Ухвала

від 06.06.2013 по справі 826/1426/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1426/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п 79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Антарес", ПП "Дніпро-Агро-Трейд", ТОВ «Спецелектромонтаж», ПП «Вікленд-К», ПП «Директорія Д», ПП Альфатек», ПП «Украгро-Трейд», ПП «Гранд ЗГО», ПП «Кристал-Г», ПП «Онікс ЛС», ПП «Граніт-торг», ПП «Арнікс ВЛ», ПП «Камбіт», ПП «Варнус», ПП «УШК-ЮК» та ТОВ «КФ МКС-Промтех» за період з 04.10.2010 року по 30.11.2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 40/22-80/37269136 від 10.01.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 4 075 934,00 грн. та порушення п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3 572 097,00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3 494 505,00 грн. та до зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у грудні 2011 р. на загальну суму 77592,00 грн.

Порушення позивачем вказаних вище норм Податкового кодексу мотивовані наступним: 1) наявність у провадженні СУПМ ДПС у Житомирській області кримінальної справи № 12/169002, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.ч.1, 3, 4 ст. 358 КК України, досудовим слідством у якій встановлено, що ОСОБА_3 організував злочинну схему, направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати податку до бюджету; 2) відповідно до протоколу допиту від 02.07.2012 року ОСОБА_3, який є директором та засновником ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд", ПП "Кристал-Г", визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України; 3) згідно податкової звітності у ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001042280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4 238 612,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0001032280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 131 581,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у періоді з 04.10.2010 року по 30.11.2012 року ТОВ "Саноіл Торг" здійснювало взаємовідносини з контрагентами ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд", ПП "Кристал-Г".

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Украгро-Трейд", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП "Украгро-Трейд" (постачальник) було укладено договір поставки олії соняшникової № МП 72 від 30.08.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану 1-й сорт відповідно ДСТУ 4492-2005, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в порядку і на умовах, визначених договором. Кількість, ціна за одиницю, якість товару, порядок та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне здійснення господарських операцій ПП "Украгро-Трейд" з позивачем та, відповідно, правомірність та обґрунтованість формування останнім податкового кредиту з ПДВ, підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які надавалися відповідачу під час перевірки, а саме: специфікаціями № 1, №2, №3, №4, № 5, №6, №7, №8, №9, № 10, № 11, № 12, № 13 від 30.08.2011 року, видатковими накладними, податковими накладними (додаток1), товарно - транспортними накладними (додаток 2), рахунками - фактур, платіжними дорученнями.

В суді першої інстанції позивачем також надано копію договору від 22.08.2012 року № СТ-02-о/1108 про надання послуг на прийняття та зберігання олії соняшникової, укладеного з ТОВ «Евері» .

14.09.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Украгро-Трейд" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № Ж-57 від 14.09.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця жмих соняшниковий, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в порядку і на умовах, визначених договором. Кількість, ціна за одиницю, якість товару, порядок та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: специфікації № 1, №2 від 14.09.2011 року, видаткові накладні, податкові накладні, копії реєстрів зберігання жмиху соняшникового за період з 05.09.2011 року по 30.11.2011 року на складі ТОВ СК «Агроконтакт».

Також позивачем надано суду копію договору № 01/11-2010 від 01.11.2010 року на транспортно - експедиційне обслуговування, укладеного з ТОВ СК «Агроконтакт».

Транспортування придбаного у ПП «Украгро-Трейд» жмиху соняшника здійснювалось ТОВ «Югевротранс» згідно товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість. Отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Антарес» колегія суддів зазначає наступне.

22.12.2011 року між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Антарес» (як постачальником) було укладено договір поставки олії соняшної нерафінованої № МП -96.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії специфікацій № 1, № 2 від 22.12.2011 року, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень, товарно - транспортних накладних (додаток1).

Згідно акту перевірки від 28.09.2012 року № 2396/22-5/32150232, ПП «Антарес» взято на податковий облік в органах ДПС 13.09.2002 року та зареєстроване платником ПДВ.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Кристал-Г», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2011 року між ТОВ "Саноіл Торг" (покупець) та ПП "Кристал-Г" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №МС-06, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця масло соєве 1-й сорт, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в порядку і на умовах, визначених договором. Кількість, ціна за одиницю, якість товару, порядок та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору

Позивачем в підтвердження реальності виконання договору надано суду копії специфікацій № 1, № 2, № 3 від 12.03.2011 року, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактури, товарно - транспортних накладних (додаток1).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Кристал-Г», що підтверджується копіями банківських виписок (додаток 1).

На дату здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Кристал-Г», ПП «Кристал-Г» було належним чином зареєстроване як юридична особа та підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість, у зв'язку з чим мало право на видачу податкових накладних.

Під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам, відповідач суду не надав.

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Щодо податку на додану вартість, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд", ПП "Кристал-Г" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ПП "Антарес", ПП "Украгро-Трейд", ПП "Кристал-Г", які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 11.06.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.