Рішення

від 08.04.2013 по справі 913/666/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2013 року Справа № 913/666/13-г

Провадження № 6/913/666/13-г

За позовом

Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель", м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 325 834 грн. 92 коп.

Суддя Василенко Т.А.

в присутності представників сторін (до і після перерви ):

від позивача - Ішичкін М.В., дов. № 14/12 від 05.07.2012;

від відповідача - Ширина О.В., дов. № 217юр-0103 від 01.03.2013.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 01.04.2013 було оголошено перерву до 08.04.2013.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 325 834 грн. 92 коп., в тому числі: заборгованість за договором про організацію державної пожежної охорони МНС України на ТОВ "Рубіжанський Краситель" від 01.04.2004 в сумі 321 096 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 842 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 3 896 грн. 04 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 18.03.2013, поясненнями від 08.04.2013 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що відповідно до п. 5.4 договору від 01.04.2004 направив 09.08.2012 позивачу повідомлення про відмову від договору, зазначивши, що договір слід вважати розірваним з 10.09.2012.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

01.04.2004 між сторонами у справі було укладено договір про організацію державної пожежної охорони № 394/113.

Відповідно до п. 1.3 договору позивач надає відповідачу послуги пожежної охорони силами 9-ї державної пожежної частини 5-го загону державної пожежної охорони.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за утримання ДПЧ-9 до 25-го числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідних послуг за період травень - грудень 2012 року на загальну суму 321 096 грн. 00 коп.

Відповідачем отримані послуги оплачені не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 321 096 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Крім цього, позивачем до стягнення заявлені 3% річних за період з 26.05.2012 по 04.02.2013 в сумі 3 896 грн. 04 коп. а також інфляційні нарахування за вересень та грудень 2012 в сумі 842 грн. 88 коп.

Відповідач проти позову заперечує.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до Положення про Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області є правонаступником прав і обов'язків Головного управління МНС України в Луганській області.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.04.2004 між Головним управлінням МНС в Луганській області (позивач) і ТОВ "Рубіжанський "Краситель" (відповідач) було підписано договір № 394/113 про організацію державної пожежної охорони МНС України на ТОВ "Рубіжанський Краситель".

Відповідно до 5.1 договору, цей договір укладається на один рік і вступає в силу з 01.04.04.

Відповідно до п. 5.2 якщо за один місяць до закінчення договору жодна із сторін не потребує його зміни, він діє на тих же умовах і на той же строк.

Разом з цим, між сторонами було підписано додаткові угоди до договору від 01.04.2004 №1 від 01.07.2005, № 2 від 02.01.2007, № 3 від 01.07.2008, № 4 від 28.12.2009.

Згідно п. 1.3 договору "Пожежна охорона" - позивач у справі здійснює пожежну охорону на об'єкті "Госпоргану"- відповідача силами 9-ї державної пожежної частини 5-го загону Державної пожежної охорони.

Згідно п.4.1 договору плата за утримання пожежної охорони здійснюється на фактичну кількість особистого складу щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.4.2 договору сума договору встановлюється сторонами на підставі розрахунку, що подається до цього договору і є його складовою частиною та складає 381 978,24 грн. на рік. Згідно розрахунку до договору щомісячна вартість послуг складала 31 831 грн. 52 коп.

При зміні витрат за утримання пожежної охорони зміна суми договору можлива тільки при умові підписаннями сторонами додаткової угоди.

Разом з цим між сторонами було підписано додаткові угоди до договору від 01.04.2004 №1 від 01.07.2005, № 2 від 02.01.2007, № 3 від 01.07.2008, № 4 від 28.12.2009.

Так, додатковою угодою №4 від 28.12.08 сторони змінили п.4.2 договору та зазначили, що загальна сума по утриманню штатної чисельності ДПЧ-9 складає 40 137,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 5.2 договору встановлено, що якщо за один місяць до закінчення договору жодна зі сторін не вимагає його зміни, договір діє на попередніх умовах і на той же строк.

За доводами позивача, за період травень - грудень 2012 року відповідачу надавалися послуги з пожежної охорони, які відповідач не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 321 096 грн. 00 коп.

Надання відповідних послуг підтверджується відповідними актами за період травень - грудень 2012 року.

При цьому, відповідач не спростовує факт надання позивачем відповідних послуг, але вказує на те, що відмовився від послуг з охорони з 10 вересня 2012 року посилаючись на направлення позивачу повідомлення від 09.08.2012. Згідно вказаного повідомлення, позивач зазначив, що договір слід вважати розірваним з 10 вересня 2012 року відповідно до п. 5.4 договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період травень - грудень 2012 направляв відповідачу акти, рахунки на оплату, податкові накладні, що підтверджує і відповідач за листами від 134.11.2012, 12.12.2012 (арк. справи 45-46).

Згідно п. 5.3 договору сторони узгодили, що розірвання договору з якихось причин раніше строку, на який він був укладений може бути здійснено за згодою сторін а по за рішенням суду.

Відповідно до п. 5.4 при відмові від послуг «пожежної охорони» або запланованих змін і умов договору госпорган повинен не пізніше, ніж за один місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Відповідно до п. 5.5 договору зміни або доповнення вносяться за згодою сторін.

Правове регулювання пожежної безпеки на території України, а також відносин державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі здійснюється на підставі Закону України "Про пожежну безпеку".

Статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку" встановлено обов'язок підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки, законодавцем передбачено, що власники останніх та орендарі зобов'язані створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу.

Згідно з п. 27 Постанови КМ України від 26.07.94 № 508 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підприємствах, в установах та на інших об'єктах незалежно від форм власності, які мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку .

Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" встановлено, об'єкт підвищеної небезпеки -об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Як вбачається з постанов Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012 та Вищого господарського суду України від 18.07.2012 в рамках справи № 1/198пд/2011 за участю тих же сторін, що і в даній справі, у періоди з 18.05.09р. по 26.09.11р. позивач знаходився у Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, витягом з журналу обліку реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки, листом Територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області від 26.09.11 № 04-28/2557 та переліком об'єктів підвищеної небезпеки в Луганській області. Проте, ТОВ "Рубіжанський Краситель" виключений з цього реєстру за реєстр. № 09-8.

За даними електронного журналу реєстрації об'єктів, які пройшли ідентифікацію по Луганській області 26.09.2011 підприємство позивача занесено до загального списку потенційно небезпечних об'єктів за номером 3/619х.

Відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" потенційно небезпечним об'єктом є об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовлятися, перероблятися, зберігатися чи транспортуватися небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварій.

Статтею 8 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" встановлено, що суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захисту людей і довкілля від їх впливу.

Тобто, виходячи з наведеного вбачається, що об'єкти відповідача на даний час є потенційно небезпечними, оскільки всі перелічені у Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ознаки потенційної небезпеки наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель".

Так, відповідно до п. 3.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" останнє здійснює наступні види діяльності, зокрема окрім інших виробництво та реалізація хімічної продукції, в тому числі органічних та синтетичних барвників і проміжних продуктів, лаків, барв, продуктів основного органічного синтезу та інших видів хімічної продукції для різних галузей народного господарства; виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; виробництво вибухових речовин і матеріалів; виробництво лікарських засобів; виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами; операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Доказів внесення змін до основних видів діяльності та виключення з видів діяльності зокрема виробництво та реалізацію хімічної продукції, в тому числі органічних та синтетичних барвників і проміжних продуктів, лаків, барв, продуктів основного органічного синтезу та інших видів хімічної продукції для різних галузей народного господарства; виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; виробництво вибухових речовин і матеріалів; виробництво лікарських засобів; виробництво пестицидів та агрохімікатів відповідачем до матеріалів справи не надано та матеріалами справи не підтверджено. За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем суттєво не змінено вид діяльності.

Тобто, посилання позивача на зупинення діяльності підприємства, будь-яким чином не спростовує факту його потенційної небезпечності на час розгляду справи та у майбутньому, з урахуванням тих обставин, що будь-яких змін до основних напрямків діяльності позивачем не внесено.

За таких обставин, враховуючи положення пункту 27 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 року № 508, позивач є підприємством яке має особливе значення, зокрема є потенційно небезпечним об'єктом.

Відповідно до ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,

заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В даному випадку договором від 01.04.2044 № 394/113 не передбачено інше.

При цьому, п. 5.4 договору, на який посилається відповідач не містить положень щодо можливості односторонньої відмови останнього від договору, а лише зобов'язує підприємство у випадку наявності бажання щодо відмови від послуг повідомити про це пожежну охорону.

В той же час, відповіддю на повідомлення відповідача, позивач звертав увагу відповідача на те, що договір може бути розірвано лише за згодою сторін або за рішенням суду.

В даному випадку докази розірвання договору в судовому порядку відсутні.

Також як було вказано вище, відповідач жодними доказами не спростовує факт надання позивачем відповідних послуг.

Разом з цим, сам відповідач вказує на те, що договір діяв до 10.09.2012 але доказів оплати наданих послуг до суду не надав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не доведено суду, що ним виконані зобов'язання за договором від 01.04.2004 у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період травень -грудень 2012 року в сумі 321 096 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.05.2012 по 04.02.2013 в сумі 3 896 грн. 04 коп. а також інфляційні нарахування за вересень та грудень 2012 в сумі 842 грн. 88 коп. слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку нарахування вказаних сум є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанській Краситель", м.Рубіжне Луганської області, пл. Хіміків, буд. 2, код 32803997, на користь:

- Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області, м. Луганськ, кв. Олєксєєва, буд. 12А, код 38088909, заборгованість в сумі 321 096 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 842 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 3 896 грн. 04 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6 516 грн. 70 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 12.04.2013.

Суддя Т.А. Василенко