Постанова

від 14.01.2009 по справі 5020-12/350

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-12/350

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

19 січня 2009 року   Справа № 5020-12/350

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

                    позивача: Любарська Г.В. дов. б/н від 17.01.208 року;

                    відповідача: (ТОВ "ПортІнвест) Плешаков О.С. дов. б/н від 02.07.2007 року;

                    відповідача: (Фороська селищна рада) Шинкаренко О.П. дов. № 431/02-12 від 09.04.2008 року; Денисов О.С. дов. № 930/02-12 від 05.09.2008 року;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПотрІнвест" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 10 вересня 2008 року у справі № 5020-12/350

за позовом          відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, м.Севастополь, 99001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПортІнвест" (вул. В.Морська, 50 кв. 83, м.Севастополь, 99011)

до Фороської селищної ради (вул. Комонавтів, 3 смт.Форос, м.Ялта, 98690)   

                    про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від права постійного користування земельною ділянкою

                                                            ВСТАНОВИВ:

          24.06.2008 року відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ПортІнвест” про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,30 га, оформленою листом Голови Правління- Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватим Анатолієм Олександровичем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,30 га вчинено головою правління - президентом ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватим А.О. без достатніх на те повноважень, без попереднього узгодження із Спостережною Радою та за відсутності подальшого схвалення правочину збоку товариства.   

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 10.09.2008 року у справі № 5020-12/350 позов відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задоволено. Суд визнав недійсним односторонній правочин, оформлений листом Голови Правління-Президента ВАТ "Севастопольський морський завод" Череватим А.О. вихідний № 01-207 від 03.02.2006 року про відмову від права простійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,30 га, що був вчинений на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПортІнвест".

При прийнятті рішення, суд першої інстанції визнав дії Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. саме правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а також встановив порушення збоку Череватого А.О. положень Статуту ВАТ „Севастопольський морський завод”, зокрема, відсутність повноважень на вчинення спірного правочину, що являється підставою для визнання правочину недійсним в порядку статей 203, 215 Цивільного кодексу України.     

Не погодившись з рішенням господарського суду м.Севастополя, товариство з обмеженою відповідальністю "ПортІнвест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" відмовити.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають у тому, що дії Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. з відмови від права постійного користування земельною ділянкою не являються правочином, у зв'язку з чим, не можуть бути визнані недійсними. Відповідач також вважає відсутніми будь-які порушення прав позивача як землекористувача, оскільки рішень власника земельної ділянки, якою є Фороська селищна рада, про припинення права користування позивачем земельною ділянкою не приймалось. На думку відповідача будь-яких погоджень органів управління ВАТ „Севастопольський морський завод” у даному випадку взагалі не потребується, оскільки земельна ділянка у власності позивача не перебуває, а Голова Правління-Президент на свій розсуд має право розпоряджатись землями, які знаходяться у ВАТ „Севастопольський морський завод” в постійному користуванні.   

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились, надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вважають оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20 по 22 жовтня 2008 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід головуючого у даній справі судді Латиніна О.А.

Ухвалою першого заступника голови суду від 03.12.2008 року у задоволенні клопотання ТОВ "ПортІнвест" про відвід головуючого у даній справі судді Латиніна О.А. було відмовлено. У зв`язку з цим, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 року провадження у справі було поновлено.   

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено наступне.

Рішенням № 5 Фороської селищної ради від 17.02.2006 року товариству з обмеженою відповідальністю „ПортІнвест" було надано дозвіл на збір матеріалів попередніх погоджень щодо місцярозташування об'єкту та його розміру (орієнтовною площею 0,30 га) по наданню земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку із земель ВАТ „Севастопольській морський завод” (а.с.23).

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали: відмова Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. (вих. № 01-207 від 03.02.2006 року), звернення директора ТОВ „ПортІнвест” Гапличної Ж.Б. від 03.02.2006 року № 11.

В тексті листа Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. від 03.02.2006 року „Про відмову від частини земельної ділянки, орієнтовною площею 0,30 га”, зазначено, що ВАТ „Севастопольський морський завод” розглядає заяву ТОВ „ПортІнвест” про реалізацію нерухомого майна для організації сімейного відпочинку з дітьми. Службами ВАТ „Севастопольський морський завод” ведеться підготовка відповідних документів. У зв'язку з цим, ВАТ „Севастопольський морський завод” відмовляється від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, на якій розташовано заявлене майно” (а.с.18).

Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У даному випадку, дії Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. щодо відмови від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, оформлені листом від 03.02.2006 року, потягли припинення прав та обов'язків ВАТ „Севастопольський морський завод” як землекористувача земельної ділянки та набуття таких прав іншою особою. Тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний лист являється правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Перевіривши правочин, вчинений Головою Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватим А.О. та оформленим листом від 03.02.2006 року, на предмет його відповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, судовою колегією встановлено порушення пункту 2 вказаної статті щодо наявності у Череватого А.О. необхідних повноважень.

Стаття 92 Земельного кодексу України встановлює, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В той же час, припинення права користування земельною ділянкою шляхом добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки в порядку, встановленому частинами 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України.

Тобто, в будь-якому випадку для припинення права користування земельною ділянкою шляхом добровільної відмови має бути воля землекористувача на її вилучення, реалізована через уповноважені органи.

Так, відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 1 статті 23 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

У даному випадку позивач являється відкритим акціонерним товариством.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України „Про господарські товариства”, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Частинами 1, 4 статті 46 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів  акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України „Про господарські товариства”, статті 161 Цивільного кодексу України, виконавчим органом  акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Згідно з пунктом 8.1 Статуту ВАТ „Севастопольський морський завод”, управління та контроль за діяльністю товариства здійснюють: загальні збори акціонерів; спостережна рада товариства; правління товариства; ревізійна комісія.

У даному випадку спірний правочин вчинено Череватим А.О., який, згідно з пунктами 11.1-11.3 Статуту, являється Головою Правління-Президентом ВАТ „Севастопольський морський завод” та керує роботою даного виконавчого органу.

Згідно з частиною 2 статті 47 Закону України „Про господарські товариства”, виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Пунктом 11.4 Статуту ВАТ „Севастопольський морський завод” закріплені повноваження Голови Правління-Президента, зокрема:

1) без довіреності здійснює будь-які дії від імені Товариства, зокрема, представляє Товариство у вищих органах управління інших юридичних осіб, в яких товариство має корпоративні права, з урахуванням обмежень, що передбачені цим Статутом;

Вказаний пункт спростовує доводи апеляційної скарги про можливість здійснення Головою Правління-Президентом взагалі будь-яких дій від імені товариства.

2) керує поточними справами Товариства;

3) представляє Товариство в його відносинах з юридичними і фізичними особами;

4) веде переговори і укладає без попереднього погодження з Спостережною радою договори від імені Товариства на суму, що не перевищує максимальний розмір що затверджується Спостережною радою Товариства;

5) укладає трудові договори (контракти) з членами Правління Товариства, директорами дочірніх підприємств, філій, представництв і відособлених   структурних підрозділів Товариства;

6) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення діяльності Товариства;

7) укладає трудові угоди з найманими працівниками Товариства, що визначають умови праці і їх оплати;

8) забезпечує заходи щодо охорони праці, охорони навколишнього середовища, пожежної безпеки та інші заходи відповідно до вимог чинного законодавства;

9) укладає за дорученням Спостережної ради Товариства від імені Товариства установчі документи господарських товариств

10) організує ведення протоколів засідань Правління

11) виконує  інші функції, визначені чинним законодавством України, Положенням про Правління Товариства або передані йому за рішенням інших органів керування Товариства.  

Судова колегія вважає, що для здійснення Головою Правління-Президентом дій, які прямо не віднесені до його компетенції, закріпленої пунктом 11.4 Статуту, потребується рішення інших органів управління товариством.   

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, у даному випадку відповідач не довів суду наявності у Голови Правління-Президента –Череватого А.О. повноважень, зокрема, на розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в постійному користуванні позивача.

