Постанова

від 05.12.2013 по справі 805/467/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/800/30825/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Кочана В.М.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області (далі - Управління) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області (далі - Фонд) про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року Управління пред'явило позов до Фонду про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року у загальній сумі 516792 грн 80 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь Управління витрати на виплату та доставку пенсій за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року у сумі 5690 грн 37 коп.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року, прийнято нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Фонду на користь Управління витрати на виплату та доставку пенсій за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року у сумі 3614 грн 28 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що між позивачем і відповідачем з січня по березень 2013 року щомісяця підписувались акти звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За вказаний період відповідачем не прийнято до заліку 516792 грн 80 коп., з яких: основний розмір пенсії - 27406 грн 44 коп.; державна адресна допомога - 486710 грн 12 коп.; витрати на поховання - 1712 грн; витрати на доставку вказаних виплат - 964 грн 24 коп.

Позивачем виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника 33 особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34

Відповідачем не враховано суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника вищевказаним особам, оскільки на момент загибелі потерпілого непрацездатними вони не були.

Так, 30 особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 на день смерті чоловіків виповнилося від 26 до 54 років, тобто вони не досягли 55-річного віку. Непрацездатними вказані особи також не визнавались.

На день смерті годувальника ОСОБА_2 виповнилося 67 років, ОСОБА_3 - 68 років та ОСОБА_4 - 57 років.

ОСОБА_35 - ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті чоловіка ОСОБА_36 (ІНФОРМАЦІЯ_14) перебувала на його утриманні, не працювала та доглядала сина ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на той час не досяг 8-річного віку.

ОСОБА_22 - ІНФОРМАЦІЯ_3 на час смерті чоловіка ОСОБА_38 (ІНФОРМАЦІЯ_15) перебувала на його утриманні, не працювала та доглядала сина ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_5, які на той час не досягли 8-річного віку.

ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_6 на час смерті чоловіка ОСОБА_41 (ІНФОРМАЦІЯ_16) перебувала на його утриманні, не працювала та доглядала сина ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньку ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_8, які на той час не досягли 8-річного віку.

ОСОБА_23 - ІНФОРМАЦІЯ_9, на час смерті чоловіка ОСОБА_44 (ІНФОРМАЦІЯ_17) перебувала на його утриманні, не працювала та доглядала сина ОСОБА_45, ІНФОРМАЦІЯ_10, який на той час не досягнув 8-річного віку.

ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_11, на день смерті чоловіка ОСОБА_46 (ІНФОРМАЦІЯ_18) доглядала інваліда дитинства ОСОБА_47, ІНФОРМАЦІЯ_12.

За змістом статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23 вересня 1999 року (далі - Закон №1105-XIV) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення витрат на виплату пенсій по втраті годувальника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_48, ОСОБА_32, ОСОБА_22, ОСОБА_14 та ОСОБА_23

В свою чергу, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на виплату пенсій по втраті годувальника ОСОБА_32, ОСОБА_22, ОСОБА_14 та ОСОБА_23, оскільки вказані особи на день смерті потерпілого не працювали та доглядали дітей, які не досягли 8-річного віку. Разом з тим, адміністративний апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення витрат на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_21

Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_34, на день смерті чоловіка не виповнилося 55 років та непрацездатною вона також не визнавалась. Однак, судами не було враховано, що ОСОБА_34 на час смерті чоловіка ОСОБА_49 (ІНФОРМАЦІЯ_19) перебувала на його утриманні, не працювала та доглядала доньку ОСОБА_49, ІНФОРМАЦІЯ_13, яка на той час не досягнула 8-річного віку, що відповідає вимогам статті 33 Закону №1105-XIV.

Щодо вимог про стягнення допомоги на поховання, то суди правильно відмовили в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Разом з тим, абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону №1105-XIV встановлено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606, визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, довідка МСЕК, яка б встановлювала причинний зв'язок смерті потерпілого з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом відсутня, що виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Управлінню допомогу на поховання та витрати на її доставку.

Крім того, суди дійшли правильного висновку, що витрати Управління на виплату і доставку державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", не підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, оскільки такі витрати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та визначеного статтею 21 Закону №1105-XIV і пунктом 4 Порядку переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат з виплати та доставки пенсії в сумі 1200 грн ОСОБА_50, який отримав каліцтво за межами України та переїхав на постійне місце проживання в Україну, колегія суддів зазначає.

Судами встановлено, що ОСОБА_50 отримав травму 19 вересня 1992 року, працюючи в ОПХ «Судость» Стечеської сільської ради Погарського району Брянської області.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Отже, витрати Управління, пов'язані з виплатою і доставкою ОСОБА_50 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ним на території Росії як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Враховуючи викладене та правила статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року витрати на виплату ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_48, ОСОБА_32, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_34 основного розміру пенсій у зв'язку із втратою годувальника у сумі 7266 грн 36 коп. та витрат на її доставку в сумі 43 грн 38 коп., а також витрати з виплати та доставки пенсії по інвалідності ОСОБА_50 в сумі 1200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.М. Кочан

І.Я. Олендер