Постанова

від 04.04.2013 по справі 5011-38/5622-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа№ 5011-38/5622-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від Заступника прокурора м. Києва: Стретович М.О. - помічник прокурора

від позивача: не з»явився

від відповідача-1: Голобенко Л.В. - юрист

від відповідача-2: Прощенко С.В. - юрист, Шарахматова Т.Є. - юрист

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти", Київської міської ради

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 11.12.2012р.

у справі № 5011-38/5622-2012

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти"

третя особа: Головне управління охорони культурної спадщини

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутнім права користування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/5622-2012 позов задоволено, визнано недійсним рішення Київської міської ради від 08.10.09р. № 491/2560 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1336 кв. м., що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 07.05.10р. за № 82-6-00580.

Визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" права користування земельною ділянкою, площею 1336 кв. м., кадастровий номер 8000000000:82:022:0011, що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, вартість якої становить 2729474,83 грн.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 54857 грн. 74 коп.

На підставі рішення суду з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 804 грн. 75 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що вимоги позивачів є недоведеними та не підлягають задоволенню, а місцевим судом порушено норми матеріального права, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було прийнято рішення, яке є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що рішенням Київради від 28.03.2002р. № 370/1804 оспорювану територію за функціональним призначенням віднесено до земель громадських будівель і споруд, що спростовує твердження про належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, а висновки суду в цій частині не відповідають обставина справи.

Крім того, відповідач-2 вважає, що є посилковими висновки місцевого суду про те, що оспорювана ділянка знаходиться в архітектурній охоронній зоні Верхнє плато Липки, є охоронною зоною відповідно до рішення № 920, відноситься до земель історико-культурного призначення та є особливо цінною, у зв'язку із чим оспорюване рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідач-2 вважає, що позивачами не зазначено які саме права або охоронювані законом інтереси Держземагентства, які б вимагали судового захисту були порушені внаслідок видання спірних рішень Київради та договору оренди із апелянтом, яким чином відновлюватимуться права або інтереси у визначений прокурором спосіб захисту.

Апелянт зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що вимога про визнання відсутності у скаржника права на користування земельною ділянкою є вимогою майнового характеру, у зв'язку із чим з апелянта було стягнуто 54 857, 74 грн. судового збору. Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка є чинною, вимога про визнання відсутності права користування не підлягає вартісній оцінці, отже є вимогою немайнового характеру, а відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання заяви немайнового характеру розмір судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати. Апелянт вважає, що за таких обставин сума сплаченого судового збору, сплачена в більшому розмірі, ніж передбачено законом, а саме 26 861, 87 грн., підлягає поверненню апелянту, оскільки апелянтом сплачено під час подання апеляційної скарги 50% від суми стягнутої за оскаржуваним рішенням суду.

Київська міська рада, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з»ясування всіх обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Київська міська рада посилається на те, що приймаючи рішення від 08.10.2009 № 491/2560 жодним чином не порушувала права позивача, не позбавляла та не могла позбавити Державне агентство можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, крім того, Державне агентство не наділене повноваженнями розпоряджатися землями комунальної власності м. Києва.

Апелянт зазначає, що земельна ділянка по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м.Києва надана ТОВ «Інвестиційні проекти», не віднесена до земель історико-культурного призначення, а тому проект землеустрою щодо надання земельної ділянки не підлягає проведенню обов'язковій державні експертизі (ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Крім того, на думку апелянта, місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо обов'язкового погодження проекту відведення з Верховною Радою України, відповідно до статті 150 ЗК України, оскільки погодження з Верховною Радою України необхідне при вилученні (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель.

На підставі рішення Київської міської ради від 08.10.09 № 491/2560 був укладений договір оренди від 07.05.10 №82-6-00580. На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції рішення Київради від 08.10.09 №491/2560 чинне, отже підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від відсутні.

Апелянт вважає, що з позовної заяви не вбачається у чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтовано з посиланнями на норми чинного законодавства, відповідно до яких прокуратура просить визнати зазначені договори недійсними, а також у чому вони конкретно не відповідають вимогам закону. На сторінці 5 позовної заяви прокурором зазначено, що відповідно до ст. ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, проте прокурор не наводить переліку актів, яких сторони не дотрималися під час укладення оспорюваних договорів оренди, або яким актам законодавства безпосередньо суперечать зазначені договори оренди та угоди про внесення змін до договорів оренди.

