Постанова

від 04.04.2013 по справі 805/2720/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 р. Справа №805/2720/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 58 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Шепелєва Н.Ю., Шутов Р.М.,

представника відповідача - Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961504 від 10.12.2012 року, № 0000021530 від 22.02.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецький завод гірничорятувальної апаратури», звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961504 від 10.12.2012 року, № 0000021530 від 22.02.2013 року.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» встановлені порушення та складено акт № 3943/15-4/00159491 від 26.11.2012 року.

На підставі акта перевірки № 3943/15-4/00159491 від 26.11.2012 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6416863 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 0000971504 від 10.12.2012 року, яким позивачу донараховано ПДВ основний платіж на суму 610482,00 гривень та штраф на суму 152620,00 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000971504 від 10.12.2012 року скасовано, а податкове повідомлення-рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року залишено без змін.

За наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» встановлені порушення та складено акт № 472/15-4/001159491 від 15.02.2013 року.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021530 від 22.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 502686 гривень, з якої основний платіж 402149 гривень, штраф на суму 100537 гривень.

Не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки актів перевірок щодо порушень встановлених з боку позивача є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях від 11.03.2013 року (том 1 а.с. 180-201).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях (том 2, а.с. 75-77), просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом визначила, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача. Вважає висновки актів перевірок документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення, такими, що прийнято правомірно.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, - Публічне акціонерне товариство «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» (Далі - ПАТ «ДЗГА»), - є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 148-176).

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (Далі,- ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «ДЗГА» встановлені порушення та складено акт № 3943/15-4/00159491 від 26.11.2012 року (Далі за текстом,- акт перевірки № 3943/15-4/00159491 від 26.11.2012 року) (том 1 а.с. 19-20).

На підставі акта перевірки № 3943/15-4/00159491 від 26.11.2012 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року (Далі,- рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року), № 0000971504 від 10.12.2012 року (Далі,- рішення № 0000971504 від 10.12.2012 року).

Рішення № 0000971504 від 10.12.2012 року, за наслідками адміністративного оскарження скасовано, а рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року залишено без змін.

ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» встановлені порушення та складено акт № 472/15-4/001159491 від 15.02.2013 року (Далі за текстом,- акт перевірки № 472/15-4/001159491 від 15.02.2013 року) (том 1 а.с. 21-25).

На підставі акта перевірки № 472/15-4/001159491 від 15.02.2013 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021530 від 22.02.2013 року (Далі,- рішення № 0000021530 від 22.02.2013 року).

Рішенням податкового органу № 0000961504 від 10.12.2012 року на підставі акту перевірки № 3943/1504/159491 від 26.11.2012 року, п. 54.3 ст. 54 та п. 58 .1 ст. 58 Податкового кодексу України (Далі за текстом, - ПКУ) за порушення п. 198.6 ст. 198 ПКУ, ПАТ «ДЗГА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6416863 гривень по декларації № 9003984953 від 20.09.2010 року за звітний період 08 міс. 2010 року (том 1 а.с.17).

Рішенням податкового органу № 0000021530 від 22.02.2013 року на підставі акту перевірки № 472/15-4/00159491 від 15.02.2013 року, рішення ДПС у Донецькій області про результати розгляду скарги від 15.02.2013 року № 1527/10/10-212-5, п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п. 20.1.4 п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 61.1 ст. 61, п. 74.1 ст. 74, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79 ПКУ, за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПАТ «ДЗГА» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 502686 гривень, з якої основний платіж 402149 гривень, штраф 100537 гривень (том 1 а.с.16).

Згідно висновків акту перевірки № 3943/1504/159491 від 26.11.2012 року з боку ПАТ «ДЗГА» встановлені порушення у вигляді заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, по декларації за серпень 2010 року на суму 610482 гривень, завищення від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за перевіряємий період на суму 7027345, а саме: за квітень 2010 року на суму 3356329 гривень, за червень 2010 року на суму 208333гривень, за липень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 3462683 гривень, чим порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 , п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки № 3943/1504/159491 від 26.11.2012 року з наступних підстав.

Згідно описової частини цього акту, предметом перевірки є правомірність визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року.

Як встановлено вище, згідно із висновками акту перевірки № 3943/1504/159491 від 26.11.2012 року, позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 , п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії ПКУ.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України визначено: "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Результати аналізу положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчать, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011 р. повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинних до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм цих законів застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, вбачається, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

У тому разі, коли податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., подія, факт визначались як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

Враховуючи наведене, до платників податків за результатами документальних перевірок за податкові періоди до 2011 року має застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах, передбачених ПКУ.

Таким чином, оскільки Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010, набрав чинності 01.01.2011 року, а податковий орган не навів обставин (підстав пом'якшення відповідальності платника податків) за яких він застосував його норми до суті встановлених порушень, які виникли до набрання ним чинності, суд вважає висновки акту перевірки безпідставними.

Разом з тим, хоча висновки податкового органу щодо порушень з боку ПАТ «ДЗГА» є безпідставними, суд, враховуючи приписи ст. 11 КАС України, з метою з'ясування всіх обставини у справі, вважає за необхідне надати оцінку висновкам акту перевірки № 3943/15-4/00159491 від 26.11.2012 року.

В обґрунтування висновків акту перевірки щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету по декларації за серпень 2010 року на суму 610482 гривень, а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на суму 7027344,93 гривень, податковим органом покладено відсутність виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому у акті перевірки йдеться лише про таких контрагентів позивача, як ТОВ «Облреахім» (код ЄДРПОУ 34876538) та ТОВ «Пелен» (код ЄДРПОУ 36811527).

Суд не погоджується із позицією податкового органу покладеною в обґрунтування висновків акту перевірки, щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Облреахім» (код ЄДРПОУ 34876538) та ТОВ «Пелен» (код ЄДРПОУ 36811527) з наступних підстав.

В описовій частині акту перевірки зазначено, що при перевірці використано:

Податкові декларації по ПДВ з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року;

Інформація комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкової служби АІС ОР, ПК «Бест Звіт», АІС РПП, АІС «облік податків та платежів», система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, акт документальної планової виїзної перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 09.12.2011 року № 7590/2340/00159491.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

При цьому, у акті перевірки не наведено жодних правових підстав, які б ставили відповідальність позивача у залежність від стану його контрагентів ТОВ «Облреахім» (код ЄДРПОУ 34876538) та ТОВ «Пелен» (код ЄДРПОУ 36811527).

Така думка суду узгоджується із позицією ВАСУ, яка викладена в постановах від 20.09.2012 року у справі № К 9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно п 198.6. ст. 198 ПКУ,- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Далі - ЗУ «Про ПДВ») в редакції, яка діяла у перевіряємий період,- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 200.1 , п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПКУ,- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ,- податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 ЗУ «Про ПДВ»,- податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Суд звертає увагу на ту обставину, що у акті перевірки висновкам якого надається оцінка, податковим органом не встановлено жодного факту придбанням товарів/послуг непідтверджених відповідними податковими накладними.

Відповідач обґрунтовує свої висновки виключно обставинами відсутності факту виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів-послуг.

Проте суд вище вже прийшов до висновку про помилковість думки податкового органу щодо встановлення відповідальності покупця,- суб'єкта, що формує податковий кредит за дії або бездіяльність продавця (постачальника) товарів/послуг.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини суб'єкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Згідно п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПКУ,- документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Податковим органом при проведенні документальної перевірки, не зазначено про відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивач набуває зазначеного права формування податкового кредиту, а також не зазначено про їх витребування у суб'єкта контролю.

Представниками позивача у судовому засіданні надано пояснення, що податковий кредит за наслідками господарських операцій із ТОВ «Облреахім» і ТОВ «Пелен» формувався зокрема на підставі податкових накладних та проведених розрахунків по постачанню товарів, проте первинні документи, які свідчать про правомірність формування податкового кредиту ПАТ «ДЗГА» у спірних правовідносинах, було вилучено слідчим слідчого відділу УСБУ в Донецькій області.

Представники позивача у судовому засіданні також пояснили суду, що під час проведення перевірки податковому органу було повідомлено про обставини вилучення первинних документів, що стосуються господарських операцій, проведених за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року з ТОВ "Облреахім", ТОВ "Пелен" протоколом огляду від 20.09.2011 року, складеного слідчим слідчого відділу УСБУ в Донецькій області.

Представники відповідача у судовому засіданні підтвердили той факт, що уповноваженим особам податкового органу, під час проведення перевірки, було відомо про обставини вилучення первинних документів, що стосуються господарських операцій, проведених за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року з ТОВ "Облреахім", ТОВ "Пелен" протоколом огляду від 20.09.2011 року, складеного слідчим слідчого відділу УСБУ в Донецькій області.

Суд звертає увагу відповідача, що у відповідності до приписів п. 85.9 ст. 85 ПКУ,- у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином податковий орган у відповідності до приписів п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ст. 79, ст. 83 ПКУ при проведенні документальної перевірки повинен був використати дані податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Разом з тим, податковий орган, володіючи інформацією про відсутність у суб'єкта контролю відповідних документів, що стосуються спірних правовідносин, не вжив відповідних дій щодо забезпечення доступу до них згідно п. 85.9 ст. 85 ПКУ.

