Постанова

від 04.04.2013 по справі 5010/1436/2012-8/45

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа № 5010/1436/2012-8/45

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желіка М. Б.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - Данилевського О. М.,

від відповідача - Ягиш В. М.,

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ вих. №14/2-787 від 08.02.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року

у справі № 5010/1436/2012-8/45

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, Івано-Франківська область

про: стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 24 920 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року у справі 5010/1436/2012-8/45 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 24 920 грн. 25 коп. задоволено частково. Стягнуто з відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради ( вул. Комунальна, 5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400; код ЄДРПОУ 35815889) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 1 384 грн. 09 коп. (одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 09 коп.) - втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 1 663 грн. 46 коп. (одна тисяча шістсот шістдесят три гривні 46 коп.) - 3 % річних, 6 634 грн. 96 коп. (шість тисяч шістсот тридцять чотири гривні 96 коп.) - 7% штрафу та 1 609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - судового збору. В частині стягнення 8 602 грн. 79 коп. (вісім тисяч шістсот дві гривні 79 коп.) - пені провадження припинено. В частині стягнення 6 634 грн. 95 коп. (шість тисяч шістсот тридцять чотири гривні 95 коп.) - 7% штрафу відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення, в частині якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 634, 95 грн. 7% штрафу скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" штраф, у розмірі 7% від простроченої суми, який складає 6 634, 95 грн. При цьому апелянт вказує, що господарський суд Івано-Франківської області дійшов невірного висновку, зменшивши розмір штрафу на 50 %від нарахованої суми. Так, апелянт вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а за деякими платежами понад 30 днів, а відтак відповідно до договору № 14/2459/11, на думку скаржника, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» правомірно нарахувала штраф.

У своєму відзиві, на апеляційну скаргу, відповідач заперечив доводи апелянта, при цьому вказав, що на сьогоднішній день на підприємстві відсутні облікові кошти для погашення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за спожитий газ, вилучення коштів на оплату вимоги НАК «Нафтогаз України» приведе до виникнення заборгованості по заробітній платі, платежах до бюджету та за спожиті енергоносії. Також відповідач зазначив, що станом на день розгляду даного спору існує заборгованість Надвірнянської районної лікарні перед КП «Теплокомуненерго», що становить 1 224 636, 40 грн. В свою чергу, відповідач немає юридичних підстав для нарахування пені та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за теплову енергію бюджетних установ, а також відключення їх від теплоносіїв в опалювальний період.

Представник позивача в судовому засіданні навів доводи, аналогічні викладеним в своїй апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, вказав що на його думку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення з наступних підстав.

30.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - Продавець) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради (надалі - Покупець) укладено Договір № 14/2459/11 на купівлю-продаж природного газу та Додаткові угоди № 1 від 30.09.11 та № 2 від 11.10.11 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.11 № 14/2459/11 (надалі - Договір, Додаткові угоди), (а.с. 8-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а Покупець (відповідач) зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання п. 2.1. даного Договору позивач передав протягом 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 107,752 тис.куб.м. на загальну суму 414 634 грн. 56 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 6 ів БО та № 7 ів БО від 31.10.11, підписаними та скріпленими печатками сторін (а.с. 16-17).

Оплата за газ здійснюється Покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати, протягом місяця поставки газу (п. 6.1.Договору).

Станом на день подання позову заборгованість за договором за використаний природний газ відсутня.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу вимогу № 26/2-100-12 від 18.10.12 про сплату штрафних санкцій на суму 21 872 грн. 70 коп., докази направлення містяться в матеріалах справи (а.с. 19-20).

В силу вимог ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення умов Договору відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ несвоєчасно, таким чином позивачем було нараховані інфляційні втрати за весь час прострочення, 3% річних та 7% штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Умовами Договору передбачено, зокрема п. 7.2., що в разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов пункту 6.1 цього Договору Продавець (позивач) має право не здійснювати поставку газу Покупцю (відповідачу) або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем (відповідачем) пункту 6.1.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції дійшов висновку про його часткове задоволення. Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати, у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі.

Матеріали справи свідчать, про те що газ, який поставлено за договором № 14/2459/11 від 30.09.11р., використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами району.

Станом на 31.12.12 р. заборгованість Надвірнянської районної лікарні перед відповідачем становить 1 224 636 грн. 40 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 09.01.13 р. та гарантійним листом № 856 від 04.09.12 (а.с. 64-65). Відповідач також зазначив, що в нього немає правових підстав для нарахування пені та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за теплову енергію бюджетних установ, а також відключення їх від теплоносіїв в опалювальний період.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, так і права на надання відстрочки, закон відносить на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Сторонами не заперечується, що основне зобов'язання виконано відповідачем з прострочкою, але в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, у відповідності до статті 233 ГК України та на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України, суд в порядку виключення вважає за можливе зменшити розмір стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу на 50%, в зв'язку з чим до стягнення підлягатиме відповідно 6 634 грн. 96 коп. штрафу.

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 8 602 грн. 79 коп. - пені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2 від 16.01.13р. (а.с. 8 602, 79 грн.), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення 1 384 грн. 09 коп. - втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 1 663 грн. 46 коп. - 3 % річних та 6 634 грн. 96 коп. - 7% штрафу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013 року у справі 5010/1436/2012-8/45 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Костів Т. С.