Постанова

від 04.07.2006 по справі 2/84-54а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/84-54А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р. Справа № 2/84-54А.

за позовом В. о. Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ковель

до Колективного підприємства “Юридична контора “Віса”, м. Ковель

про  стягнення податкової заборгованості в сумі 1067 грн. з активів

Суддя Черняк Л. О.

при секретарі Андрусенко О. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Чепенюк О. В. – начальник юрвідділу (довіреність у справі)

від відповідача: -

в засіданні суду взяв участь прокурор відділу представництва облпрокуратури Манзій П. П.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.

Суть спору: В. о. Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції просить стягнути з активів Колективного підприємства “Юридична контора “Віса”1067,00грн. податкової заборгованості, в т. ч. 1020 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток та 47 грн. єдиного податку.

Правовою  підставою  стягнення  податкових  зобов'язань  є норми  п. 2 ст. 10  Закону  України „Про  державну  податкову  службу в Україні”  від  04.12.1990р. №509-ІІІ (з  наступними змінами  та  доповненнями);  підпунктами  3.1.1. п. 3.1 ст. 3  Закону України „Про  порядок погашення  зобов'язань  платників   податків  перед бюджетами  та державними  цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р..

Відповідач в засідання суду 05.06.2006 р., 15.06.2006 р. та 05.07.2006 р. не з'явився, хоча був належно повідомлений про розгляд справи: ухвали суду від 15.05.2006 р., 05.06.2006 р. та від 15.06.2006 р.  направлені підприємству рекомендованим  листом, про що свідчать поштові повідомлення від 22.05.2006 р., від 15.06.2006 р. та від 27.06.2006 р. відповідно.

У запереченнях на позовну заяву зазначив таке.

Відповідно до вимог ст. 4 (правосуддя в адміністративних судах),ст. 17 (компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ),ст.18(предметна підсудність адміністративних справ), дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того,відповідно до вимог п.4. ст.50 КАС України юридичні особи,які не є суб'єктами владних повноважень,можуть бути відповідачами лише за адміністративном позовом суб'єкта владних повноважень в таких випадках:

1) про тимчасову заборону(зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян.;

2) про примусовий розпуск(ліквідацію)об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання(збори,мітинги,походи,демонстрації,тощо)

5) в інших випадках, встановлених законом.

Це ціновий позов і він    підлягає розгляду в    порядку    господарського-процесуального судочинства.

Відповідно до вимог ст.99 КАС(строк звернення до адміністративного суду) встановлюється річний строк,який якщо не встановлено інше,обчислюється з дня,коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів.Ковельською податковою адміністрацією податкове повідомлення -рішення було врученсно 08.02.05.Позовна заява прокуратурою подана 28.04.2006 року.

Крім того,одержавши 08.02.2005 року податкове повідомлення рішення, підприємство звернулося зі скаргою до Державної податкової адміністрації України. Скарга була подана 10.02.2005 року.Вручена Державній податковій адміністрації України 17.02.2005 року.Відповідно до вимог ст.5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підприємство звернулося з відповідною скаргою.Відповідно до вимог ст.5.2.2. вищевказаного Закону державна податкова адміністрація України надіслала відповідь 16.03.2005 року. Відповідно до вимог Закону мотивована відповідь повинна була надіслана бути протягом двадцяти календарних днів, тобто ,якщо адміністрація отримала (мою скаргу 17.02.2005 року, то мотивовану відповідь повинна була надіслати 8-9 03.2005 року. Відповідь надійшла 16.03.2005 року .Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається протягом двадцятиденного строку або протягом строку,продовженого за рішенням керівника контролюючого органу(або заступника) така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня,наступного за останнім днем зазначених строків.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року за №2-рп/2005 (справа № 1-9/2005) у справ за конституційним поданням 48 народних депутатів' України щодо відповідності Конституції України положень п.1.17.ст.1 ,ст.8 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (справа про податкову заставу) визнано неконституційними положення абзацу другого п.п.8.2.1.п.8.2. ст.8,згідно з яким право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації-з   першого робочого дня,наступного за останнім днем   строку,встановленого   законом   про відповідний податок,збір(обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації.

