Постанова

від 28.03.2013 по справі 826/1426/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2013 року 11:20 № 826/1426/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 №0001032280 та №0001042280

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 25 січня 2013 року № 0001032280 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 131 581,00 грн. та № 0001042280 від 25 січня 2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 238 612,00 грн.

Позивач не погоджується висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції позивача з контрагентами є реальними та підтверджуються необхідними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та не викликають сумнівів щодо їх достовірності; судові рішення про визнання договорів позивача з ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" та ПП "Кристал-Г" не постановлені, а доводи перевіряючих базуються на поясненнях осіб, що не підтверджені належними доказами.

Також, на думку позивача, податковий орган перевищив надані йому повноваження, передчасно прийнявши податкові повідомлення - рішення від від 25 січня 2013 року № 0001032280, № 0001042280, оскільки вони винесені за результатами перевірки позивача, проведеної на підставі постанови слідчого, що є порушенням п. 86.9 ст. 86 ПК. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" (ідентифікаційний код 37269136) зареєстровано 30.09.2010 року Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.10.2010 року за № 40065 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100306797 від 22.10.2010 року ТОВ "Саноіл Торг" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 372691326598).

До основних видів діяльності ТОВ "Саноіл Торг" за видами КВЕД відносяться: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21.); діяльність посередників у торгівлі товару широкого асортименту (46.19.); оптова торгівля фруктами й овочами (46.31.); неспеціалізована оптова торгівля (46.90.); вантажний автомобільний транспорт (49.41.).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 28.12.2012 року № 2014/22-80, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п 79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Саноіл Торг", постанови ст. слідчого СУ ДПС в Житомирській області від 09.07.2012 року з питань взаємовідносин з ПП "Антарес", (код ЄДРПОУ 32150232), ПП "Дніпро-Агро-Трейд" (код ЄДРПОУ 37807734), ТОВ «Спецелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 24615077), ПП «Вікленд-К» (код ЄДРПОУ 36906899), ПП «Директорія Д», ПП Альфатек» (код ЄДРПОУ 36532350) ПП «Украгро-Трейд» код ЄДРПОУ 37452250), ПП «Гранд ЗГО» (код ЄДРПОУ 37070115) ПП «Кристал-Г» (код ЄДРПОУ 37151115), ПП «Онікс ЛС» (код ЄДРПОУ 35396865) ПП «Граніт-торг» (код ЄДРПОУ 35984599), ПП «Арнікс ВЛ» (код ЄДРПОУ 36161358) ПП «Камбіт» (код ЄДРПОУ 34822723), ПП «Варнус» (код ЄДРПОУ 35544501), ПП «УШК-ЮК» (код ЄДРПОУ 3568266) та ТОВ «КФ МКС-Промтех» (код ЄДРПОУ 3636615) за період з 04.10.2010 р. по 30.11.2012 року, за результатами якої складено Акт від 10.01.2013 року № 40/22-80/37269136 (далі - Акт перевірки від 10.01.2013 року № 40/22-80/37269136).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Саноіл Торг" вимог п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 4 075 934,00 грн.; п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3 572 097,00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3 494 505,00 грн.; зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у грудні 2011 р. на загальну суму 77592,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 10.01.2013 року № 40/22-80/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001042280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42 38612,00 грн., за основним платежем -4075934,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 162678,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001032280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 131 581,00 грн., за основним платежем - 3 494 505,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 1 637 076,00 грн.

Порушення позивачем вказаних вище норм Податкового кодексу мотивовані наступним:

- наявність у провадженні СУПМ ДПС у Житомирській області кримінальної справи № 12/169002, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.ч.1, 3, 4 ст. 358 КК України, досудовим слідством у якій встановлено що гр. ОСОБА_1 організував злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам -фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати податку до бюджету;

- відповідно до протоколу допиту від 02.07.2012 р. ОСОБА_1, який є директором та засновником ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд", ПП "Кристал-Г", останній визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 358 ч. 1, 3, 4, ст. 366 ч. 2 КК України;

- згідно податкової звітності у ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами укладені без мети настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є недійсними.

Позивач не погоджується із такими висновками акту перевірки та вважає спірні податкові повідомлення - рішення від від 25.01.2013 року № 0001042280, № 0001042280 такими, що підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме, включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагентам за господарськими операціями, які на думку податкового органу не мають реального характеру.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти виконання угод, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни отриманих робіт та від відповідача всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, у періоді з 04.10.2010 року по 30.11.2012 року ТОВ "Саноіл Торг" здійснювало взаємовідносини з контрагентами ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд", ПП "Кристал-Г".

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Украгро-Трейд" суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП "Украгро-Трейд" (Постачальник) було укладено договір поставки олії соняшникової № МП 72 від 30.08.2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця олію соняшникову нерафіновану 1-й сорт. відповідно ДСТУ 4492-2005, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, в порядку і на умовах визначених договором. Кількість, ціна за одиницю, якість товару, порядок та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне здійснення господарських операцій ПП "Украгро-Трейд" з позивачем та, відповідно, правомірність та обґрунтованість формування останнім податкового кредиту з ПДВ, підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які надавалися відповідачу під час перевірки, а саме: специфікаціями № 1, №2, №3, №4, № 5, №6, №7, №8, №9, № 10, № 11, № 12, № 13 від 30.08.2011 року, видатковими накладними, податковими накладними (додаток1), товарно - транспортними накладними (додаток 2), рахунками - фактури, платіжними дорученнями ( додаток1).

