Постанова

від 04.04.2013 по справі 5010/1466/2012-15/74

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа № 5010/1466/2012-15/74

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желіка М. Б.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - Солоп В. П.,

від відповідача - Темех І. Т.,

від третьої особи - Богославець В. М.

розглянув апеляційну скаргу Колективного підприємства "Легенда", м.Івано-Франківськ б/н від 15.02.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року

у справі № 5010/1466/2012-15/74

за позовом : Колективного підприємства "Легенда", м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт", м.Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Петрів Михайло Іванович, м.Івано-Франківськ

про: визнання недійсним договору на проведення оцінки №1699 від 30.10.2008 року та визнання недійсним звіту про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда"

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року у справі 5010/1466/2012-15/74 в позові Колективного підприємства "Легенда" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Петрів Михайло Іванович про визнання недійсним договору на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року відмовлено. Провадження у справі за позовом Колективного підприємства "Легенда" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Петрів Михайло Іванович про визнання недійсним звіту про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда" припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач, Колективне підприємство "Легенда", подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення, скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року та визнати недійсним звіт про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда", при цьому апелянт вказує, що при укладенні договору на проведення оцінки № 1699 від 30.10.20008 року КП "Легенда" не оплачено кошти за проведення оцінки, а звіт про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда" зроблено на основі недостовірних даних для порівняльного методу.

У своєму відзиві, на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну без задоволення. Вказує, що договір на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року, укладений з КП "Легенда" є одним із договорів, які ТОВ "Фінексперт" постійно укладає з клієнтами, так як оцінка майна є основним видом діяльності підприємства. За прибутковим касовим ордером № 8035 від 04.11.2008 року від КП "Легенда" ТОВ "Фінексперт" прийнято 500 грн., згідно договору на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року, що відображено у касовій книзі підприємства, оцінка виконана з дотриманням вимог відповідних нормативно-правових актів з оцінки майна, після виконання оцінки, складено акт прийому-передачі робіт щодо оцінки.

Окрім того, на адресу суду надійшов відзив від Петріва М. І., в якому він вказує, що погоджується з висновками господарського суду Івано-Франківської області, а відтак, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому заперечуючи доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні навів доводи, аналогічні викладеним в своїй апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити. Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечив доводи апелянта, вказавши, що на їх думку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а відтак просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу КП "Легенда" без задоволення з наступних підстав.

30.10.2008 року між Колективним підприємством "Легенда" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінексперт" (Оцінювач) укладено договір про проведення оцінки № 1699 (далі Договір), згідно умов якого Замовник доручає, а Оцінювач приймає на себе обов'язки, щодо виконання робіт з оцінки нежитлових приміщень перукарні "Легенда", загальною площею 47,1 м.кв., які розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 14. Вартість робіт визначена в розмірі 500 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2. вказаної норми сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Також, відповідно до ч. 3 названої статті ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Окрім того, у відповідності до норм ст. 627 ЦК України, з врахуванням приписів ст. 6 даного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України регламентовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України, згідно цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно позовних вимог у якості підстави визнання договору недійсним позивач посилається на те, що при укладенні договору на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року КП "Легенда" не оплачено кошти за проведення оцінки.

Проте статтею 203 ЦК України не передбачено, що не оплата коштів за договором є підставою недійсності правочину.

Наведені вище обставини та норми чинного законодавства вказують на відсутність законних підстав для визнання недійсним договору на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року.

За наведених обставин колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позову, в частині визнання недійсним договору на проведення оцінки № 1699 від 30.10.2008 року, укладеного між Колективним підприємством "Легенда" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінексперт", тому в цій частині позову слід відмовити.

Розглянувши вимоги апелянта щодо визнання недійсним виконаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт" Витвицьким Я.С. звіт про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда", площею 47,1 м.кв., за адресою: вул. С.Стрільців, 14, м. Івано-Франківськ, судом взято до уваги наступне.

Положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Так, місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та з урахуванням вимог статей 1, 4 1 , 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Крім цього, правовий аналіз положень статей 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.

Відтак, висновок експерта не є актом, який тягне за собою виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків у будь-яких сторін, породження певних правових наслідків. Висновок експерта, дійсність якого оспорюється позивачем, не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.

З урахуванням викладеного вище, оскаржуваний звіт про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда" не може бути предметом оскарження в окремому позовному провадженні господарського суду, а отже такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, враховуючи непідвідомчість даного спору господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо припинення провадження у справі, в частині визнання недійсним виконаного директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт" Витвицьким Я.С. звіту про оцінку нежитлових приміщень перукарні "Легенда", площею 47,1 м.кв., за адресою: вул. С.Стрільців, 14, м. Івано-Франківськ, на підставі пункту першого частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Колективного підприємства «Легенда» - відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року у справі 5010/1466/2012-15/74 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Костів Т. С.