Постанова

від 04.07.2013 по справі 911/482/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа№ 911/482/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Полозок О.І. - довіреність б/н від 20.04.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Київ" на рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року

у справі № 911/482/13-г (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рійк Цваан

Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Київ"

про стягнення 38 879,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 38 879,54 грн. заборгованості за поставлений згідно договору поставки від 19.12.2011 року товар, з яких: 31 167,42 грн. основного боргу, 1 086,49 грн. 3 % річних, 1 195,29 грн. різниці курсу євро та 5 430,34 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013 року (повний текст рішення підписано 09.04.2013 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31 167,42 грн. основної заборгованості, 1 082,67 грн. 3% річних, 5 430,34 грн. пені, 1 195,29 грн. різниці курсу євро.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „ДЦ Київ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ПАТ „Колор Стар" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Торговий дім „Альтаір" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року для розгляду справи № 911/482/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

11.06.2013 року апеляційна скарга ТОВ „ДЦ Київ" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року для розгляду справи № 911/482/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представники відповідача в судове засідання 04.07.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Торговий дім „Альтаір" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Торговий дім „Альтаір" слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки від 19.12.2011 року (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар за ціною та на умовах, передбачених Договором.

Згідно із п. 2.1. Договору ціна за одиницю товару визначена у Специфікаціях до Договору (а у разі їх відсутності - у накладних).

У п. 3.1. Договору сторони погодили, що одиниця виміру кількості товару - упаковка. Кількість насіння в упаковці зазначена в Специфікаціях до Договору.

Умовами п. 5.1., п. 5.3. Договору встановлено, що приймання-передача товару оформлюється накладною, яка складається у письмовій формі та є невід'ємною частиною Договору. Право власності на товар переходить до покупця у момент здійснення його повної оплати на умовах Договору.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, ціна Договору на момент його підписання, відповідно до Специфікації № 1 становить 46 513,02 грн., орієнтовно становить еквівалент 4 459,54 євро та підлягає сплаті в українських гривнях відповідно до договірного курсу на день оплати. Остаточна ціна Договору визначається як вартість усіх поставок, здійснених продавцем покупцю протягом терміну дії Договору, відповідно до Специфікацій, накладних та правил, встановлених пунктом 6.3. Договору.

Остаточна 100% оплата товару за Специфікацією № 1 у розмірі 46 513,02 грн. повинна бути здійснена до 01.02.2012 року (п. 6.2. Договору).

Згідно із п. 6.3. Договору, погоджений сторонами договірний курс гривні до євро на дату підписання Договору - 10,43 грн. за 1 євро. У разі підвищення на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, що дорівнює комерційному курсу гривні до євро, встановленого НБУ. У разі зниження на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ, у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, який сторони зафіксували на момент укладання Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 12.1., п. 12.2. Договору).

Умови договору поставки від 19.12.2011 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно п. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, продавець на виконання умов Договору поставив покупцю товар на загальну суму 46 513,02 грн., а відповідач, вказаний товар отримав, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 14105265 від 20.12.2011 року, яку підписано представниками позивача та відповідача і скріплені печатками юридичних осіб.

В свою чергу відповідач, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 15 345,60 грн., що підтверджується банківською довідкою від 13.03.2013 року № 70-1-3/757 і випискою до неї, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 31 167,42 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що покупець не виконав свої зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31 167,42 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 31 167,42 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв'язку із збільшенням курсу євро у розмірі 1 195,29 грн.

Відповідно до п. 6.4. Договору, погоджений сторонами договірний курс гривні до євро на дату підписання Договору становить 10,43 грн. за 1 євро. У разі підвищення на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, що дорівнює комерційному курсу гривні до євро, встановленого НБУ. У разі зниження на дату платежу комерційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ, у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, який сторони зафіксували на момент укладання Договору.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на 01.02.2013 року (дата складання позовної заяви) офіційний курс гривні до євро складав 10,83 грн.

Оскільки станом на 01.02.2013 року мало місце збільшення курсу гривні до євро і застосування такого збільшення до основної заборгованості обумовлено умовами Договору, то позовні вимоги в частині стягнення різниці, що виникла у зв'язку із збільшенням курсу євро у розмірі 1 195,29 грн. є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 5 430,34 грн. пені. за період з 02.02.2012 року по 01.02.2013 року.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору сторонами було погоджено, що у випадку порушення покупцем зобов'язань з оплати товару у строк, передбачений цим Договором, покупець оплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 5 430,34 грн. пені є законними, арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 1 086,49 грн. 3% річних за період з 01.02.2012 року по 01.02.2013 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар в розмірі 31 167,42 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 1 086,49 грн. 3% річних є законними та підлягають частковому задоволенню в сумі 1 082,67 грн. згідно розрахунку суду за вірний період з 02.02.2012 року по 01.02.2013 року.

Доводи відповідача стосовно того, що спірний Договір підписано уповноваженою особою відповідача лише на останній сторінці документу, а не на кожній і вказане свідчить про те, що Договір не укладений у формі єдиного документу у відповідності до частини 1 статті 181 ГК України, судом не беруться до уваги, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду про визнання спірного Договору недійсним.

Також, твердження відповідача, що в банківських виписках з рахунку позивача в графах „призначення платежу" зазначено: „оплата за насіння, згідно рахунку від 19.12.2011 року № 3755683", а не згідно Договору і вказане свідчить, що поставку товару здійснено не на підставі Договору, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у видатковій накладній № 14105265 від 20.12.2011 року підставою здійснення господарської операції вказано саме Договір та номер замовлення: 3755683, який зазначений в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, підписана сторонами та скріплена відбитками їх печаток.

Водночас, відповідачем не доведено жодними доказами існування будь-яких інших договірних відносин між сторонами, на підставі яких міг бути поставлений товар, зазначений в видатковій накладні та банківських рахунках.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Київ" на рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року у справі № 911/482/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року у справі № 911/482/13-г залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 911/482/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 09.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.