Позивачем також надано копію договору від 22.08.2012 року № СТ-02-о/1108 про надання послуг на прийняття та зберігання олії соняшникової, укладеного з ТОВ «Евері» .

14.09.2011 року між позивачем (Покупець) та ПП "Украгро-Трейд" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № Ж-57 від 14.09.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця жмих соняшниковий, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в порядку і на умовах визначених договором. Кількість, ціна за одиницю, якість товару, порядок та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: специфікації № 1, №2 від 14.09.2011 року, видаткові накладні, податкові накладні, копію реєстру прийнятого на зберігання товару жмиху соняшникового за період з 05.09.2011 року по 30.11.2011 року на складі ТОВ СК «Агроконтакт».

Також позивачем надано суду копію договору № 01/11-2010 від 01.11.2010 року на транспортно - експедиційне обслуговування укладеного з ТОВ СК «Агроконтакт».

Транспортування придбаного у ПП «Украгро-Трейд» жмиху соняшника здійснювалось ТОВ «Югевротранс» згідно товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП «Украгро-Трейд» на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість встановлено актом перевірки від 20.09.2012 р. № 2215/22-5/37452250.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП «Украгро-Трейд» на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Антарес» суд зазначає наступне.

22.12.2011 р. між позивачем (як Покупцем) та ТОВ «Антарес» (як Постачальником) було укладено договір поставки олії сонячної нерафінованої№ МП -96.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії специфікацій № 1, № 2 від 22.12.2011 року, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень, товарно - транспортних накладних (додаток1).

Згідно акту перевірки від 28.09.2012 року № 2396/22-5/32150232, ПП «Антарес» взято на податковий облік в органах ДПС 13.09.2002 року, на момент перевірки перебуває на обліку в ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, зареєстроване платником ПДВ.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Кристал-Г».

Судом встановлено, що 12.03.2011 року між ТОВ "Саноіл Торг" (Покупець) та ПП "Кристал-Г" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №МС-06, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця масло соєве 1-й сорт, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в порядку і на умовах визначених договором. Кількість, ціна за одиницю, якість товару, порядок та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору

Позивачем в підтвердження реальності виконання договору надано суду копії специфікацій № 1, № 2, № 3 від 12.03.2011 року, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактури, товарно - транспортних накладних (додаток1).

В ході судового розгляду встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Кристал-Г», що підтверджується копіями банківських виписок (додаток І).

На дату здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Кристал-Г», ПП «Кристал-Г» було належним чином зареєстроване як юридична особа та підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість, у зв'язку з чим мало право на видачу податкових накладних.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Факт перерахування коштів за наданні роботи та їх обсяг зафіксовано в Акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення вищевказаних господарських операцій та їх оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем та зафіксована у Акті перевірки

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72 КАСУ).

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" та ПП "Кристал-Г" були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Саноіл Торг» (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на протоколи допиту стосовно непричетності до діяльності вказаних підприємств, складені в рамках кримінальної справи, не можуть вважатися доказами, що доводять обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

До того ж, пояснення вказаних осіб не можуть бути підтвердженням того, що операції з поставки товарів з такими підприємствами фактично не відбувались, а також того, що всі правочини, укладені з цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Таким чином, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 12/169002, а також на інформацію, яка міститься у протоколах допиту, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем і ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" та ПП "Кристал-Г".

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Також необгрунтованими є твердження відповідача про фіктивність правочинів з тих причин, що контрагенти позивача не мають адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з наданих відповідачем актів перевірки контрагентів позивача та Акту перевірки позивача, однією з підстав для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" та ПП "Кристал-Г" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагентів.

Однак, дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Зазначене вище спростовує доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг».

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" та ПП "Кристал-Г", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання продукції для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю цих підприємств з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідачем під час розгляду не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Тобто, відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б у сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" та ПП "Кристал-Г", суд зауважує, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальників не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК України та п. 7 розд. IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно п. 58.4 ст. 58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 10.01.2013 року N 40/22-80/37269136, що призначена на виконання постанови ст. слідчого СУ ДПС в Житомирській області від 09 . 07.2012 р. відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

ДПІ не надала суду доказів про набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами щодо посадових осіб позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки перевірка позивача, за результатами якої було прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001042280, № 0001032280 була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, та на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не набрало законної сили рішення, прийняте в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку, то у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 року № 0001042280, № 0001032280.

Зазначена позиція знаходить підтвердження у постановах та ухвалах ВАСУ, зокрема від 01.10.2012р. справа № К/9991/42373/12, від 28.112012р. справа № К/9991/48335/12, від 19.12.2012р. справа № К/9991/64526/12.

ДПС України листом від 31.07.2012 р. N 20727/7/10-0217/2986 надала роз'яснення щодо права органів ДПС приймати податкові повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, де зокрема зазначила: «Враховуючи, що диспозиція пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок. У разі ж прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора до винесення відповідного рішення суду в межах КПК України, останнє згідно з позицією ВАСУ буде скасовано».

З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене податковий орган не довів, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 25.01.2013 року № 0001032280 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 131 581,0 грн. та № 0001042280 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 238 612,0 грн.

Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій