Постанова

від 02.04.2013 по справі 826/1633/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року 14:14 № 826/1633/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Короткіна І.В., Лазуренко Т.Г.,

представника відповідача - Чабан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Субару України» до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, чим порушують законні права та інтереси позивача.

У позовній заяві просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №265 прийняте Київською регіональною митницею.; скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №266 прийняте Київською регіональною митницею.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 10.09.2012 року по 18.10.2012 року, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Субару України» (код ЄДРПОУ 34294671), вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.10.2009р. по 31.08.2012р.,за результатами якої складено акт від 23.10.2012р. №32/12/125000000/34294671.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Субару України» вимог митного законодавства внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів на загальну суму 2 286 811,79грн., а саме:

- ч.1 ст.81, ч.1 ст.264, п.5 ч.2 та п.б) ч.3 ст.267 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV у частині повноти визначення митної вартості, що в свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 211 236,22грн.;

- Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пп.4.3 Закону та пп.2.1 б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006р. №821, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 462 829,71грн.;

- ст.16.1.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV зі змінами та доповненнями. Це призвело до неправомірного застосування ст.197.1.27 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 2 529,16грн.

Податкові зобов'язання ТОВ «Субару України», визначені за результатами перевірки, складають у загальній сумі 676 595,09грн., в тому числі: ввізне мито - 248 361,59грн, податок на додану вартість - 465 358,87грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив його до Київської обласної митниці, рішенням від 07.11.12р. №12-45/15-8695 про результати розгляду заперечення до акту перевірки, внесено зміни до акту від 23.10.2012р. №32/12/125000000/34294671, в саме: в частині порушення ст.16.1.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV зі змінами та доповненнями. Це призвело до неправомірного застосування ст.197.1.27 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 2 530,15грн. Податкові зобов'язання ТОВ «Субару України», визначені за результатами перевірки, складають у загальній сумі 676 596,09грн., в тому числі: ввізне мито - 211 236,22 грн., податок на додану вартість - 465 359,86грн.

На підставі акту перевірки від 23.10.2012р. №32/12/125000000/34294671, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №265 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 262971,43грн, з яких за основним платежем 210377,14грн., за штрафними санкціями 52594,29 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №266 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 578537,14 грн., з яких за основним платежем 462829,71 грн., за штрафними санкціями 115707,43 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Субару України» 04.10.2006р. укладено контракт №SC-SU/06 з Соджицу Корпорейшн, Японія про придбання на умовах CIF-Копер, Словенія автомобілів «Субару».

Статтею 4 контракту визначено наступний порядок оплати за товар -51% вартості не пізніше 120 днів з дати вказаної у коносаменті, 49% вартості у формі документального акредитиву, який підлягає сплаті у термін не пізніше 120 днів з дати, вказаної в коносаменті. В разі, якщо ТОВ «Субару України» не виконує будь-які платежі згідно встановленої дати, воно зобов'язується виплатити за поданням Соджицу Корпорейшн пеню у розмірі 9,325% річних за кожну прострочену суму починаючи з встановленої дати до дати отримання повної оплати. Додатком від 04.10.2008р. про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06 встановлено, що Соджицу Корпорейшн та ТОВ «Субару України» можуть узгодити зміну терміну оплат, підписавши додаток чи будь-яку заяву за взаємною згодою. У випадку, якщо зміну терміну погоджено, Соджицу Корпорейшн має право поставити в процентне зобов'язання ТОВ «Субару України» на термін відстрочки оплат, що розраховуються за процентною ставкою 4% на рік основного балансу платежу.

Разом з тим, перевіркою відповідача рахунку 63223 «Розрахунки з іноземними постачальниками» встановлено факт нарахування та сплати відсотків за відстрочення оплати на користь Соджицу Корпорейшн в сумі 26 047 056,00 японських єн. Кошти у сумі 22 139 998,00 японських єн сплачено на підставі інвойсу (дебетового авізо) «DWT-1672 від 29.03.2012р. платіжними дорученнями №948 від 05.04.2012р. та утримано та сплачено на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 379 219,83 грн. (еквівалент 3 907 058 японських єн - податок на репатріацію).

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало те, що кошти в сумі 22 139 998,00 японських єн, сплачені на користь Соджицу Корпорейшн не були включені позивачем до митної вартості імпортованого товару, в результаті чого занижено митну вартість імпортованих товарів на суму 2 103 771,39 грн., що у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 210 377,14грн., та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 462 829,71грн.

Позивач зазначив, що до митного оформлення були надані всі необхідні документи, які передбачені нормами Митного кодексу України, тому дії Відповідача вважає протиправними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

На момент виникнення спірних правовідносин у сфері митної справи діяв Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набрав чинності 01 червня 2012 року.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною першою та пунктами 1, 6 частини другої статті 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючі митну політику України, виконують такі основні завдання, зокрема, виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Відповідно до частини першої статті 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Митного кодексу України, встановлено, що митне регулювання здійснюється на основі принципів, зокрема, виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.

Пунктом 15 статті 1 Митного кодексу України, встановлено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 42 Митного кодексу України, встановлено, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Пунктами 2 та 3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.2011 встановлено, що перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України. Перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо. Перевірка проводиться на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Згідно х підпунктом 2 пункту 6 зазначеного Порядку під час проведення перевірки посадові особи митного органу, зокрема, приймають рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо.

Таким чином, митні органі наділені виключною компетенцією щодо здійснення митної справи, в рамках якої вони, зокрема, здійснюють митне регулювання пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів та контроль за порушенням митних правил, та мають право самостійно визначати форму та обсяг такого контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. При цьому незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів митний контроль за ними, зокрема контроль щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, може здійснюватися на підставі письмового розпорядження керівника митного органу, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення чинного законодавства.

Відповідно до ч.1,3 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002, № 92-IV, що діяв в перевіряємий період, встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

З даного слідує, що митна вартість пов'язана з ціною товару, інші платежі та витрати, які не пов'язані з оцінюваним товаром до митної вартості не включаються.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до додатку від 04.10.08р. про зміни терміну оплати до Контракту №SC- SU/06, сторони змінили розмір проценту, який сплачувався за відстрочення платежу.

Згідно до ч.5. ст.694 Цивільного кодексу України, від 16.01.2003, № 435-IV, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, виходячи з аналізу правових норм, суд приходить до висновку, що проценти це платіж за користування чужими грошовими коштами, що не пов'язаний з оцінюваними товарами та не включається до митної вартості товарів.

Також судом встановлено, що перевезення товарів здійснювалося згідно договорів на транспортно-експедиційне обслуговування та транспортні перевезення. Транспортно-експедиційне обслуговування на імпорт товарів на умовах EXW позивачем здійснювалось відповідно до договору №404183 від 18.04.2011р. з ТОВ «Земмлер Україна».

Фактичні транспортні витрати визначались шляхом порівняння товарно-транспортних документів, номерів транспортних засобів, якими здійснювалося транспортування імпортованих товарів, в актах виконаних перевізниками (експедиторами) робіт з врахуванням дати митного оформлення, заявки, державного номера транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення, та виставлених перевізниками рахунків.

Перевіркою встановлено, що експедиторам/перевізникам, які надавали позивачу транспортно-експедиційні послуги по перевезенню товарів оплата наданих транспортних послуг здійснена в розмірах, зазначених в актах перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Отже, до митної вартості товарів, яка визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відноситься договірна вартість таких товарів зазначена з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Відповідно до п. 190.1. Податкового кодексу, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення. У разі якщо митна декларація не подавалась, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діяв на день визначення податкових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Київською регіональною митницею при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень діяла не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №265 прийняте Київською регіональною митницею.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.11.2012 р. №266 прийняте Київською регіональною митницею.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 08.04.2013р.

Суддя Є.В. Аблов