Апелянт звертає увагу суду на те, що на даний час рішення Київської міської ради від 01.11.07 № 1123/3956 чинне, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди від 08.04.2008 № 66-6-00469.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думки представників прокуратури, відповідача-1, відповідача -2, колегія вважає, що в справі достатньо доказів для її розгляду по суті, та приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників позивача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Прокуратурою міста Києва під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства України при передачі Київською міською радою у власність (оренду) земель у м. Києві, прокурором встановлено, що рішенням Київської міської ради від 08.10.99 № 491/2560 ТОВ «Інвестиційні проекти» відведено земельну ділянку для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва. Прокурор вважає, що спірне рішення Відповідача-1 підлягає визнанню недійсним з наступних підстав. Спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, тому вилучення даної земельної ділянки мало відбуватись з розробленням історико - містобудівного обґрунтування, з проведенням обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації та отримання відповідного висновку, після погодження даного питання з Верховною Радою України. Оскільки спірне рішення Відповідача 1 було прийнято з порушенням норм земельного законодавства України, то спірний договір, укладений між Відповідачами 1 та Відповідачем 2, також підлягає визнанню недійсними.

Прокурор звернувся до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про: 1) визнання недійсним рішення Відповідача-1 від 08.10.09р. №491/2560 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва"; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, укладеного між Відповідачем -1 та Відповідачем-2 та зареєстрований Головним управлінням охорони культурної спадщини у книзі записів державної реєстрації договорів 07.05.10р. за №82-6-00580; 3) визнання відсутності у Відповідача-2 права користування земельною ділянкою площею 0,1336 га, кадастровий номер 8000000000:82:022:001, вартість якої становить 2729474,83 грн., що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.1979р. рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури м. Києва" затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва та їх статуту згідно з додатками №1,2.

Відповідно до додатку №1 до зазначеного рішення, до архітектурних охоронних зон відноситься зона Верхнє плато "Липки" в межах: вул. Кірова, Кловський спуск, вул. Кловська, вул. Богомольця, пров. Дзержинського, вул. Круглоуніверситетська, вул. Орджонікідзе, ділянка Жовтневого палацу.

Земельний кодекс Української РСР в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 920, та Закон УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» від 13.07.1978 р. передбачав створення охоронних зон навколо земель заповідників та пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури (ст. 29 Закону).

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Статтею 112 ЗК України закріплено, що правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

12.07.2000 р. набув чинності Закон України «Про охорону культурної спадщини». Відповідно до ст.32 зазначеного Закону охоронна зона - це зона охорони пам'яток, яка може встановлюватись навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів та набуває статусу охоронної зони з моменту виготовлення науково-проектної документації та затвердження меж охоронної зони органом охорони культурної спадщини.

Однак в матеріалах справи відсутні докази щодо вжиття відповідних заходів стосовно спірної ділянки. З наведеного вбачається, що спірна земельна ділянка не набувала статусу архітектурної охоронної зони у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п.3 Перехідних положень Закону «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Стосовно визнання охоронних зон, встановлених відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», вищезазначений Закон застережень не має.

Відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Місцевим судом не було взято до уваги, ту обставину, що статус та правовий режим охоронних зон в Україні врегульовано іншим чином, відмінним від встановленого законодавством СРСР.

Крім того судом не враховано, що нормами Закону «Про охорону культурної спадщини» не передбачено збереження статусу охоронних зон, встановлених відповідно до законодавства УРСР, до набуття чинності Законом «Про охорону культурної спадщини».

Згідно листа Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської рада КМДА від 27.09.2012 р., у Головного управління відсутня інформація стосовно розробки та затвердження науково-проектної документації по встановленню охоронних зон пам'яток Верхнє плато Липки, як того прямо вимагає ст.32 Закону «Про охорону культурної спадщини».

17.05.02р. розпорядженням № 979 Київської міської державної адміністрації "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" внесено зміни в додатки до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві", які викладено в редакції згідно з додатками 1, 2.

Відповідно до п.2.1.7 додатку №1 "Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва" до охоронних зон відноситься Верхнє плато Липки в межах: вул. Грушевського, Кловський узвіз, вул. Кловська, вул. Академіка Богомольця, пров. Івана Козловського, вул. Круглоуніверситетська, вул. Банкова, ділянка Міжнародного центру культури та мистецтва.

Згідно з п.4 додатку №2 до розпорядженням Київської міської державної адміністрації №979 для історико-культурних заповідників, зон охорони пам'яток історії та культури необхідно передбачати збереження історичного планування і забудови, історичного середовища і ландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармонуючих споруд, які наносять фізичну, естетичну та екологічну шкоду.

Відповідно до п.6 додатку №2 до розпорядженням Київської міської державної адміністрації №979 у межах охоронних зон, зон регулювання забудови та зон охоронюваного природного ландшафту відповідно до законодавства забороняється проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища.

Згідно з п.14 додатку №2 до розпорядженням Київської міської державної адміністрації №979 історико-культурні заповідники і охоронні зони пам'яток історії та культури належать до земель історико-культурного призначення.

Із змісту розпорядження № 979 Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002р. вбачається, що воно не встановлює обмежень щодо відведення спірної земельної ділянки, а містить лише заборону проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища.

28.03.2002р. рішенням Київради № 370/1804 було затверджено Генеральний план розвитку міста і з 2002 р. спірна земельна ділянка належить до території громадських будівель і споруд, що виключає можливість збереження статусу земель історико-культурного призначення. Зазначене рішення Київської міської ради є чинним та таким, що підлягає виконанню.

На підставі викладеного, колегія приходить до висновку, що місцевий суд дійшов помилкових висновків про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в архітектурній охоронній зоні Верхнє плато Липки, є охоронною зоною відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 920 від 16.07.1979р. відноситься до земель історико-культурного призначення та є особливо цінною, оскільки спірна земельна ділянка не набувала статусу архітектурної охоронної зони або історико-культурного призначення у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-ХІV місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад (ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону).

Згідно положень вказаного закону місцева державна адміністрація, в даному випадку й Київська міська державна адміністрація, здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; здійснює управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку; вносить пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовує їх виконання.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що, зокрема, право розпорядження землями територіальної громади м. Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить Київській міській раді.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням КМДА № 690 від 16.05.2008 р. «Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів» затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення (протокол від 08.05.2008 №7), відповідно до якого ТОВ «Інвестиційні проекти» визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для будівництва торгово-офісного будинку об'єктами соціально-культурного призначення на вул. Шовковичній, 13-15/1.

Колегія вважає висновок місцевого суду про належність оспорюваної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення у зв'язку із відсутністю доказів виключення вказаної ділянки із категорії земель історико-культурного призначення Верховною Радою, кабінетом Міністрів та Київською міською радою необгрунтованим, оскільки ст. 20 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття Київрадою оспорюваних рішень, передбачалося, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту), в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Із змісту Земельного кодексу України вбачається, що вилучення (викуп) земельної ділянки проводиться лише у випадку, коли відповідна земельна ділянка перебуває у власності або користуванні іншої особи.

Порядок вилучення таких земель регламентований ст.149 ЗК України, відповідно до п.9 якого Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться в тому числі землі історико-культурного призначення. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Київської і Севастопольської міських рад.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка до моменту її передачі в оренду ТОВ «Інвестиційні проекти» не перебувала у власності або користуванні інших юридичних або фізичних осіб, отже рішення про виключення ділянки з категорії земель історико-культурного призначення повинно прийматися Київською міською радою, а не Верховною Радою України чи Кабінетом Міністрів.

Відтак, суд помилково застосував норми Земельного кодексу України щодо вилучення (викупу) земельної ділянки особливо цінних земель з нормами Земельного кодексу України, що регулюють встановлення (зміну) цільового призначення ділянок.

Розпорядженням КМДА № 690 від 16.05.2008 р. «Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів» затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення (протокол від 08.05.2008 №7), відповідно до якого ТОВ «Інвестиційні проекти» визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для будівництва торгово-офісного будинку об'єктами соціально-культурного призначення на вул. Шовковичнії, 13-15/1.

Тобто до того, як ТОВ «Інвестиційні проекти» стало переможцем конкурсу оспорювана земельна ділянка не знаходилась в постійному користуванні чи у власності громадян або юридичних осіб, не належала до особливо цінних земель та не вимагала вилучення за рішенням Кабінету Міністрів України та погодженням Верховною Радою України.

15.09.08р. заступником Київського міського голови -секретарем Київради надано згоду на розроблення документації із землеустрою Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство".

У вересні 2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Проект" був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення на вул. Шовковичній 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

03.10.08р. Головне управління охорони культурної спадщини направило Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство" лист, відповідно до якого за попередніми даними ділянка розташована в історичному ареалі міста, центральній планувальній зоні, архітектурній охоронній зоні (рішення Київради від 28.03.02 №370/1804, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979), в історичній місцевості Липки. За адресою вул. П. Орлика, 1/15 знаходиться особняк Ковалевського (1912-1913) арх. П.Ф.Альошин, пам'ятка історії та архітектури національного значення, охор. №908 (постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442). Для підготування належного висновку, Комунальне підприємство "Київське інвестиційне агентство" повинно надати до Головного управління відомості про історико-культурну, архітектурну, містобудівну цінність ділянки та її забудови, інформаційні матеріали про допустимі види проектування, з попередньою оцінкою впливу об'єкта проектування на збереження традиційного характеру середовища, проектні пропозиції забудови пропонованої ділянки, з аналізом зазначеного будівництва, а також розробити історико-містобудівні обгрунтування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.

07.10.08р. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища погодило Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство" проект землеустрою для проведення державної землевпорядної експертизи та подальшого затвердження в установленому порядку.

20.10.08р. Київська міська санепідемстанція надала Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство" висновок №1654 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, в якому погодила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

30.10.08р. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надало Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство" висновок №08-2368-В щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні інвестиційних проектів для реалізації їх на конкурсних засадах, відповідно до якого з урахуванням зазначених вимог в проекті землеустрою, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечувало проти відведення земельної ділянки для реалізації інвестиційного проекту на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку під будівництво та експлуатацію багатофункціонального комплексу, що включають приміщення різного призначення, без права забудови до погодження і затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

01.12.08р. Управління охорони навколишнього природного середовища в своєму листі повідомило комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство", що проектом будівництва необхідно передбачити збереження дерев декоративних порід (каштан, берест, ялина звичайна). Видалення інших насаджень не погіршить екологічний стан даної території. Враховуючи вищевикладене Управління погодило дані висновки обстеження зелених насаджень за умови збереження або пересадки дерев декоративних порід. Погодження носить попередній характер і не дає права на використання даної ділянки до відповідного рішення Київради, оформлення права землекористування, розроблення проекту будівництва та погодження його відповідно до чинного законодавства.

02.12.08р. Управління охорони навколишнього природного середовища погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" для реалізації інвестиційного проекту на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, згідно чинного законодавства.

07.09.09р. Державна служба з питань національної культурної спадщини в своєму листі №22-3137/35 погодила Комунальному підприємству "Київське інвестиційне агентство" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шовковичній, 13-15/1 в Печерському районі м. Києва для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення у разі вирішення у встановленому порядку питань майново-правового характеру та отримання згоди землекористувача. Оскільки означена земельна ділянка розташовується в центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, в безпосередній близькості до пам'ятки архітектури національного значення - будинку по вул. Пилипа Орлика, 1/15, будівництво об'єктів комплексу здійснювати за проектною документацією, розробленою на підставі історико - містобудівного обґрунтування з урахуванням потреб збереження оточуючого історичного середовища та прилеглих пам'яток і об'єктів культурної спадщини та погодженою в порядку, визначеному законодавством та державними нормами, в тому числі з Держкультурспадщини.

У вересні 2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Епоха-Гео" був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу 2 для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення на вул. Шовковичній 13-15/1 у Печерському районі.

