізник) взято на себе зобов'язання доставити довірений йому ФОП ОСОБА_1 (Відправник) вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу.

Правомірність формування податкового кредиту та валових витрат за даними правочинами позивач підтверджує: актом без дати №1 здачі-приймання (надання послуг) /а.с. 63/, актом прийому-передачі виконаних робіт від 05 травня 2009 року №1 /а.с. 65/, квитанціями до прибуткових касових ордерів від 08 травня 2009 року №б/н, від 29 травня 2009 року №б/н /а.с. 66/, податковими накладними від 05 травня 2009 року №05050911, від 26 травня 2009 року №26050912 /а.с. 67/, актом прийому-передачі виконаних робіт від 02 лютого 2010 року /а.с. 74/, податковою накладною від 02 лютого 2009 року №05060087 /а.с. 75/, квитанцією до прибуткового касового ордера від 02 лютого 2010 року №б/н /а.с. 76/, актом прийому-передачі виконаних робіт від 05 лютого 2010 року №2 /а.с. 77/, податковою накладною від 05 лютого 2010 року №05060097 /а.с. 78/, квитанцією до прибуткового касового ордера від 05 лютого 2010 року №б/н /а.с. 79/, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію договору перевезення вантажу від 01 квітня 2009 року №1, укладеного між Іноземним підприємством "Агріком Україна" (Відправник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), за змістом пункту 1.1. якого перевізник зобов'язувався доставити довірений відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу /а.с. 68/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором у травні 2009 року та правомірності формування податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за вказаний період позивачем до матеріалів справи надано копії: акта прийому-передачі виконаних робіт від 30 квітня 2009 року /а.с. 69/, банківської виписки від 07 травня 2009 року /а.с. 70/, податкової накладної від 06 травня 2009 року №3 /а.с. 71/, рахунка від 30 квітня 2009 року №8 /а.с. 72/.

У відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних від 05 травня 2009 року №05050911, від 26 травня 2009 року №26050912 /а.с. 67/, від 06 травня 2009 року №3 /а.с. 71/, від 02 лютого 2010 року №05060087 /а.с. 75/, від 05 лютого 2010 року №05060097 /а.с. 78/, судом встановлено, що вони формально відповідають вищезазначеним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування платником податків даних податкового обліку, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення певних сум до податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства (підприємця), а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, валові витрати та податковий кредит мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, первинні документи, перш за все, мають розкривати зміст господарської операції.

Разом з тим, дослідивши в судовому засіданні копії актів здачі-приймання (надання послуг) /а.с. 63, 65, 69, 74, 77/ суд вважає за необхідне зазначити, що в них неконкретизовано зміст господарської операції, а лише зазначено про надання транспортних послуг в загальній кількості. Крім того, у більшості з даних актів об'єми наданих послуг вказано в розмірі від 5 000 до 21 000 км, що потребує залучення значної кількості транспортних засобів та працівників, а відомості про їх залучення до надання таких послуг позивачем до матеріалів справи не надано. Також, варто зазначити, що в акті №1 до договору від 01 лютого 2009 року №102/09 /а.с. 63/ не вказано дату його складення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищезазначені акти здачі-приймання наданих послуг не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, а відтак вони не приймаються судом в якості належного доказу у справі.

За правилами частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Як визначено статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Оприбуткування товарів без наявності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На вимогу суду про надання копій товарно-транспортних накладних, що підтверджували б факт надання послуг з перевезення вантажів, позивачем до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних, датованих лютим - квітнем 2009 року, січнем - лютим 2010 року, в яких Перевізником виступає ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", а замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_1 /а.с. 118-141, 167-202/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити, що їх виписано на підтвердження перевезення соняшника від ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_1 (в якості вантажовідправника та вантажоодержувача вказано позивача). При цьому, позивачем ні на перевірку, ані в ході розгляду справи судом не надано жодних доказів, що вказували б на необхідність придбання послуг з перевезення вантажів.

На порушення вимог пункту 8.25 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в даних товарно-транспортних накладних не вказано час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження.

Крім того, дані товарно-транспортні накладні не можуть слугувати належним доказом фактичного отримання позивачем послуг з перевезення вантажів у травні 2009 року та березні 2010 року з огляду на дату їх складення (лютий - квітень 2009 року, січень - лютий 2010 року).

Також, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт надання позивачем, як перевізником, послуг з перевезення вантажів за замовленням ІП "Агріком Україна" (договір перевезення вантажу від 01 квітня 2009 року №1 - а.с. 68).

Окрім того, за умовами наданих позивачем до матеріалів справи договорів перевезення вантажу товарно-матеріальні цінності при доставці до місця призначення видаються особі, уповноваженій на їх отримання.

Однак, позивачем на вимогу суду не надано до матеріалів справи копії довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи вищевикладене в свої сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів фактичного отримання послуг з перевезення вантажів від ТОВ "ТЕК "Київ-логістикс" та надання ФОП ОСОБА_1 таких послуг ІП "Агріком Україна".

Зважаючи на ненадання позивачем відомостей, що зумовлювали б придбання вказаних послуг та їх використання у власній господарській діяльності, матеріалами справи не підтверджується рух активів в ході здійснення спірних господарських операцій та отримання платником податків економічного ефекту від їх вчинення. Оскільки наявність вищезазначених факторів є визначальним при перевірці питання щодо правомірності формування платником податків даних податкового обліку, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з ТОВ "ТЕК "Київ-логістикс" та ІП "Агріком Україна" та, як наслідок, заниження платником зобов'язань зі сплати ПДВ і податку на доходи фізичних осіб.

Посилання позивача на оплату послуг, в підтвердження чого ним до матеріалів адміністративної справи надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів та банківської виписки, не є беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Погоджуючись з доводами позивача про відсутність у податкової інспекції права на визнання правочинів недійсними, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів виконання сторонами умов вищезгаданих договорів перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що такі правочини є нікчемними в силу закону , оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків Лубенської ОДПІ щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд зазначає, що позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено з огляду на приписи підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Лубенської ОДПІ "Про організацію та проведення перевірки" від 18 січня 2012 року №42 /а.с. 94/.

Матеріалами справи підтверджено, що податковою інспекцією на адресу позивача надіслано письмовий запит від 14 грудня 2011 року вих. №3540/Д/17-030 про надання інформації щодо господарських правовідносин з ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" /а.с. 41/.

До початку проведення перевірки, 19 січня 2012 року, позивачу під підпис вручено копію наказу про її проведення /а.с. 94/ та пред'явлено направлення на проведення перевірки від 18 січня 2012 року №№162, 163 /а.с. 95-96/.

ФОП ОСОБА_1 проти проведення перевірки з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечував.

Окрім того, варто зазначити, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є правомірність рішень контролюючого органу про донарахування платнику податків зобов'язань зі сплати ПДВ та податку з доходів фізичних осіб, а не надання правової оцінки діям відповідача щодо проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, податковим повідомленням-рішенням від 17 лютого 2012 року №0000031701 правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 955 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", ІП "Агріком Україна". Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність формування показників податкової звітності на підставі даних господарських операцій.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лубенська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба