Рішення

від 17.04.2012 по справі 51/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/384 17.04.12

За позовом Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент"

про стягнення 449 404, 10 грн.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Дідиченко М.А.

Представники:

від позивача: Цимбалюк І.В.

від відповідача: Блудчий В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 506-200/УКР від 18.07.2007 р. гривневий еквівалент 39 829, 37 Євро, що становить 449 404, 10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. розгляд справи було відкладено на 02.11.2011 р. у зв?язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним виконанням учасниками провадження у справі вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/384 - Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С. та Ягічева Н.І.

Склад суду у справі № 51/384 неодноразово змінювався.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 р. справу № 51/384 передано на розгляд колегії суддів у складі - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Дідиченко М.А.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні.

Представник відповідача проти позову заперечив, однак письмовий відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.04.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2007 р. між Підприємством із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будрент" укладено договір купівлі-продажу товарів № 506-2007/УКР, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - прийняти та оплатити дорожньо-будівельну техніку, загальна кількість та ціна якого визначається у специфікації.

Відповідно до п. 2.1. договору оплата за договором здійснюється в національній валюті України та загальна вартість договору складає 993 840, 00 грн.

Згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору датою передання товару вважається дата передачі товару відповідачу, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі товару. Зобов'язання продавця позивача щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність відповідача.

У відповідності до п. 4.1. договору оплата вартості договору здійснюється у вигляді трьох планових платежів в наступному порядку: перший плановий платіж у розмірі 331 280, 00 грн. - здійснюється відповідачем у термін до 61-го календарного дня, другий плановий платіж у розмірі 331 280, 00 грн. - до 121-го календарного дня, третій плановий платіж у 331 280, 00 грн. - до 181-го календарного дня.

В силу положень п.п. 13.1, 12.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками і закінчується після повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

У специфікації до договору № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р. визначено, що тварям є седільний тягач 954.24 фірми Daimlerghsler б/в у кількості 1 шт. за ціною 471 500, 00 грн. та трейлер STZ-L5-54/80 фірми Goldhofer б/в у кількості 1 шт. за ціною 356 700, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв седільний тягач 954.24 Daimlerghsler б/в та трейлер STZ-L5-54/80 Goldhofer б/в, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.07.2007 р. відповідно до договору купівлі-продажу № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р.

Додатковою угодою № 1 від 05.09.2007 р. сторони досягли згоди змінити п.п. 1.2., 2.1. та 4.1. договору № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р., виклавши їх у наступній редакції:

Відповідно до п. 1.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1) загальна кількість товару, одиниця виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком 2 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1)ціна за товар визначені в Євро, оплата здійснюється в національній валюті України.

Згідно з п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1) відповідач зобов'язаний сплатити загальну вартість товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача за курсом Євро до гривні, встановленим Національним банком України на дату здійснення відповідачем платежу на підставі рахунку позивача у порядку визначеному договором.

Відповідно до специфікації № 2 товаром за договором № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р. є седільний тягач 954.24 фірми Daimlerghsler б/в у кількості 1 шт. за ціною 67 799, 00 Євро та трейлер STZ-L5-54/80 фірми Goldhofer б/в у кількості 1 шт. за ціною 51 292, 00 Євро.

31.08.2010 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р., якою встановили, що заборгованість відповідача за дорожньо-будівельну техніку становить гривневий еквівалент 29 452, 36 Євро, що на дату підписання додаткової угоди становить 394 788, 67 грн. з ПДВ, а також гривневий еквівалент 10 377, 01 Євро, що на дату підписання даної угоди становить 103 863, 49 грн. з ПДВ - 3% річних від простроченої суми за період з 21.09.2007 р. до 31.08.2010 р., а всього 39 829, 37 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 встановлено, що оплата відповідачем заборгованості здійснюється в гривні за курсом продажу Євро в термін до 31.12.2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати переданого йому товару, у зв'язку з чим просить стягнути 39 829, 37 Євро, що на дату складання позовної заяви становить гривневий еквівалент у розмірі 449 404, 10 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд вважає за доцільне відзначити, що підписуючи додаткову угоду № 2 від 31.08.2010 р. до договору № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р., відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити кошти за вказаним договором у розмірі, що становить гривневий еквівалент 39 829, 37 Євро не пізніше 31.12.2010 року.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу положень ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), або об'єктивних причин неможливості здійснення оплати вартості отриманого товару не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р. та додаткових угод до нього, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за договором № 506-2007/УКР від 18.07.2007 р. у розмірі гривневого еквіваленту 39 829, 37 Євро визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Разом з тим, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тож, з аналізу вищенаведеної норми, суд дійшов висновку, що гривневий еквівалент суми, яка підлягає стягненню з відповідача, підлягає перерахунку саме на момент прийняття рішення у даній справі.

За даними Національного банку України офіційний курс Євро до гривні станом на 17.04.2012 р. становить становив 10, 498678 грн. за 1 Євро.

Тож, сума, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" на користь Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна", становить 418 155, 73 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору, а відповідач заявлених до нього вимог не спростував, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про задоволення позову в розмірі, визначеному судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент звернення до суду) покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 34001379) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, код ЄДРПОУ 25638086) гривневий еквівалент 39 829, 37 Євро, що становить 418 155, 73 (чотириста вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 73 коп.) грн., 4 181, 56 (чотири тисячі сто вісімдесят одна грн. 56 коп.) - державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - вират на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Дідиченко М.А.

Повне рішення складено 23.04.2012 р.