Підпункт 8.2.2.п.8.2.ст.8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Відповідно до вимог п. 13. Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затв.наказом ДПА від 17.03.2001 року за №110 зі змінами та доповненнями,зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 23.03.2001 року за №268/5459 стягнення штрафних санкцій передбачених цією Інструкцією,та інших штрафних санкцій,застосування і стягнення яких чинним законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби,здійснюється у порядку,визначеному відповідними законами України. У відповідності з вимогами ст.258 ЦК України позовна давність про стягненні штрафних санкцій застосовується в один рік. Отже стягнення суми 1020 грн штрафних санкцій повинно було провестись Ковельською ОДПІ до 17.02.2006 року. Позовні вимоги в частині стягнення єдиного податку-47 гривень -абсолютно безпідставна. Позивач взяв за основу доказування податкову декларацію,яку здавала моя дружина і помилково записала в графі 1 код рядка 9 суму єдиного податку,сплаченого 19.01.2006 року по) платіжному дорученню №12 від 18.01.2006 року.

В засіданні суду представники прокуратури та МДПІ позовні вимоги підтримали.

Із  досліджених  матеріалів  справи, пояснень представників сторін суд

встановив:

Актами Ковельської ОДПІ  від 07.02.2005 р. № 76, 77, 78, 79, 80, 81 встановлено, що відповідач порушив строки подання податкових декларацій по податку на прибуток за період з 2000р. по І квартал 2004 року всупереч вимог п. п. 4.1.4 ст. 4 Закону  України „Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків перед бюджетами та   державними  цільовими  фондами” (надалі Закон №2181). У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства застосовано штрафні санкції на загальну суму 1020 грн. відповідно до п. п. 17.1.1 Закону №2181 шляхом винесення податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень від 07.02.2005 р. № 000271530/0, 000281530/0, 000321530/0, 000341530/0, 000331530/0, 000351530/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем в установленому законом податку не оскаржувались, на день розгляду спору є чинними.

Заборгованість КП “Юридична контора “Віса” в сумі 1020 грн. підтверджується актом звірки розрахунків з бюджетом станом на 12.04.2006 р. та обліковою карткою платника (зворотній бік).

Щодо позовних вимог про стягнення 47 грн. єдиного податку, суд виходить з такого. Як свідчить зворотній бік облікової картки платника, актом звірки розрахунків з бюджетом за відповідачем рахується заборгованість лише в сумі 1020 грн. В засіданні суду 04.07.2006 р. представник податкової інспекції ствердила, що підприємством сплачено 47 грн. єдиного податку, а тому в позові у цій частині необхідно відмовити.

З метою  погашення  податкового  боргу  відповідачеві  направлялись  податковою службою перша  та друга  податкові вимоги:  № 1/31 від 25.02.2005 р.,  № 2/59 від 05.04.2005 р. щодо  погашення  податкового зобов'язання, яке  підпадає  під  ознаки п.  1.2 ст. 11 Закону  України „Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків перед бюджетами та   державними  цільовими  фондами” (надалі Закон №2181).

За правилами пунктів 1, 3 ст. 9  Закону України „Про  систему  оподаткування”  від 25.06.91 №1251  обов'язок  юридичної  особи  щодо  сплати  податків  припиняється  їх  сплатою. Доказів  сплати  заборгованості  відповідач суду  не  надав. Заходи,  прийняті  податковим  органом  щодо  стягнення  податкового зобов'язання, не   призвели  до його  погашення, строки  їх  добровільної  сплати  вийшли  у   відповідності  до  підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону  України  №2181.

Виходячи  з  правил  ст.  124 Конституції  України,  юрисдикція  судів поширюється  на  всі  правовідносини, що  є  у  державі. Суд  вважає, що  позивач,  виходячи  з покладених на нього  функцій,  правомірно  звернувся  про стягнення бюджетної  заборгованості.

Позивач  визначив  позовні  вимоги  щодо  стягнення з  відповідача  суми  заборгованості  шляхом  звернення  стягнення на  активи.

Підпунктом  1.7  ст. 1 Закону  України № 2181 – активи  платника  податку  визначені  як  грошові  кошти,  матеріальні  і   нематеріальні  цінності, які  належать  юридичній  або  фізичній  особі  на  праві  власності  або  повного господарського  відання.

Стаття  41  Конституції  України  встановлює  застереження, що  ніхто  не може  бути  протиправно  позбавлений  права  власності.  Право  приватної  власності  є  непорушним.  Примусове   відчуження  об'єктів  права  приватної  власності  може  бути  застосоване  лише  як  виняток  з  мотивів  суспільної  необхідності, на  підставі і в  порядку, встановлених  законом, та  за  умови   попереднього  і  повного  відшкодування  їх  вартості.  Конфіскація  майна  може  бути  застосована  виключно  за  рішенням  суду  у  випадках, обсязі  та  порядку,  встановлених  Законом.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 закону  визначено, що  активи  платника  податків  можуть  бути   примусово  стягненні  в  рахунок  погашення  його  податкових  зобов'язань  виключно за  рішенням  суду.

Враховуючи  наведене, суд  дійшов  висновку  про  підставність позовних  вимог  в сумі  1020 грн.

Через канцелярію суду надійшли клопотання юридичної контори "Віса",  а саме :

- клопотання від 15.06.2006 року в якому вказує на те, що дана справа не належить до розгляду в порядку адміністративного  судочинства, при цьому посилається на таке. У відповідності з вимогами ст.17 КАС України (компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ); ст.18 (предметна підсудність адміністративних справ) та у відповідності з вимогами п.1 ст.157 КАСУ та інформаційного листа Верховного суду України за №32-2005 від 26.12.2005р. , зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України 21.01.2005р. за №60/11934 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенцій між спеціалізованими адміністративними та господарськими судами.

- в клопотаннях від 03.07.2006р. за №68,69 контора просить витребувати матеріали перевірки з Ковельської міжрайонної прокуратури та просить в  порядку ст.78 КАС України вирішити питання про допит його дружини - Мірук С.О., як співзасновника контори.

Враховуючи те, що.

          Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства встановлено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

          Суд не вбачає підстав для витребування матеріалів  перевірки з прокуратури, оскільки наявні докази у справі свідчать про заборгованість відповідача по нарахованих штрафних санкціях, це акт перевірки, корінці податкових повідомлень-рішень, зворотній бік облікової картки.

          Клопотання щодо допиту співзасновника відповідно до ст.78 КАСУ відповідачем не обгрунтоване - не зазначено з яких питань необхідно допитати Мірук С.О.

          Таким чином суд вважає за необхідне клопотання контори "Віса" необхідно відхилити.

          Твердження позивача  щодо строків звернення прокурора до суду спростовується наступним.

          Відповідно до ст. 1 Прикінцевих та перехідних положень КАС України цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2005 року. Відповідно до цього з 01.09.05 набирає чинності і норма ст. 00 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду (річного строку).

          Податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій до контори «Віса» Ковельською ОДПІ були прийняті 07.02.05, тобто до вступу в законну силу ст. 99 КАС України.

          Таким чином, вимоги ст. 99  КАС України на адміністративні правовідносини, які виникли до набрання чинності зазначеного кодексу не поширюються.

          Крім того, слід зазначити, що  Мірук С.О. - засновник контори "Віса" в день  слухання справи в присутності представника Ковельської ОДПІ Виш А. А. відмовився взяти участь в засіданні суду, посилаючись на свої заперечення проти розгляду спору за нормами КАСУ.

          Суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в засідання суду з метою ухилення від відповідальності.

Керуючись  ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  Конституцією  України, Законом  України  „Про  порядок погашення  зобов'язань  платників  податків перед бюджетами та   державними  цільовими  фондами”, Законом України  „Про  систему  оподаткування”, господарський суд

постановив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнення недоїмки в сумі 1020 грн. на користь Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (45000, м. Ковель, вул. Степана Бандери, 5, код 20123590, р/р 35211001000252 Ковельське управління Державного казначейства у Волинській області, МФО 803014) звернути на активи Колективного підприємства “Юридична контора “Віса” (м. Ковель, вул. О. Пчілки, 29/23, код 20146094).

3.          Клопотання Колективного підприємства “Юридична контора “Віса” від 15.06.2006 року, від 03.07.2006р. за №68,69 – відхилити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                          Л.О.Черняк

Дата виготовлення повного тексту постанови 10.07.2006 р.