Рішення

від 09.04.2013 по справі 909/256/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р. Справа № 909/256/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД", вул. Барона Штейнгеля, буд 3-А, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331,

вул. С.Петлюри.14, 1-й поверх, офіс "Юридична основа", м.Рівне,33028.

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ,76019,

про стягнення 35200,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Леошек О.В., (довіреність № б/н від 18.02.13)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" про стягнення 35200,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов"язання щодо повернення попередньої оплати.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, проте подав клопотання вх.№5150/13 від 26.03.13 про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин нез"явлення суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1917/13 від 01.04.13.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 09.04.13 письмових заяв та клопотань від сторін про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається із долучених до позовної заяви документів, товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Фостис" на підставі виставленого рахунку - фактури №3 від 26.12.12 грошові кошти згідно платіжних доручень № 1755 від 26 грудня 2012 року та №1827 від 17 січня 2013 року (а.с. 13-15).

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов"язки виникають, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків , зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України та 174 ГК України). Виставлення відповідачем рахунку - фактури №3 від 26.12.12 та часткова оплата даного рахунку позивачем в сумі 35200,00 грн., свідчать про існування між сторонами зобов"язань з приводу поставки товару.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції необхідна наявність первинних документів, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача у судовому засіданні 26.03.13 вбачається, що між сторонами спору укладено усний правочин, про який свідчать належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення сторонами господарських операцій з приводу поставки (отримання) товару - паливних брикетів.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22. Вказана Інструкція визначає вимоги до заповнення реквізитів платіжного доручення. Так, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. (п. 3.8. Інструкції).

Виставлений відповідачем рахунок містить найменування та реквізити постачальника товару, одержувача, назву та кількість товару та суму коштів до сплати. Даний рахунок підписаний керівником постачальника та скріплений печаткою товариства. У платіжних дорученнях №1755 та №1827, згідно яких проведена попередня оплата товару, також зазначені всі необхідні дані документа та в реквізиті "призначення платежу" вказано "оплата згідно рахунка №3 від 26.12.12". Отже, первинні бухгалтерські документи сторін складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що договір на поставку товару між сторонами не укладено, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою є претензія №183 від 08.02.13, яка направлена відповідачу 08.02.13, що підтверджується поштовою квитанцією та отримана відповідачем 12.02.13, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19). Отже, боржник зобов"язаний був виконати зобов"язання до 20.02.13.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 129 Конституції України, ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повернення заявленої суми суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт перерахування відповідачу 35200,00 грн. суми попередньої оплати за паливні брикети та невиконання ТзОВ "Фостис" обов"язку по поставці вказаного товару, а тому відповідач зобов"язаний повернути отримані кошти.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 35200,00 грн. передоплати є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України, ст.11,15,16,525,526,530,693 ЦК України, 174 ГК України, керуючись ст. 22,32,33,34,43, 49,75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" про стягнення 35200,00 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ,76019 ( код 22193092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД", вул. Барона Штейнгеля, буд 3-А, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331 (код 36057706) - 35200,00 (тридцять п"ять тисяч двісті гривень ) - попередньої оплати, а також 1720,50 ( одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"