Постанова

від 20.05.2009 по справі 5020-12/350

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-12/350

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2009 р.                                                                                    № 5020-12/350  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Гончарука П.А. (головуючого),

                                                                      Малетича М.М.,

                                                                      Могила С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПортИнвест" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2009 року у справі № 5020-12/350 за позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПортИнвест" та Фороської селищної ради про визнання недійсним правочину, –

Встановив:

У червні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПортИнвест" про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від права постійного користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,30 га, що був вчинений на користь відповідача та оформлений листом Голови Правління-Президента позивача Череватим Анатолієм Олександровичем за вих. № 01-207 від 3 лютого 2006 року, посилаючись на те, що вчинений правочин суперечить вимогам ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 203, ч. 3 ст. 238 і ст. 232 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2008 року до участі у справі залучено другого відповідача –Фороську селищну раду.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10 вересня 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2009 року, позов задоволено. Визнано недійсним оскаржений односторонній правочин. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2006 року Фороською селищною радою прийнято рішення № 05, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю "ПортІнвест" надано дозвіл на збір матеріалів попередніх погоджень щодо місця розташування об'єкту та його розміру (орієнтовною площею 0,30 га) для надання земельної ділянки в оренду за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, сел. Санаторне, вул. Південна, 1, з земель позивача.

Підставою для прийняття даного рішення стала відмова позивача від земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, згідно листа від 3 лютого 2006 року № 01-207, та відповідного звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест".

Спір у справі виник внаслідок того, що позивач вважає лист від 3 лютого 2006 року № 01-207 одностороннім правочином і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, він підлягає визнанню недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги та, визнаючи оскаржуваний лист недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що добровільна відмова позивача від користування земельною ділянкою, якою позивач користується на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 002888, реєс. № 21 від 24 липня 2001 року, є одностороннім правочином і веде до припинення прав та обов'язків позивача як землекористувача щодо певної земельної ділянки, а тому така відмова повинна відповідати вимогам, встановленим пар. 1 гл. 16 розд. 4 Цивільного кодексу України. Спірний правочин вчинений одноособово Головою Правління-Президентом позивача Череватим Анатолієм Олександровичем, без попереднього погодження зі Спостережною Радою, що суперечить умовам Статуту відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України і є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 вказаного Кодексу, як правочину, вчиненого особою без достатнього обсягу дієздатності.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши судове рішення у справі без змін.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна, оскільки він прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ст. 214 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Згідно приписів ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачем в господарському процесі є особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги. Позивач може помилково визначити, що відповідати за позовом повинна саме та особа, до якої пред'явлено позовну вимогу. В цьому випадку суд, установивши, що позов подано не до тієї особи, має право за згодою позивача замінити відповідача.

Позов відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" про визнання недійсним одностороннього правочину заявлено до товариства з обмеженою відповідальністю "ПортИнвест" та Фороської селищної ради.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, попередні судові інстанції не звернули уваги на зазначені норми матеріального і процесуального права не урахували вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України про те, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, не обґрунтували свої висновки та не зазначили норм права, якими вони керувалися, визнаючи відповідачів відповідальними за вчинення позивачем одностороннього правочину, та, якими діями відповідачів порушені права позивача, які підлягають захисту.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                ПОСТАНОВИВ:          

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПортИнвест" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 10 вересня 2008 року і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2009 року у справі № 5020-12/350 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                    Гончарук П.А.

Судді                                                                                           Малетич М.М.       

                                                                                                    Могил С.К.