Постанова

від 09.04.2013 по справі 826/2798/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року 10:04 № 826/2798/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новобранець А.В. (довіреність від 28.02.2013 р.)

від відповідача: Цюрупа Д.А. (довіреність від 11.02.2013 р. № 1266/9/10.2-09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001462202 від 11.02.2013, а також визнання протиправними дій щодо проведення перевірки,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Мануал Груп» з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про (з урахуванням заяви від 28.03.2013 р., зареєстрованої 05.04.13):

- визнання протиправними дій ДПІ, що виявились в проведенні невиїзної позапланової перевірки, результати якої оформлено Актом перевірки № 1239/22-2/38237732 від 27.12.2012,

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001462202 від 11.02.2013, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» 438208 грн. за основним платежем та на 109552 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що в порушення ПК України його не було повідомлено у встановленому порядку про проведення перевірки. Лише на запит позивача, як зазначає останній, йому було надано акт перевірки та оскаржуване рішення.

Позивач в контексті наведеного зазначає про невизначеність в акті підстав для проведення перевірки та протиправність у зв'язку з вищенаведеним дій ДПІ, пов'язаних з проведенням перевірки.

Окрім того, як зазначає позивач, висновки ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на тому, що не підтверджено відомості про здійснення позивачем операцій за відносинами з ТОВ «Лінтаун» та, як вважає ДПІ, не підтверджено у зв'язку з цим правомірність формування спірних сум податкового кредиту. У той же час, 13.12.2012 р. позивачем на запит ДПІ останній було надано всі первинні документи на 306 аркушах, які підтверджують реальність взаємовідносин позивача з цим товариством та, відповідно, які підтверджують правомірність формування спірних сум податкового кредиту за спірними операціями, які фактично виконані сторонами цих операцій. Виходячи з наведеного позивач просить задовольнити позов.

ДПІ з підстав, викладених в Акті перевірки вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає. Окрім того, відносно дій по проведенню перевірки, ДПІ зазначає, що діяло відповідно до встановлених правил та процедур, а отже підстав для задоволення позову в цій частині також не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Мануал Груп» (код з ЄДР 38237732; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, пров. Інженерний, 4-В) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.12.2012 р. № 1239/22-2/38237732 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки вона проведена на підставі наказу від 26.12.2012 р. № 2201 згідно з п/п. 75.1.2. та ст. 79 ПК України.

Зазначається, що в період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

В Акті перевірки також зазначається, що до основних видів діяльності позивача належить оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

ДПІ зазначає також, що позивачу надіслано лист від 23.11.2012 р. № 10296/10/22-210 на який отримано лист-відповідь від 13.12.2012 р. № 60498/10, яким ТОВ «Мануал груп» надано пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «Мануал груп» за вересень 2012 року.

Встановлено під час перевірки, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Мануал Груп» з ТОВ «Лінтаун» (код з ЄДР 37815347; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Чорногірська, 17/14) здійснювалась відповідно до договору від 30.07.2012 р. № 3.

Як визнається ДПІ, факт отримання товару підтверджено видатковими накладними на загальну суму 2 629 249,13 грн., у т.ч. ПДВ - 438 208,19 грн. Зазначається, що за отриманий товар проведено розрахунки у вересні 2012 р. на суму 1 745 793,26 грн.

У той же час, ДПІ посилається на складання акту перевірки від 06.12.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лінтаун» щодо підтвердження відносин платниками податків за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р.

В акті перевірки (про неможливість звірки ), як зазначає ДПІ, вказано, що згідно службової записки від ГВПМ у Печерському районі м. Києва від 27.11.2012 р. № 12223/вн/07-06/30 (вх. від 05.12.2012 р. № 1461/9), якою направлено висновок № 1229 «щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємства», на підставі пояснення засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_3 в одній особі, встановлено, що він займає посаду керівника та є єдиним засновником підприємства та на підприємстві працює тільки він. Виконує обов'язки формально, тобто підписує документи, які йому дають на підпис особи, які ведуть фінансово-господарську діяльність ТОВ «Лінтаун».