Представниками відповідача у судовому засіданні не було надано доказів такого витребування.

Представниками позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про забезпечення доказів у справі шляхом витребування від Управління Служби безпеки України в Донецькій області вилучених у ПАТ «ДЗГА» первинні документи, що стосуються господарських операцій, проведених за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року з ТОВ "Облреахім", ТОВ "Пелен", протоколом огляду від 20.09.2011 року, складеного слідчим слідчого відділу УСБУ в Донецькій області.

Ухвалою суду від 18.03.2013 року задоволено клопотання представників позивача про забезпечення доказів, внаслідок чого забезпечено докази у справі № 805/2720/13-а, витребувано у слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Донецькій області, вилучені у ПАТ «ДЗГА» протоколом огляду від 20.09.2011 року, первинні документи, що стосуються господарських операцій, проведених за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року з ТОВ «Облреахім», ТОВ «Пелен».

25.03.2013 року до Донецького окружного адміністартивного суду надійшли оригінали первинних документів, що стосуються господарських операцій, проведених за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року з ТОВ «Облреахім», ТОВ «Пелен».

Реальність господарських операцій, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, у вигляді правомірності формування податкового кредиту, підтверджується наданими суду відповідними договорами укладеними ПАТ «ДЗГА» із ТОВ «ОБЛРЕАХІМ», ПАТ «ДЗГА» із ТОВ «ПЕЛЕН», приходними ордерами, подорожними листами, лімітними картками, додатковими угодами із специфікаціями укладеними ПАТ «ДЗГА» із ТОВ «Облреахім», актами прийому матеріалів, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими деклараціями, виписками банку, картками складського обліку, ВМД, актом прийому-передачі векселів, (том 1 а.с. 26-138, а.с. 202-250, том 2 а.с. 1-64).

При цьому документи, наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання. Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом згідно акту перевірки не встановлено обставин невідповідності поставлених ТМЦ, реквізитам зазначеним у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються спірних відносин.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що податкове повідомлення-рішення № 0000971504 від 10.12.2012 року прийняте на підставі висновків акту перевірки, яким надається оцінка, яким позивачу донараховано ПДВ основний платіж на суму 610482,00 гривень та штраф на суму 152620,00 гривень, скасовано за наслідками адміністративного оскарження.

Таким чином, оскільки акт перевірки, складений податковий органом, не містить інших обставин покладених в обґрунтування його висновків, суд, з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку про їх необґрунтованість.

Згідно висновків акту перевірки № 472/15-4/00159491 від 15.02.2013 року з боку ПАТ «ДЗГА» встановлені наступні порушення.

1. п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року на 6819012 гривень ПДВ по придбанню товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Облреахім» (код ЄДРПОУ 34876538), ТОВ «Пелен» (код ЄДРПОУ 36811527) по нікчемним угодам, а саме :

за квітень 2010 року на суму 714025,00 гривень;

за травень 2010 року на суму 2642304 гривень;

за липень 2010 року на суму 3462683 гривень;

чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2010 року на суму 402149 гривень, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 6416863 гривень.

2. Згідно ст. 207 ГКУ, ст. 203, 215, 216, 228 ЦКУ. Ст. 2, 9 Бюджетного кодексу України, ст. 3,4,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 2.4. Наказу про затвердження Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, договори, що укладено ТОВ «Облреахім» (код ЄДРПОУ 34876538), ТОВ «Пелен» (код ЄДРПОУ 36811527) з платником податків ПАТ «ДЗГА» за квітень-серпень2010 року мають ознаки нікчемності.

Суд також не погоджується із висновками акту перевірки № 472/15-4/00159491 від 15.02.2013 року, з наступних підстав.

Предметом перевірки є правомірність визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року.

Згідно описової частини акту, під час перевірки податкові декларації по ПДВ з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року, інформація комп'ютерної автоматизованої системи податкової служби АІС ОР, ПК «Бест Звіт», АІС РПП, АІС «Облік податків та платежів» система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, акт документальної невиїзної перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 26.11.2012 № 3943/15-4/00159491, від 14.02.2013 року № 152/10/15-312/34876538 про неможливість проведення зустрічної звірки даних бухгалтерських та інших документів ТОВ «Облреахім» (код ЄДРПОУ 34876538) з ПАТ «ДЗГА» за період квітень, червень 2010 року, акт перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.12.2011 року № 574/23-2/35794357 про неможливість проведення звірки підприємства ТОВ «Пелен» (код ЄДРПОУ 36811527) з питань взаємовідносин з платником податків ПАТ «ДЗГА» задекларованих в податкових деклараціях за липень-серпень 2010 року.

В обгрунтування висновків акту перевірки, податковим органом покладено обставини відсутності факту виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у продавця товарів-послуг, відсутність «необхідних економічних умов» у контрагентів позивача щодо здійснення господарської діяльності, відсутність наміру одержати економічний ефект у результаті економічної діяльності.

Проте, суд не погоджується із такою позицією податкового органу, з підстав викладених судом у мотивувальній частині стосовно принципу індивідуалізації відповідальності.

Представниками відповідача у судовому засіданні не наведено жодної правової норми, яка б у даному спірному випадку ставила у залежність відповідальність позивача за економічний стан підприємств постачальників чи за їх дії або бездіяльність.

Актами неможливості проведення зустрічних перевірок встановлено, що ТОВ «Облреахім» ліквідовано 31.01.2012 року, а ТОВ «Пелен» ліквідовано 17.10.2012 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не встановлено тих обставин, що під час господарських відносин за перевіряємий період зазначені підприємства було ліквідовано.

Відтак суд не приймає доводів податкового органу у цій частині.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, яку покладено в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Згідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зар. в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, -

акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, податковий орган у зв'язку із неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача, факти виявлених порушень встановив суб'єктивно, не у повній мірі, - всупереч зазначеному Порядку, та відповідно висновки акту перевірки обґрунтував на своїх припущеннях.

Що стосується ознак нікчемності договорів укладених ПАТ «ДЗГА» із ТОВ «Пелен» та ТОВ «Облреахім», суд зазначає наступне.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України (Далі, - ГКУ),- відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 712 ЦКУ,- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Суд не погоджується із ознаками нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами, покладених податковим органом в основу висновків акту перевірки, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,5 ст. 203 ЦКУ,- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦКУ,- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.216 ЦКУ,- недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Відповідно до ст. 228 ЦКУ,- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд звертає увагу на ті обставини, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», № 2756-VI від 02.12.2010 (набрав чинності 01.01.2011 року) ст.228 ЦКУ доповнено частиною третьою такого змісту : у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.236 ЦКУ,- нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦКУ,- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 689 ЦКУ,- покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно п.2 ст. 3 ЦКУ,- загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ст.206 ЦКУ,- усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Дослідженням у судовому матеріалів справи суд не вбачає ознак (підстав) нікчемності правочинів.

Відповідач не зазначив, яким саме чином спірні договори спрямовано на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Доводи відповідача щодо заподіяння шкоди державі у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли та спростовуються обставинами, встановленими судом вище.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 203 ЦК України, оскільки ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

До того ж відповідачем не надано доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України також є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ст.626 Цивільного Кодексу України, договір - це «домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Тобто вказаний документ не фіксує фактичне здійснення господарської операції, та не є первинним документом, цей документ визначає прийняття сторонами відповідних прав та зобов'язань у процесі реалізації договору.

Відповідно, укладений договір, у випадку, якщо він не визнаний у судовому порядку недійсним, суд бере до уваги, як підставу для здійснення сторонами у господарських операцій.

Як встановлено вище, матеріали справи не містять судових рішень за якими будь-який договір, укладений позивачем з підприємствами постачальниками у спірних правовідносинах було визнано недійсним.

При складанні акту перевірки, висновкам якого надається оцінка, податковий орган, також володіючи інформацією про відсутність у суб'єкту контролю відповідних документів, не вжив відповідних дій щодо забезпечення доступу до них згідно п. 85.9 ст. 85 ПКУ.

Враховуючи встановлені вище обставини про реальність господарських операцій і дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, однаковий предмет перевірки, суд також приходить до висновку про реальність господарських операцій та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, що стосуються господарських операцій, оцінку яким надано актом перевірки № 472/15-4/00159491 від 15.02.2013 року.

Таким чином, оскільки акт перевірки, складений податковий органом, не містить інших обставин покладених в обґрунтування його висновків, суд, з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку про їх необґрунтованість.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірних рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 2408,70 гривень.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961504 від 10.12.2012 року, № 0000021530 від 22.02.2013 року, - задовольнити повністю.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000961504 від 10.12.2012 року, № 0000021530 від 22.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» судовий збір у розмірі 2408,70 гривень ( дві тисячі чотириста вісім ) гривень 70 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 квітня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 09 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.