Рішення

від 21.03.2013 по справі 911/317/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2013 р. Справа № 911/317/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЯППІ»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 62 252,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Родінченко М.М. - представник за довіреністю №1 від 10.01.2013 року;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Сафонова О.Г.

Обставини справи:

25.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЯППІ» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №01/01 від 21.01.2013 року (вх. №276) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 62 252,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно не повертає на вимогу позивача грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., які він перерахував йому на виконання умов укладеного між сторонами договору №51-08 від 12.06.2008 року, як попередню оплату за роботи по створення програмного забезпечення, які відповідач належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. основного боргу, 29 146,08 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт та 3 106,85 грн. пені за несвоєчасне повернення коштів, а всього 62 252,93 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2013 року порушено провадження у справі №911/317/13-г та призначено розгляд справи на 28.02.2013 року.

26.02.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача супровідним листом вих. №04/02 від 20.02.2013 року (вх. №3503) надійшли документи, витребувані ухвалою суду, а також уточнений розрахунок суми позову, з якого вбачається, що позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення коштів.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги згідно уточненого розрахунку доданого до супровідного листа вих. №04/02 від 20.02.2013 року (вх. №3503) щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 30 000,00 грн. основного боргу, 29 146,08 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт та 2 268,49 грн. пені за несвоєчасне повернення коштів, а всього 61 414,57 грн.

У судове засідання 28.02.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 21.03.2013 року.

У судовому засіданні 21.03.2013 року представник позивача по справі підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, доданого супровідного листа вих. №04/02 від 20.02.2013 року (вх. №3503).

Представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання 21.03.2013 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву з документальним запереченням позовних вимог не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України, закінчується 26.03.2012 року.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, а також те, що клопотань про продовження строку розгляду спору від сторін не надходило, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом у судовому засіданні 21.03.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд, встановив:

12.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЯППІ» (замовник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір на створення програмного забезпечення від №51-08 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по створенню замовнику програмного забезпечення (далі -ПЗ), а саме веб-сайту, відповідно до тарифів (додаток № 1 до цього договору), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що технічні та інші вимоги до ПЗ викладені в Технічному завданні (додаток № 2 до цього договору), що є невід'ємною частиною цього договору. Технічне завдання розробляється спільно Замовником та Виконавцем та повинно бути надано Виконавцем не пізніше 7 днів з моменту укладення договору .

Згідно п. 1.5 договору роботи по розробці ПЗ проходять в 4 етапи: етап 1 -проектування (строк виконання 14 календарних днів), етап 2 - дизайн (строк виконання 12 календарних днів), етап 3 - розробка (строк виконання 14 календарних днів), етап 4 -тестування та введення в експлуатацію (строк виконання 20 календарних днів).

Замовник зобов'язався своєчасно сплачувати роботи по створенню ПЗ та/або доробці ПЗ згідно цього договору (п. 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість ПЗ згідно цього договору визначається Тарифами (додаток № 1 до цього договору).

Сторони 12.06.2008 року погодили Тарифи на роботи по розробці ПЗ (додаток № 1 до договору), згідно яких загальна вартість ПЗ становить 60 095,00 грн .

За роботи згідно п. 1.1 цього договору замовник здійснює виконавцю попередню оплату в розмірі 50% від вартості ПЗ протягом 5 банківських днів з дати підписання Тарифів (п. 4.2. договору).

У п. 5.5 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного виконання робіт виконавець сплачує пеню у розмірі 0,5% від загальної суми вартості робіт за кожний день прострочення їх виконання. У разі затримки виконання робіт більш ніж на 20 днів, замовник має право в односторонньому порядку в повному обсязі відмовитись від договору з припиненням зобов'язань сторін. В такому випадку договір вважається припиненим з моменту направлення замовником відповідного повідомлення виконавцю . Повідомлення повинно бути направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. У разі відмови замовника від договору в зв'язку з порушенням договірних зобов'язань виконавцем, останній повинен повернути замовнику отримані за договором суми протягом 5 днів з моменту припинення договору . У разі несвоєчасного повернення вказаних сум виконавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Цей контракт, згідно п.7.1 контракту, набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 50% від вартості ПЗ, а саме, 30 000,00 грн ., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №23 від 20.06.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором. Жодних доказів, що підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань сторонами суду не надано.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач надіслав на адресу відповідача лист вих. №01/11 від 28.11.2011 року «Щодо строку виконання робіт за договором підряду».

У вказаному листі позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагав протягом 60-ти днів з моменту отримання цього повідомлення , виконати обсяг робіт, передбачений договором, а саме: надати замовнику технічне завдання та на підставі спільно розробленого технічного завдання, виконати 4 етапи робіт по розробці ПЗ.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний лист був отриманий особисто ОСОБА_1 02.12.2011 року.

У зв'язку з невиконанням вищевказаних вимог, 07.05.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом претензію вих. №01/05 від 04.05.2012 року на суму 58 244,65 грн., в якій повідомив, що на підставі п. 5.5 договору в односторонньому порядку відмовляється від договору та виставив вимогу про повернення отриманих за договором коштів в сумі 30 000,00 грн., також вимагав сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт в розмірі 28 244,65 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 12.05.2012 року, про що свідчить його підпис на, наявному в матеріалах справи, рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення, не повернув на вимогу позивача отримані за договором кошти в сумі 30 000,00 грн. і не сплатив штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення містять вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Господарським судом встановлено, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки , відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Дослідивши умови договору, господарський суд дійшов наступного висновку. Тривалість виконання роботи по розробці програмного забезпечення визначена п. 1.5 договору і не повинна перевищувати 60 календарних днів.