Як зазначає ДПІ, відповідно до висновку акта перевірки «За результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Лінтаун» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

ДПІ за Актом перевірки приходить до висновку, що враховуючи те, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до складу податкового зобов'язання постачальником є заповненою з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, як вважає ДПІ, на порушення вимог ст.. 185, 198.3., 198.6., 201.4. п. 201.10 ПК України позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ТОВ «Лінтаун» на суму 438 208,19 грн.

У розділі 4 Акту перевірки ТОВ «Мануал Груп» зазначено про встановлення порушення відносно іншого підприємства - ПІК «Ун Моменто» , - занижено податок на додану вартість на 438 208 грн. за вересень 2012 р.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Перевіряючи дотримання ДПІ вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в контексті наявності підстав для проведення перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 20.1.4. ПК України податкові органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові ; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку , встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п/п. 75.1.2. ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин , визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Обставини, наявність яких зумовлює виникнення підстав для проведення позапланової перевірки визначені у п. 78.1. ПК України.

Згідно з п. 78.4. ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1. ПК України при цьому передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

При цьому, відповідно до п. 79.2. ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом , та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п. 79.3. ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, що, однак, не виключає його присутності чим, відповідно, зумовлюється його право знати про початок проведення перевірки та власне про її проведення з метою реалізації, зокрема, прав на надання документів відповідно до п. 79.1. ПК України.

Відповідно до п. 1.1. Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14 квітня 2011 року № 213, відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке оформлюється наказом .

Підставою в контексті наведеного та за загальним правилом слід розуміти фактичні та юридичні підстави.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що призначення документальної позапланової невиїзної зумовлюється наявністю обставин, визначених у ст. 77, 78 ПК України

Документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, в якому обов'язково визначаються підстави для проведення перевірки, а отже, відповідно, наказ про проведення перевірки повинен був містити посилання на правову підставу, тобто відповідну норму ПК України (відповідний підпункт п. 78.1. ПК України), відповідно до якої призначено проведення перевірки..

Відповідно до наведених вище норм, право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку, висновок щодо чого зумовлюється також тим, що платник податків має право знати про дату початку та місце проведення перевірки та, як зазначено вище, відповідно до п. 79.1. ПК України має надавати під час проведення перевірки документи, визначені п/п. 75.1.2. ПК України. В силу положень п/п. 85.2. ПК України після початку проведення перевірки у платника виникає обов'язок надання таких документів. Крім того, в контексті наведеного слід додати, що хоча присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте, в силу загальних положень п/п. 17.1.6. ПК України, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірки, та в силу п/п. 17.1.8. ПК України має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків, що, відповідно, зумовлює необхідність його повідомлення про проведення перевірки до початку її проведення.

Проте, (1) в даному випадку наказ про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки були надіслані позивачу вже разом із запрошенням від 26.12.2012 про явку для підписання акту перевірки - 26.12.2012 р. об 18:29:44 год . (згідно фіскального чеку), тобто вже після завершення робочого дня ДПІ на який було призначено початок проведення перевірки, що не забезпечувало дотримання прав позивача знати про проведення перевірки та надавати у зв'язку з цим документи.

Крім того, (2) в даному випадку наказ про проведення перевірки, як і власне Акт перевірки, не містять посилання на відповідний підпункт п. 78.1. ПК України , де визначено передбачені п. 78.1. ПК України обставини, наявність яких зумовлює виникнення підстав для проведення перевірки, тобто перевірка була ініційована за відсутності визначення у наказі передбачених п. 78.1. ПК України підстав проведення перевірки, відомості щодо чого відсутні і в Акті перевірки.

Відтак, в даному випадку перевірка, за результатами якої складено Акт перевірки, призначена та проведена без дотримання вищезгаданих вимог податкового законодавства, за відсутності підстав для її призначення та проведення, що зумовлює застосування до цього акту вимог ч. 3 ст. 70 КАС України.

Виходячи ж наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ДПІ по призначенню та проведенню перевірки.

(2) У той же час, відносно фактичних відносин позивача з його контрагентом за спірними операціями та щодо висновків ДПІ по суті цих операцій, які покладені в основу оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вищезгаданого договору поставки № 3 від 30.07.2012 р. ТОВ «Лінтаун» (постачальник) зобов'язалося постачати позивачу (покупцю) комп'ютерне обладнання, офісне, побутову техніку, інші непродовольчі товари, асортимент якого визначається у специфікації.

Товар постачається на умовах «франко-завод» (м. Київ), що, відповідно до правил Інкотермс, передбачає лише обов'язок продавця передати покупцю товар (на складі).

Датою передачі продукції згідно договору є дата підписання накладної.

Згідно з видатковою накладною № 62 від 24.09.2012 р. позивачу передано товар (модулі пам'яті, кабелі, картриджі, програмне забезпечення, блоки живлення, тюнери, процесори, флеш накопичувачі, цифрові камери, комп'ютери, мишки, ноутбуки, монітори клавіатури, кардрідери та інше комп'ютерне обладнання) на загальну суму 543 840,11 грн. без ПДВ, ПДВ - 108 768,02 грн., з ПДВ - 652 608,13 грн.

Станом на дату цієї накладної позивачу виписано податкову накладну № 62 від 24.09.2012 р. з тією самою номенклатурою поставки, що і вище, та на ту саму суму.

Податкова накладна має відмітку про її включення до ЄРПН, що не спростовано ДПІ під час розгляду справи.

Окрім того, згідно з видатковою накладною № 63 від 24.09.2012 р. позивачу передано також аналогічне обладнання на суму 545 850 грн. без ПДВ, ПДВ - 109 170 грн., з ПДВ - 655 020,00 грн., що також супроводжується виданою позивачу податковою накладною № 63 від 24.09.2012 р. з такою номенклатурою товарів та на суму, що зазначені у вищезгаданій видатковій накладній. Податкова накладна має відмітку про її включення до ЄРПН, відомості щодо чого також не спростовані ДПІ під час розгляду справи.

Згідно з видатковою накладною № 64 від 24.09.2012 р. позивачу також передано комп'ютерне обладнання на суму 550 212,58 грн. без ПДВ, ПДВ - 110 042,52 грн., з ПДВ - 660 255,10 грн., що супроводжується податковою накладною від 24.09.2012 р. № 64 з відміткою про її включення до ЄРПН.

Між сторонами договору також підписано видаткову накладну № 65 від 24.09.2012 р. також передачу позивачу комп'ютерного обладнання та витратних матеріалів на суму 551 138,25 грн. без ПДВ, ПДВ - 110227,65 грн., з ПДВ - 661365,90 грн., що також супроводжується виданою позивачу податковою накладною № 65 від 24.09.2012 р. з відміткою про її включення до ЄРПН.

В контексті наведеного слід додати, що продукція отримувалась завідуючим складом позивача за довіреністю № 18 від 24.09.2012 р.

Всього передано обладнання/продукції на суму 2 629 249,13 грн. з ПДВ.

За наведеним договором позивачем проведено розрахунки: 03.10.2012 р. у розмірі 326 000 грн., 310 000 грн., 214 000 грн., 205 000 грн. та 245 000 грн., 05.10.2012 р. у розмірі 329 000 грн. та 171 000 грн., 09.10.2012 р. у розмірі 332 116,77 грн. та 167 883,23 грн., 11.10.2012 р. у розмірі 329 249,13 грн.

Всього розрахунки проведені у розмірі 2 629 249,13 грн. з ПДВ, тобто розрахунки проведені повністю .

У свою чергу, відносно наявності у позивача умов для зберігання продукції, під час розгляду справи позивачем надано договір відповідального зберігання № 1 від 01.08.2012 р., укладений з ТОВ «ТД «Кампан», відповідно до якого позивачу надавались послуги із зберігання майна на складі за адресою м. Київ, вул. Молодогрвардійська, 28-а.

До зазначеного договору надано акт від 24.09.2012 р. про прийняття на зберігання придбаного позивачем обладнання.

