Рішення

від 12.04.2013 по справі 903/191/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2013 р. Справа № 903/191/13-г Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом Прокурора міста Луцька до Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець Ткачук Олександр Євгенійович, фізична особа-підприємець Линник Богдан Миколайович, про визнання незаконним і скасування рішень Луцької міської ради

За участю представників сторін:

від позивача: Клок О.М. - начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах (дов. № 96-6961 від 06.12.2012 р.

від відповідача: Юрченко Н.М. - представник (дов. № 1.18/3029 від 05.06.2012 р.), Матвіїв Я.В. - представник (дов. № 1.1.-8/5191 від 17.09.2012 р.)

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лапін І.О. - представник (дов. від 20.03.2013 р.)

В судовому засіданні 10.04.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор міста Луцька звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ФОП Ткачук Олександр Євгенійович, ФОП Линник Богдан Миколайович і просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012 р. та № 3736 від 30.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.

Представники відповідача позов заперечили. У відзиві від 13.03.2013 р. представник просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки прокуратурою не обгрунтовано порушень інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та зазначає, що відповідно до рішення Луцької міської ради від 30.09.2009 р. № 47/23 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради на земельних торгах (аукціоні)" передбачена можливість продажу права оренди лише вільних від забудови земельних ділянок несільського господарського призначення комунальної власності Луцької міської ради, площа яких становить не менше 0,03га. Отже, на момент винесення оскаржуваних рішень право оренди на земельну ділянку на вул. Львівській, 63-д не могло бути продане на конкурентних засадах.

Представник третіх осіб позов заперечив. У заяві від 12.03.2013 р. зазначає, що позов є безпідставним і в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити. Крім того, вказує, що прокурори та їх заступники, звертаючись до господарського суду повинні зазначати орган в інтересах якого він діє.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Луцька звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ФОП Ткачук Олександр Євгенійович, ФОП Линник Богдан Миколайович і просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012 р. та № 3736 від 30.01.2013 р.

Позов мотивує тим, що прокуратурою міста Луцька із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства у Волинській області проведено перевірку додержання луцькою міською радою вимог земельного законодавства при прийнятті рішень щодо надання земельних ділянок у власність, оренду, зміну їх цільового призначення.

Зазначає, що в ході перевірки встановлено, що рішенням Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012 р. надано підприємцям Ткачуку Олександру Євгенійовичу та Линнику Богдану Миколайовичу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення на вул. Львівській площею 0,0117 га, за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування згідно з додатком.

В подальшому рішенням Луцької міської ради № 37/36 від 30.01.2013 затверджено підприємцям Ткачуку О.Є. та Линнику Б.М. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Львівській, 63-д площею 0,0117 га, кадастровим номером 0710100000:21:043:0017, для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення та надано вказаним підприємцям зазначену земельну ділянку на вул. Львівській, 63-д на умовах оренди строком на 15 років.

Прокурор стверджує, що рішення Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012 та № 37/36 від 30.01.2013 є незаконними та підлягають скасуванню тому, що надання земельної ділянки підприємцям Ткачуку О.Є. та Линнику Б.М. не за результатами проведення земельних торгів є незаконним, оскільки відсутні підстави, передбачені ч.2, 3 ст.134 Земельного кодексу України. В тому числі відсутня й підстава, передбачена абз.1 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, яка визначає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Прокурор заявляє, що на спірній земельній ділянці по вул. Львівській, 63-д в м. Луцьку знаходиться магазин "Смакота", розміщений на підставі договорів № 139 та № 140 від 13.09.2010 р. про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малих архітектурних форм, укладених між Линником Б.М., Ткачуком Є.Є. та Луцькою міською радою у відповідності до Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009 р.

Посилаючись на приписи вищевказаного порядку, прокурор вказує, що станом на 31.12.2012 р. право власності на об'єкт комерційного призначення - вказаний магазин "Смакота" як на об'єкт нерухомого майна (торговий павільйон) за адресою: м. Луцьк, вул. Львівській, 63-д, не зареєстроване, що підтверджується листом начальника КП "ВОБТІ" від 07.02.2013 р. № 320. Отже, торговий павільйон - об'єкт комерційного призначення, розташований по вул. Львівській, 63-д у м. Луцьку, є малою архітектурною формою (не є об'єктом нерухомого майна).

Прокурор звертає увагу суду на те, що згідно рішень Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012, № 37/36 від 30.01.2013 підприємцям Ткачуку О.Є. та Линнику Б.М. без проведення торгів надана в оренду земельна ділянка, на якій відсутнє нерухоме майно цих підприємців. Крім того, надання підприємцям спірної земельної ділянки в оренду відбулось не згідно порядку, визначеного чинним з 01.01.2013 р. законодавством.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішеннями Луцької міської ради від 08.09.2010 р. № 66/30 "Про розміщення підприємцем Ткачуком Є.Є. павільйону для торгівлі продовольчими товарами на вул. Львівській та укладення договору особистого строкового сервітуту" та № 66/31 "Про розміщення підприємцем павільйону для торгівлі продовольчими товарами на вул. Львівській та укладення договору особистого строкового сервітуту" дозволено підприємцям Ткачуку Є.Є. та Линнику Б.М. розмістити малу архітектурну форму (павільйон) для провадження підприємницької діяльності на вул. Львівській строком на 3 роки, на території загальною площею 0, 0117 га. (а.с. 14-19, 28-30).

На виконання даних рішень 13.09.2010 р. підприємцями Ткачуком Є.Є. та Линником Б.М. укладено з Луцькою міською радою договори про встановлення особистих строкових сервітутів для розміщення малих архітектурних форм № 139 та № 140, виготовлено паспорти прив'язки малих архітектурних форм (а.с. 20-27).

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2009 р. Луцькою міською радою прийнято рішення № 47/23 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради на земельних торгах (аукціоні)" (а.с. 66-74).

Дане положення є нормативно-правовим актом, який визначає організаційно-правові основи і порядок підготовки, оголошення, проведення та оформлення результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди вільних від забудови земельних ділянок несільськогосподарського призначення комунальної власності Луцької міської ради, площею не менше 0,03 га, фізичним та юридичним особам в т. ч. фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності для їх використання у господарській (підприємницькій) діяльності.

Рішенням Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012 р. № 35/72 від 18.12.2012 р. "Про надання підприємцям Ткачуку О.Є, Линнику Б.М. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення на вул. Львівській" надано підприємцям Ткачуку О.Є. та Линнику Б.М. дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення на вул. Львівській площею 0,0117 га, за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування згідно з додатком (а.с. 35).

Рішенням Луцької міської ради № 37/36 від 30.01.2013 "Про надання підприємцям Ткачуку О.Є., Линнику Б.М. на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення на вул. Львівській, 63-д" затверджено підприємцям Ткачуку О.Є. та Линнику Б.М. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Львівській, 63-д площею 0,0117 га, кадастровим номером 0710100000:21:043:0017, для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення та надано вказаним підприємцям зазначену земельну ділянку на вул. Львівській, 63-д на умовах оренди строком на 15 років (а.с. 37).

При наданні оскаржуваними рішеннями підприємцям дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердженні, умови тимчасового положення "Про порядок продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради на земельних торгах (аукціоні)" не застосовувалися, оскільки таким чітко встановлено, що земельні ділянки площею менше 0,03 га не продаються на конкурентних засадах.

Таким чином, оскаржувані рішення Луцької міської ради винесені з врахуванням приписів чинних нормативно-правових актів, виданих органами місцевого самоврядування.

Луцька міська рада рішенням № 47/23 від 30.09.2009 р. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради на земельних торгах (аукціоні)" передбачила, що земельні ділянки площею менше 0,03 га не продаються на конкурентних засадах.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення Луцької міської ради від 20.09.2009 р. № 47/23 оскаржується прокурором міста Луцька в порядку адміністративного судочинства в частині проведення земельних торгів з продажу права оренди земельних ділянок площею не менше 0,03 га.

Проте, на день винесення рішення по даній справі зазначений нормативно-правовий акт Луцької міської ради є чинним, у встановленому порядку недійсним не визнано.

До юрисдикції господарських судів не віднесено розгляд справ, які носять публічно-правовий характер. Відтак, не в компетенції господарського суду надавати юридичну оцінку рішенню Луцької міської ради № 47/23 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради на земельних торгах (аукціоні)" як в цілому, так і в частині.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 08.12.2009 р. зазначив, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Як визначено судовою практикою, а саме на підставі роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (зі змінами і доповненнями внесеними на підставі рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.08.2002 року № 04-5/934І) підставами визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначений законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. З ст. 24 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені КУ та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Щодо доводів представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 " Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" в редакції, викладеній в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 2, згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК України в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку прокурором не доведено, що надання земельної ділянки підприємцям не за результатами проведення земельних торгів є незаконним. На момент винесення оскаржуваних рішень Луцька міська рада керувалася чинним на той момент і на день винесення рішення тимчасовим положення "Про порядок продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради на земельних торгах (аукціоні)".

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 39, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі п. 34 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові прокурора міста Луцька (вул. Винниченка, 13, м. Луцьк) до Луцької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 19, м. Луцьк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець Ткачук Олександр Євгенійович, фізична особа-підприємець Линник Богдан Миколайович, про визнання незаконним і скасування рішення Луцької міської ради № 35/72 від 18.12.2012 р. "Про надання підприємцям Ткачуку О.Є, Линнику Б.М. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення на вул. Львівській" та рішення Луцької міської ради № 37/36 від 30.01.2013 р. "Про надання підприємцям Ткачуку О.Є., Линнику Б.М. на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єкта комерційного призначення на вул. Львівській,63-д" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

12.04.13

Суддя І. О. Гарбар