Постанова

від 18.06.2013 по справі 5010/1436/2012-8/45

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5010/1436/2012-8/45 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М., Коваленко С.С. (доповідач), Шевчук С.Р., розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ "НАК"Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі№ 5010/1436/2012-8/45 господарського суду Івано-Франківської області за позовомПАТ "НАК"Нафтогаз України" доКП "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради простягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 24920,00 грн. За участю представників сторін

від позивача Сіндряков О.В. - дов.

від відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013р. у справі 5010/1436/2012-8/45 (суддя Шіляк М.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 384 грн. 09 коп. - втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 1 663 грн. 46 коп. - 3 % річних, 6 634 грн. 96 коп. - 7% штрафу. В частині стягнення 8 602 грн. 79 коп. - пені провадження припинено. В частині стягнення 6 634 грн. 95 коп. - 7% штрафу відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі № 5010/1436/2012-8/45 (судді Малех І.Б., Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2013р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, ПАТ "НАК"Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.11 між НАК "Нафтогаз України" (надалі - Продавець) та КП "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради (надалі - Покупець) укладено Договір № 14/2459/11 на купівлю-продаж природного газу та Додаткові угоди № 1 від 30.09.11 та № 2 від 11.10.11 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.11 № 14/2459/11 (надалі - Договір, Додаткові угоди).

Суди також встановили, що відповідно до п. 1.1. Договору Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а Покупець (відповідач) зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на виконання п. 2.1. даного Договору позивач передав протягом 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 107,752 тис.куб.м. на загальну суму 414 634 грн. 56 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 6 ів БО та № 7 ів БО від 31.10.11, підписаними та скріпленими печатками сторін (а.с. 16-17).

Оплата за газ здійснюється Покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати, протягом місяця поставки газу (п. 6.1.Договору).

Станом на день подання позову заборгованість за договором за використаний природний газ відсутня.

Суди встановили, що з метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу вимогу № 26/2-100-12 від 18.10.12 про сплату штрафних санкцій на суму 21 872 грн. 70 коп., докази направлення містяться в матеріалах справи.

В силу вимог ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, суди встановили, а матеріалами справи підтверджується, що у порушення умов Договору відповідачем здійснено оплату за спожитий природний газ несвоєчасно, таким чином позивачем було нараховані інфляційні втрати за весь час прострочення, 3% річних та 7% штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Суди встановили, що умовами Договору передбачено, зокрема п. 7.2., що в разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов пункту 6.1 цього Договору Продавець (позивач) має право не здійснювати поставку газу Покупцю (відповідачу) або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем (відповідачем) пункту 6.1.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати, у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі.

Суди попередніх інстанцій вірно вказують, що газ, який поставлено за договором № 14/2459/11 від 30.09.11р., використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами району.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій вірно вказують на те, що станом на 31.12.12 р. заборгованість Надвірнянської районної лікарні перед відповідачем становить 1 224 636 грн. 40 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 09.01.13 р. та гарантійним листом № 856 від 04.09.12.

У пункті 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, у відповідності до статті 233 ГК України та на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України, суд в порядку виключення вважає за можливе зменшити розмір стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу на 50%, в зв'язку з чим до стягнення підлягатиме відповідно 6 634 грн. 96 коп. штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки, відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 8 602 грн. 79 коп. - пені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2 від 16.01.13р., провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, яким залишено без змін рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та вважає рішення прийнятими із вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "НАК"Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. по справі № 5010/1436/2012-8/45 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

С.Р. Шевчук