21.09.09р. директор Комунального підприємства "Київське інвестиційне агентство" Гладуняк Р.М. та директор Відповідач 2 Ткачук Л.О. направили Київському міському голові лист, в якому просили переоформити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастрова справа №Д-4036 на Відповідача 2 та вважати висновки, якими погоджено зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шовковична, 13-15/1 у Печерському районі міста Києва дійсними для Відповідача 2.

23.09.09р. на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури ухвалили підтримати пропозицію, викладену в листі генерального директора Комунального підприємства "Київське інвестиційне агентство" Гладуняка Р.М. та директора Відповідач 2 Ткачука Л.О. від 22.09.09р. № 36551. Ухвалено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) переоформити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з КП "Київське інвестиційне агентство" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" та вважати висновки, якими погоджено зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі міста Києва дійсними для Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти".

06.10.09р. Головним управлінням земельних ресурсів надано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до якого Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) погодило Відповідачу-2 зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

08.10.09р. рішенням Київської міської ради "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва" № 491/2560 відповідно до статей 93, 123, 124, Перехідних положень Земельного кодексу України, після розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу-2 для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до п.2 зазначеного рішення Київської міської ради передано Відповідачу -2, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,13 га для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Згідно з п.3.4 рішення Київської міської ради зобов'язано Відповідача-2 виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 30.10.2008 №19-13482 та від 06.11.2008 №09-13790, Київської міської санепідемстанції від 30.10.2008 №9138, управління охорони навколишнього природного середовища від 02.12.2008 №071/04-4-22/6895, Державної служби з питань національної культурної спадщини та Головного управління земельних ресурсів.

Слід зазначити, що станом на момент прийняття Київрадою рішення № 491/2560 від 08.10.1009р. земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, охоронною зоною вважалася зона охорони окремих пам'яток, комплексів, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (ст.ст.1, 32 Закону) та яка набуває статусу охоронної зони з моменту виготовлення науково-проектної документації та затвердження її меж органом охорони культурної спадщини.

Згідно листа Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської рада КМДА від 27.09.2012 р., у Головного управління відсутня інформація стосовно розробки та затвердження науково-проектної документації по встановленню охоронних зон пам'яток Верхнє плато Липки, як того прямо вимагає ст.32 Закону «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, до особливо цінних земель відносяться в тому числі землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного Київрадою рішення, до земель історико-культурного призначення віднесено лише ті земельні ділянки, на яких безпосередньо розташовані історико-культурні об'єкти. Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо на оспорюваній ділянці не розташовано жодного історико-культурного об'єкту. Науково-проектної документації щодо встановлення охоронної зони та затвердження її меж органом охорони культурної спадщини здійснено не було. У зв'язку із цим вказана ділянка не може вважатись землею історико-культурного призначення та відноситись до особливо цінних земель.

Місцевим судом помилково віднесено оспорювану ділянку до особливо-цінних земель, а висновок суду про те, що розроблений проект землеустрою щодо відведення оспорюваної ділянки повинен був пройти державну експертизу землевпорядної документації, є необ'єктивним.

Відповідно до п.7 ст.123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради, передбачено погодження проекту відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом.

Як вбачається із редакції Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», чинної на момент прийняття оспорюваного Київрадою рішення, обов'язковій державній експертизі підлягають в тому числі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, а також земель історико-культурного призначення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, віднесеної до території громадських будівель і споруд, до цього переліку не відноситься.

Однак місцевим судом не було прийнято до уваги ту обставину, що спірна ділянка віднесена до території громадських будівель і споруд, відведення якої не вимагає проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Таким чином, висновок місцевого суду щодо скасування рішення Київської міської ради міської ради про передачу землі ТОВ «Інвестиційні проекти» під забудову у зв'язку із не проведенням державної експертизи є необґрунтованим.

29.04.10р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Відповідач -1, на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.09р. № 491/2560, за актом приймання-передачі передав, а Відповідач - 2 прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору оренди об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Шовковична, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва; розмір 1336 кв. м.; цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення; кадастровий номер - 8000000000:82:022:0011.

Згідно з п.2.2. договору оренди згідно з витягом з технічної документації №Ю-29076/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (київської міської державної адміністрації) від 15.04.10р. №129 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2729474,83 грн. Відповідно до п.3.1. договору договір укладено на 49 років.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про що зроблено запис від 07.05.10р. за №82-6-00580 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (п.3 ст. 203 ЦК України).

Наявність підписаного 15.10.2007 року правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 ЦК України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 29.04.10р., укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти", на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.09р. № 491/2560, був укладений з дотриманням вимог діючого законодавства України і відповідає вимогам статей 203, 215, 638 Цивільного кодексу України, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що позивачами не зазначено, які саме права або охоронювані законом інтереси Держземагентства, які б вимагали судового захисту були порушені внаслідок прийняття оспорюваного рішення Київради та укладення договору оренди із Скаржником, яким чином відновлюватимуться ці права або інтереси у визначений прокурором спосіб захисту.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи та не досліджено доказів, а також не зазначено підстав, встановлених законом, які б зумовили задоволення позову.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Крім того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що вимога позивача про визнання відсутності у ТОВ «Інвестиційні проекти» права на користування земельною ділянкою є вимогою майнового характеру, у зв'язку із чим з ТОВ «Інвестиційні проекти» рішенням суду стягнуто судовий збір в розмірі 54 857 грн. 74 коп.

Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (яка згідно з п. 3 інформаційного листу Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1625/2011 є чинною), п.1 інформаційного листу Вищого господарського суду України від 05.07.2012 р. №01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

Вимога про визнання відсутності права користування не підлягає вартісній оцінці, отже є вимогою немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 ст.4 Закон України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI, установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі, зокрема, з 1 січня - 1073 грн.

Таким чином, на момент подання апеляційної скарги (28.12.2012) розмір мінімальної заробітної плати становить 1073 грн.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення у - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві викладено дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або подання доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Позивачем заявлено три немайнові вимоги, по кожній з яких до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір.

Таким чином, за подання апеляційної скарги ТОВ «Інвестиційні проекти» мало сплатити 1609, 50 грн., однак квитанцією № ПН1582 від 26.12.2012р. було сплачено 50 відсотків від суми стягнутої із ТОВ «Інвестиційні проекти» за оскаржуваним рішенням місцевого суду 27 428,87 грн. та ще за дві немайнові вимоги, що разом складає 28562, 87 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищенаведеного колегія приходить до висновку про те, що вимоги апелянта ТОВ «Інвестиційні проекти» щодо повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме сума 26 953, 37 грн. судового збору підлягає поверненню.

Разом з тим, колегією встановлено, що Київською міською радою при подання апеляційної скарги платіжним дорученням № 1244 від 27.12.2012р. сплачено судовий збір у розмірі 536,60 грн. - тобто за одну немайнову вимогу.

Оскільки Київська міська рада в апеляційній скарзі просила рішення місцевого суду скасувати повністю, при поданні апеляційної скарги судовий збір повинен оплачуватись по кожній немайновій вимозі в розмірі 1609,50 грн.

Таким чином з Київської міської ради до Державного бюджету України підлягає стягненню 1072, 90 грн. (1609, 50 грн.- 536.60 грн.) недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

В зв'язку із задоволенням апеляційних скарг слід здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, а також відшкодувати за рахунок позивача витрати відповідачів по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2012р. справі № 5011-38/5622-2012 задовольнити.

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2012р. справі № 5011-38/5622-2012 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-32/15619-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у м.Києві, ЄДРПОУ 37993783, код 820019 р/р 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1072,90 грн. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України ( ГУ ДКСУ у м.Києві, ЄДРПОУ 37993783, код 820019 р/р 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" (04074, м. Київ, вул. Шовковична, 38 код 33544049) 26 953, 37 грн. надмірно сплачений судовий збір.

Видати наказ.

Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України ( 03150, м.Київ, вул. Народного ополчення, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" (04074, м. Київ, вул. Шовковична, 38, код 33544049) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України ( 03150, м.Київ, вул. Народного ополчення, 3) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 5011-38/5622-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.