Постанова

від 10.04.2013 по справі 5017/3572/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5017/3572/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), КороткевичаО.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову від 14.02.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5017/3572/2012 господарського суду Одеської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до боржникаприватного підприємства "Софітек плюс", м. Одеса провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Демченко Г.Г.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3572/2012 про банкрутство приватного підприємства "Софітек плюс" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (далі - Кредитор, Фонд) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року (суддя - Л.І. Грабован) Фонд визнаний кредитором Боржника, Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демченка Г.Г., якого зобов'язано виконати передбачені законодавством дії у ліквідаційній процедурі.

Не погодившись із цією постановою суду, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - Інспекція, ДПІ) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року та припинити провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Лисенко В.А., Пироговський В.Т.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати "ухвалу" Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 7, 23, 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 17, 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи касаційну скаргу, суд виходить з того, що предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 14.02.2013 року, а не помилково вказана скаржником ухвала від цієї ж дати.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4 1 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Також, норми ст. 1 Закону про банкрутство передбачають, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують .

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом .

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника . Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

В апеляційній скарзі (та в касаційній скарзі також) Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Підприємства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

При цьому слід зазначити, що копія ухвали від 10.12.2012 року про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства також направлялась Інспекції та була отримана цим органом 19.12.2012 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи ДПІ на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 55). Ухвалою ж від 26.12.2012 року (а.с. 53) суд відклав розгляд справи. До того ж, як вбачається зі скарги та підтверджується матеріалами справи, Інспекція ще 10.01.2013 року зверталась із клопотанням у даній справі про відкладення розгляду справи. Вказане спростовує доводи скаржника, що про призначення справи до розгляду він дізнався лише 19.01.2013 року.

Тобто вказаний податковий орган після отримання зазначеної ухвали про призначення справи до розгляду мав право на здійснення податкової перевірки стосовно Підприємства за визначених ним в апеляційній та касаційній скаргах підстав з метою визначення податкових зобов'язань (боргу) Підприємства та формування кредиторських вимог до нього.

За приписами норм п. 78.1.2 ст. 78 Податкового кодексу України підставою здійснення документальної позапланової перевірки є неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно ж до наявного у справі та наданого у справі листа Інспекції від 27.12.2012 року № 50738/15-1 (а.с. 27) податковий орган повідомив Фонд щодо подачі Боржником останньої податкової звітності ще 13.05.2011, з чого випливає, що після цієї дати, тобто за півтора роки до порушення провадження у даній справі у Інспекції виникло право провести щодо Підприємства документальну позапланову перевірку згідно норм п. 78.1.2 ст. 78 Податкового кодексу України, що також спростовує доводи скаржника щодо неможливості провести щодо Підприємства перевірки.

Поряд з викладеним слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, орган державної податкової служби і у ліквідаційній процедурі боржника - після прийняття постанови про визнання його банкрутом, не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку. А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Підприємства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання Підприємства банкрутом не стосується її прав та обов'язків, тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

Однак, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, неправомірно здійснивши перегляд по суті в апеляційному порядку за скаргою ДПІ постанови про визнання Підприємства банкрутом та залишивши її без змін.

Згідно ж до норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби підлягає припиненню.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про припинення провадження у справі задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р. у справі № 5017/3572/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Одеської області від 18.01.2013 р. у справі № 5017/3572/2012 ".

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 11.04.2013 року.