Постанова

від 08.04.2013 по справі 13/526-8/460-25/401-24/404

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 13/526-8/460-25/401-24/404

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача (відповідача за зустрічними позовами): Слинько О.В., дов. № б/н від 25.01.2013 року;

Відповідача (позивача за зустрічними позовами): Костянецького М.В., дов. № б/н від 30.11.2012 року; Каменського Д.Г., дов. № б/н від 20.11.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року

у справі № 13/526-8/460-25/401-24/404 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"

про стягнення 794 856,53 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс"

про спонукання виконання зобов'язань за договором

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"

про стягнення 752 552,77 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс"

про стягнення 692 461,40 грн.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" про стягнення 794 856,53 грн. (т. 1, а.с. 10-13).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року у справі № 05-5-17/27179 (суддя Кролевець О.А.) на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" повернуто без розгляду (т. 1, а.с. 94).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року (головуючий Ропій Л.М., судді Кондратова І.Д., Попікова О.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року у справі № 05-5-17/27179 скасовано, справу передано на розгляд до місцевого господарського суду (т. 1, а.с. 101-104).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2009 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 13/526 (т. 1, а.с. 106-107)

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору № 76 від 05.08.2008 року про транспортно-експедиторські послуги.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав його безпідставним та недоведеним (т. 2, а.с. 2-6).

Справа розглядалась судом неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" 794 856,53 грн. основного боргу. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 145-148).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 року апеляційне провадження у справі № 13/526 зупинялось до розгляду пов'язаної справи № 38/225 господарського суду міста Києва (т. 2, а.с. 140-141).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2010 року (головуючий Кочерова Н.О., судді Студенець В.І., Черкащенко М.М.) ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 року у справі № 13/526 скасовано, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 167-168).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі № 13/526 призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено (т. 3, а.с. 59-60).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року провадження у справі № 13/526поновлено (т. 3, а.с. 201-202).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року у справі № 13/526 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 4, а.с. 7-10).

Судовий акт мотивовано посиланням на відсутність доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 року (головуючий Черкащенко М.М,, судді Кривда Д.С., Студенець В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі № 13/526 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 4, а.с. 53-57).

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, касаційна інстанція послалась на порушення при прийнятті оскаржених рішень ст.ст. 901, 929 Цивільного кодексу України, закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", просило стягнути з відповідача 752 552,77 грн. (т. 6, а.с. 6-12).

Позовні вимоги мотивовано несплатою товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" прямих та додаткових витрат за договором № 76 від 05.08.2008 року, які товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" понесло в інтересах відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року було порушено провадження у справі з привласненням їй № 25/401 (т. 6, а.с. 1).

Заявою від 03.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" просило накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" в сумі 752 552,77 грн., які знаходяться на рахунках 2600330115745, АТ "Банк "Таврика, МФО 300788"; 2600426374, АБ "Укргазбанк", МФО 320478; 26007049410501, АТ "УкрСиббанк", МФО 351005 (т. 6, а.с. 119-120).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2010 року (суддя Морозов С.М.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" 752 552,77 грн. та 7 761,53 грн. судових витрат (т. 6, а.с. 166-173).

Також у вказаному рішенні зазначено про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" про забезпечення позову.

Судовий акт мотивовано посиланням на загальні положення про зобов'язання та відповідальність за їх невиконання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2010 року у справі № 25/401 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог (т. 7, а.с. 49-52).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2011 року (головуючий Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Осетинський А.Й.) рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2010 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року у справі № 25/401 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права (т. 7, а.с. 84-88).

У листопаді 2011 товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" звернулось з зустрічним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" заборгованості в сумі 692 461,40 грн., ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року заява прийнята до розгляду (т. 8, а.с. 4-5, 6-8).

Також у листопаді 2011 товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" заявило зустрічний позов у справі № 13/526-8/460 про спонукання виконання зобов'язання доставки у м. Буча Київської області 22 контейнерів № № 9037950, 9829496, 7467478, 2788791, 6174092, 8201129, 8376929, 8123242, 8319360, 8342016, 6903902, 5297333, 7012753, 8516168, 8523742, 1479405, 7023388, 7316405, 7460916, 7640100, 7705032, 7555301, який ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року прийнято до розгляду (т. 8, а.с. 6-7, 16-19).

У відзиві від 14.11.2011 року у справі № 13/526-8/460 товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" просило відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" про стягнення 794 856,53 грн. (т. 9, а.с. 60-66).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року об'єднано в одне провадження справи № 13/526-8/460 та № 25/401-24/404 та присвоєно справі № 13/526-8/460 (25/401-24/404) (т. 9, а.с. 126-128).

Заперечуючи проти заявлених зустрічних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" у письмовому відзиві вважає їх необгрунтованими (т. 9, а.с. 142-149).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року (суддя Шаптала Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року (головуючий Шапран В.В., судді Алданова С.О., Пономаренко Є.Ю.) (т. 10, а.с. 180-195) первісний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" 1 547 379,30 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 10, а.с. 48-60).

Судові акти мотивовано тим, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, заявлені у позові та спростовували доводи відповідача, тоді як у замовника перед експедитором існувала заборгованість за надані послуги, пов'язані з транспортуванням та обробкою вантажів замовника у загальній сумі 1 547 379,30 грн.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" відмовити та задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (т. 11, а.с. 3-8).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2013 року (т. 11, а.с. 1-2).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/180 від 22.03.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 1, а.с. 43).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" перенесено на 08.04.2013 року у зв'язку з тим, що 25.03.2013 року оголошено неробочим днем на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 року № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" (т. 11, а.с. 44-45).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" передбачено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти вищепереліченим вимогам відповідають не у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" було укладено договір на транспортно-експедиторські послуги № 76, відповідно до умов якого ним регулюються взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень замовника на організацію транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоторгових перевезень замовника (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 17-19).

Отже, правовідносини сторін підлягають регулюванню нормами глави 64 Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що було зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 01.09.2011 року у справі № 25/401 (т. 7, а.с. 84-88).

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Стаття 4 цього Закону встановлює, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. У відповідності з ст.ст. 9, 10 цього Закону експедитор має право, серед іншого, на відшкодування в погоджених клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи ( рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5 договору № 76 від 05.08.2008 року експедитор приймає на себе зобов'язання з організації скрізного перевезення вантажів замовника за маршрутом, погодженим з ним. Виконує наступні дії з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника: приймає заявки від замовника на перевезення; дає необхідні інструкції своєму агенту в порту навантаження; контролює відправлення вантажів у відповідності з заявкою замовника; здійснює доставку вантажів з порту вивантаження до пункту призначення у відповідності з заявкою замовника, інформує замовника про виконання доручення; забезпечує погоджену з замовником документацію по перевезенням; за погодженням замовника виконує інші доручення з оплатою витрат у встановленому порядку. Здійснює прийом і передачу вантажів транспортним організаціям для перевезення, здійснює розрахунки з транспортними організаціями та іншими організаціями на території України та інших країн за перевезення і пов'язані з перевезенням роботи від власного імені, але за рахунок замовника (т. 1, а.с. 17).

Згідно п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.6 договору № 76 від 05.08.2008 року замовник приймає на себе зобов'язання з надання експедитору заявок на транспортно-експедиційне обслуговування, забезпечує експедитора вантажосупровідними документами, сертифікатами, ліцензіями, оригіналами гарантійного листа на сплату демереджу на умовах контейнерних ліній і зберігання вантажів у портах та іншими документами не пізніше 3 робочих днів до прибуття вантажу в порт вивантаження. Оплачує експедитору вартість перевезення і пов'язаних з ним прямих витрат, оплачує демередж на умовах контейнерних ліній і зберігання вантажу у портах, відшкодовує витрати експедитора, пов'язані з виконання додаткових доручень замовника, а також винагороду в установленому договором порядку (т. 1, а.с. 17 зв.).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 договору № 76 від 05.08.2008 року передбачено, що платежі за послуги, надані за даним договором, здійснюються замовником у гривні на підставі рахунку шляхом банківського переказу протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку. Момент виставлення рахунку експедитором обговорюється з замовником додатково в усній формі, при цьому експедитор повинен забезпечити замовника рахунком, як правило, не пізніше, ніж за 4-5 днів до запланованої дати вивозу контейнерів з порту при умові виконання п. 2.2.2 договору. Платежі за морський фрахт здійснюються замовником на підставі рахунку, шляхом банківського переказу за 5 днів до запланованої дати вивозу контейнерів з порту, але у будь-якому випадку не пізніше 14 днів після вивантаження контейнерів з борту судна. Всі платежі, пов'язані з оплатою морського фрахту перевізнику, навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання в порту, портові збори та інші витрати, належні до сплати третім особам, а також демередж та інші витрати, у тому числі простої і штрафні санкції, заявлені експедитору та такі, що виникли не з його вини, підлягають безумовній сплаті у відповідності з виставленими рахунками (т. 1, а.с. 17 зв.-18).

Згідно п. 4.1, 4.3 договору № 76 від 05.08.2008 року у випадку затримання вивозу (повернення) контейнерів з вини замовника останній відшкодовує експедитору всі додаткові витрати (зберігання, демередж та ніші підтверджені документально). Відповідальність експедитора перед замовником визначається маршрутом перевезення та переліком покладених на нього зобов'язань за кожною конкретною відправкою вантажу. Якщо експедитор по відношенню до замовника виступає як агент, він несе відповідальність за шкоду, що виникла у результаті бездіяльності, невиконання інструкцій замовника. Якщо експедитор виступає у якості принципала, він, крім вказаного вище, відповідає також за шкоду, нанесену найнятим їх субпідрядником (т. 1, а.с. 18).

Відповідно до п. 4.8 договору № 76 від 05.08.2008 року експедитор не несе відповідальності за невиконання доручень замовника неоплачених ним у погоджені строки. У випадку затримання розрахунків з вини замовника, експедитор звільняється від відповідальності за несвоєчасність виконання заявок, доручень замовника та має право заявити замовнику підтверджені збитки, викликані простроченням оплати замовником. Експедитор має право утримання вантажу та яких-небудь пов'язаних з ним документів за будь-яку з заборгованостей замовника по відношенню до експедитора до виконання замовником зобов'язань у повному обсязі. Про утримання вантажу і документів експедитор безвідкладно повідомляє замовника.

Пунктом 7.1 договору № 76 від 05.08.2008 року визначено строк його дії до закінчення календарного року. Якщо жодна з сторін за 30 днів до закінчення календарного року не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання договору, він вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік (т. 1, а.с. 19).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суди встановили, що на виконання умов договору у вересні - жовтні 2008 року в Іллічівський морський торгівельний порт суднохідною контейнерною лінією "Ming Line" доставлено 27 контейнерів з вантажем відповідача - баштові крани в розборі.

За час зберігання вантажу у контейнерах на терміналі порту позивачу як експедитору додатково було нараховано морським агентом суднохідної контейнерної лінії Ming Line товариством з обмеженою відповідальністю "Транс - Оушен Експрес" та суміжними учасниками обслуговування цих контейнерів платежі за зберігання, вантажно-розвантажувальні роботи, виставлення контейнерів, демередж та перевезення.

01.10.2008 року між сторонами було складено акт виконаних робіт № 028-80401 на загальну суму 322 127,36 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками без зауважень.

Суди встановили, що загальна вартість понесених позивачем додаткових витрат становить 794 856,53 грн. та зазначили, що цей факт підтверджується документально та відповідачем не спростований.

З огляду на вищенаведене суди дійшли висновку про обгрунтованість заявлених первісних позовних вимог.

Крім того, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суди вирішили, що підстави для повернення замовникові суми 692 461,40 грн. відсутні, оскільки вказані кошти сплачені за реально надані експедитором послуги, що підтверджено документально, до того ж вантаж, стягнення коштів за який вимагає замовник, розмитнений та отриманий самим замовником до подання ним зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, статтею 4 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, Вищий господарський суд України у постанові від 01.09.2011 року у справі № 25/401 зазначив, що апеляційним судом у постанові не надано правової оцінки документам, наданим позивачем до позову, та не зазначено, з яких підстав апеляційний суд відхилив їх як докази.

Крім того, рішення, які були предметом перегляду, обгрунтовувались посиланням на докази, які не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та прийняті без використання спеціальних знань, тобто, без призначення і проведення судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як було зазначено вище, задовольняючи первісні позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач несвоєчасно сплатив позивачеві вартість перевезення з Китаю до України 27 контейнерів, а саме: фрахт, демереджу та пов'язані з перевезенням платежі. Відсутність оплати від відповідача за транспортні витрати не дозволило позивачеві вчасно вивезти контейнери з порту Іллічівськ, внаслідок чого останній зазнав збитків у вигляді добровільної сплати третім особам за наднормативне зберігання контейнерів у терміналі порту, демереджу, простою автотранспорту, вантажно-розвантажувальних робіт та інше.

Позивач на підтвердження наявності вини відповідача надав суду рахунки на оплату, виставлені позивачем відповідачу та рахунки, виставлені йому третіми особами, а також банківські виписки, що підтверджують часткову оплату позивачем отриманих рахунків.

Разом з тим, у порушення принципу рівності сторін та змагальності судового процесу судами не перевірені доводи позивача за зустрічним позовом в частині належного виконання сторонами умов договору № 074/30/08 від 17.01.2008 року, не встановлено, чи були у позивача підстави стверджувати, що у зв'язку невиконанням відповідачем зобов'язань, вантаж не міг бути своєчасно вивезений з порту і доставлений до місця призначення та чи несвоєчасна оплата за фрахт, наднормативне зберігання в порту 12 контейнерів і демереджу виникнули з вини відповідача з врахуванням того, що оплата за доставку 12 контейнерів проведена після підписання акту виконаних робіт, до приходу вантажу в Україну; проведена відповідачем оплата дозволяла позивачеві, не використовуючи власні кошти, своєчасно оплатити агенту фрахт, послуги, своєчасно вивезти вантаж з території порту і доставити його до місця призначення, не припускаючи наднормативного зберігання вантажу в порту і наднормативного використання контейнерів (демереджу).

Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено ступінь та своєчасність виконання позивачем своїх зобов'язань перед агентом та не перевірено доводи відповідача про його обов'язок компенсувати лише ті витрати, які поніс позивач в інтересах відповідача з метою виконання договору транспортного експедирування, що передбачено ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до п. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Зазначені норми матеріального права також залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, судами не надана оцінка тому, що договором № 76 не встановлено розмір оплати послуг позивача.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частинами 8, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось і те, що заборгованість сторін повинна підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до п.п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У свою чергу, рахунок-фактура є лише наміром на здійснення тієї чи іншої господарської операції.

Таким чином, судам слід було дослідити, що зобов'язання (та розмір цих зобов'язань) відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг з перевезення кранів відповідача з м. Шанхай, Китай до м. Буча, Київської області відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України виникають та визначаються на підставі договору та первинних документів (платіжних доручень, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі, накладних тощо), які підтверджують обгрунтованість витрат позивача та їх необхідність для перевезення вказаних кранів відповідача по зазначеному маршруту.

В той же час суди не перевірили, чи є документи, які знаходяться у матеріалах справи та які надані позивачем як докази його витрат первинними документами.

Крім того, в матеріалах справи є висновок судово-економічної експертизи № 10742/10743/10-19 від 24.03.2011 року, в якому зазначено, що рахунки-фактури не є первинними документами, зведеними обліковими документами, регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, виходячи з вимог: Постанови Держкомстату СРСР "Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій" від 28.12.1989 року № 241, наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 року № 193, які підтверджують: обсяг виконаних робіт, обсяг наданих послуг; факт проведення господарських операцій, у розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року № 88, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (т. 3, а.с. 68-83).

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2010 року у справі № 4/37-10-1211 факт доставки вантажу Potain МС175В № 350997 у вказаних контейнерах в Іллічівський морський торгівельний порт встановлено.

Разом з тим, як було зазначено вище, недослідженими залишились обставини виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору № 76 від 05.08.2008 року в частині поставки кранів безпосередньо у місце призначення - м. Буча.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши об'єктивно докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновку та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

На думку колегії суддів, під час нового розгляду суди порушили приписи ст. ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України, залишивши без належної оцінки доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абзацем 7 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1, 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки при прийнятті оскаржених судових рішень судами були допущені вищеперелічені порушення норм процесуального права, прийнятті у справі судові акти підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року у справі № 13/526-8/460-25/401-24/404 скасувати.

Справу № 13/526-8/460-25/401-24/404 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков