Ухвала

від 16.11.2016 по справі 826/2798/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/44371/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Бившевої Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №826/2798/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по призначенню та проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп», результати якої оформлено актом від 27.12.2012 №1239/22-2/38237732. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0001462202.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби 28.08.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 11, частин и другої статті 69, частин першої, третьої та четвертої статті 71, частини першої статті 79, частини першої статті 86, статей 70, 138, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.09.2012 по 30.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 27.12.2012 №1239/22-2/38237732 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0001462202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 438208,00грн. за основним платежем та 109552,00грн. за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податного органу про безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінтаун» з огляду на відсутність реальності господарських операцій та нікчемність правочинів з контрагентом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по призначенню та проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануал Груп», результати якої оформлено актом від 27.12.2012 №1239/22-2/38237732, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки були надіслані позивачу вже разом із запрошенням від 26.12.2012 про явку для підписання акту перевірки - 26.12.2012 об 18:29:44 год., тобто вже після завершення робочого дня на який було призначено початок проведення перевірки.

До того ж, наказ про проведення перевірки та акт перевірки не містять посилання на відповідний підпункт пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо підстав проведення перевірки.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби не дотримано порядку призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, встановлений Податковим кодексом України, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для її проведення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0001462202 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінтаун» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором поставки від 30.07.2012 №3, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками.

Придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінтаун» товар (модулі пам'яті, кабелі, картриджі, програмне забезпечення, блоки живлення, тюнери, процесори, флеш накопичувачі, цифрові камери, комп'ютери, мишки, ноутбуки, монітори клавіатури, кардрідери та інше комп'ютерне обладнання) поставлявся на склад, продукція отримувалась завідуючим складом позивача за довіреністю від 24.09.2012 №18. У подальшому придбаний у контрагента товар був реалізований позивачем своїм покупцям.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінтаун».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Проте, відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з контрагентом.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №826/2798/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер