Постанова

від 09.04.2013 по справі 805/467/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року справа №805/467/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Міронової Г.М., секретар судового засідання Варчук О.М., за участю сторін: представник позивача Паніна Т.В., представник відповідача Шилова К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника, -

В С Т А Н О В И В :

16.01.2013 р. Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області (далі - УПФУ у м. Жданівка Донецької області) звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 516792,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01 квітня 2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Жданівка Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Жданівка Донецької області витрати на виплату та доставку пенсій за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року у сумі 5690, 37 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано медичний висновок чи інший документ на підтвердження наявності причинного зв'язку смерті пенсіонера з отриманим трудовим каліцтвом, внаслідок чого, дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування допомоги у розмірі 1712грн. на поховання. Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги у розмірі 486710,12 грн. суд першої інстанції зазначив, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отже, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги. Приймаючи до уваги Угоду про взаємне визнання праці на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які пов`язані з виконанням ними трудових обов`язків, підписану 9 вересня 1994 року державами колишнього СРСР, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість решти позовних вимог про стягнення витрат з виплати та доставки пенсії у сумі 1200 грн. пенсіонеру ОСОБА_4, якій отримав каліцтво за межами України у вересні 1992 року. Судом першої інстанції були задоволені позовні вимоги щодо стягнення витрат на виплату та доставку пенсії особам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які на думку суду першої інстанції відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та відповідач відповідно до ст. 21 цього Закону має відшкодувати позивачу суми виплачених пенсій по вказаних особах.

Позивач не погодився з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимогах, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та задовольнити позовні вимоги на суму 28046,50 грн., з яких 1725,52 грн. - витрати на виплату та доставку допомоги на поховання, 26320,98 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій на випадок втрати годувальника.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суми на виплату пенсії та витрати на доставку виплат у зв'язку із втратою годувальника зазначених осіб, які отримували пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не підлягають відшкодуванню через відсутність документів, що встановлюють причинний зв'язок смерті з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги пенсійного органу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги фонду та заперечувала проти задоволенню апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ у м. Жданівка Донецької області направило на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області акти щомісячної звірки видатків, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за період з липня 2012 року по грудень 2012 року включно на суму 633 980,18 гривень.

Відповідачем до заліку для подальшого відшкодування витрат позивача за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року не було прийнято 516 792,80 гривень, з яких: основний розмір пенсії - 27 406,44 гривень; державна адресна допомога - 486 710,12 гривень; витрати на поховання - 1712,00 гривень; витрати на доставку вказаних виплат - 964,24 гривень.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).

Згідно п. 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: - сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; - допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; - сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Статті 21 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 01 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженому сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

На виконання вимог зазначеного Порядку позивач направив відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з березень 2011 року по серпень 2011 року включно (а.с.42-53).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті, а саме: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Статтею 34 вказаного Закону передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону.

Відповідно до абзацу 2 частини 9 статті 34 Закону передбачено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Таким відповідним закладом є медико-соціальна експертна комісія відповідно до «Положення про медико-соціальну експертизу» затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317.

Положення п. 5 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлюють, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до п.п. «а», «в», «г», ст. 26, ст.ст. 37, 38 та пенсії виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112.

Крім того, ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні».

Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період пенсійним органом було виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника 33 особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_8, ОСОБА_37, ОСОБА_38 Вказане підтверджено розрахунком (т.1 а.с.12-13).

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області не врахувало суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника вищевказаним особам, пояснюючи тим, що на момент загибелі потерпілого вказані особи непрацездатними не були.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно 30 осіб на день смерті чоловіків не досягли 55 річного віку і непрацездатним не визнавались, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_8, ОСОБА_37, ОСОБА_38

Щодо решти осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 встановлено, що вони на день смерті годувальника досягли пенсійного віку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та відповідач відповідно до ст. 21 цього Закону має відшкодувати позивачу суми виплачених пенсій по вказаних особах.

Що стосується виплати пенсії ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті 15.01.1995р. годувальника чоловіка ОСОБА_39 доглядала інваліда дитинства ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.53-61), колегія суддів дійшла висновку, що вказана особа також відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та відповідач відповідно до ст. 21 цього Закону має відшкодувати позивачу суми виплачених пенсій по вказаних особах.

Таким чином, стягненню підлягають витрати на виплату та доставку пенсії по чотирьом особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_28 (150 х4)х6 =3600грн. + 14.28 = 3614,28грн.

Стосовно інших витрат, понесених Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій по втраті годувальника по 29 особам, колегія суддів зазначає, що на момент смерті чоловіків вищевказані особи не досягли встановленого Законом 55-річного віку, і оскільки Закон прямо передбачає умови отримання такої пенсії по втраті годувальника, в тому числі досягнення віку непрацездатності на час настання страхового випадку, тобто смерті потерпілого, отже у відповідача відсутні підстави для відшкодування витрат щодо виплати пенсій по вказаним особам.

Отже висновок суду з приводу цього питання є помилковим. Позовні вимоги щодо відшкодування фактичних витрат з виплати пенсії по втраті годувальника по 29 особам не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання.

Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов (ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»).

Відповідно до ч. 8 ст. 34 цього Закону у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для відшкодування допомоги на поховання, оскільки медичного висновку чи інших достовірних доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку смерті пенсіонера з отриманим трудовим каліцтвом позивачем не надано.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до підпункту «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом третім цього пункту установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Абзацом 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються. Якщо нещасний випадок мав місце після розпаду СРСР, на території колишніх його республік, а зараз - незалежних країн, що входять до складу Співдружності Незалежних держав, то ці правовідносини повинні регулюватися з особливостями, визначеними Угодою про взаємне визнання праці на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які пов`язані з виконанням ними трудових обов`язків, яка підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього СРСР.

13.03.1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна) у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода, яка діє з часу її підписання.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевказану Угоду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про стягнення витрат з виплати та доставки пенсії у сумі 1200 грн. пенсіонеру ОСОБА_4, якій отримав каліцтво за межами України у вересні 1992 року.

Також колегія суддів зазначає, що правильним є висновок суду першої інстанції, що щомісячна державна адресна допомога не є пенсією в розумінні норм Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому не належить до виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 11.04.2013р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 р. задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника, скасувати.

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності та на випадок втрати годувальника, задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Жданівка Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Жданівка Донецької області витрати на виплату та доставку пенсій за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року у сумі 3614,28 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

Г.М. Міронова