Ухвала

від 01.04.2013 по справі 2а-12210/12/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12210/12/0170/18

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 30.11.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчвисотстрой" (вул. Капітала Алієва, 17, кв. 28, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98306)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.12р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчвисотстрой" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 09.08.2012 р. №0000912201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 09.08.2012 р. №0000922201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчвисотстрой" (ЄДРПОУ 35394433) 263,50 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керчвисотстрой" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000912201 від 09.08.12р. відповідно до якого нараховане податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 11026,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 187,5 грн. та №0000922201 від 09.08.12р. відповідно до якого нараховане податкових зобов'язань з податку ПДВ в сумі 12436,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2699,75 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керчвисотстрой" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 23.10.2007 р. р. № 100072955, індивідуальний податковий номер 353944301069.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Керчвисотстрой" (ЄДРПОУ 35394433) з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ПП "Тісона" (ЄДРПОУ 33726510) за вересень, листопад 2011р., з ТОВ "ВСТК" (ЄДРПОУ 35179825) за квітень 2011р., з ТОВ "Кримбудіндустрія " (ЄДРОПУ 32100553) за жовтень 2009р., серпень 2010р., лютий 2012р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 24.07.2012 р. № 536/22-02/35394433 (а.с.77-92).

З висновків акту перевірки (а.с. 91-92) вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені порушення, у тому числі:

1) ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначений статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Керчвисострой" при придбанні робіт та ТМЦ у постачальників - ПП "Тісона", ТОВ "ВСТК", ТОВ "Кримбудіндустрія";

2) п. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ , п. 2ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.99р. №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ 12436,00 грн., у т.ч.: жовтень 2009р. на суму 83,00 грн., серпень 2010р. на суму 167,00 грн., квітень 2011р. суму 1641,00 грн., вересень 2011р. на суму 2833,00 грн., листопад 2011р. на суму 7295,00 грн., лютий 2012р. на суму 417,00 грн.;

3) п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства в сумі 11026,00 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2009 року в сумі 104,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 208,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 1887,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 8389,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 437,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.08.2012р. №0000922201 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15135,75 грн., з яких за основним платежем 12436,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 2699,75 грн. (а.с.11) та №0000912201 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 11230,50 грн., з яких за основним платежем 11026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 187,50 грн.(а.с.12).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2009 р., 2010 р. були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли під час виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ПП "Тісона", ТОВ "ВСТК", ТОВ "Кримбудіндустрія" на підставі договорів.

Між позивачем та ТОВ "Кримбудіндустрія" були укладені наступні договори: б\н від 14.10.2009 р. - на підготовку кадрів по атестації зварювальників; б\н від 04.08.2010 р. - на підготовку кадрів по атестації зварювальників; б\н від 28.02.2012 р. - на підготовку кадрів по атестації зварювальників. (а.с.60,62,66)

Для підтвердження фактичного існування договірних відносин на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від ТОВ «Кримбудіндустрія» у жовтні 2009р., у серпні 2010р., у лютому 2012, надано акти здачі прийняття виконаних робіт №б\н від 14.10.09р, №б\н від 04.08.10 р., № б\н від 28.02.12р., податкові накладні № 652\л від 20.10.09р. на суму 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 83,33 грн., № 493 від 04.08.10р. на суму 1000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 166,67 грн., № 17 від 29.02.12 р. на суму 2500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 416,67 грн., які засвідчують факт надання послуг зі сторони ТОВ «Кримбудіндустрія» та здійснення оплати у повному обсязі зі сторони ТОВ «Керчвисотстрой».

Загальна вартість договорів складає 4000,00 грн., в тому числі ПДВ 666,67 грн. Згідно банківських виписок на рахунок ТОВ «Кримбудіндустрія» перераховано усього 4000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 666,67 грн., а саме: від 20.10.09 р. платіжним документом № 146 перерахована сума 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 83,33 грн., від 04.08.10 р. платіжним документом № 91 перерахована сума 1000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 166,67 грн., від 29.02.12 р. платіжним документом № 35 перерахована сума 2500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 416,67 грн.

Щодо реальність виконання договору №б/н від 20.04.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ "ВСТК" (ЄДРПОУ 5179825).

Між підприємствами ТОВ «Керчвисотстрой» та ТОВ «ВСТК» (код ЄДПОУ 5179825) укладено Договір б\н від 20.04.2011 р. на поставку матеріалів. (а.с.74)

На виконання умов договору ТОВ «ВСТК» (код ЄДПОУ 5179825) виписано рахунок - фактуру №162 від 20.04.2011р. на суму 9845,42 грн. у т.ч. ПДВ - 1640,90 грн.

Факт виконання сторонами вказаного договору підтверджується, тим що ТОВ «ВСТК» було видано позивачу податкову накладну № 512 від 20.04.2011 р. на суму 9845,42 грн. у т.ч. ПДВ - 1640,90 грн.

Щодо реальність виконання договору №б/н від 09.09.2011р., укладеного між позивачем та ПП "Тісона" (ЄДРПОУ 33726510).

Між підприємствами ТОВ «Керчвисотстрой» та ПП "Тісона" (ЄДРПОУ 33726510) укладено Договір б\н від 09.09.2011 р. на поставку матеріалів. (а.с.68)

Відповідно до п.1 Договору поставник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (будівельні матеріали) по номенклатурі (асортименту): битовку будівельну 1 шт. вартістю 17000,00 грн.

На виконання умов договору ПП "Тісона" (ЄДРПОУ 33726510) виписано рахунок - фактуру №СФ - 00004304 від 22.11.2011 р. на суму 43768,93 грн. у т.ч. ПДВ - 7294,82 грн.

Факт виконання сторонами вказаного договору підтверджується, тим що ПП "Тісона" було видано позивачу податкову накладну № 4304 від 22.11.2011 р. на суму 43768,93 грн. у т.ч. ПДВ - 7294,82 грн.

Встановлено, що постачальники послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право видавати податкову накладну.

З урахуванням наведеного, на момент складання податкових накладних контрагентів (ПП "Тісона", ТОВ «ВТК» та ТОВ "Кримбудіндустрія") позивача були юридичними особами, зареєстрованими як платники податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Враховуючи, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 11026,00 грн..

З положень статті 6 Закону №1251 об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно п.5.1. Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 Закону №334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп.5.2.1. п.5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до положень ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

В ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, були створені документи: видаткові накладні та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження фактичного виконання наданих послуг по атестації спеціалістів зварників ТОВ «Керчвисотстрой» товариством з обмеженою відповідальністю «Кримбудіндустрія» 14.10.09 р., 04.08.10 р., 28.02.12 р., у зв'язку з тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Кримбудіндустрія».

Відповідачем не враховане, що запис до ЄДР відносно відсутності ТОВ «Кримбудіндустрія» за вказаною адресою, внесений в квітні 2012 року, тоді, як послуги оказувалися за період жовтень 2010 - березень 2012 р.

Також, ТОВ «Кримбудіндустрія» на час укладення вищезазначених договорів та на час їх фактичного виконання був зареєстрований у якості платника податку (свідоцтво ПДВ №887770), а запис по анулювання свідоцтва платника ПДВ зареєстровано 11.04.2012 р. тобто вже після фактичного виконання послуг відповідно до умов договорів.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання ТОВ «Керчвисотстрой» ТМЦ (будівельних матеріалів) у ТОВ «ВСТК».

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи, у тому числі фінансова і податкова відповідальність, має індивідуальний характер ТОВ «Керчвисотстрой» жодним чином не може нести відповідальність за неподання ТОВ «ВСТК» податкової звітності за 2-4 квартал 2011 року.

На час укладення договору поставки та на час фактичного виконання ТОВ «ВСТК» було зареєстровано у ЄДР у якості платника податку (свідоцтво ПДВ № 100050863). Внесення інформації до ЄДР щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою було здійснене лише 09.09.2011 року.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання ТОВ «Керчвисотстрой» ТМЦ (будівельних матеріалів) у ПП «Тісона».

Зазначене ствердження відповідача засновано на інформації, викладеній в акті ДПІ у м. Херсоні «Про неможливість підтвердження фактичного реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Тісона» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року» від 24.11.2011 р. № 79\15-2\33726510, а також на тому, що ПП «Тісона» не надана декларація з податку на прибуток за ПІ квартал 2011 року.

Але такі висновки, про нереальний характер господарської операції ТОВ «Керчвисотстрой» з ПП «Тісона» , є помилковими, оскільки на час укладання договору, та на час фактичного виконання поставки ТМЦ (09.09.2011 р.) ПП «Тісона» було зареєстровано в ЄДР та у якості платника ПДВ (свідоцтво ПДВ № 30578348). Запис до реєстру про анулювання свідоцтв платника ПДВ внесено лише 03.10.2011 року. Відповідно ПП «Тісона» мала усі можливості виконувати господарські операції у вересні 2011 року.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надано доказів того, що правочини між позивачем та ПП «Тісона», ТОВ "Кримбудіндустрія" та ТОВ «ВСТК», були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки №536/22-02/35394433 від 24.07.2012 р. не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12436,00грн. та з податку на прибуток 11026,00 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.12р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко