Рішення

від 04.04.2013 по справі 911/482/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2013 р. Справа № 911/482/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЙК ЦВААН УКРАЇНА",

08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Овочева, 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ КИЇВ",

08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г

про стягнення 38 879,54 грн.

за участю представників:

позивача - Полозок О.І. (довіреність від 12.04.2012 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЙК ЦВААН УКРАЇНА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ КИЇВ" (далі - відповідач) про стягнення 38 879,54 грн., з яких: 31 167,42 грн. - основний борг, 1 086,49 грн. - 3% річних, 1 195,29 грн. - різниця курсу євро та 5 430,34 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.02.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3646 від 27.02.2013) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення ним участі представника у судовому засіданні 28.02.2013.

У судове засідання 28.02.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 11.02.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 14.03.2013.

У судове засідання 14.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 28.03.2013.

У судовому засіданні 28.03.2013 відповідачем подано відзив на позовну заяву від 28.03.2013, в якому позовні вимоги заперечено повністю, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 28.03.2013 оголошувалась перерва на 04.04.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.04.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЙК ЦВААН УКРАЇНА" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ КИЇВ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки товару від 19.12.2011 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар за ціною та на умовах, передбачених Договором.

Ціна за одиницю товару визначена у Специфікаціях до Договору (а у разі їх відсутності - у накладних) з урахуванням положень пункту 2.1. Договору. Одиниця виміру кількості товару - упаковка. Кількість насіння в упаковці зазначена в Специфікаціях до Договору (пункт 3.1. Договору). Приймання - передача товару оформлюється накладною, яка складається у письмовій формі та є невід'ємною частиною Договору. Право власності на товар переходить до покупця у момент здійснення його повної оплати на умовах Договору (пункти 5.1., 5.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору, ціна Договору на момент його підписання, відповідно до Специфікації № 1 становить 46 513,02 грн., орієнтовно становить еквівалент 4 459,54 євро та підлягає сплаті в українських гривнях відповідно до договірного курсу на день оплати. Остаточна ціна Договору визначається як вартість усіх поставок, здійснених продавцем покупцю протягом терміну дії Договору, відповідно до Специфікацій, накладних та правил, встановлених пунктом 6.4. Договору. Остаточна 100% оплата товару за Специфікацією № 1 у розмірі 46 513,02 грн. повинна бути здійснена до 01.02.2012 (пункт 6.2. Договору).

Погоджений сторонами договірний курс гривні до євро на дату підписання Договору - 10,43 грн. за 1 євро. У разі підвищення на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, що дорівнює комерційному курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України. У разі зниження на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України, у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, який сторони зафіксували на момент укладання Договору (пункт 6.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункти 12.1., 12.2. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 20.12.2011 № 14105265 на суму 46 513,02 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучений оригінал зазначеної накладної. Підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 15 345,60 грн., що підтверджується банківською довідкою від 13.03.2013 № 70-1-3/757 і випискою до неї, що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (оригінали в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 31 167,42 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначену вище видаткову накладну - у якості письмового доказу передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку та банківські виписки - у якості письмових доказів наявності заборгованості.

Доводи відзиву стосовно того, що спірний Договір підписано уповноваженою особою відповідача лише на останній сторінці документу, а не на кожній і вказане свідчить про те, що Договір не укладений у формі єдиного документу у відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, судом не беруться до уваги, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду про визнання спірного Договору недійсним, не доведено в даному провадженні існування іншого договору між сторонами, який міг би бути зазначений у спірній видатковій накладній, а також зважаючи на те, що дані твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У даному випадку інтерес відповідача полягав би у визнанні спірного Договору недійсним через його невідповідність вимогам закону.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно того, що в графах «призначення платежу» зазначено: «оплата за насіння, згідно рахунку від 19.12.2011 № 3755683», а не згідно Договору і вказане свідчить, що поставку товару здійснено не на підставі Договору, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, з огляду на те, що в спірній видатковій накладній, яку залучено до матеріалів справи, підставою здійснення господарської операції вказано Договір та номер замовлення, який зазначений в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, підписана сторонами та скріплена відбитками їх печаток. Разом з тим, судом прийнято до уваги, що між сторонами не існує інших правовідносин, крім зазначених в позовній заяві, що вказано у письмових поясненнях позивача, які долучені до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

Зважаючи на вищевикладене, з наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 31 167,42 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв'язку із збільшенням курсу євро у розмірі 1 195,29 грн.

Відповідно до пункт 6.4. Договору погоджений сторонами договірний курс гривні до євро на дату підписання Договору - 10,43 грн. за 1 євро. У разі підвищення на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, що дорівнює комерційному курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України. У разі зниження на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України, у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, який сторони зафіксували на момент укладання Договору.

Станом на 01.02.2013 - дату складання позовної заяви, офіційний курс гривні до євро складав 10,83 грн.

Оскільки збільшення курсу гривні до євро станом на 01.02.2013 мало місце, застосування такого збільшення до основної заборгованості обумовлена Договором, який підписаний відповідачем, позовна вимога про стягнення різниці, що виникла у зв'язку із збільшенням курсу євро у розмірі 1 195,29 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, яка за розрахунком позивача складає 5 430,34 грн. Щодо заявленої до стягнення пені, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 430,34 грн. пені.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 086,49 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, за розрахунком суду, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 3,82 грн. задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 167,42 грн. основної заборгованості, 5 430,34 грн. пені, 1 082,67 грн. 3% річних та 1 195,29 грн. різниці курсу євро є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3,82 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ КИЇВ" (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36108411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЙК ЦВААН УКРАЇНА" (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Овочева, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30517557) 31 167 (тридцять одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 42 коп. основної заборгованості, 1 082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн. 67 коп. 3% річних, 5 430 (п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 34 коп. пені, 1 195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. різниці курсу євро та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 19 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 09.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук