Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-3344/10/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/31130/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року

у справі № 2а-3344/10/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001522302/0 від 30 липня 2010 року та № 0001532302/0 від 30 липня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд України»(правонаступником якого є ТОВ «БК «Галицька») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року до 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 12652/23-2/32077713 від 16 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001522302/0 від 30 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 376 627,00 грн. (917 751,00 грн. -основний платіж, 458 876,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001532302/0 від 30 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 308 530,00 грн. (872 353,00 грн. -основний платіж, 436 177,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами підряду, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Модульмонтажгрупп», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаних правочинів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальника позивача трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а також відсутність вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Також, відповідач посилався на надані в рамках дослідчої перевірки пояснення колишніх директорів ТОВ «Модульмонтажгрупп»ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, а також висновок спеціаліста Служби безпеки України № 23-ДПА від 25 листопада 2009 року, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спірних договорах, актах виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт та податкових накладних виконані іншими особами з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту в січні 2009 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Придніпровська»в жовтні -листопаді 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання спірних договорів підряду підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, розрахунками вартості матеріалів, виробів та конструкцій замовника за грудень 2008 року, січень -червень 2009 року.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Модульмонтажгрупп»підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи податкового органу про нікчемність спірних договорів з підстав, встановлених дослідчою перевіркою (пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висновок спеціаліста Служби безпеки України № 23-ДПА від 25 листопада 2009 року), оскільки, відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали дослідчої перевірки, покладені в подальшому в основу порушеної стосовно виконавчого директора ТОВ «БК «Галицька»ОСОБА_5 кримінальної справи, не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Модульмонтажгрупп» чи ТОВ «БК «Галицька».

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статі 7 Закону № 168/97-ВР платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з підпунктом 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, які виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в інших періодах, платник податку-покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також, за умови виконання вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, має право відобразити суму податкового кредиту на підставі таких податкових накладних в декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

При цьому, порушення позивачем правила першої події, визначеного підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не може мати наслідком позбавлення його документально підтвердженого права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, як встановлено судами, факт надходження на адресу позивача в січні 2009 року податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «БФ «Придніпровська»в жовтні -листопаді 2007 року, підтверджується даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «БК «Галицька».

Що стосується доводів податкового органу про непідтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість позивача податковими зобов'язаннями ТОВ «БФ «Придніпровська»з підстав неможливості проведення зустрічної перевірки підприємства, оскільки, воно постановою Господарського суду м. Києва від 11 лютого 2009 року у справі № 15/37-Б визнано банкрутом, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ліквідація юридичної особи не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених нею з моменту державної реєстрації, та не позбавляє правового значення виданих за відповідними господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.