Ухвала
від 10.07.2013 по справі 816/832/13-а
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 р.Справа № 816/832/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 816/832/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 лютого 2012 року № 0000031701 та № 0000041701.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2013 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не підтверджена реальність господарських відносини із контрагентами, на підставі яких ним сформовано суму податкових зобов'язань у перевіряємому періоді.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи що суми податкових зобов'язань за період, що перевірявся, сформовані на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку, як платники податку на додану вартість і їм, відповідно до законодавства, надано право на видачу податкових накладних.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Лубенської ОДПІ у період з 19 січня 2012 року по 25 січня 2012 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 01 лютого 2012 року № 272/17-2905621136, яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1-2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ТЕК "Київ - Логістикс" при придбанні товарів (робіт/послуг) та зазначено, що товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий, в порушення ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позивачем допущено завищення податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року в розмірі 21666 грн., завищення податкового кредиту за травень 2009 року на суму 27992 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31820 грн.; завищення позивачем валового доходу на суму 108333,33 грн. та валових витрат на суму 139960,45 грн., що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в розмірі 4744,07 грн.

На підставі вказаного акту Лубенською ОДПІ 17 лютого 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000031701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 39775 грн.; № 0000041701, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4744,07 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не підтверджена реальність господарських відносини із контрагентом, на підставі яких ним сформовано суму податкових зобов'язань у перевіряємому періоді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим Законом.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92 оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем - відправник, із ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" - перевізник, укладено ряд договорів перевезення вантажу, а саме від 01 лютого 2009 року № 102/09, від 24 березня 2009 року № 120/09, від 11 січня 2010 року № 01/10, за умовами яких перевізник зобов'язаний доставити довірений вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу.

У підтвердження реальності таких господарських операцій надані акт без дати №1 здачі-приймання (надання послуг), акт прийому-передачі виконаних робіт від 05 травня 2009 року №1, квитанція до прибуткових касових ордерів від 08 травня 2009 року №б/н, від 29 травня 2009 року №б/н, податкові накладні від 05 травня 2009 року №05050911, від 26 травня 2009 року №26050912, акт прийому-передачі виконаних робіт від 02 лютого 2010 року, податкова накладна від 02 лютого 2009 року №05060087, квитанція до прибуткового касового ордера від 02 лютого 2010 року №б/н, акт прийому-передачі виконаних робіт від 05 лютого 2010 року №2, податкова накладна від 05 лютого 2010 року №05060097, квитанція до прибуткового касового ордера від 05 лютого 2010 року №б/н.

Також, за договором перевезення вантажу від 01 квітня 2009 року №1, укладеного між Іноземним підприємством "Агріком Україна" - відправник, та ФОП ОСОБА_1 - перевізник, перевізник зобов'язувався доставити довірений відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором у травні 2009 року та правомірності формування податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за вказаний період надано акт прийому-передачі виконаних робіт від 30 квітня 2009 року, банківську виписку від 07 травня 2009 року, податкову накладну від 06 травня 2009 року №3, рахунок від 30 квітня 2009 року №8.

Досліджені копії податкових накладних від 05 травня 2009 року №05050911, від 26 травня 2009 року №26050912, від 06 травня 2009 року №3, від 02 лютого 2010 року №05060087, від 05 лютого 2010 року №05060097, встановлено, що останні формально відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування платником податків даних податкового обліку, оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення певних сум до податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства (підприємця), а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, валові витрати та податковий кредит мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із досліджених у судовому засіданні актів здачі-приймання (надання послуг) вбачається, що у останніх не конкретизовано зміст господарської операції, зазначено лише про надання транспортних послуг у загальній кількості.

Крім того, у більшості з даних актів об'єми наданих послуг вказано в розмірі від 5000 до 21000 км, що потребує залучення значної кількості транспортних засобів та працівників, а відомості про їх залучення до надання таких послуг не надано. Також, варто зазначити, що в акті № 1 до договору від 01 лютого 2009 року №102/09 не вказано дату складення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що вищезазначені акти здачі-приймання наданих послуг не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, а відтак не можуть належним чином підтверджувати здійснення господарських операцій.

У відповідності до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Фактичне виконання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Оприбуткування товарів без наявності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, датовані лютим - квітнем 2009 року, січнем - лютим 2010 року, у яких перевізником виступає ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", а замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_1

Із наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що останні виписано на підтвердження перевезення соняшника від ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_1 (в якості вантажовідправника та вантажоодержувача вказано позивача). При цьому, позивачем ні на перевірку, ні у ході розгляду справи не надано жодних доказів, що вказували б на необхідність придбання послуг з перевезення вантажів.

У порушення вимог п. 8.25 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в даних товарно-транспортних накладних не вказано час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження.

Крім того, дані товарно-транспортні накладні не можуть слугувати належним доказом фактичного отримання позивачем послуг з перевезення вантажів у травні 2009 року та березні 2010 року з огляду на дату їх складення (лютий - квітень 2009 року, січень - лютий 2010 року).

Також, ФОП ОСОБА_1 не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт надання позивачем, як перевізником, послуг з перевезення вантажів за замовленням ІП "Агріком Україна" (договір перевезення вантажу від 01 квітня 2009 року № 1).

Окрім того, за умовами наданих позивачем до матеріалів справи договорів перевезення вантажу товарно-матеріальні цінності при доставці до місця призначення видаються особі, уповноваженій на їх отримання.

Однак, позивачем не надано копії довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів фактичного отримання послуг з перевезення вантажів від ТОВ "ТЕК "Київ-логістикс" та надання ФОП ОСОБА_1 таких послуг ІП "Агріком Україна".

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується рух активів в ході здійснення спірних господарських операцій та отримання платником податків економічного ефекту від їх вчинення. Оскільки наявність вищезазначених факторів є визначальним при перевірці питання щодо правомірності формування платником податків даних податкового обліку, доводи податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з ТОВ "ТЕК "Київ-логістикс" та ІП "Агріком Україна" та, як наслідок, заниження платником зобов'язань зі сплати ПДВ і податку на доходи фізичних осіб, є обґрунтованими.

При цьому, посилання позивача на оплату послуг, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів та банківською випискою, не є беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити про відсутність у податкового права на визнання правочинів недійсними.

У відповідності до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки, судовим розглядом не підтверджено виконання сторонами умов вищезгаданих договорів перевезення вантажу, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що такі правочини є нікчемними в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки, слід вказати, що позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено з огляду на приписи підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Лубенської ОДПІ "Про організацію та проведення перевірки" від 18 січня 2012 року № 42.

Встановлено, що податковою інспекцією на адресу позивача надіслано письмовий запит від 14 грудня 2011 року вих. №3540/Д/17-030 про надання інформації щодо господарських правовідносин з ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс"; до початку проведення перевірки, 19 січня 2012 року, позивачу під підпис вручено копію наказу про її проведення та пред'явлено направлення на проведення перевірки від 18 січня 2012 року №№ 162, 163.

ФОП ОСОБА_1 проти проведення перевірки з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечував.

Таким чином, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарських операцій, яка може бути об'єктом оподаткування.

Тому, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування податкових зобов'язань, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 лютого 2012 року № 0000031701 та № 0000041701 таким, що прийняті на підставі вірних висновків, обґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є такими, що не підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 816/832/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Бартош Н.С.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення10.07.2013
Оприлюднено05.08.2013
Номер документу32774339
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —816/832/13-а

Ухвала від 27.03.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 05.04.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 28.02.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 30.08.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Острович С.Е.

Ухвала від 10.07.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Ральченко І.М.

Ухвала від 17.06.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Ральченко І.М.

Ухвала від 22.05.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Ральченко І.М.

Постанова від 10.04.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

Ухвала від 28.02.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.О. Кукоба

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні