Ухвала

від 04.04.2013 по справі 5020-12/107-063-10/222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

04 квітня 2013 року справа № 5020-12/107-063-10/222 Суддя господарського суду міста Севастополя Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД",

ідентифікаційний код 20751547

(99007, АДРЕСА_10)

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної

виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі

(99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-А)

щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010,

у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк",

ідентифікаційний код 09324017

(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД",

ідентифікаційний код 20751547

(99007, АДРЕСА_10)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

2. ОСОБА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2

(АДРЕСА_6)

3. ОСОБА_3,

ідентифікаційний номер НОМЕР_3

(АДРЕСА_7)

4. ОСОБА_4,

ідентифікаційний номер НОМЕР_4

(АДРЕСА_8)

5. ОСОБА_5,

ідентифікаційний номер НОМЕР_5

(АДРЕСА_8)

6. ОСОБА_6,

ідентифікаційний номер НОМЕР_6

(АДРЕСА_2)

7. ОСОБА_7,

ідентифікаційний номер НОМЕР_7

(АДРЕСА_3)

8. ОСОБА_8,

ідентифікаційний номер НОМЕР_8

(АДРЕСА_4)

9. ОСОБА_9,

ідентифікаційний номер НОМЕР_9

(АДРЕСА_5)

10. ОСОБА_10,

ідентифікаційний номер НОМЕР_10

(АДРЕСА_9)

про стягнення 5 767 396,43 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

Представники учасників судового процесу:

стягувач (ПАТ „Укрсоцбанк") - Пономарьова О.В. - представник, довіреність № 2642 від 09.11.2012;

скаржник (боржник) (ТОВ „Фірма „Борей-ЛТД") - Васильєв С.І. - представник, довіреність від 20.03.2013; Погромський А.М. - представник, довіреність від 20.03.2013;

орган виконання судових рішень (Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі) - Тропіна О.О. - в. о. начальника відділу, наказ № 65/ВО від 20.12.2012.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебувала справа № 5020-12/107-063-10/222 за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" (перейменованого під час розгляду справи у Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк") в особі Кримської республіканської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД" про стягнення заборгованості за договорами кредиту, укладеними 05.05.2006: із ОСОБА_1 - договір кредиту № 945/415; ОСОБА_3 - договір кредиту № 945/411; ОСОБА_4 - договір кредиту № 945/416; ОСОБА_5 - договір кредиту № 945/417; ОСОБА_6 - договір кредиту № 945/414; ОСОБА_7 - договір кредиту № 945/409; ОСОБА_8 - договір кредиту № 945/412; ОСОБА_2 - договір кредиту № 945/410; ОСОБА_9 - договір кредиту № 945/419; ОСОБА_10 - договір кредиту № 945/413; на загальну суму 5 767 396,43 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД", а саме: в жилому будинку літ "А" нежитлові приміщення під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 425,20 м 2 , у тому числі у напівпідвалі площею 90,40 м 2 , приміщення першого поверху площею 272,8 м 2 , антресоль площею 62,00 м 2 , вхід до підвалу, ґанки, навіс літ. "а", сходи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 (свідоцтво про право власності на нежилі приміщення під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1" видане 29.04.2004 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 17.11.2003 № 1801-р, наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності від 28.04.2004 № 222, актом державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінчених капітальним ремонтом вбудованих нежилих приміщень під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 19.04.2004, затвердженим розпорядженням від 26.04.2004 № 589-р, зареєстроване ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя 29.04.2004 за № 1542 кн. 12 нж. стор. 144), - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.08.2010 позов задоволено повністю /том 4, арк. с. 62-71/. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 05.05.2006, укладеними між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД", що посвідчені приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстровані в реєстрі за №885, №877, №887, №889, №883, №875, №879, №875, №891, №881, а саме - в житловому будинку літ "А" нежитлові приміщення під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 425,20 м 2 , у тому числі у напівпідвалі площею 90,4 м 2 , приміщення І-го поверху площею 272,8 м 2 , антресоль площею 62,0 м 2 , вхід до підвалу, ґанки, навіс літ "а", сходи, вартістю за згодою сторін 6 012 000,00 грн.

Задоволено з вартості предмета іпотеки грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" за договорами кредиту, укладеними 05.05.2006 із: ОСОБА_1 - договір кредиту № 945/415; ОСОБА_3 - договір кредиту № 945/411; ОСОБА_4 - договір кредиту № 945/416; ОСОБА_5 - договір кредиту № 945/417; ОСОБА_6 - договір кредиту № 945/414; ОСОБА_7 - договір кредиту № 945/409; ОСОБА_8 - договір кредиту № 945/412; ОСОБА_2 - договір кредиту № 945/410; ОСОБА_9 - договір кредиту № 945/419; ОСОБА_10 - договір кредиту № 945/413, на загальну суму 5 767 396,43 грн, витрати по сплаті державного мита за звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 25 500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 6 012 000,00 грн.

На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 25.08.2010, що набрало законної сили 10.09.2010, господарським судом міста Севастополя видані накази від 27.09.2010 /том 4, арк. с. 91-92/.

На підставі наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу, про що винесено відповідну постанову від 12.03.2013 /том 5, арк. с. 27/.

Також, у день відкриття виконавчого провадження - 12.03.2013, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Новіковою Н.В. складено Акт опису та арешту майна боржника, яким, серед іншого, встановлені обмеження права користування арештованим майном з передачею майна на відповідальне зберігання ОСОБА_18 /том 5, арк. с. 28-29/.

22.03.2013, тобто у встановлений частиною першою статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України 10-денний строк, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД" (боржник) звернулось до господарського суду міста Севастополя зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо складення вказаного Акта опису та арешту майна боржника, накладення заборони на користування описаним та арештованим майном, а також передачі цього майна на відповідальне зберігання ОСОБА_18 /том 5, арк. с. 1-3/.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Акт опису та арешту майна боржника складено Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з порушенням вимог чинного законодавства та не зважаючи на те, що на момент його складання ще не сплив строк на добровільне виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 25.08.2010 у справі № 5020-12/107-063-10/222.

Також скаржник посилається на те, що державним виконавцем не було вжито заходів щодо виклику боржника для прийняття участі у виконавчих діях, які полягали в опису й арешті належного боржнику майна та обмеженні права боржника користуватися ним.

Ухвалою суду від 26.03.2013 скарга прийнята до провадження; розгляд скарги призначено на 04.04.2013 /том 5, арк. с. 13-16/.

У засіданні суду 04.04.2013 представники скаржника підтримали вимоги скарги і наполягали на її задоволенні з підстав, викладених у скарзі.

Присутній в судовому засіданні представник органу виконання судових рішень надала письмовий відзив на скаргу і документи в обґрунтування заперечень проти скарги та зазначила, що дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо складення Акта опису та арешту майна боржника та встановлення обмеження у праві користування арештованим майном є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, представник органу виконання судових рішень надала суду для огляду матеріали виконавчого провадження № 36970122 щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010 у справі № 5020-12/107-063-10/222.

Представник стягувача підтримала позицію органу виконання судових рішень, проти задоволення скарги заперечувала, вважає дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо складення Акта опису та арешту майна боржника та встановлення обмежень на користування ним правомірними.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД", заслухавши пояснення представників сторін виконавчого провадження та органу виконання судових рішень, дослідивши надані докази, суд визнав скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за наказами господарських судів.

Частиною першою статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

На реалізацію вказаного принципу і спрямовано процесуальний порядок примусового виконання судових рішень органами державної виконавчої служби.

Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні забезпечуються, серед іншого, правом сторони виконавчого провадження оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби (ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження").

Як установлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД" оскаржує, зокрема, Акт опису та арешту майна боржника, складений 12.03.2013 у межах виконавчого провадження № 36970122 /том 5, арк. с. 28-29/.

Вказане виконавче провадження відкрито Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі за заявою Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" від 11.03.2013 /том 5, арк. с. 26/ на підставі наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010 /том 5, арк. с. 34/, про що винесено відповідну постанову від 12.03.2013 /том 5, арк. с. 27/.

Отже, Акт опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні № 36970122 з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010 у справі № 5020-12/107-063-10/222 складено Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі у день відкриття виконавчого провадження.

З цього приводу суд зазначає таке.

Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України „Про виконавче провадження" у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. Натомість у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив лише в день відкриття виконавчого провадження здійснити опис іпотечного майна (а не накласти арешт на майно та встановити обмеження у його користуванні) /том 5, арк. с. 26/.

Таким чином, державний виконавець наклав арешт на майно боржника за відсутності відповідної заяви (прохання) стягувача.

Частиною другою статті 25 Закону України „Про виконавче провадження" врегульований порядок прийняття виконавчого документа до виконання та зокрема встановлено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто законом визначено, що накладення арешту на майно боржника на стадії відкриття виконавчого провадження можливо лише шляхом винесення відповідної постанови, Утім, при дослідженні судом матеріалів виконавчого провадження судом установлено, а органом державної виконавчої служби не заперечувалось, що така постанова відсутня.

Посилання органу виконання судових рішень на положення частини другої статті 57 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, відхиляються судом, оскільки стосуються вже примусового виконання судового рішення (на це вказує власне розташування статті 57 Закону, яку вміщено в Законі після статті 27).

Водночас, початок примусового виконання рішень визначений у статті 27 Закону України „Про виконавче провадження". Частиною першою названої статті унормовано, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як убачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем установлений строк на добровільне виконання - до 20.03.2013. Проте, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту здійснено 12.03.2013, тобто до спливу строку, встановленого на добровільне виконання.

Таким чином, в порушення вимог частини другої статті 25 Закону України „Про виконавче провадження", Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі описано та арештовано майно боржника не на підставі відповідної постанови, а шляхом складення Акта опису та арешту майна.

Також суд вважає за потрібне зауважити на тому, що згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону України „Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження").

В матеріалах виконавчого провадження міститься лише супровідний лист № 392/1183/4 від 12.03.2013 про надсилання боржнику копії постанови від 12.03.2013 про відкриття виконавчого провадження. Натомість, належних доказів виконання вищенаведених норм чинного законодавства органом виконання судових рішень не надано, що дозволяє суду дійти висновку про ненадсилання Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

В свою чергу, неповідомлення боржника про відкрите виконавче провадження та проведення виконавчих дій є порушенням його законних прав.

Слід зазначити, що відсутність законодавчо встановленого обов'язку державного виконавця повідомляти боржника про дату та учасників виконавчих дій не узгоджується із наданими сторонам виконавчого провадження (в тому числі і боржнику) правами на участь у провадженні виконавчих дій, заявлення відводів у передбачених Законом випадках, надання додаткових матеріалів, заявлення клопотань, висловлення власних доводів і міркувань з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, та заперечень проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження тощо (ч. 1 ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження").

За викладених обставин суд відхиляє відповідні доводи органу державної виконавчої служби.

До того ж, як зазначено вище, на державного виконавця покладений інший обов'язок: не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження").

Таким чином, державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010 у справі № 5020-12/107-063-10/222 допущено порушення частини п'ятої статті 25 та частини першої статті 31 Закону України „Про виконавче провадження" та, як наслідок, - частини першої статті 6 Закону України „Про виконавче провадження".

Крім того, на думку суду, державним виконавцем порушені права боржника як власника арештованого майна.

Такого висновку суд дійшов, з огляду на наступне.

У частині першій статті 321 Цивільного кодексу України закріплено конституційний принцип, згідно з яким право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном (ст. 317 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме: свідоцтвом від 29.04.2004 про право власності підтверджується, що ТОВ „Фірма „Борей-ЛТД" є власником нежилих приміщень під казино із баром „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 425,20 м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_10 /том 5, арк. с. 35/, а отже, на власний розсуд може володіти, користуватись та розпоряджатися належним йому майном. Обмеження цього право можливо лише у визначених законом випадках.

Як установлено судом, в Акті опису та арешту майна боржника головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Новіковою Н.В. встановлено обмеження права користування вказаним майном; майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_18 /том 5, арк. с. 28-29/, який є довіреною особою Приватного підприємства „Спеціалізоване підприємство Юстиція", про що свідчить довіреність № 41 від 01.02.2013 /том 5, арк. с. 6/.

Заперечуючи проти відповідних доводів скарги орган виконання судових рішень посилається на положення частини п'ятої статті 57 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном , здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З аналізу наведеної норми убачається, що обмеження права користування майном, його вилучення та передання на зберігання іншим особам може бути (але не обов'язково) встановлено/здійснено державним виконавцем лише у разі потреби та знов-таки на стадії примусового виконання судового рішення (при проведенні опису та арешту майна). При цьому, мають бути визначені вид, обсяг і строк обмеження.

