Постанова

від 19.12.2013 по справі 909/256/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 909/256/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.07.13 у справі№909/256/13-г господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім "ЛТД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" простягнення 35 200 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохім "ЛТД" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" про стягнення 35200 грн. Позивач вказує на те, що між сторонами була досягнута усна домовленість про поставку товару, на виконання якої позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати. Однак, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач просить повернути суму попередньої оплати. Позов обґрунтовано приписами статей 530, 611, 612, 615, 665, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 у справі №909/256/13-г (суддя Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 (судді: Желік М.Б. - головуючий, Кузь В.Л., Малех І.Б.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім "ЛТД" 35200,00 грн. попередньої оплати та 1720,50 грн. судового збору. Мотивуючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що факт перерахування позивачем попередньої оплати підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується, натомість доказів поставки товару на вказану суму сторонами не надано.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фостис" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 11, 525, 526, 538, 693 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 256 Господарського кодексу України. Заявник посилається на те, що правовідносини сторін з поставки товарів виникли на підставі письмового договору поставки.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у даній справі виникли зобов'язання, за якими відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, паливні брикети, а позивач здійснити попередню оплату та прийняти товар. Судами установлено, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №3 від 26.12.2012 на поставку паливних брикетів кількістю 66 тон. Установлено судами і те, що позивачем на підставі вказаного рахунку здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 35200 грн.

З матеріалів справ вбачається, що предметом розгляду спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім "ЛТД" про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" 35200 грн. передплати за непоставлений товар.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 663 Кодексу унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 530 Кодексу, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами установлено, що 28.01.2013 позивач звертався до відповідача з претензією про поставку товару та повідомив відповідача, що у випадку невиконання вказаних вимог позивач відмовиться від договору та вимагатиме повернення суми передоплати. 08.02.2013 року відповідач повторно звернувся до позивача з претензією в якій повідомив про односторонню відмову від договору поставки в повному обсязі та вимагав в семиденний строк повернути суму попередньої оплати в розмірі 35200,00 грн. Проте, як установлено, відповідач свої зобов'язання не виконав, передплачений позивачем товар не поставив.

Згідно частини 1 статті 693 Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 цієї статті).

На підставі викладеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З касаційної скарги та матеріалів справи вбачається, що заперечення відповідача зводяться, в основному, до наявності між сторонами письмового договору № 20/11/12-01 від 20.11.2012, на підставі якого і виникли спірні правовідносини. Однак, зазначені доводи були розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції. Зокрема, судом ураховано, що з наявного в матеріалах справи рахунку-фактури не вбачається, що він виставлений саме на підставі договору №20/11/12-01 від 20.11.2012, інших доказів в підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано. Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги та про залишення судових рішень у справі без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.13 у справі №909/256/13-г господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова