Постанова

від 11.09.2013 по справі 5011-38/5622-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 5011-38/5622-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаКарпова В.Г. (дов. від 29.04.2013 р.) відповідача-1 відповідача-2Ткаченко А.Т. (дов. від 18.06.2013 р. № 225-КР-752) Шарахматова Т.Є. (дов. від 22.07.2013 р.) прокуратуриКозакова І.М. (посв. від 01.07.2013 р. № 018008) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. у справі № 5011-38/5622-2012 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до 1. Київської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" за участю третьої особиГоловного управління охорони культурної спадщини провизнання недійсним рішення; визнання недійсним договору; визнання відсутнім права користування

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Запорощенка М.Д., суддів Акулової Н.В., Владимиренко С.В. розгляд касаційної скарги заступника прокурора міста Києва у справі № 5011-38/5622-2012 призначено на 27.08.2013 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/993 від 21.08.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Запорощенко М.Д. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-38/5622-2012, за результатами якого для її розгляду визначено суддю Данилову М.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.08.2013 р. касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва у даній справі призначено до розгляду на 11.09.2013 р.

Про зміну складу колегії суддів присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 11.09.2013 р. прокурора та представників сторін було повідомлено. Відводів складу колегії суддів заявлено не було.

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про:

- визнання недійсним рішення Київської міської ради від 08.10.2009 р. №491/2560 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти", та зареєстрований Головним управлінням охорони культурної спадщини у книзі записів державної реєстрації договорів 07.05.2010 р. за № 82-6-00580;

- визнання відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" права користування земельною ділянкою площею 0,1336 га, кадастровий №8000000000:82:022:001, вартість якої становить 2 729 474, 83 грн., що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Київської міської ради від 08.10.2009 р. № 491/2560 було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства, зокрема, статей 123, 150, 151 Земельного кодексу України, оскільки відведення земельної ділянки площею 0,1336 га, що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, відбулося з порушенням передбаченого законодавством порядку, оскільки матеріали вибору земельної ділянки та погодження місця її розташування не розроблялись, контролюючими органами не погоджувались та рішення Київської міської ради про їх затвердження не приймалось, до того ж, спірна земельна ділянка, за твердженням прокурора, належить до земель історико-культурного призначення, тому вилучення такої земельної ділянки мало відбуватись з розробленням історико-містобудівного обґрунтування, з проведенням обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації та отриманням відповідного висновку після погодження даного питання з Верховною Радою України.

З цих підстав заступник прокурора міста Києва зазначав, що укладений на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.2009 р. № 491/2560 договір оренди земельної ділянки від 07.05.2010 р. має бути визнаний недійсним.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2012 р. у справі № 5011-38/5622-2012 (суддя Власов Ю.Л.) позов заступника прокурора міста Києва задоволено повністю.

За апеляційними скаргами Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову від 04.04.2013 р. (колегія суддів: головуючий Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), якою рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2012 р. скасував та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову заступника прокурора міста Києва відмовив повністю.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2012 р., підтримуючи доводи своєї позовної заяви та посилаючись на те, що апеляційним судом порушено норми матеріального права, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було прийнято рішення, яке є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 690 від 16.05.2008 р. "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення (протокол від 08.05.2008 р. № 7), відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для будівництва торгово-офісного будинку об'єктами соціально-культурного призначення на вул. Шовковичній, 13-15/1.

23.09.2009 р. на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури ухвалили підтримати пропозицію, викладену в листі генерального директора Комунального підприємства "Київське інвестиційне агентство" Гладуняка Р.М. та директора товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" Ткачука Л.О. від 22.09.2009 р. №36551, в результаті чого було ухвалено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) переоформити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з Комунального підприємства "Київське інвестиційне агентство" на товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" та вважати висновки, якими погоджено зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реалізації інвестиційного проекту на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, дійсними для товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти".

06.10.2009 р. Головним управлінням земельних ресурсів надано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до якого Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) погодило товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

08.10.2009 р. рішенням Київської міської ради "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва" № 491/2560 відповідно до статей 93, 123, 124 та Перехідних положень Земельного кодексу України, після розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 2 зазначеного рішення Київської міської ради передано товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,13 га для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Згідно з пунктом 3.4 рішення Київської міської ради зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 30.10.2008 р. № 19-13482 та від 06.11.2008 р. № 09-13790, Київської міської санепідемстанції від 30.10.2008 р. № 9138, управління охорони навколишнього природного середовища від 02.12.2008 р. № 071/04-4-22/6895, Державної служби з питань національної культурної спадщини та Головного управління земельних ресурсів.

29.04.2010 р. між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.2009 р. № 491/2560, за актом приймання-передачі передала, а товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" прийняло в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування: вул. Шовковична, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва; розмір 1336 кв. м.; цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення; кадастровий № 8000000000:82:022:0011.

Відповідно до пункту 2.2. договору оренди згідно з витягом з технічної документації № Ю-29076/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 15.04.2010 р. № 129 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 729 474, 83 грн.

Згідно з пунктом 3.1. договору договір укладено на 49 років.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про що зроблено запис від 07.05.2010 р. за № 82-6-00580 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, рішення Київської міської ради від 08.10.2009 р. № 491/2560 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти".

Згідно статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії сільські, селищні міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин, (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки), вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Заступник прокурора в обгрунтування своєї правової позиції посилається на приписи статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 53 Земельного кодексу України, та зазначає, що відведена товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельна ділянка для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, відноситься до земель історико-культурного призначення, та як наслідок, є особливо-цінною землею, порядок вилучення якої мало відбуватись з розробленням історико-містобудівного обґрунтування, з проведенням обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації та отримання відповідного висновку, після погодження даного питання з Верховною Радою України. у відповідності до статті 150 Земельного кодексу України.

У відповідності до положень статті 53 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату відведення земельних ділянок), до земель історико-культурного призначення відносились землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону україни "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

У відповідності до частини 2 статті 150 Земельного кодексу України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 7 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради) передбачено погодження проекту відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом.

Як вбачається із Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради) обов'язковій державній експертизі підлягають, в тому числі, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, а також земель історико-культурного призначення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інтсанцій, 16.07.1979 р. рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури м. Києва" було затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва та їх статуту згідно з додатками № 1, 2.

Відповідно до додатку № 1 до зазначеного рішення до архітектурних охоронних зон відносилась зона Верхнє плато "Липки" в межах: вул. Кірова, Кловський спуск, вул. Кловська, вул. Богомольця, пров. Дзержинського, вул. Круглоуніверситетська, вул. Орджонікідзе, ділянка Жовтневого палацу.

Судами встановлено, що 28.03.2002 р. рішенням Київради № 370/1804 було затверджено Генеральний план розвитку міста, відповідно до якого з 2002 року спірна земельна ділянка по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва належить до території громадських будівель і споруд.

17.05.2002 р. розпорядженням № 979 Київської міської державної адміністрації "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 р. № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" внесено зміни в додатки до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 р. № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві", які викладено в редакції згідно з додатками 1, 2.

Відповідно до пункту 2.1.7 додатку № 1 "Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва" до охоронних зон відноситься Верхнє плато "Липки" в межах: вул. Грушевського, Кловський узвіз, вул. Кловська, вул. Академіка Богомольця, пров. Івана Козловського, вул. Круглоуніверситетська, вул. Банкова, ділянка Міжнародного центру культури та мистецтва.

Разом з тим, із змісту розпорядження № 979 Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 р. не вбачається встановлення обмежень щодо відведення спірної земельної ділянки по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент прийняття Київрадою спірного рішення № 491/2560 від 08.10.2009 р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва" відповідно до приписів Закону України "Про охорону культурної спадщини" охоронною зоною вважалася зона охорони окремих пам'яток, комплексів, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та яка набуває статусу охоронної зони з моменту виготовлення науково-проектної документації та затвердження її меж органом охорони культурної спадщини.

Проте, в матеріалах справи, досліджених апеляційним судом, відсутні належні докази набуття спірною земельною ділянкою по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва статусу архітектурної охоронної зони або землі історико-культурного призначення у порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, згідно листа Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2012 р., у Головного управління відсутня інформація стосовно розробки та затвердження науково-проектної документації по встановленню охоронних зон пам'яток Верхнє плато "Липки".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, безпосередньо на оспорюваній ділянці по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва не розташовано жодного історико-культурного об'єкту, науково-проектної документації щодо встановлення охоронної зони та затвердження її меж органом охорони культурної спадщини здійснено не було, а отже, спірна земельна ділянка не відносяться до земель історико-культурного призначення та не має статусу архітектурної охоронної зони, та як наслідок, не відносяться до особливо цінних земель, на відчуження яких повинна отримуватись згода Верховної ради України, до того ж, спірна ділянка віднесена до території громадських будівель і споруд, відведення якої не вимагає проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення № 491/2560 від 08.10.2009 р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва" було прийнято Київською міською радою у межах власної компетенції та у повній відповідності до вимог земельного законодавства України, чинного на момент його прийняття.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку заступником прокурора м. Києва не було враховано, що спірне рішення Київської міської ради №491/2560 від 08.10.2009 р. реалізоване та повністю виконане. За таких обставин, вимога про визнання недійсним зазначеного рішення Київської міської ради не може бути підставою для відновлення порушених, на думку заступника прокурора м. Києва, прав позивача.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти", та зареєстрованого Головним управлінням охорони культурної спадщини у книзі записів державної реєстрації договорів 07.05.2010 р. за № 82-6-00580, а також визнання відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" права користування зазначеною земельною ділянкою, слід зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи статті 124 Земельного кодексу України відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, зокрема через недодержання конкурентних засад, лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність рішення Київської міської ради № 491/2560 від 08.10.2009 р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва" вимогам законодавства чинного на момент його прийняття, підстав для визнання, укладеного на виконання вказаного рішення, договору оренди землі недійсним у відповідності до приписів чинного законодавства не вбачається.

Враховуючи викладене, підстави для визнання відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" права користування спірною земельною ділянкою також відсутні.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заступника прокурора м. Києва, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. у справі № 5011-38/5622-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова