Постанова

від 24.07.2013 по справі 909/256/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа № 909/256/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддів Кузь В.Л.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 67, офіс 303 (вих. № б/н від 24.04.2013 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 09.04.2013 року у справі № 909/256/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД", вул. Барона Штейнгеля, буд 3-А, с. Городок

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ

про стягнення 35200,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача -Лошак О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - Сохан В.Є. - представник за довіреністю.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

09.04.2013 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення у справі № 909/256/13-г (с. Максимів Т.В.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім" ЛТД", вул. Барона Штейнгеля, буд 3-А, с. Городок до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", вул. Галицька, буд. 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ про стягнення 35200,00 грн., відповідно до якого позовні вимови задоволенні повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім "ЛТД" 35 200,00 грн. - попередньої оплати та 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виставлення рахунку-фактури відповідачем та часткова його оплата позивачем свідчить про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару. Оскільки строк виконання зобов'язання щодо поставки сторонами письмово не узгоджувався він встановлюється в семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги. Відтак, оскільки у встановлений строк з моменту представлення вимоги відповідачем не було поставлено паливні брикети позивач правомірно звернувся до суду з вимогами щодо повернення суми попередньої оплати.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Фостис" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № б/н від 24.04.2013 року), в якій просить відновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 року у справі № 909/256/13-г, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тим фактам, що всупереч твердженням позивача між сторонами укладено не усний, а письмовий договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався купити брикети паливні на загальну суму 700 000 грн. Окрім того, умовами договору передбачалося, що відвантаження товару здійснюватиметься на умовах попередньої оплати транспортом позивача.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 22.05.2013 року справу за № 909/256/13-г розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 909/256/13-г введено суддів Костів Т.С. та Малех І.Б.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Костів Т.С. у відпустці вносилися зміни до складу колегії для розгляду справи № 909/256/13г. Відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючий суддя - Желік М.Б., судді Кузь В.Л., Малех І.Б. Зазначеному складу суддів відводів не заявляли.

23.05.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Фостис" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 року у справі № 909/256/13-г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2013 року.

У судових засіданнях 19.06.2013 року та 10.07.2013 року оголошувалася перерва.

24.07.2013 року сторони участь уповноважених представників в судове засідання забезпечили, які надали пояснення по суті апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесені постанови.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 року у справі № 909/256/13-г слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", м. Івано-Франківськ без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом про повернення відповідачем суми попередньої оплати згідно платіжних доручень № 1755 від 26.12.2012 року та № 1827 від 17.01.2013 року у розмірі 35 200,00 грн. у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання щодо поставки паливних брикетів.

26.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фостис" виставило позивачу рахунок-фактуру № 3 на суму 52 800,00 грн. за поставку паливних брикетів кількістю 66 тон.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження здійснення господарської операції необхідна наявність первинних документів, які згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виписаний відповідачем рахунок-фактура зазначеним вимогам відповідає.

Вказаний рахунок-фактура були частково оплаченими Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохім ЛТД" згідно платіжного доручення № 1755 від 26.12.2012 року на суму 17 600,00 грн. та платіжного доручення № 1827 від 17.01.2013 року на суму 17 600,00 грн. Вимоги до заповнення реквізитів платіжного доручення передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 21.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у платіжних дорученнях згідно яких здійснена попередня оплата товару зазначені усі необхідні дані, відтак первинні бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 607 зазначеного Кодексу зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Скаржником до апеляційної скарги додано договір № 20/11/12-01 від 20.11.2012 року укладений між ТОВ "Фостис" та ТОВ "Єврохім ЛТД" у відповідності до умов якого продавець продає, а покупець купує брикети паливні; рахунок-фактуру № 1 від 27.11.2012 року виставленого ТОВ "Фостис", платіжні доручення № 1553 від 28.11.2012 року № 1629 від 06.12.2012 року, що підтверджують оплату за паливні брикети ТОВ "Єврохім ЛТД" та Довіреність № 15 від 28.11.2012 року видану керівником ТОВ "Єврохім ЛТД" на отримання від ТОВ "Фостис" брикетів паливних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у суді першої інстанції своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не надав, хоча був належно повідомленим про час та місце розгляду справи свідченням чого є наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення, не подав вказані докази суду першої інстанції, а долучив їх до апеляційної скарги без подання клопотання про долучення, а також без належного обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції. Відтак, з врахуванням вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції за наявними в матеріалах справи доказами.

Окрім того, з наявного в матеріалах справи рахунку-фактури № 3 від 26.12.2012 року не вбачається, що він виставлений саме на підставі договору доданого скаржником до апеляційної скарги. Сторонами у встановленому законом порядку протилежного не доведено.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми передоплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

28.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохім ЛТД" звернулося до відповідача з претензією в семиденний строк, що обчислюється від дня пред'явлення претензії, поставити і передати паливні брикети згідно рахунку-фактури № 3 від 26.12.2012 року у кількості 66 тон за ціною 800 грн./т. на загальну суму 52 800,00 грн. Позивач також повідомив відповідача, що у випадку невиконання вказаних вимог ТОВ "Єврохім ЛТД" відмовиться від договору та вимагатиме повернення суми передоплати.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання у встановлений строк та неповернення суми попередньої оплати 08.02.2013 року відповідач повторно звернувся до позивача з претензією в якій повідомив про односторонню відмову від договору поставки в повному обсязі та вимагав у відповідача в семиденний строк повернути суму попередньої оплати в розмірі 35 200,00 шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що зазначений в претензії.

Одержання вказаних претензій Товариством з обмеженою відповідальністю підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 3302303516171 від 28.01.2013 року та № 3302303528498 від 08.02.2013 року.

Вказані претензії залишені без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Так, між позивачем та відповідачем на підставі первинних бухгалтерських документів виникли зобов'язання щодо поставки товару, підтвердженням чого є виставлення рахунку відповідачем та його часткова проплата позивачем. З врахуванням того, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару, порушене право позивача підлягає захисту шляхом повернення суми попередньої оплати.

Відтак, висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 року слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 67, офіс 303 (вих. № б/н від 24.04.2013 року) відмовити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 року у справі № 909/256/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 29.07.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.