Постанова

від 14.06.2013 по справі 913/666/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.06.2013 р. справа №913/666/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Ішичкін М.В. дов. № 14/12 від 05.07.2012 року від відповідача:Ширина О.В. дов. № 217юр-0103 від 01.03.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013 року у справі№ 913/666/13-г (суддя Василенко Т.А.) за позовомГоловного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель", м. Рубіжне Луганська область простягнення 325 834 грн. 92 коп. В С Т А Н О В И В :

Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель ", м. Рубіжне Луганської області 325 834 грн. 92 коп., з яких 321 096грн.00коп. - заборгованість за надані послуги за умовами договору про організацію державної пожежної охорони МНС України на ТОВ "Рубіжанський Краситель " від 01.04.2004 року, 842грн. 8коп. - інфляційні втрати, 3 896грн.04коп. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору про організацію державної пожежної охорони МНС України на ТОВ "Рубіжанський Краситель " № 394/113 від 01.04.2004 року в частині оплати наданих послуг, та надав копії вказаного договору, додаткових угод до нього, актів, претензії від 29.12.2012 року № 02-5347.

Господарський суд Луганської області рішенням від 08.04.2013р. у справі № 913/666/13-г позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель ", м. Рубіжне Луганської області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. у справі № 913/666/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні частини необґрунтовано заявлених позовних вимог.

Уточнень апеляційних вимог на адресу Донецького апеляційного господарського суду не надходило.

На думку заявника скарги господарським судом Луганської області не об'єктивно, без належного дослідження доказів, необґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судом безпідставно прийняті у якості належних доказів у справі акти приймання-передачі наданих послуг охорони, оскільки підписання таких актів не передбачено умовами договору, до того ж дані акти не підписані відповідачем.

Заявник скарги просив прийняти до уваги висновки господарського суду Луганської області у справі № 27/5014/3255/2012 від 21.03.2013 року за позовом Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ про стягнення з Науково-технічної установи «Інститут хімічної технології та промислової екології» заборгованості за договором № 9 від 19.10.2006 року про організацію державної пожежної охорони.

Представник позивача повідомив, що вважає рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. у справі № 913/666/13-г законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням МНС в Луганській області (пожежна охорона) та ТОВ "Рубіжанський "Краситель " (госпорган) 01.04.2004 року підписано договір № 394/113 про організацію державної пожежної охорони МНС України на ТОВ "Рубіжанський Краситель",за умовами якого пожежна охорона зобов'язувалась здійснювати державний надзір за виконанням об'єктом, посадовими особами, робітниками об'єкту та громадянами, які знаходяться на об'єкті, законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм та правил.

Згідно розрахунку до договору щомісячна вартість послуг складала 31 831 грн. 52 коп.

При зміні витрат за утримання пожежної охорони зміна суми договору можлива тільки при умові підписаннями сторонами додаткової угоди.

Додатковою угодою №4 від 28.12.2008 року сторони змінили п.4.2 договору та зазначили, що загальна сума по утриманню штатної чисельності ДПЧ-9 складає 40 137,00 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивачем надано послуги з пожежної охорони на суму 321 096 грн. 00коп. за період травень-грудень 2012 року.

Надані послуги відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим позивач направив на його адресу претензію № 02-5347/12 від 29.12.2012 року з вимогою оплатити заборгованість у сумі 321 096 грн. 00коп.

В матеріалах справи відсутні докази оплати позивачеві боргу у сумі 321 096 грн. 00коп.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.1 договору плата за утримання пожежної охорони здійснюється на фактичну кількість особистого складу щомісячно, не пізніше 25-го числа поточного місяця.

У пункті 4.2 договору сторони визначили, що сума договору встановлюється сторонами на підставі розрахунку, що подається до цього договору і є його складовою частиною та складає 381 978,24 грн. на рік.

Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, відповідач не надав суду доказів оплати наданих послуг з пожежної охорони у сумі 321 096 грн. 00коп., слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнив їх.

Доводи заявника скарги про те, що договір про надання послуг охорони припинив свою дію з 10.09.2012 року після направлення відповідачем письмового повідомлення від 10.08.2012 року колегія суддів не вважає такими, що спростовують висновки господарського суду враховуючи наступне.

У пунктах 5.1, 5.2 договору сторони визначили, що договір укладається на один рік і вступає в силу з 01.04.2004 року, якщо за один місяць до закінчення договору жодна із сторін не потребує його зміни, він діє на тих же умовах і на той же строк.

Позивач в період травень - грудень 2012 направляв відповідачеві акти, рахунки на оплату, податкові накладні, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи від 13.11.2012р., 12.12.2012р. (арк. справи 45-46).

Згідно з п. 5.3 договору розірвання договору з якихось причин раніше строку, на який він був укладений може бути здійснено за згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п. 5.4 при відмові від послуг «пожежної охорони» або запланованих змін і умов договору госпорган повинен не пізніше, ніж за один місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Відповідно до п. 5.5 договору зміни або доповнення вносяться за згодою сторін.

Оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували згоду позивача на розірвання спірного договору в порядку, передбаченому умовами договору, а попередження про відмову від надання послуг, не є документом, яким припиняються зобов'язання за договором, колегія суддів вважає висновок господарського суду про відсутність доказів про розірвання договору у встановленому порядку правильним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку" встановлено обов'язок підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки, законодавцем передбачено, що власники останніх та орендарі зобов'язані створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу.

Згідно з п. 27 Постанови КМ України від 26.07.1994 року № 508 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підприємствах, в установах та на інших об'єктах незалежно від форм власності, які мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку .

Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" встановлено, об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

З постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року у справі № 1/198пд/2011 за участю тих же сторін, що і в даній справі, слідує, що у періоди з 18.05.09р. по 26.09.11р. позивач знаходився у Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, витягом з журналу обліку реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки, листом Територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області від 26.09.2011 № 04-28/2557 та переліком об'єктів підвищеної небезпеки в Луганській області. Проте, ТОВ "Рубіжанський Краситель " виключений з цього реєстру за реєстр. № 09-8.

За даними електронного журналу реєстрації об'єктів, які пройшли ідентифікацію по Луганській області, 26.09.2011 року підприємство позивача занесено до загального списку потенційно небезпечних об'єктів за номером 3/619х.

Відповідно до ст.35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" потенційно небезпечним об'єктом є об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовлятися, перероблятися, зберігатися чи транспортуватися небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварій.

Статтею 8 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" встановлено, що суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захисту людей і довкілля від їх впливу.

Таким чином, слід визнати, що об'єкти відповідача на даний час є потенційно небезпечними, оскільки всі перелічені у Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ознаки потенційної небезпеки наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель ".

Крім того, у п. 3.2. Статуту ТОВ "Рубіжанський Краситель " зазначено, що підприємство здійснює наступні види діяльності: виробництво та реалізація хімічної продукції, в тому числі органічних та синтетичних барвників і проміжних продуктів, лаків, барв, продуктів основного органічного синтезу та інших видів хімічної продукції для різних галузей народного господарства; виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; виробництво вибухових речовин і матеріалів; виробництво лікарських засобів; виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами; операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Доказів внесення змін до основних видів діяльності та виключення з видів діяльності зокрема виробництво та реалізацію хімічної продукції, в тому числі органічних та синтетичних барвників і проміжних продуктів, лаків, барв, продуктів основного органічного синтезу та інших видів хімічної продукції для різних галузей народного господарства; виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; виробництво вибухових речовин і матеріалів; виробництво лікарських засобів; виробництво пестицидів та агрохімікатів відповідачем до матеріалів справи не надано та матеріалами справи не підтверджено. За таких обставин, позивачем суттєво не змінено вид діяльності.

Враховуючи положення пункту 27 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 року № 508, позивач є підприємством яке має особливе значення, зокрема є потенційно небезпечним об'єктом.

Доводи заявника скарги щодо зупинення діяльності підприємства не спростовують факту його потенційної небезпеки на час розгляду справи та у майбутньому, з урахуванням тих обставин, що будь-яких змін до основних напрямків діяльності позивачем не внесено.

Відповідно до ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Договором від 01.04.2004 року № 394/113 не передбачено інше.

При цьому, п. 5.4 договору, на який посилається відповідач не містить положень щодо можливості односторонньої відмови останнього від договору, а лише зобов'язує підприємство у випадку наявності бажання щодо відмови від послуг повідомити про це пожежну охорону.

За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3 896грн.04коп. - 3% річних за період з 26.05.2012 року по 04.02.2013 року, інфляційні нарахування за вересень та грудень 2012 року в сумі 842 грн. 88 коп.

Відповідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином прийняті на себе зобов'язання, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3896грн.04коп. - 3% річних, 842грн.88коп. - інфляційних втрат.

На підставі викладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. у справі № 913/666/13-г є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель ", м. Рубіжне Луганської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2013р. у справі № 913/666/13-г залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу

2 - відповідачу

3 - до справи

4 - гос. суду Луганської області 5 - ДАГС