Судовою колегією встановлено, що питання про відмову від частини земельної ділянки на розгляд будь-яких повноважених органів управління - Спостережної ради, Загальних зборів (в силу підпункту 20 пункту 9.2 Статуту) ВАТ „Севастопольський морський завод” не виносилось, будь-які рішення про надання Голові Правління-Президенту повноважень на вчинення спірного правочину не приймалось, подальшого схвалення вчиненого Череватим А.О. правочину з відмови від земельної ділянки збоку відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” не відбувалось.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що Голова Правління-Президент на свій розсуд має право розпоряджатись землями, які знаходяться у ВАТ „Севастопольський морський завод” в постійному користуванні, судова колегія звертає увагу на підпункт 4 пункту 11.4 Статуту позивача, в якому зазначено, що Голова Правління-Президент веде переговори і укладає без попереднього погодження із Спостережною радою договори від імені Товариства на суму, що не перевищує максимальний розмір, який затверджується Спостережною радою Товариства.

В той же час, судова колегія зазначає, що, відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майновими правами, які можуть оцінюватись, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування).

Однак, оскільки оцінка спірної земельної ділянки в порядку, встановленому Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року, не проводилась, її вартість не визначалась, судова колегія вважає недоведеним той факт, що Головою Правління-Президентом Череватим А.О. укладено правочин на суму, яка не перевищує максимально допустимий розмір.     

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач являється лише користувачем земельної ділянки та не є її власником, судова колегія зазначає, що спірна земельна ділянка площею 0,30 га входить до складу земельної ділянки загальною площею 41,7536 га (з наступними коригуваннями), якою ВАТ „Севастопольський морський завод” користується на підставі Державного акту на право постійного користування землею II-КМ № 002888 реєс. № 21 від 24.07.2001 року (а.с.24-25). Як зазначалось вище, припинення права користування земельною ділянкою шляхом добровільної відмови може бути реалізовано лише через уповноважені органи, чого у даному випадку не відбувалось.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм власним переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судовою колегією встановлено, що підставою для направлення Череватим А.О. на адресу Фороської селищної ради оскаржуваного листа № 01-207 від 03.02.2006 року з`явилась заява від ТОВ „ПортІнвест”. Однак, в матеріалах справи будь-які заяви від ТОВ „ПортІнвест”, скеровані на адресу позивача, які стосуються питання відмови від земельної ділянки площею 0,30 га взагалі відсутні.

Крім того, як вбачається з письмової відмови від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га від 03.02.2006 року № 01-207, причиною відмови Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. з`явився розгляд заяви ТОВ "ПортІнвест" про реалізацію нерухомого майна для організації відпочинку з дітьми. Виключно з цієї причини Голова Правління-Президент ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватий А.О. відмовився від спірної земельної ділянки площею 0,30 га, на якій розташовано заявлене майно (том 1 а.с.18).

В той же час, відповідач не надав суду доказів того, що на земельній ділянці площею 0,30 га за адресою: АР Крим, м.Ялта, сел. Санаторне, вул.Південна, 1, яка належить позивачеві на підставі Державного акту на право постійного користування землею II-КМ № 002888 реєс. № 21 від 24.07.2001 року, знаходяться будь-які об`єкти нерухомості, які належать ТОВ "ПортІнвест".  

Таким чином, викладені обставини свідчать про відсутність у Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватого А.О. підстав для відмови на користь ТОВ "ПортІнвест" частини земельної ділянки площею 0,30 га.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду м.Севастополя про відсутність у Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” підстав, а також належних повноважень на відмову від спірної земельної ділянки та, як наслідок, невідповідність вчинених дій вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд першої вірно встановив порушення спірним правочином прав та законних інтересів позивача як землекористувача, оскільки відповідач скористався правовими наслідками відмови від права користування земельною ділянкою у власних інтересах.  

Згідно з частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановлено законом.

Пункт „в” частини 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Господарський суд м.Севастополя правомірно дійшов до висновку про необхідність визнання недійсним правочину, оформленого листом Голови Правління-Президента ВАТ "Севастопольський морський завод" Череватим А.О. № 01-207 від 03.02.2006 року, як такого, що суперечить вимогам статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

На підставі викладених обставин, судова колегія приходить до висновку про непідтвердженність нормами матеріального права та фактичними обставинами справи доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:    

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ПортІнвест” залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 вересня 2008 року у справі № 5020-12/350 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді