Постанова

від 03.10.2011 по справі 2а-3344/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. справа № 2a-3344/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

з участю секретаря Кобринської Л.М.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ТОВ В«Будівельна компанія В«ГалицькаВ» до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за № 0001522302/0, № 0001532302/0 від 30.07.2010 року, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Гаразд УкраїниВ» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за № 0001522302/0, № 0001532302/0 від 30.07.2010 року.

01.06.2011 року ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» змінило найменування на ТОВ В«Будівельна компанія В«ГалицькаВ» в зв'язку з чим ухвалою суду від 03.10.2011 року замінено первинного позивача ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» на належного позивача ТОВ В«Будівельна компанія В«ГалицькаВ» .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , В«Про податок на додану вартістьВ» , Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняв податкове повідомлення-рішення за №0001522302/0 від 30.07.2010 року, яким визначено податкові зобов'язання ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 376 627 грн., в тому числі 917 751 грн. за основним платежем, 458 876 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за № 0001532302/0 від 30.07.2010 року, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн., в тому числі 872 353 грн. за основним платежем та 436 177 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача, крім того суду пояснила, що під час перевірки ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» встановлено, що Товариство за період з грудня 2008 року по червень 2009 року здійснювало господарські операції по отриманню будівельних робіт у ТОВ В«МодульмонтажгрупВ» . На виконання робіт ТОВ В«МодульмонтажгрупВ» виписано податкові накладні на об'єкти будівництва В«Гаразд УкраїниВ» на загальну суму 4 186 920 грн. в тому числі 697 820 грн. податок на додану вартість. На думку податкового органу, дані договори підряду є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них, а тому вони відповідно до підпунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підпунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 цього ж кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Тому податковий орган вважає, що ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» завищено податковий кредит на суму 697 820 грн. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» 01.10.2007 року та 08.11.2007 року були укладені договори підряду на суму 1 037 000 грн., згідно яких ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» виконувала підрядні роботи. До валових витрат з податку на прибуток зазначені суми не віднесено, однак в січні 2009 року позивачем до податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість по податкових накладних за 2007 рік. Відомостей про те, що податкові накладні за 2007 рік були отримані в 2009 році -відсутні. Згідно інформації Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва вбачається, що проведення перевірки ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» за жовтень, листопад 2007 року не являється можливим, оскільки стан платника «Припинено, але не знято з обліку». Крім того, згідно постанови Господарського суду м. Києва від 11.02.2009 року ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. В з зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що позивачем протиправно до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 697820 грн. за операціями з ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» , в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 172 833,34 грн. за січень 2009 року. Внаслідок виявлення перевіркою вказаних порушень, допущених позивачем, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 376 627 грн., в тому числі 917 751 грн. за основним платежем та 458 876 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн., в тому числі 872 353 грн. за основним платежем та 436 177 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Просила в задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду невідомі. В минулих судових засіданнях вказала суду на безпідставність позовних вимог. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради зареєстроване юридичною особою і включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.85-86). 01.06.2011 року ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» змінило найменування на ТОВ В«Будівельна компанія В«ГалицькаВ» , що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №695593, виданої 31.08.2011 року (т.2 а.с.85), копією довідки Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про взяття на облік платника податків за №138636/29-032 від 15.06.2011 року (т.2 а.с.86), копією повідомлення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про взяття на облік платника єдиного внеску за №3934 від 08.15.2011 року (т.2 а.с.87).

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено виїзну перевірку ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року до 31.03.2010 року, за результатами якої відповідачем 16.07.2010 року складено акт за №12652/23-2/32077713 (т.1 а.с. 9-64).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 30.07.2010 року податковим повідомленням-рішенням за №0001522302/0 визначив позивачу податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 376 627 грн. (в тому числі 917 751 грн. за основним платежем та 458 876 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с. 65), а також податковим повідомленням-рішенням за №0001532302/0 визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн. (в тому числі 872 353 грн. за основним платежем та 436 177 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.66).

Апеляційне провадження до вищого за підпорядкуванням податкового органу позивачем не порушувалося.

Такі висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період з грудня 2008 року до липня 2009 року ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» здійснювало господарські операції по отриманню будівельних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю В«МодульмонтажгруппВ» на загальну суму 3 738 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 624 000 грн. Однак перевіркою встановлено, що ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» за юридичною адресою не знаходиться; ОСОБА_3, ОСОБА_4, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як керівники вказаного товариства повідомили, що господарською діяльністю не займалися, керівництво товариством не здійснювали, будь-яких фінансово-господарських документів не підписували; згідно обліку на підприємстві за період з 23.07.2007 року до 22.04.2009 року працювала одна особа. Крім того, договори підряду між ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» і ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» , акти виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт та податкові накладні підписані не вказаними особами.

На підставі даних обставин відповідач дійшов висновку про те, що роботи згідно договорів підряду, укладених ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» , виконувалися працівниками пов'язаних з ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» підприємств та не виконувалися ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» .

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, зазначено, що договори підряду, укладені ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач дійшов висновку, що ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» , в результаті чого завищено валові витрати на суму 3 489 100 грн. та податковий кредит на суму 697820 грн.

Крім того, як встановлено в ході перевірки, при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009 року ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» використано податкові накладні по операціях з ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» за жовтень-листопад 2007 року, які були виписані ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» за виконані будівельні роботи на загальну суму 1 037 000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 172 833,34 грн. До складу валових витрат з податку на прибуток зазначені суми не віднесено. Документи, які б свідчили, що податкові накладні отримані Товариством в 2009 році податковому органу під час перевірки представлені не були. Об'єкт на якому проводилися будівельні роботи в жовтні-листопаді 2007 року не був у власності ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» . Податковій інспекції, ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» було надано договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2007 року між Товариством та ОСОБА_5, згідно якого оплата за оренду мала б проводитися згідно виставлених рахунків, яких для перевірки надано не було. Відповідно до інформації Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва вбачається, що проведення перевірки ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» за жовтень, листопад 2007 року не являється можливим, оскільки стан платника «Припинено, але не знято з обліку». Постановою Господарського суду м. Києва від 11.02.2009 року ТОВ В«БФВ«ПридніпровськаВ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На думку податкового органу ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» в порушення Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 697 820 грн., в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за січень 2009 року в сумі 172 833,34 грн.

За наслідками розгляду висновків перевірки, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 376 627 грн. та податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача та обрахунку податку на прибуток підлягає застосуванню Закон України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період -підлягає застосуванню Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» , що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Між ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» та ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці В. Стуса-І.Миколайчука-Проектна в м. Івано-Франківську, а саме договори від 01.12.2008 року, від 02.01.2009 року, від 01.02.2009 року, від 01.03.2009 року, від 01.04.2009 року (два договори),від 01.05.2009 року (т.1 а.с.17,23,34,41,48,54,60 копій матеріалів, які направлялися на експертизу).

На виконання вказаних договорів підряду їх сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій за грудень 2008 року, січень-червень 2009 року, а також ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» виписано податкові накладні на суму вартості проведених підрядних робіт в загальному розмірі 3 937 800 грн., в тому числі податок на додану вартість 656 300 грн. (т.1 а.с. 18-22,24-33,35-40,42-47,49-53,55-59,61-65, копій матеріалів, які направлялися на експертизу).

ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» здійснено частковий розрахунок за виконані ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» підрядні роботи в безготівковій формі - 31.03.2009 року здійснено сплату 560 0000 грн., 13.04.2009 року - 70 000 грн.,300 000 грн. та 80 000 грн., 05.05.2009 року 389 000 грн. та 111 000 грн., 22.05.2009 року - 600 000 грн., 30.06.2009 року - 17 000 грн. та 193 000 грн. (т.1 а.с.234-242). Загальна сума перерахування грошових коштів для ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» становить 2 320 000 грн., в тому числі 386 666,66 грн. податок на додану вартість. Кредиторська заборгованість ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» перед ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» становить 1 866 920 грн.

Щодо господарських операцій із ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» , суд зазначає наступне.

Між ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» та ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт по вул. Новгородська, 49 в м. Івано-Франківську, а саме від 18.11.2007 року та три договори від 01.10.2007 року (т.1. а.с.66,74,83,92 копій матеріалів, які направлялися на експертизу). Вказаний об'єкт будівництва, як встановлено в ході податкової перевірки, орендувався ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» в ОСОБА_5 згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2007 року з дотриманням вимог законодавства.

Із наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій, а також ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» виписано податкові накладні на суму вартості проведених підрядних робіт в загальному розмірі 1 037 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 172 833,34 грн. (т.1 а.с. 67-73,75-82, 84-91,93-97,99-103 копій матеріалів, які направлялися на експертизу).

ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» здійснено розрахунок за виконані ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» підрядні роботи в безготівковій формі через розрахунковий рахунок 08.04.2008 року на суму 500 000 грн. та 10.04.2008 року на суму 537 000 грн. (т.1 а.с.233-234).

ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» , з дотриманням вимог пункту 7.4.1 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ« до податкового кредиту з цього податку за січень 2009 року включено податкові накладні за 2007 рік, виписані ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» за виконані будівельні роботи на загальну суму 1037000 грн. (в тому числі ПДВ -172833, 34 грн.)

Отримання ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» вказаних податкових накладних в січні 2009 року в суді підтверджується копіями реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.64-66 копій матеріалів, які направлялися на експертизу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, як вже зазначалося, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (частини 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» , формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» з грудня 2008 року по липень 2009 року було укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт; в жовтні та листопаді 2007 року укладено договори підряду із ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» .

Як вже зазначалося на виконання вказаних договорів сторонами складені акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій, а виписано податкові накладні на суму вартості проведених підрядних робіт.

В суді безтоварність господарських операцій ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» відповідачем обґрунтовується поясненнями керівників цього товариства про нездійснення ними керівництва Товариством в період 2008 - 2009 років. Наявність таких пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_4, на думку суду є обґрунтованою підставою для проведення перевірки господарських операцій ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з цим підприємством, однак не може розглядатись як самостійна підстава для здійснення висновків про безтоварність операцій.

Крім того відповідач, на підтвердження висновків перевірки ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» , надав копію висновку провідного спеціаліста експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні СБ в Івано-Франківській області від 25.11.2009 року № 23-ДПА, згідно якого підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як представників В«МодульмонтажгруппВ» , в графах податкових накладних, актів приймання виконаних робіт, довідок виконаних робіт, договорів підряду -ймовірно виконані іншими особами.

Суд вважає, що копія вказаного висновку спеціаліста не може братися до уваги, оскільки почеркознавче дослідження здійснювалося копій документів, а не їх оригіналів.

На час здійснення господарських операцій з ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» , як ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» так і ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Покупець, в даному випадку ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» , не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають до внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того ж Закону платники податку, визначені у підпунктах В«аВ» , В«вВ» , В«гВ» , В«дВ» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналогічні положення встановлені статтями 2, 16 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи -контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі іншою особою.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» підрядних робіт в ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» та ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» та про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Висновок акту перевірки про виконання підрядних робіт працівниками пов'язаних з позивачем підприємств, а не ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» і ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» зроблений всупереч підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року. Це пояснюється тим, що висновок не обґрунтовується будь-якими фактичними даними, що встановлені під час проведення перевірки та на його підтвердження під час перевірки, а також в подальшому під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та розгляду даної справи в судових засіданнях не зазначено ким, коли, за чий рахунок, на думку відповідача, проводилися такі роботи. Пояснення робітників, які виконували на об'єкті будівництва інші роботи та в інший час ніж господарські операції, що підлягали дослідженню, про відсутність обізнаності цих осіб щодо залучення до здійснення підрядних робіт ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» та ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» є неналежним доказом щодо зроблених відповідачем висновків.

Отриманим судом доказом - висновком судово-економічної експертизи, проведеної по даній справі, експертом не підтверджено документально, встановлене донарахування ТОВ В«Гаразд-УкраїниВ» податку на прибуток та податку на додану вартість (т.2 а.с.33-40).

У відповідності до статті 1 Закону України В«Про судову експертизуВ» судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» , суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України в статті 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач стверджує, що договори підряду, укладені ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» , укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року В«Про судову практику в справах про визнання угод недійснимиВ» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» з ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» , що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» , і його контрагенти ТОВ В«МодульмонтажгруппВ» та ТОВ В«БФ В«ПридніпровськаВ» на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів приймання виконаних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТОВ В«Гаразд-УкраїниВ» правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 483 598 гривень, а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення ТОВ В«Гаразд УкраїниВ» заниження податку на прибуток в сумі 612 924, 50 гривень.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправними та таким, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0001522302/0 від 30.07.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю В«Гаразд УкраїниВ» зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 376 627 грн. та за №0001532302/0 від 30.07.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю В«Гаразд УкраїниВ» зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0001522302/0 від 30.07.2010 року про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1376627 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0001532302/0 від 30.07.2010 року про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 1308530 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2011 року.