Проте, в договорі не зазначено момент, з якого починається перебіг строку виконання робіт, таким чином, строк виконання робіт по договору під час його укладення сторонами не був встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, надіславши відповідачу лист вих. №01/11 від 28.11.2011 року «Щодо строку виконання робіт за договором підряду», у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивачем було встановлено строк виконання робіт за договором, а саме, з огляду на дату отримання вказаної вимоги, строк виконання робіт за договором сплив 31.01.2012 року.

Як встановлено господарським судом, у зазначений строк підрядні роботи виконані не були. Доказів направлення відповіді на вказану вимогу, а також доказів надання замовнику проекту технічного завдання для його спільного розроблення суду не надано.

Факт ненадання відповідачем позивачу технічного завдання свідчить про те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не приступив до виконання робіт за договором, оскільки розробка технічного завдання, згідно п. 1.5. договору, відноситься до першого етапу робіт.

Відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наведені норми кореспондуються, зокрема, з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, спеціальної щодо порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Частиною першою цієї статті встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Пунктом 5.5 договору сторони встановили, що у разі затримки виконання робіт більш ніж на 20 днів, замовник має право в односторонньому порядку в повному обсязі відмовитись від договору з припиненням зобов'язань сторін. В такому випадку договір вважається припиненим з моменту направлення замовником відповідного повідомлення виконавцю. Повідомлення повинно бути направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. У разі відмови замовника від договору в зв'язку з порушенням договірних зобов'язань виконавцем, останнійповинен повернути замовнику отримані за договором суми протягом 5 днів з моменту припинення договору.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представника позивача у судових засіданнях, зважаючи на те, що позивачем відповідно до п. 5.5 договору була надіслана рекомендованим листом вих. №01/05 від 04.05.2012 року повідомлення про відмову від договору в односторонньому порядку, господарський суд дійшов висновку, що вказаний договір є припиненим з дати направлення позивачем повідомлення про відмову від договору, а саме 07.05.2012 року.

Враховуючи викладене, відповідач повинен повернути замовнику отримані за договором суми протягом 5 днів з моменту припинення договору , а саме до 12.05.2012 року.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі та в строк обумовлений договором, а також доказів, що підтверджують повернення ним суми попередньої оплати за невиконані підрядні роботи, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога щодо повернення позивачу суми передоплати у розмірі 30 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі п. 5.5 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання робіт за період з 01.02.2012 року по 07.05.2012 року у розмірі 0,5% загальної вартості робіт, що за розрахунком позивача становить 29 146,08 грн., а також пеню за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати за період з 15.05.2012 року по 14.11.2012 року, яка за його розрахунком складає 2 268,49 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем порушено зобов'язання щодо термінів виконання робіт за договором.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства господарський суд вважає, що норми Господарського кодексу України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання.

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України.

У випадку, обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Таким чином, законодавство України не передбачає забезпечення неустойкою виключно грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах ВГСУ від 27.01.2009 року у справі №15/288-08, від 14.05.2008 року у справі №37/626.

Крім того, стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Положення ч. 4 ст. 231 ГК України містить імператив того, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 17.11.2005 року у справі №9/169.

У п. 5.5 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного виконання робіт виконавець сплачує пеню у розмірі 0,5% від загальної суми вартості робіт за кожний день прострочення їх виконання. А також, що у разі несвоєчасного повернення отриманих за договором сум, виконавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки .

З урахуванням викладених положень закону та умов договору суд дійшов висновку про наявність правових підстав до звернення з позовом про стягнення даних господарських санкцій, які за своєю правовою природою є різними видами відповідальності, оскільки повинні застосовуватись за різні правопорушення (за несвоєчасне виконання робіт та за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання робіт, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та є арифметично вірним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме, у сумі 29 146,08 грн.

Розглянувши позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 2 262,49 грн. пені за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що термін повернення коштів, визначений п.5.5 договору, становить 5 днів з моменту припинення договору, а договір є припиненим, як встановлено судом, 07.05.2012 року, то позивачем обґрунтовано заявлено період нарахування пені з 15.05.2012 року по 14.11.2012 року.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення коштів, суд встановив, що він здійснювався у відповідності до вимог ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та укладеного між сторонами договору, однак, у зв'язку з допущенням арифметичних помилок, є невірним.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що розмір пені за несвоєчасне повернення коштів складає 2 262,30 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30000 15.05.2012 - 14.11.2012 184 7.5000 % 0.041 %* 2262.30

Таким чином, позов в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення коштів підлягає задоволенню частково в сумі 2 262,30 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 6,19 грн. пені (2 268,49 грн. - 2 262,30 грн.), суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, однак, у зв'язку з допущенням позивачем арифметичних помилок при здійсненні розрахунку пені, позов підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 61 408,38 грн ., з яких 30 000,00 грн. основного боргу, 29 146,08 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт та 2 262,30 грн. пені за несвоєчасне повернення коштів. В іншій частині позову, а саме в стягненні 6,19 грн. пені за несвоєчасне повернення коштів, суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЯППІ» (14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 39-А, кв. 1, код ЄДРПОУ 22818451) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 29 146 (двадцять дев'ять тисяч сто сорок шість) грн. 08 коп. пені за несвоєчасне виконання робіт, 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 30 коп. пені за несвоєчасне повернення коштів та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 11.04.2013 року