Судом установлено, що на день складення акта опису та арешту майна строк на добровільне виконання рішення суду ще не сплинув, а відтак, проведення даної виконавчої дії є незаконним. Також, якоїсь нагальної потреби в обмеженні права боржника користуватись майном та необхідності його вилучення і передачі на відповідальне зберігання представнику Приватного підприємства „Спеціалізоване підприємство Юстиція" ОСОБА_18 (сторонній особі, а не боржнику) не існувало та жодних доказів в обґрунтування такої необхідності суду не надано. До того ж, державним виконавцем не зазначено строку обмеження.

За викладених обставин доводи органу державної виконавчої служби є неспроможними, а тому відхиляються судом.

Натомість, наявні підстави для визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Новікової Н.В. щодо здійснення 12.03.2013 виконавчих дій, які виразились в опису та арешті об'єкта нерухомого майна - нежилих приміщень під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 425,20 м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_10, складенні Акта опису та арешту майна від 12.03.2013 та накладенні заборони на користування цим майном, а також для скасування Акта опису та арешту майна боржника, у зв'язку з чим вимоги скаржника у відповідних частинах підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі передати власнику на відповідальне зберігання належне йому нерухоме майно суд зауважує на такому.

Як зазначалось вище, Акт опису та арешту майна від 12.03.2013 складений державним виконавцем із порушенням вимог чинного законодавства, на підставі чого підлягає скасуванню. Водночас, питання щодо передання майна на відповідальне зберігання безпосередньо пов'язано із описом та арештом майна та є похідним від нього. Зважаючи на прийняття судом рішення про скасування Акта, яким було накладено арешт на майно, питання щодо передачі цього майна на відповідальне зберігання будь-кому відпадає та може виникнути лише в майбутньому. Проте, об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 425,20 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_10, підлягає поверненню боржникові.

Зважаючи на викладене, вимога скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі передати власнику на відповідальне зберігання належне йому нерухоме майно задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД" про заборону Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі накладати заборону на користування боржником належним йому нерухомим майном суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із аналізу вказаної правової норми вбачається, що одним із способів захисту права власності є звернення до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном, яка може пред'являтися лише власником майна і у випадках створення фактичних або юридичних перешкод у користуванні майном. Скаржник звернувся до суду з вимогою про заборону Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі в подальшому накладати заборону на користування спірним нерухомим майном боржника.

Як зазначалось вище, суд дійшов висновку про необхідність скасування Акта опису та арешту майна боржника від 12.03.2013, а тому встановлене у ньому обмеження щодо користування майном боржника також підлягає скасуванню.

Водночас, вимога скаржника про заборону Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі в подальшому накладати заборону на користування нерухомим майном нічим не обґрунтована та не відповідає нормам Закону України „Про виконавче провадження", яким державного виконавця наділено низкою прав, в тому числі правом в разі потреби встановлювати обмеження права користування майном боржника.

За наведених обставин вимога скаржника про заборону Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі накладати заборону на користування боржником належним йому нерухомим майном також не підлягає задоволенню.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Підсумовуючи вищевикладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо складення Акта опису та арешту майна боржника, накладення заборони на користування описаним та арештованим майном, а також передачі майна на відповідальне зберігання ОСОБА_18 при виконанні наказу господарського суду міста Севастополя від 27.09.2010 у справі № 5020-12/107-063-10/222 є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Борей-ЛТД" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо складення Акта опису та арешту майна боржника, накладення заборони на користування описаним та арештованим майном, а також передачі майна на відповідальне зберігання ОСОБА_18, - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Новікової Н.В. щодо здійснення 12.03.2013 виконавчих дій, які виразились в опису та арешті об'єкта нерухомого майна - нежилих приміщень під казино з баром „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 425,20 м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_10, складенні Акта опису та арешту майна від 12.03.2013 та накладенні заборони на користування цим майном.

3. Скасувати Акт опису та арешту майна боржника від 12.03.2013, складений головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Новіковою Н.В. у межах виконавчого провадження № 36970122.

4. В решті вимог - у задоволенні скарги відмовити.

Суддя (підпис) В.О. Головко