Щодо подальшої реалізації придбаної позивачем продукції, останнім надано Таблицю руху товарів, придбаних у ТОВ «Лінтаун», де деталізовані за номенклатурою товарів відомості щодо дат подальшої реалізації кожного конкретного товару, документів, на підставі яких здійснювалась подальша реалізація, а також найменування покупця із зазначенням його коду в ЄДР.

До цієї таблиці позивачем окремо надано банківські виписки щодо проведення покупцями розрахунків за придбані у позивача товари.

До цього ж надано власне первинні документи (видаткові накладні) про подальший рух товарів датовані в період до 28.12.2012 р., які супроводжуються копіями довіреностей на отримання у позивача матеріальних цінностей.

Наведені документи, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, надавались ДПІ на її вищезгаданий запит.

Відносно відомостей, наведених у вищезгаданих документах, ДПІ під час розгляду справи не наведено доводів на спростування цих відомостей.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, в контексті спірних відносин наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час , з урахуванням підтвердження ДПІ в Акті перевірки факту отримання товару , слід зазначити, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. сукупність матеріалів про подальший рух продукції, відомості щодо зберігання придбаного позивачем товару, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

При цьому, судом враховується, що за умовами договору поставка товару здійснювалась на умовах EXW , що не передбачає участі позивача у здійсненні перевезень та оформлення документів з перевізником щодо придбання послуг з перевезення, а достатнім підтвердженням поставки в такому випадку є, як у даному випадку, видаткова накладна.

Слід додати, що за своїм характером операція з поставки продукції позивачу по своїй суті є операцією з перепродажу, виконання якої не потребує значних трудових та матеріальних ресурсів з боку контрагента. У той же час, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. В контексті наведеного ДПІ не надано податкової звітності контрагента з якої б вбачалось відсутність або ж недостатність наявних у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій. При цьому, ще ухвалою судді про відкриття провадження у справі у ДПІ витребовувались відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України всі матеріали, що були прийняті до уваги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів під час розгляду справи.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкової накладної, є правомірною.

Суд, крім іншого, зазначає, що висновки Акту перевірки (розділ 4 «Висновки»), на яких ґрунтується спірне рішення, стосується встановлення порушень відносно іншої особи, ніж перевірялась, а саме - відносно ПІК «Ун Моменто» , що вказує на невідповідність оскаржуваного рішення висновкам Акту перевірки.

В контексті ж доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки по контрагенту, акт щодо чого складений пізніше ніж період проведення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

Слід додати, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що контрагент позивача взагалі інформувався про проведення зазначеної звірки та необхідність надання документів.

Із самого акту про неможливість звірки по контрагенту вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагента, про що свідчить зміст стор. 4, 6, 9 та зміст всіх інших положень цього акту, що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного акту про неможливість звірки та пояснень відповідача по даній справі вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача), як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232. Наведене в сукупності вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Щодо посилання ДПІ на пояснення директора контрагента, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, самі по собі зазначені пояснення не є достатнім та допустимим доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відносно зазначених пояснень слід також додати, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено в документальному виразі відомості з ЄДР («ДП «Інформаційно-ресурсний центр»), де, крім іншого, містяться відомості про керівника підприємства-контрагента позивача - ОСОБА_3, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного та відносно висновків акту про неможливість звірки відносно визнання замість суду нікчемними договорів контрагента, слід окремо зазначити, що ПК України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій ДПІ по проведенню протиправними, а саме, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, - шляхом визнання протиправними дій ДПІ по призначенню та проведенню перевірки, результати якої оформлено Актом перевірки № 1239/22-2/38237732 від 27.12.2012.

Окрім того, слід зазначити, що в даному випадку в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку свідчили б про нездійснення спірних операцій або ж юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову і в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп» (код з ЄДР 38237732; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, пров. Інженерний, 4-В) задовольнити.

Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС по призначенню та проведенню перевірки ТОВ «Мануал Груп», результати якої оформлено Актом перевірки № 1239/22-2/38237732 від 27.12.2012 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС № 0001462202 від 11.02.2013 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2013 р.